Від фронту до танцю: як у Києві створили простір реабілітації для ветеранів

Київ завжди був містом, де народжуються нові соціальні формати. Від мистецьких ініціатив до волонтерських рухів — столиця стає місцем, де ідеї проходять перевірку практикою. Останнім прикладом такого процесу став благодійний бал "Тріумф духу. Грація танцю", який відбувся 22 лютого та зібрав ветеранів, дипломатів, представників влади й бізнесу.

Однак за масштабною подією стоїть значно глибша історія — історія формування у Києві нової моделі соціальної реабілітації через танець.

Ініціатором концепції ветеранського балу як системного формату став власник київської студії BIG Dance Богдан Головатенко. Його студія протягом багатьох років працює в столиці як танцювальна платформа для професійних і Pro-Am пар, організовує великі події та має чудову тренерську команду.

"Ідея виникла не як одноразова подія. Це було розуміння, що Київ має всі ресурси для запуску формату ветеранського балу — зали, тренерів, досвід і меценатів. Потрібно було об'єднати це в одну концепцію", — говорить Богдан.

Його досвід роботи з військовими почався ще у 2017 році, коли BIG Dance стала платформою для підготовки учасників соціального проєкту "Запроси мене з війни". Після початку повномасштабного вторгнення робота з ветеранами стала частиною щоденної практики студії.

Підготовка до "Тріумфу духу" теж відбувалася на базі BIG Dance. Тренери студії працювали з ветеранами з ампутаціями, адаптували базові рухи, формували індивідуальні та групові постановки. Хореограф Євген Сіроштан, який є частиною команди студії, брав участь у створенні ключових номерів.

Особливістю концепції стала не лише робота з професійними партнерками, а й ідея залучення родин ветеранів до фінальних номерів.

"Для мене важливо було, щоб це був не світський вечір, а простір гідності. Коли ветеран танцює не як "людина з травмою", а як сильний чоловік, як батько, як партнер", — зазначає Головатенко.

Столиця має унікальні можливості для масштабування подібних ініціатив. Тут зосереджені:

• великі майданчики для проведення заходів;
• бізнес-спільнота, готова до соціально відповідальних проєктів;
• ветеранські центри та реабілітаційні установи.

Бал продемонстрував, що формат адаптивного танцю може поєднувати різні середовища — ветеранське, культурне, бізнесове та державне.

Водночас головне питання — сталість. "Якщо Київ зможе підтримати цю ініціативу системно, ми можемо створити модель, яку згодом масштабуватимуть інші міста", — переконаний Богдан.

Йдеться про створення в столиці центру компетенцій адаптивного танцю: навчання тренерів роботі з ветеранами з ампутаціями; методичні протоколи безпеки; партнерство з протезними центрами; регулярні групові заняття; щорічний ветеранський бал як кульмінація програми.

Для київського бізнесу це також можливість долучитися до формування нової культури підтримки ветеранів — не через благодійність у вузькому сенсі, а через інвестицію в довгостроковий соціальний інструмент.

"У Києві є все необхідне — інфраструктура, професіонали, аудиторія. Потрібна лише синергія. І якщо столиця стане прикладом, ми зможемо створити мережу адаптивного танцю по всій країні", — впевнений Головатенко.