Потрібне перезавантаження, або Як не згоріти на роботі

106
4 грудня 2009

Люди, що ведуть активний спосіб життя та багато спілкуються з людьми, справляють враження таких собі живчиків, які постійно зайняті цілою купою справ. Зранку до вечора через них проходить не один десяток клієнтів, пацієнтів чи відвідувачів, а на вечір, наприклад, намічено гучну дружню вечірку. На сон у поглинених роботою та соціальними активностями людей іноді залишається менше рекомендованих лікарями восьми годин.

Нещадний режим "встигнути усюди" рано чи пізно призводить до виснаження. А там недалеко й до спокуси узяти позаплановий відгул чи відпустку.

Підвладні психологічній перевтомі й люди менш активні професійно. Так зване емоційне вигорання може спіткати, наприклад, багатодітну матір, яка займається виключно домашнім господарством та дітьми. Стрес може дати збій роботі всього організму, адже від емоційного перегріву не застрахований ніхто. Навіть найенергійніший живчик.

Перегрів буває різним

Психологи розрізняють професійне та емоційне вигорання, хоча обидва ці прояви взаємопов'язані. Людина рано чи пізно ризикує зіткнутися з проблемою тоді, коли довго терпить стреси, корені яких - у надлишку спілкування.

Психотерапевт Валентина Паробій називає цілу низку причин, які можуть спричинити синдром професійного вигорання. Серед них:

- Тісне та постійне спілкування з людьми, переважно в складних ситуаціях (при цьому до груп ризику належать лікарі (особливо реаніматологи, психіатри, психологи), педагоги (особливо у дитячих колоніях), працівники сервісних служб, які приймають скарги, продавці, а також працівники постійного цейтноту - менеджери-управлінці, робітники екстрених служб);

- Надмірне залучення людини до потреб клієнтів (відвідувачів, пацієнтів), бажання будь-що допомогти, занадто глибоке співчуття та співпереживання іншим;

- Залежність від сторонньої оцінки, коли досягнення результату є не очевидним відразу (представники "процесних" професій: працівники приймалень комісій, сервісів, державних установ, вчителі, вихователі, лікарі-терапевти, продавці, винагорода, яких не залежить від продажів);

- Відсутність професійної мотивації (коли кожен працівник сам на сам зі своїми виробничими завданнями, а винагорода не залежить від результатів роботи та докладених зусиль);

- Конфлікти та конкуренція всередині колективу;

- Дисбаланс у внутрішніх цінностях людини, коли на перше місце ставиться робота, а решта сфер (сім'я, відпочинок, дружба, самовдосконалення та здоров'я) зазнають утисків через обмеження у часі.

За словами психолога Алевтини Шевченко, існує три фази робочого вигорання:

- напруження (конфлікти з колегами та керівництвом, бажання змінити роботу, усі клієнти здаються важкими, очікування неприємностей);

- економія емоцій (спроби скоротити час спілкування з клієнтом, робочий час та обов'язки взагалі, не брати роботу близько до серця, спілкуватися виключно "у справі", намагання не виявляти цікавості до особистостей інших людей, нікого на роботі не хочеться чути й бачити, позиція "від мене тут нічого не залежить");

- виснаження (неможливість дати клієнтам і колегам зворотній зв'язок, навіть коли потрібно, не сприйняття настрою інших людей, робота "на автоматі", постійне роздратування, різкий контраст з тим, як працювалося раніше).

Що має насторожити

Усі перелічені фактори спричиняють не тільки професійне вигорання, а й емоційне. Втома, постійна боротьба зі сном та бажання усамітнитися - це лише кілька тривожних ознак.

Серед інших Валентина Паробій називає погіршення настрою, почуття провини за реальні чи уявні помилки, спалахи агресивності, цинічності та байдужості стосовно колег, клієнтів та родини. "Я нічого не маю проти кіношного персонажу доктора Хауза, але багато в чому саме він страждає на синдром емоційного вигорання", - посміхається Паробій.

До інших симптомів фахівець відносить розлади сну, нав'язливі думки, прокручування подумки моментів, в які можна було б інакше вчинити чи сказати. Туди ж - сповільнення темпів роботи, зниження уважності та продуктивності праці, що пізніше призводить до небажання виконувати свої обов'язки взагалі.

