Вчені кажуть, що знайшли найдавніші докази муміфікації людей: їм близько 14 тисяч років

Дослідники знайшли найдавніші докази муміфікації людей – вік одного з поховань сягає близько 14 тисяч років. Це удвічі старше за всі попередні відомі приклади.

Про це йдеться в дослідженні, опублікованому в журналі PNAS, пише CNN.

Люди здавна практикували муміфікацію останків померлих, використовуючи різні методи – дим, солі, сублімаційне висушування та бальзамування. Такі способи дозволяли позбутися вологи з м’яких тканин тіла та запобігти гниттю.

Досі найстарішим прикладом муміфікації вважали практику поводження з тілами померлих у культурі Чинчорро на півночі Чилі, які датуються приблизно сімома тисячами роками. У стародавньому Єгипті знаходили дещо більш ранні приклади – віком приблизно 4,5 тисячі років.

Тепер науковці виявили ознаки старшої муміфікації на останках, які знайшли в Південно-Східній Азії. Дослідники вивчили 54 поховання, знайдені на 11 археологічних пам’ятках на півдні Китаю, у північному В’єтнамі та на острові Суматрі.

Особливістю тіл померлих там були незвичайні пози – останки людей були поховані в позиції навпочіпки. Роками сильне викривлення скелетів спантеличувало вчених.

"Положення скелетів здавалися анатомічно неможливими", – сказав старший науковий співробітник Австралійського національного університету Сяо-чун Хунг.

Пози померлих були настільки надзвичайними, що не могли виникнути без "надзвичайного втручання", кажуть науковці. Тіла були складені так щільно, що більшість м’яких тканин, ймовірно, була відсутня на момент поховання.

У багатьох похованнях вчені знайшли помітно обвуглені кістки – попри відсутність явних ознак муміфікації. Однак не весь скелет мав сліди впливу вогню. Через це вчені виключили версію, за якою доісторичні люди намагалися кремувати померлих. Крім того, частина останків не мала видимих слідів горіння.

Обвуглювання помітили на ліктях, передній частині черепа та нижніх кінцівках – кістках, які покриті тоншими шарами м’язів і жиру, тому більш схильні горіти при впливі вогню.

При детальнішому дослідженні кісток науковці виявили на них залишкові сліди впливу тепла, які не були помітні неозброєним оком. Також виявилося, що через нагрівання при низькій температурі змінилася мікроструктура кісток у приблизно 84% зразків.

Автори роботи вважають, що тисячі років тому люди готували померлих до поховання, розміщуючи тіло в зігнутій позі над вогнем низької температури. Коли дим висушував останки, муміфіковане тіло переносили до місць поховання.

Зокрема ознаки сушіння димом мав потенційно найдавніший муміфікований екземпляр – кість руки з півночі В’єтнаму віком приблизно 14 тисяч років. Ймовірно, такий же спосіб поводження з останками застосували до кісток із десяти місць поховань віком від 12 до 4 тисяч років.

"Наші результати показують унікальну взаємодію техніки, традицій, культури та вірувань із донеолітичних культур Китаю та Південно-Східної Азії. Примітно, що ця практика зберігається протягом дивовижного проміжку часу від пізнього палеоліту до сьогодення по всьому величезному регіону. Її масштаби та стійкість надзвичайні", – сказав Сяо-чун Хунг.

Наразі практика впливу димом на тіла померлих досі використовується в Папуа-Новій Гвінеї.

Раніше вчені датували вік кладки з 28 яєць динозавра. Для цього використали метод, за яким зазвичай аналізують печерні відклади.