Як живеться українцям в Шотландії: історії біженців
Зараз в Шотландії проживає близько 24 тисяч українців, більшість яких приїхали на північ Великої Британії після початку повномасштабної війни.
Значна частина – за програмою супер спонсорства, яку навесні 2022 року спеціально для українців розробив уряд Шотландії. Решта – за допомогою спонсорських та сімейних віз. Всім українцям, яких прихистила Шотландія, були видані посвідки на проживання терміном на 3 роки.
У рамках програми супер спонсорства уряд на перший час надавав українським біженцям проживання в 3-4-зіркових готелях (з триразовим, а пізніше дворазовим харчуванням), доступ до медицини, навчання та роботи. Більш того, українській молоді надали унікальну можливість безкоштовно вчитися в шотландських університетах. Щоб було зрозуміло – таку можливість мають тільки шотландці.
Про свій шлях адаптації в дивовижно красивій Шотландії українці розповіли "УП. Життя".
Навчання у Шотландії
Якщо в місцеві університети вступають інші громадяни Великої Британії (англійці, валлійці або північні ірландці), вони сплачують за навчання.
Студенти з інших країн також сплачують за навчання, причому за набагато вищим тарифом. Наприклад, в Університеті Глазго оплата на деякі спеціальності складає 12 тисяч фунтів стерлінгів (близько 600 тисяч гривень) на рік для міжнародних студентів, 1200 фунтів для студентів з Англії, Вельсу та Північної Ірландії та безкоштовно для місцевих.
Українців прирівняли до місцевих, і влітку 2022-го та 2023-го років до шотландських ВНЗ в Единбурзі, Глазго та Данді вступили сотні українських студентів.
Також чимало українців пішли навчатися в коледжі, де в рамках програми ESOL (English for Speakers of Other Languages) безкоштовно вчать англійську. Ті з них, хто не отримує фінансової допомоги від держави, мають стипендію в коледжах (близько 500 фунтів на місяць, що дорівнює 25 тисяч грн), а деякі і 700-800 фунтів (коледжі частково покривають їм сплату оренди житла).
Від початку українці отримали дуже теплий прийом від шотландців. З готелів наших співвітчизників переселяли в соціальне житло – квартири з ремонтом та меблями, пральними машинами та навіть посудом і постіллю. Цим займалися місцеві ради.
Щоправда, деякі українці зловживали проживанням в готелях, з надуманих причин відмовляючись від переїзду в квартири (мовляв, нас і в готелях непогано годують), тож з часом шотландська влада була вимушена посилити вимоги. При черговій відмові від переїзду на квартиру нашим співвітчизникам пропонували самостійно шукати собі житло за власні гроші. При тому, що оренду квартири, поки українці не знайшли роботу, сплачувала держава.
Відсоток відмов відразу знизився майже до нуля. Деякі українці виїжджали з шотландських готелів додому або в інші країни, їх знімали з обліку (адже готелі сплачував уряд з місцевого бюджету), але через два-три місяці знову поверталися в країну віскі та гір на "напівпансіон".
Найбільш активні поверталися до Шотландії по декілька разів. Упродовж першого року війни їх знову реєстрували і розселяли в готелі. Та згодом у Шотландії ввели правило надавати житло тільки тим українцям, які приїжджають до них вперше.
Solo Way
Божена Якименко перед початком повномасштабної війни працювала в Києві викладачем (бандура, вокал). В травні 2022 року поїхала до Нідерландів, де пробула 5 місяців. Брала участь в 7 концертах. Для цього Божені надали в користування бандуру, яку знайшли у колекціонера. Але нідерландську мову потрібно було вчити з нуля, а англійську українка знала. Тому в жовтні переїхала до Шотландії.
Вже з грудня 2022 року почала працювати в туристичному агентстві менеджером з підтримки клієнтів. Перший час після переїзду до Великої Британії жила на лайнері "Ambition" в Глазго, який уряд Шотландії надав для тимчасового проживання українським біженцям. На ньому і дала свій перший концерт в Шотландії.
