Українські екопоселення: ліжка з сіна, їжа з лопухів і щасливі люди. Фото
Щоб краще це зрозуміти, варто згадати про хіпі та їхні комуни. На початку 90-х "діти квітів" виросли та почали перейматися питаннями захисту природи. Першою ластівкою стала колишня хіпі-комуна Фіндхорн у Шотландії - на початку 90-х вона стала одним із засновників світової мережі екопоселень (Global Ecovillage Network)
Міські або сільські спільноти, що намагаються чинити мінімальний вплив на довкілля - це і є екологічні поселення. Там екологічно будують, використовують альтернативну енергію, харчуються за рахунок органічного сільського господарства.
Загальноприйнята в світі модель екопоселення передбачає створення життєздатної спільноти, котра прагнутиме захисту та відновлення довкілля, а також знайде прийнятну схему взаємодії з зовнішнім світом. Важливим тут буде не лише екологічний аспект, а й соціальний (комфортне життя людини, можливість будь-коли залишити поселення) та економічний (економічна сталість спільноти, забезпечення зайнятості жителів).
Дуже важливим є освітній аспект - до екопоселень на Заході переселяються люди з досвідом виживання в місті, непристосовані до життя на природі, тому для них створюють кількатижневі курси екологічного будівництва, органічного землеробства, ефективного побуту тощо.
Всесвітня мережа екопоселень нараховує трохи більше 400 екопоселень у всьому світі, з них 6 знаходяться в Росії - там працює навіть представництво організації в Санкт-Петербурзі.
Жодного українського екопоселення в списках немає. Чому?
В Україну ідея екопоселень парадоксальним чином проникла не з Заходу, а зі Сходу - з Росії. Все почалося наприкінці 90-х після друку книжок Володимира Мегре, колишнього президента міжрегіональної асоціації підприємців Росії.
Подібна площина координат змінює і ключові поняття. Відтак екопоселення сприймаються радше як сукупність родових маєтків - цілісних неподільних земельних ділянок площею не менше 1 га на 1 родину. Мета - повне самозабезпечення родиною самої себе.
Тут-то і лежить головна відмінність української версії екологічних поселень від світової. Західна ідея екопоселення передбачає створення спільноти, яка б ефективно співпрацювала. Ідея родових маєтків передбачає незалежність домашніх господарств, щоправда, з поправкою на реальність - "самозабезпечення родини хоча б продуктами харчування".
Решта цілей - не менш амбітні. Серед них і відновлення родючого шару ґрунту, і будівництво енергонезалежних будинків, і нові підходи до збереження здоров'я, і створення сприятливого для духовного зростання середовища, і створення нової системи освіти та виховання.
Як це працює в Україні на практиці?
Щоб подивитися, як городяни пристосовуються до радикальної зміни стилю життя, кореспонденти "Української правди. Життя" поїхали в Ромашки - екопоселення на 50 дворів за 120 км від Києва по Обухівській трасі.
Село знаходиться недалеко від Трахтемирівського півострова (Черкаська обл.) - це місце розвитку декількох культур, місце першої козацької столиці, а також, за деякими свідченнями, дуже хороше місце для духовних практик, один з енергетичних центрів України.
 |
| Змащування тріщин у хаті екопоселення |
Перші екопоселенці з'явилися в Ромашках у 2004 році, каже наш провідник по поселенню Андрій Ковалевський.
"Спочатку група поселенців хотіла створювати поселення біля Ходорова в полях (Миронівський район). Але місцева влада відмовилася надати поля для забудови з "нуля" - сказали, що землю ніхто не дасть. Запропонувала напівзакинуте село, щоб ми могли спробувати свої сили і показати, що у нас не просто вавка в голові. Перші поселенці приїхали туди, подивилися - і відразу закохалися в те село. Хати були готові - післявоєнні мазанки", - пригадує Ковалевський.
Характерно, що попри дистанцію, яка досі тримається між аборигенами та поселенцями, місцеве населення дуже швидко вловило "фішку". Куплені у 2004-2005 хати з прилеглими територіями коштували по пару сотень доларів, але вже в 2006 ціни на тамтешню нерухомість підскочили до 2 тисяч доларів.
Виходимо з маршрутки на трасі біля дороговказу "Ромашки", далі - хвилин 10 чи 15 пішки до села. Гостей, тобто нас, пригощають чаєм з трав, роззувають (в Ромашках усі ходять босоніж), ведуть до озера, щоб "змити все міське", і тільки після цього починається справжня розмова з екопоселенцями.
