Дружина стала його "очима" й "руками": історія військового, який через поранення втратив зір та кисті
Військовий Петро Мосійчук на війні втратив зір та обидві кисті. Поки він проходить реабілітацію та готується до протезування, його "очами та руками" стала дружина Альона.
Історію захисника розповіли у львівському реабілітаційному центрі UNBROKEN.
На початку повномасштабного вторгнення Петро Мосійчук служив водієм у 95-му окремому батальйоні підтримки, а пізніше – оператором БПЛА у складі 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго.
Попри війну, у 2022 році Петро з дружиною Альоною вирішили, що хочуть стати батьками. Чоловік мріяв про донечку.
"Страшний час, але мені хотілося мати дитину від цієї людини", – розповідає жінка.
У сім'ї народилася дівчинка, яку назвали Ліана. А Петро продовжував службу.
Проте 9 лютого 2026 року на Донеччині чоловік отримав поранення внаслідок влучання російського FPV-дрона. Він втратив зір і обидві кисті.
"Аби тільки вижив. Я стану йому руками і очима. Аби тільки вижив", – так описує свої емоції Альона.
Петра спочатку евакуювали до Ізюма, далі до Харкова, потім – до Києва. Весь цей час він був без свідомості.
"У мене тоді було багато снів, і все переплуталося з реальністю", – згадує чоловік.
Він прийшов до свідомості у Львові, й зрозумів, що залишився без рук.
"Дружина вийшла, і в мене почухався ніс. Я руку приставив – руки немає. Але я відчуваю, що вона є. Я запитав у дружини, вона відповіла: "Немає ні однієї, ні другої руки", – згадує Петро Мосійчук.
Чоловіку важко було це сприйняти, адже він працював руками. Проте Петро ще сподівався на відновлення зору.
"Хотілося чуда, якого не сталося. Тепер я описую йому цей світ, де ми знаходимося, що є поруч", – каже Альона.
Зараз Петро Мосійчук вчиться орієнтуватися в темряві і навичкам самообслуговування, а також готується до протезувань.
"Ми не дамо йому впасти духом, ми будемо допомагати всім, чим можемо, будемо лікувати його рани. Донечка – найкращий лікар для нього", – наголошує Альона.
"Завжди чекаю моменту, коли донечка прокидається. Хоч у мене постійно темнота в очах, тоді наче відразу настає світанок", – розповідає Петро.
Раніше "УП. Життя" поговорила з фахівчинею реабілітаційного центру UNBROKEN Таїсією, яку особиста втрата спонукала опанувати нову професію: вона створює протези частин обличчя.