Люди обійшли вовків і лисиць, але програли бобрам: вчений склав рейтинг моногамності ссавців

Британський вчений створив рейтинг ссавців за шкалою моногамності. Люди обійшли вовків і лисиць, але бобри та землекопи нас випередили.

"Найрозпуснішою", згідно з рейтингом, стала шотландська вівця.

Про це йдеться у дослідженні, опублікованому в науковому журналі Proceedings of the Royal Society B, пише The Guardian.

Марк Дайбд із Кембриджського університету на основі генетичних даних розрахував пропорції повнорідних і напіврідних братів та сестер для 35 різних видів ссавців.

У міру зростання рівня моногамії збільшується й частка нащадків, які походять від тієї самої пари батьків. Якщо шлюбні звички вільніші – частка неповнорідних братів і сестер вища.

Дайбл виявив, що рівень моногамії суттєво різнився серед понад 100 людських популяцій, які він оцінював. Найнижчий показник був зафіксований на місці раннього неоліту в Котсволдсі, де лише 26% братів і сестер були повнорідними. Водночас у чотирьох неолітичних популяціях на півночі Франції повнорідними виявилися 100%.

Потім науковець склав рейтинг ссавців за середньою часткою повнорідних братів і сестер. Перші 11 вважаються моногамними, а останні 24 – немоногамними видами.

Рейтинг 11 моногамних ссавців за часткою повнорідних братів і сестер:

• каліфорнійська миша – 100%;
• африканський дикий пес (гієновий собака) – 85%;
• дамарський землекоп – 79,5%;
• тамарин вусатий – 77,6%;
• вовк ефіопський – 76,5%;
• бобер європейський – 79,2%;
• люди – 66%;
• гібон білорукий – 63,5%;
• сурикат – 59,9%;
• вовк сірий – 46,2%;
• лисиця руда – 45,2%.

Найбільш "розпусними" виявилися здичавілі коти, афаліни, шимпанзе та гірські горили. Шотландська вівця соей розташувалася на останньому місці, оскільки у цього виду кожна самка спаровується з декількома баранами.

Хоча шимпанзе і горили є близькими генетичними родичами людини, їхні суспільства побудовані зовсім по-іншому. Шимпанзе в основному ведуть безладне статеве життя – багато самців спаровуються з багатьма самками. Горили мають полігінну систему, в якій самець спаровується із шістьма самками.

З огляду на це, моногамія у людей, ймовірно, еволюціонувала в результаті незвичайного переходу від немоногамного групового життя. Чому це сталося – незрозуміло. Але моногамне спарювання тісно пов'язане з еволюцією батьківської турботи.

За словами еволюційного антрополога Робіна Данбара, попередні дослідження поставили людей "на межу між моногамними й полігамними видами". Хоча деякі тварини утворюють пари на все життя, людей часто тримають разом релігійні заборони та інші соціальні тиски.

"Якщо ці релігії втрачають свою силу, швидко виникає серійна моногамія або полігамія під будь-якою іншою назвою. Тут існує ризик сплутати бажання з реальністю: люди прагнуть полігамії, але соціальні або релігійні загрози змушують їх до небажаної форми моногамії", – зазначив він.