"Діти втратять унікальне середовище для розвитку": чому київська школа танцю "Барвіночок" опинилася на межі закриття

Уже понад два місяці школа українського танцю "Барвіночок" у Києві змушена працювати в умовах, які важко назвати прийнятними для занять з дітьми.

Наприкінці жовтня 2025-го комунальні послуги в приміщенні, балансоутримувачем якого є Український державний університет імені Михайла Драгоманова, були відключені – і за цей час ситуація не змінилася.

Ще до глобальних відключень вихованці були змушені займатися без світла, води та опалення. Тепер діти тренуються в іншому приміщенні, яке значно менше за попереднє – там банально бракує простору.

Школа, у якій роками навчалися провідні танцівники країни, опинилася на межі закриття.

"Українська правда. Життя" поспілкувалася з директоркою закладу Тетяною Левчук та батьками дітей про те, чому важливо зберегти "Барвіночок", а також разом з адвокатом Антоном Диканем розбиралася, чи є відключення комунальних послуг законним.

Крім того, ми звернулися до Міністерства освіти і науки України, Київської міської державної адміністрації та Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, щоб з'ясувати, чому саме були відключені комунальні послуги.

Що сталося?

Школа танцю "Барвіночок" розташована в орендованому приміщенні майнового комплексу, балансоутримувачем якого є Український державний університет імені Михайла Драгоманова.

На початку жовтня 2025-го директорка Тетяна Левчук отримала лист від проректора вишу, у якому йшлося про те, що будівля буде відключена від опалення, електро- та водопостачання. Причина – університет не має коштів на оплату комунальних послуг.

За словами Тетяни, попри звернення та відсутність заборгованостей з боку школи, наприкінці жовтня усі послуги були повністю вимкнені.

Батьки дітей звернулися до Київської міської державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України та до Офісу Президента з проханням вплинути на ситуацію. Послуги (світло, опалення, вода) досі не відновлені.

Діти були змушені займатися в куртках та з ліхтариками, бо в будівлі не було тепла та світла. Побутові умови також стали справжнім випробуванням – батьки набирали воду в пляшки, щоб була можливість банально злити воду в туалетах.

Як розповіла Тетяна Левчук, коли стало нестерпно, заклад був змушений переїхати до резервного приміщення – зал із роздягальнями, коридор і туалет за іншою адресою. Воно також орендоване та є комунальним майном міста. Під час війни там не проводили занять через відсутність укриття.

Площа цього приміщення у п'ять разів менша, ніж на бульварі Вірського (212 квадратних метрів).

"Ми домовились з дитячим садочком, що будемо користуватись укриттям, коли не буде їхніх дітей. Під час тривог одягаємось у верхній одяг і взуття і рухаємось у підвал.

З січня 2026-го домовились зі школою №27 у Києві про спільне використання актового залу. Будемо проводити там заняття у вечірній час", – каже директорка школи танцю.

Чому приміщення школи відімкнули від комунальних послуг? Пояснення Українського державного університету імені Михайла Драгоманова

У відповідь на інформаційний запит "УП. Життя" в УДУ відповіли, що заклад був змушений ухвалити рішення про припинення роботи деяких навчальних корпусів у зв'язку з недостатнім фінансуванням та здорожченням електроенергії.

"Університет завчасно повідомив листом директорку школи українського танцю "Барвіночок" Тетяну Левчук, що з 1 листопада 2025 року приміщення на бульварі Павла Вірського, 20 буде закритим, а також буде відсутнє енерго-, водо- та теплопостачання за вказаною адресою", – йдеться у тексті.

Що кажуть батьки, чиї діти відвідують школу українського танцю "Барвіночок"?

Для багатьох батьків вибір на користь "Барвіночка" був свідомим кроком. Наталія Александрова, мама 13-річної Марії та 10-річної Дарини, розповідає, що перевела дітей сюди саме через унікальне ставлення до вихованців та високий рівень підготовки.

"Тут ми знайшли ставлення, на яке заслуговує кожна особистість. Педагоги будують навчання без бар'єрів, образ чи цькування — це безпечний простір, де виховують любов до мистецтва, а не страх перед помилкою", – зазначила Наталія.