У власній хаті Андрій ось уже 4 роки саперною лопаткою створює свій "підземний світ". Все почалося з бажання використати простір за піччю та створити погріб. На кухні відриваються потаємні двері, вмикається світло - і ось сходи кудись вниз. На стінах видно шари різних ґрунтів, прокопані полички для зберігання продуктів. Це - перший рівень. В подальших планах - створення підземної кімнати для медитацій та бажання "дійти до підземного озера" на рівні 18 метрів.
З глибин можна піднятись і вгору - на подвір'ї Андрія мобільний зв'язок спрацює лише якщо вилізти на шовковицю.
 |
| На подвір’ї Андрія мобільний зв’язок не ловить. Щоб поговорити по телефону, потрібно залізти на шовковицю. Для цього пристосована навіть невеличка драбинка |
"Я довго жила в США, потім звідти поїхала, бо хотіла жити на своїй землі. Хоча взагалі я ніколи не відчувала батьківщини. Поки не потрапила в Ромашки - там я знайшла свою землю.
Земля - це корінь, це твій власний простір, за який ти несеш відповідальність. Хоча я татарка, але мене ніколи не тягнуло до киргизької мови, до мусульманської віри. Я поговорила з Діаною, і ми вирішила їхати в Україну. Була зима 2007 року - уявіть, всі перелітні птахи взимку летять на південь, а ми - на північ. Мені відразу сподобалася українська мова, я почала її вивчати, вчила пісні. Я відчуваю, що я таки з України", - каже Каміла.
 |
| Каміла та Маша – учениця 3 класу, що приїхала в Ромашки на канікули |
Цього літа в Ромашки переїдуть також її мама та сестра Діана.
Це не одиничні випадки - до багатьох поселенців на літо в гості приїжджають батьки чи друзі. Але приживаються не всі.
Є і так звані "дачники" - люди, які приїздять лише влітку на декілька днів, насправді не бажаючи творити поселення разом із іншими мешканцями.
"Вони поводили себе в Ромашках, як на дачі - шашлики, алкоголь. Але відкололися - поле та поселення їх не прийняли. Їм ніхто нічого не казав, просто не було контакту", - розказує Андрій Ковалевський.
Побут екопоселенців
Справді, в місті залишається багато звичних для життя речей. Як обходитися без цих благ цивілізації?
Андрій вважає, що це має бути легко, адже в Ромашки приїздять люди, котрі не прагнуть жити у розкоші, не прагнуть до розваг і задоволень матеріального тіла, не прагнуть до легкості в побуті, але прагнуть до свободи, не хочуть бути зобов'язаними заробляти гроші. В Ромашках це можливо, якщо повністю відмовитися від техносвіту та жити за рахунок того, що вирощуєш сам та за рахунок надлишків споживання родичів.
Хата Петра та Олі - чудовий приклад екологічного життя. Їхня родина, оселившись в Ромашках, відмовилася від електрики та водопроводу.
Перед візитом до хати - "священного місця храму сім'ї", як її називає Петро - особливий ритуал. Хазяїн дому дістає з власного колодязя відро води, а гість має зробити своєрідне омовіння - вимити ноги, руки, обличчя.
 |
| Перед тим, як зайти в хату Петра та Олі, треба пройти певний ритуал – вимити ноги, руки та обличчя водою з колодяза господарів |
Донька Олі та Петра, Уляна, народилася в Ромашках. В свої 5 років, дівчинка знає переважно екопоселенське життя. В Києві вона теж бувала, але їй там не сподобалося - не може заснути від шуму, незвичного для людини, що росте на лоні природи.
Після переїзду в родині Олі та Петра помінявся розподіл обов'язків: "Спочатку ми ніяк не могли зрозуміти, хто що повинен робити. Поки Уляна була маленька, доводилося з нею проводити багато часу. Все хазяйство взяв на себе Петя. Але я помітила, що це погано на нього впливає. Чоловік має займатися творчістю, а жінка - це втілення природи, муза, яка допомагає чоловікові зосередитися на творчості, задовольняючи його потреби".
У кімнаті - ліжко з сіна та пахучих трав, хоча зараз, влітку, вся родина спить на вулиці. На кухні - піч для опалення та приготування їжі. Фірмовий хліб Ромашок - житнє борошно та висівки без солі замішуються в гарячій воді, тісто випікають у печі. Особливо смачно з зеленою цибулькою.
 |
Щодо миючих засобів, то поселенці радять не користуватися побутовою хімією, а замінити її підручними засобами. Серед лідерів рекомендацій - глина замість шампуню та зубної пасти, полин і материнка замість дезодорантів і парфумів, листя лопуху замість памперсів.