Також жінка запропонувала доєднатися до неї співвітчизникам, кому цікаво співати пісні. На лайнері на той час перебувало понад тисячу українських біженців, тож охочих виявилося дуже багато. Згодом українці почали брати участь в благодійних концертах, талант-шоу, які сприяли почуттю єдності.
Хор назвали Solo Way, що для шотландців звучить як Сольний шлях, а для українців зрозуміло, що назва черпає натхнення від птаха. Божена пояснювала шотландцям, що ми називаємо свою мову солов’їною, а визначення "голос солов’я" використовується для позначення особливо чистого та приємного співу.
Solo Way на першу і другу річницю повномасштабної війни виступав перед українцями під час мітингів на George Square – головній площі Глазго. Одним з найбільш незабутніх моментів був виступ у Королівському концертному залі Глазго (Glasgow Royal Concert Hall) разом із професійними та відомими шотландськими співаками та групами.
Хор вже включив шотландські пісні у свій репертуар. Серед творчих планів лідера хору – організувати сольний концерт Solo Way у Глазго та виступити в шотландському парламенті в Единбурзі, де вже це робили місцевий український хор "Оберіг" і бандуристка Марина Круть. Також Божена мріє, щоб хор виступив у Лондоні.
Зараз Якименко продовжує працювати в туристичній агенції. Враховуючи, що її головний офіс розташований в Брентфорді (місто в західному Лондоні), жінці дозволили працювати дистанційно. Божена у перспективі хоче працювати за спеціальністю. Але її українська освіта не відповідає британській, тож для цього потрібно закінчувати курси.
За більш ніж півтора року перебування в Шотландії Якименко не зустріла жодного шотландця, який би підтримував Росію. У неї ніколи не було проблем, коли вона казала, що з України.
Для жінки стало приємним сюрпризом, що котлета по-київськи (Chicken Kyiv) в Глазго – дуже популярна. У деяких ресторанах це спеціальна страва від шефа. Виявилося, що насправді багато шотландців відвідували Україну під час відпусток.
"Шотландці взагалі дуже схожі на українців, – вважає Божена. – Вони люблять волю і свободу, а їхні чудові гори та краєвиди дуже нагадують мені наші Карпати".
При цьому Якименко, яка вже давно має чоловіка-іноземця, збирається повертатися в Україну після закінчення війни.
"Не зважаючи на те, скільки мов ти знаєш та як комунікуєш з людьми, ніщо не замінить рідну домівку", – трохи ностальгічно підсумовує Якименко.
З Бучі в Глазго
Родині Вікторії Ковтун після 24 лютого 2022 року довелося пройти чималі випробування. Вони втекли з Бучі в Бородянку, пережили там 16 днів окупації, маючи проблему з доступом до їжі (переробляли стару кукурудзу, щоб зробити з неї борошно).
Далі виїжджали з Бородянки на власних автомобілях через ліси та поля, оскільки "зелених коридорів" на той час не існувало. Будинок в Бучі повністю знищили окупанти. У батьків Вікторії, які теж жили в Бучі, постраждала квартира в багатоповерхівці.
Жінка під час окупації втратила друзів, яких цинічно вбили окупанти. Сусіду зав’язали очі, сказали "йди" і розстріляли. Саму Вікторію врятувало диво. Під час окупації, перебуваючи вже без світла, вона згадала, що в машині чоловіка лежить ноутбук, який ще мав зарядку. Коли вони пішли до авто і чоловік відкрив машину, спрацювала сигналізація. Жінка відкрила багажник. По ній почали стріляти. Чоловік та тато закричали "Лягай на землю ", але Вікторія як вкопана лишилася стояти з ноутбуком біля авто. На щастя, куля пролетіла повз її голову.
В Шотландію Ковтун з сином прибули влітку 2022 року. Два місяці жили в готелі, а після отримали квартири з меблями в центрі Глазго від недержавної благодійної організації, яка надає їй підтримку і досі.