Така атмосфера дає плоди не лише у вигляді дитячих посмішок, а й у виборі життєвого шляху. Донька Марії Солодової, 17-річна Владислава, настільки закохалася у танець, що вирішила пов'язати з ним життя і вступила до Університету імені Бориса Грінченка на спеціальність "хореографія".

Марія переконана, таку любов до танцю доньці прищепили саме викладачі школи.

"Сьогодні в мене болить душа за долю нашої школи. Ми маємо усвідомити: якщо "Барвіночок" закриють, діти втратять унікальне середовище для розвитку, а українська культура – майбутніх професійних танцівників.

У наші часи танець — не просто мистецтво, а наша зброя, спосіб заявити про себе світові та зберегти свою ідентичність", – наголосила жінка.

Лілія Гладких, чий 5-річний син Тимофій робить тут перші кроки, сама провела в стінах школи 12 років свого дитинства.

"Це мій рідний дім, де я зустріла друзів і навіть перше кохання. Я бачу, як мій син перестає боятися сцени, став більш впевненим і почав краще відчувати музику.

Втратити таку школу значить вирвати коріння у нашої культури. Нас мають почути, адже це місце, де тебе завжди пам'ятають і підтримають, навіть через багато років після випуску", – каже Лілія.

Наразі резервне приміщення, за словами батьків, у рази менше за попереднє. Наталія Недорізанюк, чия донька Дарина вже 9 років присвячує себе танцю, розповіла про критичний брак простору.

"Приміщення настільки мале, що під другий репетиційний зал довелося переобладнати роздягальню. Вона абсолютно не пристосована для повноцінної хореографії – там неможливо відпрацьовувати складні елементи. Керівництво було змушене скоротити кількість занять", – каже Наталія.

Такі умови безпосередньо впливають на рівень підготовки. Роками вихованці "Барвіночка" представляли Україну на різних фестивалях разом з іншими колективами з усіх куточків світу.

"Важко дібрати слова, щоб описати те неймовірне відчуття материнської гордості, коли бачиш свою дитину на великій сцені. У моменти, коли наші діти виступають поруч із найсильнішими колективами світу, серце завмирає від усвідомлення їхнього рівня та таланту.

Для нас "Барвіночок" – не просто назва закладу. Ми повинні захистити цей осередок, щоб він і надалі виховував талановитих та успішних українців", – переконана Оксана Ротач, обоє синів якої відвідували школу танцю.

Батьки дітей впевнені – для відімкнення комунальних послуг не було жодних законних підстав, тож вони вимагають відновити стабільне опалення та електропостачання, а також забезпечити систему водопостачання та водовідведення.

Окрім того, батьки вимагають втрутитися представників влади у ситуацію та зберегти школу українського танцю "Барвіночок". З цим проханням вони зверталися до Київської міської державної адміністрації, Шевченківської районної адміністрації, Міністерства освіти і науки України, а також до Офісу Президента.

"Зберегти "Барвіночок" є не лише питанням оренди, але й захисту нашого культури. Якщо сьогодні ми дозволимо школі зникнути, завтра ми втратимо ціле покоління талановитих українців, які могли б прославляти нашу державу на весь світ", – переконані представники батьківського комітету.

Що кажуть у МОН?

У коментарі для "УП. Життя" у МОН пояснили, що вирішення комунальних питань навчальних закладів не належить до їхньої компетенції.

Міністерство відповідає за розробку та впровадження освітніх програм, а господарські та комунальні справи мають вирішуватися на рівні місцевої влади.

Що кажуть у КМДА?

У відповідь на інформаційний запит "УП. Життя" у Київській міській державній адміністрації відповіли, що школа українського танцю "Барвіночок" є окремою юридичною особою і з 2011 року здійснює діяльність у приміщенні площею майже 994 метри квадратних на бульварі Павла Вірського, 20.

Договір оренди нерухомого майна уклали між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Києву та "Барвіночком" як орендарем.

Балансоутримувачем приміщення є Український державний університет імені Михайла Драгоманова, який належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.

Між ним та "Барвіночком" укладений договір на відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання послуг.

Як зазначили у КМДА, за 10 місяців 2025 року "Барвіночку" було відшкодовано 348 237,54 грн (зокрема за жовтень 2025 року – 79550,22 грн) за комунальні послуги:

• теплопостачання 258 226,11 грн;
• водопостачання 3 928,53 грн;
• водовідведення – 3224,72 грн;
• електропостачання – 80 363,03 грн.

