Змінив кабінет юриста на кухню: у Харкові волонтерить американець, чий син загинув за Україну

Батько загиблого бійця Інтернаціонального легіону переїхав до Харкова, де займається волонтерством. Чоловік щодня допомагає готувати гарячі обіди для місцевих, зокрема пацієнтів лікарень.

Історію американця з українським корінням арозповіли в Independence Avenue Media.

Едвард Вілтон більшу частину свого дорослого життя пропрацював адвокатом у Флориді. Однак після загибелі сина, який служив в Інтернаціональному легіоні, також приїхав допомагати Україні.

У січні 2026 року чоловік вийшов на пенсію і назавжди переїхав до Харкова. Тепер він працює на "Пекельній кухні" разом із багатьма іншими волонтерами з різних куточків світу – Великої Британії, Польщі, Японії, Швеції та інших країн.

Щодня вони готують понад 1200 порцій обідів для місцевих мешканців. Зокрема, їжу відвозять у лікарні міста.

"Я приїхав, щоб допомогти і підтримати країну, яку також вважаю своєю [...] Роблю все можливе, щоб бути корисним. Я обожнюю Харків, люблю Україну, люблю всіх людей тут. Це неймовірне місце для життя, і тепер це мій дім", – пояснив американець.

Раніше чоловік розповідав "Суспільному. Івано-Франківськ", що має українське коріння. Інформацію про свій рід він почав шукати після розповідей матері.

"Мама завжди казала, що вона – чи то українка, чи полька, чи австрійка. Через цю плутанину я почав дослідження", – пояснював американець.

Зрештою чоловікові вдалося дізнатися, що його прадід родом із гуцульського села Космач на Прикарпатті. Після 1912-1913 років емігрував до США. Вілтон виховував сина Едварда III у дусі українських традицій та усвідомлення власної ідентичності.

"Вдома ми зберігали деякі традиції, що залишилися від сім'ї моєї матері, зокрема, святкування Різдва та Великодня. І ми багато говорили про спадщину наших предків", – додавав Вілтон.

Хлопець завжди хотів стати військовим, але у США не встиг завершити підготовку в армії. Однак кілька місяців навчався на фахівця з невідкладної медичної допомоги.

Після початку повномасштабної війни Едвард III вирушив в Україну і долучився до Інтернаціонального легіону. Юнак служив у роті "Браво", мав позивний "Ганс" і брав участь у складних бойових операціях, за що його відзначили орденом "За мужність".

"Він тренувався з різною зброєю, вивчав тактику зі своїм підрозділом і дуже добре володів гранатометом. Едвард був одним з наймолодших у своєму підрозділі. Його побратими, можливо, мали більше військового досвіду, ніж він [...]

Я не чув від нього нічого про повернення, поки війна не закінчиться. Усе було пов'язане з війною. У нього була можливість повернутися додому і не раз, але він відмовлявся. Казав, що ще не заслужив на це право. Син вважав, що повинен робити більше, ніж робив", – пригадував батько Едварда.

За його словами, син захоплювався Україною і не хотів повертатися назад до США.

Військовий загинув у квітні 2023 року від уламкового поранення. Тоді 22-річний воїн разом із побратимами потрапили під артилерійський вогонь під час виходу на позиції на Луганщині.

"Він дуже хотів бути тим, хто керує своїм життям. Є одна історія, яку я іноді розповідаю. Ми читали, здається, "Іліаду", і там йдеться про Ахілла. В нього був вибір, як жити: довгим нудним життям або коротким героїчним. І навіть у дитинстві мій син сказав: "Я хочу коротке героїчне життя, а не нудне і довге". Саме так і трапилося", – казав чоловік.

Тепер на честь бійця встановили меморіальну дошку у Космачі – селі, яке його батько тепер називає домом. Після втрати сина американець зберігає грамоту, яку йому видали за службу.

"Син казав, що не переймається через смерть, але хоче, щоб його пам'ятали", – пояснив чоловік.