Дозвілля собі спеціально ніхто не планує - кажуть, у містах втомлені 8-годинним робочим днем городяни шукають розваг через відчуття пустки в душі. Замість музики екопоседенці слухають птахів, а кіно та театр, на їхню думку, тут не потрібні, бо "кожен день - як нове життя".
Чи все так ідеально?
Екопоселення справді виглядають дуже контрастно на тлі мегаполісу - городяни-туристи тут швидко дичавіють. Скажімо, за день візиту до Ромашок пересічний журналіст встигне викупатися голяка в озері, спробувати місцеві вегетаріантські делікатеси або навіть самотужки приготувати їжу на вогнищі, порубати дрова та почне філософськи-спокійно ставитися до кропиви, яка жалить босі ноги.
Чому ж приживаються не всі?
Тому що постає ряд проблемних невирішених питань, як-то транспорт та легкий доступ до медичних послуг.
Наприклад, пологи в дружини приймав Петро, лікар-хірург за фахом. За декілька днів до пологів Олю за живіт покусали комахи - Петро розповідає, що укуси проходили по акупунктурним лініям, що відповідають за полегшення болю.
Згідно з переконаннями жителів Ромашок, будь-яка хвороба на природі проходить швидше та легше. Вони без страху купаються у закритій непроточній водоймі, лікують рани подорожником або просто водою з озера чи криниці, не знімають з тіла кліщів і взагалі вірять у цілющу силу впливів природи на тіло. А що робити за потреби оперативного втручання? Як не проґавити серйозну хворобу?
 |
| Мешканці Ромашок намагаються боротися з надспоживанням на Землі. Одяг купують переважно на секонд-хендах або беруть зайве – те, що привозять родичі. Звісно, кожну річ намагаються наповнити чимось особистим – Мар’яна, наприклад, вишиває візерунки та квіти |
Жителі Ромашок вважають, що найголовніше - це виховати людину, яка любила б людей та природу, яка була б привчена працювати на землі. Подібне виховання, на їхню думку, потрібно здійснювати на власному прикладі, а також через народні звичаї та обряди:
"Готуючись до них, людина вивчає астрономію, біологію, фізику, хімію. Це зараз у школах штучно розділили всі предмети - вони лише утворюють кашу в голові. Людина має вивчати те, що їй потрібно. Треба з чогось їсти - навчиться зробити собі миску, треба одягнутися - навчиться робити тканину та шити".
Нам розказали історію родини, члени якої, батьки та 2 синів, прочитавши статтю про Ромашки, приїхали та купили хату. Але батьки хотіли дати дітям нормальну загальну освіту. Для цього потрібно було ходити в інше село - або пішки, або на велосипеді. Потім дітей віддали ще й в художню академію - і вони їздили і до школи, і до академії в Канів. За деякий час, цілком закономірно, вся родина переїхала в Канів.
З іншого боку, Оля та Петро не хочуть віддавати Уляну в школу. На їхню думку, немає сенсу розвивати розумові здібності дитини до 9 років - варто слідкувати лише за розвитком душі, виховувати любов до природи.
Але в Україні освіта з 1 по 9 клас є обов'язковою. Вирішувати цю проблему ромашківці збираються за допомогою екстернатів - у сусідньому селі є школа. В їхніх подальших планах "створення власної школи, де людина вчилася б тому, що їй потрібно. Це має бути не дуже складно".
Якщо вірити психологам, дітям і молодим людям потрібні спілкування з однолітками, вільний доступ до інформації та розвиток абстрактного мислення. Та й історія розвитку колоній хіпі показує, що діти рідко приймають ідею відлюдництва батьків.
