Йога, читання і жодних кліток. Як центр адопції у Києві дарує нове життя тваринам з фронту
Patron Pet Center – київський центр адопції, який дає тимчасовий прихисток собакам і котам, врятованим із найгарячіших точок фронту на Донеччині, Луганщині, Харківщині та Херсонщині.
Життя цих чотирилапих, яких лагідно називають "патрончиками", зовсім не схоже на стереотипні уявлення про умови у притулку.
Вихованці центру живуть у комфортних боксах, а не клітках, а відвідувачі приходять вигулювати й гладити чотирилапих майже щодня. Тут проводять йогу, тімбілдінги та лекції, а собак залучають до спілкування з військовими та ігор з дітьми.
Усі охочі також можуть зробити собакам "СПА-процедури" чи стати опікуном будь-якої тварини (а бонусом регулярно отримувати милі фото пухнастиків).
Разом з читачами Клубу УП "Українська правда. Життя" побувала у Patron Pet Center, погуляла з собаками та "потиснула" рекордну кількість мʼякеньких лапок.
У яких умовах живуть врятовані з фронту тварини та як Patron Pet Center створює нову культуру адопції – ми дізнались у керівниці центру Ірини Подвойської.
Центр адопції, а не притулок!
Покинуті собаки, пошарпані клітки, пронизливий гавкіт, а ще жаль і нестримне бажання забрати всіх – у багатьох людей виникають саме такі асоціації, коли вони чують слово "притулок".
Тому зоозахисники, які працюють у Patron Pet Center на столичному ВДНГ, принципово не використовують цього слова.
"Ми не використовуємо слово притулок, тому що у людей воно асоціюється з чимось непотрібним. Ми – центр адопції, який насамперед формує нову культуру ставлення до бездомних тварин", – розповідає керівниця Patron Pet Center Ірина Подвойська.
Ідея створення центру адопції, який допомагає тваринам із прифронтових територій шукати дім, належить Андрію Ставніцеру, співвласнику порту TIS та засновнику Superhumans, і Ростиславу Вовку, власнику Kormotech.
Заклад екстрено запустили у червні 2023 року, коли РФ підірвала Каховську ГЕС. Відтоді приміщення вдосконалили, а багато тварин уже знайшли новий дім в Україні чи за кордоном.
"Ми існуємо трохи більше року. Найбільша завантаженість була одразу після підриву Каховської ГЕС. У нас тоді було тільки 14 боксів і багато вільного простору. Ми вирішили приймати тварин попри те, що центр був недобудований.
За перший місяць ми прийняли понад сотню тварин і прилаштували 75. Зараз у нас залишилося близько 30% тварин, які приїхали тоді після підриву", – згадує керівниця.
Ірина – зоозахисниця з Харкова, яка має 20-річний досвід у порятунку тварин. До повномасштабної війни в Ірини був власний притулок, який довелося евакуювати.
Сім’я Ірини зараз живе у Німеччині, поки жінка опікується центром адопції у Києві.
Ще до повномасштабної війни Ірина здобула архітектурну освіту, а потім закінчила магістратуру з ветеринарії та відкрила свою ветклініку. Коли у 2023 році вона очолила Patron Pet Center, їй знадобились усі ці знання.
"Оскільки я архітекторка, то сама розробляла концепцію нашого кварталу з боксами. Концепт боксів – робочий і безпечний, тому що хвороби не поширюються. Тваринки не дихають одне на одного у відкритому просторі, а кожен перебуває у своєму. Вентиляція все висмоктує і кіпери зберігають санітарію, тож тварини не хворіють масово.
Архітектура найбільш наближена до собачих готелів, але там може бути 10-15 боксів – це дорога і менша за масштабами історія. У нас – двоповерхова споруда і понад 270 тварин", – розповідає Ірина.
Затишний квартал і різдвяні панчохи: як виглядає Patron Pet Center
Двоповерхове приміщення, у якому живуть собаки та коти, нагадує квартал із будиночками. Тут приємно пахне, і серце не крається від скавучання тварин.