Вікторія майже не знала англійську, тож вже другий рік вчить її в коледжі. Зосереджується на вдосконаленні своїх навичок англійської мови для подальшого пошуку роботи (в Україні працювала SMM-менеджером в дитячому магазині) і доглядає за сином, якому незабаром виповниться 11 років.
Хлопчик швидко адаптувався у шотландській школі і вже опанував мову. Допомагає українським мамам спілкуватися з вчителями. І, за словами Вікторії, вже встиг двічі поспілкуватися з мером Глазго на мітингах на підтримку України.
Про повернення додому Ковтун наразі не думає. Зізнається, що їй поки немає куди повертатися, адже не зрозуміло, коли відновлять їхній будинок. Українка планує вивчити англійську та стати корисною для Шотландії, якій вона щиро вдячна за дуже теплий прийом.
У планах – повернення в Україну разом із шотландським хлопцем
Олена Жуковська живе в Гуроку – невеличкому мальовничому містечку, яке оточено заливом та горами. До нього можна за 50 хвилин доїхати потягом з Глазго.
Українка приїхала до Шотландії з Шепетівки Хмельницької області. Її батько на війні з 2015 року. Кум – теж. Брат – волонтер.
У перший день війни Олену з братовою і племінником вивезли до Польщі. Українка працювала там на складі 2,5 місяці, після чого 15 травня 2022 року приїхала до Шотландії. Родина, а також її мама і бабуся досі в Україні. Їхній будинок постраждав від влучань.
Жуковська має диплом філолога і до повномасштабної війни працювала в Україні вчителькою англійською мови. Знання англійської їй дуже допомогло у Великій Британії.
У Шотландії вона спочатку навчалася в West Scotland College за спеціальністю "Телебачення та радіо продакшн", отримала додаткову журналістську освіту. Її дипломний проект був про Україну — вона вирішила створити журнал про українську культуру. Олена хотіла показати, що таке Україна, про яку іноземці часто чули переважно через війну.
Після закінчення коледжу українка влаштувалася на роботу. Витратила на її пошуки три місяці. Проходила дуже багато етапів співбесід. У підсумку влаштувалася ментором енергетичної підтримки у великій компанії The Wise Group. Контракт почався в жовтні 2023 року.
Wise Group є провідним соціальним підприємством, яке прагне позбавити людей від бідності і працює з найбільш вразливими верствами суспільства. Це благодійна організація, яка отримує гранти, зокрема від держави.
Жуковська допомагає не лише британцям, а й українцям, яким важко самостійно покрити рахунки за газ та електроенергію. Олені подобається, що вона може допомагати людям. Українка відчуває, що може допомогти землякам навіть за 3 тисячі кілометрів від дому. В компанії працює понад 500 людей, зокрема 6 українців.
Все життя в Олени було внутрішнє відчуження до російської мови. Вона перекладала серіали та фільми українською ще школяркою. Вважала своїм обов’язком збільшити український контент, якого в інтернеті на той час було небагато.
Жуковська шкодує, що на її проєкт звернули увагу лише тоді, коли до України прийшла повномасштабна війна, оскільки всі ці роки багато українців споживали російськомовний контент і не бачили в цьому проблеми.
Власний онлайн-проект Олена започаткувала в Україні в 2012 році. На той час вона захопилася культурою Південної Кореї, тож перекладала корейські серіали.
В Шотландії Жуковська знайшла не тільки роботу, а й любов. Її хлопець – шотландець Даррен. Вони разом будують плани, в яких багато місця займає Україна.
"Разом з Дарреном ми збираємося повернутися в Україну після закінчення війни, – дивує своєю відповіддю Олена. – Мій хлопець виріс в патріотичній шотландській родині, яка не вірить, що Шотландія отримає незалежність при їхньому житті. Тож ми серйозно розглядаємо можливість переїзду в Україну для постійного проживання".
Нагадаємо, що в 2014 році в Шотландії пройшов референдум щодо її незалежності. "За" проголосували 44,7% шотландців. Лишитися у складі Великої Британії виявили бажання 55,3%. Явка склала 84,59%.
Максим Розенко, Чемпіон, для УП.Життя