1 хвилина на завдання і застарілі терміни: що не так з іспитами для майбутніх лікарів і чи можуть знизити вимоги до студентів

В Україні студенти-медики впродовж тривалих років навчання мають скласти кілька загальнонаціональних іспитів.

Завершальний із них – "Крок 3", який проходять після інтернатури, – цьогоріч викликав в інтернів чимало запитань: вони скаржилися на брак часу, неоднозначні завдання, застарілі формулювання та невідповідність частини питань їхнім спеціальностям.

"УП. Життя" з'ясовувала, чому майбутніх лікарів не влаштовує екзамен, хто і як розробляє завдання та чи можуть знизити вимоги до студентів.

Які державні іспити складають студенти-медики і чим вони відрізняються?

У процесі навчання та після закінчення інтернатури українські студенти, окрім екзаменів у вишах, мають складати державні іспити.

Йдеться про "Крок 1" та "Крок 2" як складові Єдиного державного кваліфікаційного іспиту, а також інтегрований іспит "Крок 3", який складають після завершення інтернатури.

Зміст екзаменів, їхня кількість та етап навчання, на якому їх складають, відрізняються залежно від спеціальності.

"Крок 1" студенти здебільшого проходять на 3-му році навчання. Для майбутніх лікарів та фармацевтів іспит складається з двох частин – завдань із фундаментальних дисциплін та з англійської мови за професійним спрямуванням.

На 5-му або 6-му курсі складають "Крок 2" – цей іспит перевіряє знання студентів із клінічних дисциплін.

В Україні для роботи лікарем недостатньо отримати диплом – після випуску з університету колишній студент обов'язково має пройти інтернатуру, щоб мати право практикувати самостійно.

Тривалість цього етапу також залежить від спеціальності і може займати від одного до трьох років. Щоб підтвердити успішне проходження інтернатури і володіння необхідними знаннями для професійної діяльності, випускники вишів мають скласти "Крок 3".

Окремі іспити після інтернатури для різних спеціальностей запроваджували поетапно – до того "Крок 3" був спільним для лікарів усіх напрямів, крім стоматології.

Уперше спеціальний "Крок 3" в апробаційному (тестовому форматі) провели у 2023 році. Відтоді щороку збільшується кількість медичних напрямів, знання інтернів з яких перевіряє окремий екзамен.

Щоб успішно скласти "Крок 1", "Крок 2" майбутнім медикам необхідно правильно надати щонайменше 64% відповідей, а для інтернів більшості спеціальностей "Кроку 3" – без помилок розв'язати 74% завдань.

Чому студенти-медики скаржаться на іспити?

Навесні та на початку літа 2026 року відбулася чергова сесія іспитів – тестування пройшли інтерни. Також екзамени "Крок 1" та "Крок 2" вперше або повторно склали студенти окремих спеціальностей.

На тлі періоду тестування соцмережі вибухнули скаргами майбутніх лікарів, які обурювалися змістом завдань екзаменів.

Зокрема студенти озвучували такі проблеми:

• часом серед переліку варіантів відповідей не було жодної правильної;
• для формування частини питань використовували невідому термінологію, а словника сталих медичних термінів в Україні досі немає;
• питання не завжди перевіряли реальні ситуації, які трапляються з лікарями тієї чи іншої спеціальності.

Студенти навіть створили петицію із закликом знизити пороговий бал "Крок 1" на період воєнного стану. Авторка звернення – Горбачова Марія – звернула увагу, що наявну межу встановлювали в мирний час, але тоді значно відрізнялися формат здобуття освіти і умови, в яких живуть студенти.

"Протягом останніх років українське медичне студентство змушене навчатися в безпрецедентно важких і стресових умовах, викликаних повномасштабною агресією проти нашої держави [...]

​Ми повністю поділяємо позицію МОЗ щодо важливості високої якості підготовки майбутніх лікарів. Однак в умовах війни жорсткий поріг призводить до масового відрахування вмотивованих студентів, які в майбутньому могли б рятувати життя українців на фронті та в тилу.

Зниження порогу – це не погіршення якості, а вимушений крок гуманності та адаптації системи до форс-мажорних обставин, як це вже успішно практикувалося під час пандемії COVID-19", – йдеться у петиції.

Про свій досвід складання "Крок 3" "УП. Життя" розповіли троє випускників медичних вишів – Віталій Шмідт з Дніпра, киянка Яна Остапенко та Тетяна Мельниченко з Миколаєва.

Цьогоріч Віталій складав апробаційний "Крок 3" із судової медицини, який проводили з цієї спеціальності вперше.

Хлопець вважає, що багато випускників вишів не мають достатньо часу на підготовку. Частина з них вимушені працювати на додаткових роботах, адже 12 тисяч заробітної плати недостатньо для життя, каже він.

"Деяким вдається готуватися, але ти постійно в стресі. Тобто ти працюєш в одному чи двох місцях, а ще й інтернатура, де ти навчаєшся на спеціальності, в якій, можливо, працюватимеш усе життя. Ну і потрібно вивчати тести. Тому спокійно перед "Кроком" лікарі точно не почуваються", – ділиться Віталій.