Замість заґратованих вольєрів чи кліток тварини живуть у боксах із вентиляцією, підлогою з підігрівом і відеокамерами.
"Ми намагалися уникати ґрат, бо це створює неприємні асоціації з увʼязненням, ніби собака в тюрмі. Тільки у деяких боксах є невеличка металева хвіртка, щоб особливо активні тварини не вискакували, щойно кіпер відчинить дверцята", – пояснює Ірина.
У кварталі для собак бокси розміщені в кілька шарів. На верхніх "поверхах" живуть більш "комунікабельні" собаки, які радіють відвідувачам, а знизу – ті, які не люблять увагу, потребують менше світла і чужих очей. На склі написано "не зазирайте до мене, будь ласка, я лякаюсь".
Квартал прикрашений гірляндами та освітлений теплими лампами. На стінах біля боксів – дитячі малюнки й таблички з іменами тварин.
До Різдва на кожен бокс повісили різдвяну панчоху, куди можна покласти іграшку, – усе це потрібно, щоб формувати у відвідувачів асоціації з домашнім затишком.
В окремій кімнаті в холі проходить йога з собаками, лекції, тімбілдінги, корпоративи (без шуму) та спільні читання за участі кількох тварин.
Ще одне приміщення – це ванна кімната або "салон краси", де проходить грумінг. Купати тварин можуть відвідувачі, якщо заздалегідь узгодять дату і час.
Є спеціальний "спортзал" для тренування собак кінологами, а також окрема кімната, де гості можуть фотографуватися з пухнастиками.
На другому поверсі триває ремонт – там буде простір із боксами для котів і кавʼярня. Ірина сподівається, що після закінчення будівництва центр адопції зможе вмістити близько 500 тварин.
"Діти назвали собаку Волею". Хто живе у центрі адопції
"Це Вєня з Вовчанська. Коли його привезли, він був "ковер-коверович", такий закудланий. З нього зістригли просто всю шерсть.
А це наш Барсик – собака-цілувака, оближе вас з ніг до голови. Він теж із Вовчанського району", – розповідає Ірина, поки ми прогулюємося житловим "кварталом" для собак.
Ірина знає усіх вихованців, тому що кожну кандидатуру затверджує сама. Центр приймає тільки тварин, врятованих із зони бойових дій або прифронтових населених пунктів.
У біографії кожного собаки чи кота – історія виживання і порятунку. До центру часто привозять тварин, яких врятували військові, але з певних причин не змогли тримати їх у себе чи прилаштувати.
"До нас постійно приїжджають тварини, але є обмеження за кількістю. В пріоритеті тварини, яких врятували з зони бойових дій, але інколи доводиться відмовляти навіть їм. Якщо центр буде переповнений, я не зможу якісно допомагати тваринам, за яких ми взяли відповідальність. Я навчилася казати ні, і це дуже допомагає.
Також ми не евакуйовуємо тварин – у нас немає для цього транспорту, і це в принципі не є нашою метою. Ми працюємо як своєрідний хаб для евакуйованих тварин, де вони можуть відновитися від травм війни і знайти "свою" людину", – пояснює Ірина.
Наприклад, в одному з боксів живуть Вовчок і Кудлата – собаки, які приїхали з півдня після підриву Каховської ГЕС, коли центр адопції відчинився в екстреному режимі. У сусідньому боксі живуть їхні спільні діти – син і донька.
"Вони у нас пара. Ми про це не знали, поки вони не почали одне до одного тягнутися, і ми зрозуміли, що вони разом. Потім ми знайшли їхніх дітей, яких привезли всіх одночасно. Вони дуже схожі на Вовчка", – каже Ірина.
Далі підходимо до іншого боксу, де близько трьох місяців тому оселилися Малюк і Барні з Часового Яру. Колись ці собаки були худі та виснажені, а тепер – енергійно виляють хвостиками і просяться вийти з боксу до людей.