У листопаді Шевченківська районна адміністрація звернулася до міністра освіти і науки України Оксена Лісового з проханням вирішити питання з комунальними послугами.

Чи мали право вимикати комунальні послуги? Що каже закон

Відключення комунальних послуг теоретично можливе й може бути законним, однак лише за умови, що це прямо передбачено договором. На практиці подібні випадки трапляються нечасто, каже адвокат Антон Дикань.

Редакція "Української правди. Життя" отримала для ознайомлення договір оренди, а також договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг. Ці документи проаналізував фахівець.

За його словами, договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг має ключове значення, адже саме він визначає, за яких умов орендодавець може припинити надання послуг.

"Аналіз договору оренди та договору про відшкодування витрат на утримання орендованого майна і комунальних послуг свідчить про те, що умов про дострокове одностороннє припинення надання комунальних послуг вони не передбачають. Тільки у чітко визначених договорами випадках", – наголосив Антон Дикань.

Тобто якщо орендар належним чином дотримується умов договорів, підстав для відмови орендодавця у наданні комунальних послуг немає.

У листі, який Тетяна Левчук отримала від УДУ імені Драгоманова, йдеться, що заклад "не має можливості сплачувати за опалення навчального корпусу на бульварі Вірського у зв'язку з високими тарифами на комунальні послуги та скрутною економічною ситуацією в університеті".

"Проаналізувавши цей лист, я вважаю, що такі твердження йдуть врозріз із положеннями договору про відшкодування витрат та надання комунальних послуг", — каже Антон Дикань.

Воєнний стан та питання фінансування не є належною підставою для припинення надання послуг згідно з договором.

Фактично цей лист не є розірванням договору, а лише повідомленням про неможливість надання комунальних послуг, пояснив адвокат.

"Орендодавець мав право звернутися до орендаря з повідомленням про істотну зміну обставин та запропонувати розірвання договору у встановленому порядку, а не листом повідомляти про неможливість надання комунальних послуг.

Доцільно розглянути можливість розрахунку збитків, завданих у зв'язку з невиконанням умов договору та припиненням надання комунальних послуг, а також оцінити перспективи звернення до суду — як з вимогою зобов'язати відновити надання комунальних, так і з позовом про стягнення коштів. Ця процедура є складною", — підсумував Антон Дикань.

Розірвання договору оренди можливе з низки підстав. Їхній перелік сторони можуть визначити для себе самостійно, адже чинне законодавство передбачає свободу договору.

Між школою та Фондом державного майна було укладено договір оренди до 31 травня 2014 року. Документ передбачав пролонгацію на той самий строк та на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін не виявила бажання припинити його дію за місяць до завершення строку.

28 вересня 2020-го сторони уклали договір про внесення змін та доповнень, який передбачав продовження строку дії договору оренди на 2 роки та 11 місяців — до 28 лютого 2023 року.

"Саме в договорі між школою та Фондом держмайна передбачено низку основних та, так би мовити, стандартних умов припинення його дії – закінчення строку, на який його уклали, загибелі орендованого майна, дострокового розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, банкрутства орендаря чи ліквідації орендаря як юридичної особи", — зазначає фахівець.

Окрім цього, договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар:

• користується майном не відповідно до умов договору;
• навмисно або з необережності погіршує його стан;
• систематично (понад три рази) порушує строки здійснення будь-яких платежів та не надав платіжні доручення до регіонального відділення;
• не ремонтує орендоване майно;
• передає його в суборенду, укладає договори про сумісну діяльність, де внеском сторони є право на оренду;
• перешкоджає співробітникам орендодавця та балансоутримувача перевіряти стан майна;
• не переглядає орендну плату у разі внесення змін до Методики, яка передбачає її збільшення;
• не вніс завдаток та не застрахував майно.

За словами Антона Диканя, аналіз договору оренди та договору про відшкодування витрат на утримання орендованого майна і комунальних послуг свідчить про те, що університет не мав права в односторонньому порядку припиняти виконання умов договору або фактично відмовитися у них. Документи передбачають розірвання лише у чітко визначених випадках, а ситуація, що склалася, до них не належить.