Серед серйозніших ознак вигорання знаходяться ситуації, коли робота витісняє все інше ("береться" додому у будні та на вихідні, є головною темою розмов), коли на зміну колишній енергійності приходять втома, апатія, розчарування. Можливий навіть розвиток хвороб (пам'ятаєте, нездоровий дух - нездорове й тіло?), починаючи від частих ГРЗ, закінчуючи появою гіпертонії та проблем із серцем.

Очевидно, відсутність виходу для негативних емоцій та наслідків стресу несе мало приємного. Якщо ви помітили у себе деякі з перелічених симптомів, це свідчить принаймні про дві речі.

Перша - вам необхідний відпочинок. Друга - треба навчитися правильно розподіляти душевні та фізичні сили.

Горіти й не згорати                           

В нашому гіпершвидкому світі перегоріти не так вже й важко. Експерти кажуть: чим глибше виснаження внутрішніх батарейок, тим серйозніші заходи потрібні для поновлення заряду бадьорості. Для профілактики перегріву Алевтина Шевченко сміливо радить не ходити на роботу, яка не подобається, бути самим собою та висловлювати тільки справжні почуття. Однак в кризових умовах безробіття та повального дауншифтингу такі запобіжні заходи можуть видатися майже недосяжними.

"Якщо не виходить так, тоді треба просто відпочити, навчитися медитувати, придумати особисту захисну філософію, практикувати методи глибокого відпочинку з повним м'язовим та дихальним релаксом", - каже спеціаліст.

І додає: "Це не модна східна екзотика, а умова виживання. Є багато різних методик, головне - обрати та практикувати. Адже якщо напруження накопичилося, треба знайти шлях, як його скинути".

Відпочинок на природі запобігає емоційному вигоранню. Фото Serge Melki  
Валентина Паробій у коментарі "Українській правді. Життя" продовжила думку колеги. Тож людям, які хочуть уберегтися від синдрому емоційного та професійного вигорання, фахівець надала такі поради:

- Сформулювати та прописати на папері власні особисті цілі (відмінні від професійних) - і досягати їх. Пам'ятайте, робота - це засіб, а не мета.

- Спілкуватися поза роботою. Знайти хобі, яке може об'єднати вас з іншими.

- Займатися спортом.

- Ходити у відпустки та відпочивати на вихідних.

- Правильно планувати робочий час (читати літературу по тайм-менеджменту, відвідати тренінг) та не брати роботу додому.

- Прийняти відповідальність за свій хороший настрій (дивіться, читайте, говоріть, думайте тільки позитивне).

- Спробувати поставитись до роботи, як до гри.

- Існує думка, що роботу варто змінювати що сім років. Можливо, варто замислитися?

Тим, хто вже помітив тривожні маячки, що заважають нормально жити, працювати та спілкуватися з людьми, психотерапевт рекомендує:

- Іще раз перечитати поради, перелічені вище, вас вони стосуються найперше!

- Взяти тайм-аут - максимально змінити обстановку.

- Прописати плюси й мінуси теперішньої роботи, це допоможе більш відсторонено і об'єктивно оцінити ситуацію.

- Якщо вирішили змінити роботу - міняйте, але не на аналогічну в сусідньому офісі.

- Якщо наявні такі симптоми, як депресія, синдром нав'язливих станів, психосоматичні захворювання - звернутися по кваліфіковану допомогу, оскільки зміна місця праці в таких випадках навряд чи буде ефективною.

Крім того, експерт радить частіше бувати на природі, адже гори, водойми та ліс сприяють розслабленню та відновленню життєвих сил. Допоможуть також поїздки на город чи  присадибну ділянку - люди, які часто працюють на землі, теж менше схильні до вигорання. Паробій радить також використовувати власну уяву, щоб розслабитися у кріслі чи ліжку, не виїжджаючи з міста. Ефект цього методу самолікування, який фахівці називають "символдрамою", залежить насамперед від регулярності та правильного способу життя.

"Головне - розвантажуватися. Кричати під мостом, писати у Живий Журнал, сваритися у маршрутці - все це за умови, що не виникає почуття провини і відрази до себе. Вигорання є проблемою серйозною, але вирішуваною. Просто треба мати бажання його позбутися або не допустити. Коли визнаєш, що твій комфорт має значення, то все вирішується", - резюмує Алевтина Шевченко.

powered by lun.ua