Серед інших комунікабельних чотирилапих – Воля з Авдіївки та Агата з Вовчанська. Волю привезли навесні 2023 року, а Агата приїхала кілька місяців тому. Старенька собака була у поганому стані – їй довелося видаляти багато пухлин.
"Воля разом зі ще 5 собаками приїхала до нас з Авдіївки. Її вивозили під перехресним вогнем – є відео, де військові з нею їдуть, а їм під колеса летить з усіх сторін…
Наступного дня після того, як нам привезли цих собак, до нас прийшли дітки зі школи. Спитали, як звати собачку, а ми кажемо "немає імені, вона тільки приїхала". І тоді вони самі назвали її Воля", – згадує Ірина.
Агата і Воля дуже тактильні, люблять взаємодіяти з дітьми, приходять на йогу до відвідувачів.
А ось на нас дивиться руденька Зара – дуже ласкава собака, яка втратила частину передніх лапок.
Зара прагне уваги та спілкування, допитливо роздивляється, хто прийшов, і хоче облизати всім носи.
Коли тварину вивозили з Харківщини, її кінцівки вже були ампутовані, тому доглядачі не знають точно, що сталося. Ірина припускає, що це була мінно-вибухова травма.
Нині Зара гуляє зі спеціальним візочком, який допомагає тримати баланс, але їй планують встановити протези. Найімовірніше, для Зари шукатимуть новий дім за кордоном, тому що в Україні багато людей "бояться брати собак з інвалідністю", каже Ірина.
Неподалік у боксі живуть Динька та Чилі. Динька – спокійна собака невеликого зросту й рудуватого кольору, яка скоро вирушить до однієї сім’ї в Німеччину. А чорнява собака Чилі – її більш активна сусідка по "кімнаті" – ще в пошуку своєї людини.
На другому поверсі – котики. Коли ми прийшли, більшість із них спали, згорнувшись клубочками.
В одному боксі живе по 3-5 котів, і кожен з них має власну лежанку та іграшки. В окремих боксах є кошенята, а також котики після операцій.
"Усіх тварин ми каструємо або стерилізуємо, проводимо всі необхідні щеплення, лікуємо", – каже Ірина.
Нині у Patron Pet Center мешкає 270 тварин. Центр має спеціальну базу, де вказана вся інформація про кожну тварину: звідки приїхала, які щеплення і медичні процедури отримувала, у якому боксі живе, чи вдалося знайти їй сім’ю.
Усіх тварин доглядають кіпери: 4 людей працюють з котами, 12 – із собаками. Також до собак запрошують грумерів, зоопсихологів і ветеринарів.
"У нас всі працівники люблять тварин. Інакше неможливо працювати. Буває, що у мене опускаються руки, але коли я приходжу сюди, собаки мене облизують, і я думаю "недаремно, все це недаремно", – ділиться Ірина.
Patron Pet Center – не контактний зоопарк. Як можна провести час із "патрончиками"
За словами Ірини Подвойської, задум Patron Pet Center помітний уже з назви "центр адопції".
Відмовившись від слова "притулок", творці центру змогли позбутися негативних образів, які асоціюються у людей з ним. Утім, змінювати усталені уявлення нелегко. Чимало людей досі не розуміють, чим Patron Pet Center відрізняється від звичайних притулків.
Керівниці центру неодноразово доводилося відмовляти людям, які просили забрати безпритульну тварину не з прифронтових територій або навіть домашню тварину.
"У людей є стереотип, що бездомну тварину треба нести в притулок. Притулки асоціюються з місцем, куди можна "здати" щось непотрібне, коли воно набридло. Люди приходять і підкидають нам тварин, але це перекладання відповідальності.
Якщо ви знайшли тварину і не можете її забрати, подбайте про те, щоб знайти їй перетримку або новий дім. Коти та собаки – це не просто ловці мишей чи охоронці подвірʼя, які мають гавкати на чужинців. Тварини зараз – це члени сімʼї. Ми пропагуємо відповідальне ставлення до них", – каже Ірина.