Хлопець зізнається, що деякі завдання його здивували. Наприклад, одне з питань мало згадку про "мужолозство" – застарілий термін на позначення сексуальних стосунків між двома чоловіками, який використовували у Кримінальному кодексі УРСР 1960 року.

"На судово-медичне обстеження доставили чоловіка, якого підозрюють у скоєнні акту мужолозтва. Згідно з обставинами справи, ця особа є активним партнером. Що зобов'язаний зробити судово-медичний експерт при обстеженні такої особи?", – йшлося в одному із завдань.

На його думку, значна частина завдань також мала занадто розлогу умову, на яку учасники іспитів витрачали забагато часу і зусиль, отже ризикували не завершити тестування вчасно.

"Коли тест – це розповідь про життя і смерть померлого, то ти вже читаєш не просто завдання, а кримінальну хроніку. Такі тести потрібні, але, на мою суб'єктивну думку, їх не має бути настільки багато. Вони радше не показують рівень знань, а виснажують", – ділиться Віталій.

Зі схожою ситуацією зіткнулася і Тетяна, яка складала "Крок-3" зі спеціальності "Акушерство і гінекологія".

"Мене обурило, що питання були об'ємними. Якщо вдумливо читати кожне слово тесту, то хвилини не вистачає. Поки закінчуєш ознайомлюватися з умовою, забуваєш, про що тебе запитували. Доводиться перечитувати двічі-тричі, щоб зрозуміти, як розв'язати завдання. А ще й є фактор стресу та обмеженого часу", – ділиться дівчина.

Учасники також помічали завдання, які містили декілька правильних відповідей. Водночас до цієї проблеми вони ставляться по-різному.

"Цього року в нас формулювання завдань було жахливе. Траплялося, коли з п'яти варіантів відповідей можна було правильним визначити два через їхню неоднозначність. Дуже важко було зорієнтуватися, бо, з одного боку, треба думати як лікар, а з іншого – як організатори іспиту", – розповідає Яна.

Однак Віталій вважає, що в його випадку кілька можливих варіантів відповідей були радше проявом специфіки іспиту. На відміну від реальної практики, тести часто оцінюють ситуацію лише за кількома критеріями, а не загальною картиною, пояснив він.

"Я б не сказав, що завдання робили абияк, вони нормальні. Водночас я маю претензії до деяких із них. Точно не кажу, що все жахливо, як у сімейних лікарів чи офтальмологів, де деякі тести були відверто дивними", – додає випускник медичного вишу.

Окрім неоднозначних запитань, інтерни нарікали й на брак часу. Зокрема Яна, яка обрала для інтернатури сімейну медицину, вважає: 150 хвилин, відведених на 150 завдань іспиту, недостатньо, щоб відповісти на питання без поспіху.

Тетяна з цим погоджується і звертає увагу на інший аспект: значну частину часу – щонайменше пів години – потрібно виділити на акуратне заповнення бланків відповідей.

Майбутні лікарки також зауважують, що для підготовки доводилося заучувати відповіді з бази завдань. Водночас цього року більшість питань виявилися новими, хоча раніше приблизно половина іспиту складалася із вже відомих студентам завдань.

"У деяких випадках відповіді, які доводилося заучувати, відрізнялися від того, що прописано в медичних протоколах.

Ми з одногрупниками через це переймалися, адже торік за два дні до іспиту організатори в базі тестів змінили правильну відповідь, поки студенти місяцями заучували іншу. На щастя, з нами такого не трапилося", – ділиться враженнями Тетяна.

На думку Яни, не всі завдання відповідали обраній спеціальності.

"Наприклад, було питання про інтубацію (введення спеціальної трубки через природні отвори в тіло – ред.). Мені здається, це не зовсім актуально для сімейного лікаря – ми з таким не стикаємося. За два роки практики в мене ніколи не було такого випадку.

Але я розумію, що сімейний лікар лікує все. Знати все неможливо, але цього від нас вимагають", – розповідає киянка і зізнається, що після іспиту почувалася розчарованою.

Тетяна звертає увагу й на інший аспект екзамену – вона вважає, що навчання у виші не завжди дає ті знання, яких вимагають на іспиті.

Викладачі медичних університетів дають знання не лише з огляду на протоколи, а й практичний досвід, каже дівчина. Натомість "Крок 3" вимагає вирішувати тести виключно положеннями документів МОЗ, що "викликає дисонанс".

На думку Яни, формат іспитів застарілий і не здатний адекватно оцінити рівень знань. Вона вважає, що "Крок" доцільно проводити з використанням комп'ютерів, що могло б дещо спростити умови для учасників.

"Є відчуття, що від тебе вимагають забагато. Після складання враження: "Хух, добре, що я це прийшов і "Кроку" більше зі мною не трапиться", – вважає Тетяна.

На психологічний стан інтернів впливають не лише самі завдання, а й умови складання та наслідки можливої невдачі.