Екопоселення | Область, район | Додаткова інформація |
Буша | Віницька область, Ямпольський район | Постійно проживає 4-5 родин |
Дивограй | Вінницька обл., Біля с.Деренковець | Землю під створення екопоселення взяли 37 родин |
Барвінок | Дніпропетровська обл., 80 км від Дніпропетровську | Проживає 8 родин : 5 ділянок по 1,2 га, 3 ділянки менше 1 га |
Заорілля | Дніпропетровська обл., Царичанський район. | Стоїть на р.Орель, 100 км від міста. Всього беруть участь у житті поселення 12 родин, з них 3 проживають у поселення постійно |
С.м.т. Отинія | Івано-Франківська обл. | |
Джерельне | С. Кінські Роздори Запорізька обл., Пологівський район | 3 сім'ї живуть постійно вже більше року |
С. Луначарське | Запорізька обл. Бердянський район | 17 сімей оформили земельні наділи |
С. Лісове | Житомирська обл., Малинський район | 1 сім'я купила будинок |
Урочище Тартак | Житомирська обл., Недалеко від м.Кам'янка | 30 сімей, вільних місць для нових поселенців немає |
Поліські Роси | Житомирська область Червоноармійський район, біля села Підлісне за селом Стрибіж | Оформлено 11 ділянок. Є вільні. Постійно живуть 2 сім'ї, інші ще будують домівки |
Без назви | Донецька обл., 30-40 км на південь від Донецьку | Мета: пошук і практичне застосування методів ефективного сільського господарства |
Світанок (Рассвет) | Донецька обл., Артемівський район, 5-7 км від залізничного вокзалу м.Дебальцево | http://rassvet.dn.ua |
Благодатне | Донецька область, Амвросієвський район, хутір Новопетрівське | Беруть участь у створенні поселення 15 сімей, постійно проживають - 3 |
Ружичево | Кіровоградська обл., Олександрівський р-н, с. Ружичево | Постійно проживають 2 родини |
Роси | Київська обл, Кагарлицький р-н, с. Балико-Щучинка, ~ 100 км от Києва). | 30 маєтків. Поселення було створене з нуля |
Долина Джерел | Приблизно у 40 км від Києва по Житомирській трасі | 56 сімей взяли наділи від 1 до 2 га. Постійно проживають 10 родин |
Екомисл | Приблизно в 60 км від Києва, недалеко від с.Бишев | |
Рідне | Київська обл, Макарівський р-н, С. Юрівка (70 км від Києва) | 16 родових поселень |
Любосвіт | Київська обл, Макарівський р-н, (75 км від Києва) | 15 учасників, вільних маєтків нема |
Без назви | Крим, поселенням під Джанкоєм | 12 га оформили 10 сімей |
ЛаДоГа | Крим, 25 км від Сімферополя | Землю оформили 42 родини, будуються помешкання з солом'яних блоків |
Світле | Крим, Свмферопольский район (біля сіл Добре і Краснолісся | http://svetloe.com |
Ковпаки | Луганська обл., Новоайдарський район | 8 родин оформили наділи по 2 га |
Дубове | Луганська обл., Новоайдарський район | Оформлено 45 наділів по 2 га, викуплені 2 будинки |
Інгулка | Миколаївська обл., Баштанський район | 30 га, оформлюють 16 родин |
Ясски | Одеська обл., Беляєвський район | 19 га, 15 сімей |
Долинське | Одеська обл.., Ананьєвський район | 70 га, 45 сімей |
Кучургани | Одеська обл., Роздельнянський район | 50 га, 25 сімей |
Велико-Земенове | Одеська обл., Велико-Михайлівський район | 43 га, 27 сімей, з них постійно проживають 6 |
Бистрик | Село Бистрик 17 км від м. Кролевець Сумська область | 2 сім'ї живуть постійно (8 осіб), 1 родина приїздить на літо |
Хильково | Сумська обл. Лебединський р-н 25-30 км від Сум | 25 сімей, постійно проживає 3 |
Звенигора | Харківська обл., Печенізький р-н | 27маєтків на місці колишніх колгоспних садів |
Поділ | Харківська обл., Коломакський р-н | 90 км від Харкова |
Нетішин | Хмельницька обл. | 20 маєтків |
Колодієвка | Хмельницька обл. Кам'янець-Подільський район | 10 га, 8 сімей |
Радісне | Хмельницька обл. | 24 маєтки |
Родовий маєток | Хмельницька обл. Дунаєвецький район, (с. Степок, 5 км від Дунаєвців) | Проживає одна сім'я, можливості розширення немає |
Хутор Буда | Черкаська обл.., Чигиринський район с.Мельники | 6 сімей |
Використані джерела: inforp.zku.org.ua, www.pomestja.info. Список екологічних поселень, які ще тільки на етапі створення чи пошуку однодумців можна знайти тут
Попри специфічний не завжди зрозумілий городянам світогляд, поява екопоселень в Україні - цікава тенденція, що свідчить про потребу, бажання та можливість "маленьких українців" змінити своє життя та повернутися обличчям до самих себе, зустрітися з власним "я".
Сподівання екопоселенців оптимістичні - цікаво, чи створять вони омріяний рай у власних маєтках?
Усі фото Дмитра Ларіна