Творці Patron Pet Center не хочуть, щоб тварини викликали жаль, адже це відштовхує потенційних господарів, які могли б взяти пухнастика додому. Тому центр адопції зосереджується на розумінні потреб тварин та екологічній взаємодії з ними.
Собак дозволяють вигулювати зранку і ввечері, але є правила, яких потрібно дотримуватися: не можна тягнути собак за повідець, кричати на них, брати на руки без нагляду кіпера, годувати собак будь-якими іншими смаколиками, крім тих, які видають у центрі адопції.
В окремому приміщенні для гостей проводять "Читанку" – відомі українці приходять читати дітям читають чи іноземну літературу, і при цьому поруч із малечею – одна-дві собаки.
Окрім цього, собаки "долучаються" до розмовного клубу з англійської мови, а також контактують з військовими та їхніми родинами. До Patron Pet Center звертаються і самі військові, і профільні організації, які займаються психологічною підтримкою ветеранів.
"У нас є проєкти, спрямовані на психологічну підтримку ветеранів. Їм дуже заходить спілкування з тваринами, вони проймаються історіями собак, коли дізнаються, звідки ті приїхали. Особливо якщо самі воювали у тій місцевості.
Приходять не тільки військові, а їхні дружини, їхні рідні, які у травмі. Їм також потрібна допомога, і це працює. Військові психологині започаткували у нас йогу з собаками. Тут був і ретрит із психологічною підтримкою. Це місце, куди можна прийти як додому і поспілкуватися з тваринками без почуття провини", – каже Ірина.
Водночас керівниця закладу зауважує, що Patron Pet Center – не контактний зоопарк.
"Ми проти насилля над тваринами, експлуатації у цирках чи кото-кавʼярнях. У нас тут живуть особистості, і все зосереджене на їхньому комфорті. Є тварини дуже контактні, які самі хочуть всюди ходити, обійматися з людьми. Їх ми залучаємо до заходів.
Якщо люди, наприклад, приходять погуляти з конкретною собакою, а вона вже гуляла, ми не будемо виводити її спеціально до цих відвідувачів, тому що собака вже буде відпочивати", – пояснює Ірина.
"Люди рятують тварин, тварини рятують людей". Як допомогти центру адопції
Найкраща допомога центру адопції – забрати тварину в сім’ю. Перші два тижні – тестові, тож якщо ви раптом вирішите, що ритм життя із домашнім улюбленцем вам не підходить, протягом цього терміну ви можете передумати, пояснює Ірина.
Фінансова допомога Patron Pet Center також завжди актуальна. Нині Patron Pet Center виживає завдяки платним екскурсіям, благодійним пожертвам, іноземним донорам та свідомим бізнесам.
Але щомісячні витрати (оренда, комунальні послуги, пальне для генераторів під час відключень електроенергії, зарплати працівникам) сягають кількох тисяч доларів.
Щоб фінансово підтримати центр адопції, усі охочі можуть задонатити напряму або оформити опіку над твариною, яка найбільше сподобалася. Тижнева опіка над котом коштує 1200 гривень, а над собакою – 1700 гривень. Контакти для оформлення опіки вказані тут.
Не варто приносити корм або смаколики, тому що раціон тварин відповідає індивідуальним потребам тварин, про які знають лише кіпери. Краще закривати потреби, про які повідомляє сам центр – на сторінках у Telegram та Instagram, на сайті або в таблиці.
Зрештою, центру адопції завжди потрібні "руки", тому можна стати волонтером, заповнивши форму на сайті.
"Тварини – це дуже важлива частина нашого життя. Навіть військові в умовах фронту рятують тварин. І це дуже добре спрацює, коли військові повернуться і будуть проходити реабілітацію. Люди рятують тварин, а тварини рятують людей. Ми потрібні одне одному", – наголошує Ірина.
Олена Барсукова, журналістка "Української правди. Життя".
Якщо ви хочете дізнаватися про інші цікаві проєкти в Україні та відвідувати екскурсії разом з нашими журналістами – долучайтеся до Клубу читачів "Української правди".