Наприклад, через загрозу обстрілів Тетяна проходила тестування у підвальному приміщенні.

Водночас, за її словами, сама думка про можливий провал і необхідність чекати наступної спроби місяцями дуже тисне психологічно. А багато учасників навіть не сподіваються на високі результати – аби лише скласти на прохідний бал.

"При цьому сам іспит – це ще та шляпа. Особисто мені часу вистачило, але коли переглянула завдання у спокійних умовах, зрозуміла, що сприймаю їх дуже інакше. На результат значно впливають стрес і обмеження часу", – підсумовує вона.

Що про скарги на іспити кажуть їхні організатори та чи розглядають зниження вимог?

Іспити для студентів-медиків розробляють так, щоб перевірити їхні фахові та предметні компетентності, розповіли у відповідь на запит "УП. Життя" в Центрі якості освіти МОЗ, який проводить тестування.

Під час складання завдань враховують теми, знання і розуміння, які вказані в специфікаціях до кожного іспиту.

З вересня 2024 року по січень 2025 року змістове наповнення іспитів "Крок 1" і "Крок 2" переглянули, щоб актуалізувати завдання. Участь у цьому процесі брали робочі групи з 87 людей, до складу яких увійшли:

• представники професорсько-викладацького складу університетів;
• члени Науково-методичної ради МОН;
• гаранти освітніх програм – науково-педагогічні працівники, які очолюють розробку, реалізацію та оновлення конкретної освітньої програми, а також її акредитацію НАЗЯВО.

Водночас тести "Крок 3" для лікарів-інтернів традиційно розробляють групи експертів МОЗ.

Організатори зауважили, що завдання створюють фахівці, які одночасно:

• мають кваліфікацію у відповідній сфері;
• навчають студентів певної спеціальності;
• завершили підготовку з основ конструювання якісного тесту.

Після створення кожне завдання рецензують два спеціалісти – працівники вишів та практикуючі лікарі. Тест потрапляє в остаточний варіант іспиту, лише якщо обидва відгуки експертів схвальні.

Після цього в Центрі якості освіти МОЗ (ЦЯО) повторно перевіряють завдання – зокрема, чи відповідає воно програмі.

У ЦЯО повідомили, що впродовж січня-червня 2026 року не отримували скарг від учасників іспитів щодо процедури, однак зареєстрували близько 60 звернень, які стосувалися змісту тесту.

Водночас у ЦЯО кажуть, що всі ці скарги стосувалися конкретних завдань, роз'яснення щодо яких студентам уже надали. Редакції не вдалося знайти в публічному доступі коментарі, про які згадують організатори.

Там пояснили, що критерій порогового балу затверджує МОЗ, і у 2021 році відомство ухвалило план його поетапного підвищення.

Станом на 2023 рік та надалі в умовах воєнного стану для успішного складання "Крок 1" і "Крок 2" необхідно правильно виконати щонайменше 64% завдань, а для "Крок 3" – надати 74% правильних відповідей.

У ЦЯО вважають, що зменшувати поріг недоцільно з декількох причин. Зокрема, нинішній пороговий рівень визначають за науковим методом Хофсті, який враховує одночасно оцінки експертів щодо того, яким має бути поріг, і фактичні результати учасників тестування.

"Зміна такого критерію в бік як зниження, так і підвищення не може ґрунтуватися виключно на позиції окремих категорій осіб, у тому числі здобувачів/лікарів (фармацевтів)-інтернів, або на ситуативних зверненнях", – переконані організатори іспитів.

Крім того, тестування використовують для того, щоби перевірити, чи достатньо студенти готові до подальшої роботи, де вони відповідатимуть за життя та здоров'я людей.

"На відміну від багатьох інших сфер, недостатній рівень знань і клінічного мислення у майбутнього працівника [сфери охорони здоровʼя] може мати прямі негативні наслідки для пацієнтів, зокрема призвести до помилок у діагностиці, виборі тактики лікування, інтерпретації результатів обстежень, призначенні лікарських засобів або своєчасному розпізнаванні невідкладних станів", – зауважили в ЦЯО.

У центрі також додали, що війна дійсно може впливати на організацію навчання, однак "не звільняє здобувача чи інтерна від обов'язку досягти мінімально необхідного рівня знань, розуміння та здатності їх застосовувати".

Ба більше, уряд уже врахував умови здобуття освіти в Україні в останні роки – студенти, яким не вдалося скласти іспити з першого разу, можуть випробувати свої сили ще двічі. Для цього вони можуть повторно взяти участь у найближчих тестуваннях.

"Зниження критерію успішного складання іспитів "Крок 1", "Крок 2", "Крок 3", навіть на період воєнного стану, не вирішить проблеми недостатнього рівня знань.

Таке рішення може навпаки створити передумови для допуску до професії людей, які не підтвердили мінімально необхідний рівень підготовки, що може призвести до зниження якості медичної допомоги та створення ризиків для життя і здоров'я пацієнтів", – підсумували організатори іспитів.