Шрі Ланка. Подорож наосліп

1494
30 вересня 2010
Так виглядає типове ланкійське місто. Це Негомбо
Католицький собор у Негомбо. У місті також є буддистські храми і мечеті
Каучукові дерева
Храм ста будд у Дамбулі
Ірригаційна система. У цих старовинних басейнах на Шрі Ланці збирають дощову воду, яка підземним каналами потрапляє на рисові поля
Храм зуба Будди у Канді
Вид на Сигирію
Відомі цейлонські чайні плантації

Цієї осені нас з друзями занесло на Шрі Ланку. Це була наша перша поїздка в Азію в рамках "репетиції" перед Індією.

Маючи досвід самостійних подорожей Європою, ми самонадіяно вирішили нічого не планувати. Купили квитки Air Arabia і на кілька місяців забули про далеку подорож.

За тиждень до поїздки, як і слід було очікувати, нас охопила паніка - ми почали ґвалтувати Google, перечитувати путівники і штурмувати аптеки. Чесно кажучи, це мало чим допомогло, якщо не сказати завадило, адже в голові утворилася суцільна каша.

У результаті поганої підготовки подорож вийшла практично наосліп. Але, може, це й на краще. Принаймні пригод ми отримали чимало. І побачили країну точно не під тим кутом, під яким її звикли продавати турфірми.

 
 Пляж у Негомбо

 Проте, як виявилося, навіть без київських турагентів побачити справжню, а не туристичну Шрі Ланку білому подорожньому важко. Хочеш не хочеш, а тебе буквально з аеропорту обліплять десятки гідів, "зазивал" і "прилипал", які обіцятимуть організувати райську подорож. Звісно, за чималі гроші.

Відверто кажучи, це дратує. Адже крім справжньої країни хочеться побачити ще й справжніх людей, а не роботів, які переслідують тебе на кожному кроці і намагаються звернути на себе увагу завченими фразами "Hello", "How are you?", "Where are you from?".

Насправді ж відповідь на питання, "де знайти нормальних ланкійців", лежала на поверхні. Поки ти мандруєш стандартними туристичними маршрутами, доти приречений чіпляти на себе всі збочення цієї індустрії.

Як тільки виходиш з кондиціонованого авто і пересідаєш у третій клас звичайного потяга, усе дивовижним чином змінюється. Люди стають привітними і більше не сприймають тебе, як "білого містера" чи "білу мем" з мішком грошей.

 
 Притулок для слонів у Піннавелі. Тут, зокрема, лікують хворих тварин, які потрапили у капкани, або підірвалися на мінах під час війни  

Під час подорожі ми якось несвідомо поєднали обидва досвіди - першу частину відпустки провели, як "білі люди", другу - як мандрівники-бекпекери. Спочатку ми побували у центрі острова, куди ведуть всі туристичні маршрути, а потім - далеко від цивілізації на північно-східному узбережжі, звідки туристів вигнали війна і цунамі.

Не можу сказати, що це ідеальна формула поїздки на Шрі Ланку (я б ще скоротила або змінила першу частину програми). Але тим, хто вперше їде у цю екзотичну країну, контрасти не завадять. А тим, хто планує і далі мандрувати Азією, до контрастів доведеться звикати.

Початок подорожі. Знайомство з сезонами

Ми летіли на Шрі Ланку на початку вересня. У цей час на острові мало туристів, бо до листопада тут не сезон. Власне, що таке "не сезон", ми дізналися лише на місці (привіт путівникам). Це означає, що на південному і західному узбережжі океан брудний і йдуть дощі.

Але Бог, мабуть, дуже любить Шрі Ланку, бо подарував їй унікальний клімат - якщо на заході і півдні дощ, то на півночі і сході все навпаки. Світить сонечко, океан прозорий.  

 
Втім, наскільки я зрозуміла, спілкуючись з місцевими, поняття "сезон" і "не сезон" - це теж один зі стереотипів, культивованих туристичною галуззю. Просто більшість європейців їдуть на Шрі Ланку взимку в бажанні втекти у теплі краї, створюючи таким чином ажіотаж.

Відпочивати ж на Шрі Ланці можна круглий рік. Температура ніколи не опускається нижче 25 градусів на узбережжі і 15 в горах, а мусонні затяжні дощі - рідкість. Нам же за 16 днів у вересні на Шрі Ланці погода подарувала лише два невеличких короткочасних дощики. І жодних інших катаклізмів.

Щоправда, маршрут подорожі можна відкоригувати, щоб точно потрапити у місця з чистим прозорим океаном.

Єдине, на чому справді позначаються сезони, так це на кількості фруктів. У вересні, на жаль, багато ланкійських екзотичних фруктів відсутні. Проте і тих, що є, за два тижні не перекуштувати.

 
Що ж стосується туристичного сезону, то він стартує з жовтня і триває до квітня. У цей час слід чекати навали туристів і, відповідно, залюднених пляжів, забитих готелів і підняття цін.

Організація екскурсій. Програна війна з турагентами

Як я вже писала, наше планування поїздки звелося до покупки квитків на літак. За тиждень ми ще встигли забронювати одну ніч у гестхаусі в Негомбо - місті, що розташоване найближче від аеропорту (гести - невеличкі готельчики сімейного типу, найбільш поширений вид розміщення на Шрі Ланці. Гуглити краще одразу гести, а не готелі).

Перед поїздкою багато хто попереджав, що розпочинати своє знайомство зі Шрі Ланкою з Негомбо не варто. Всі мої знайомі інакше як клоакою Негомбо не називали. І в принципі, вони праві. Це справді брудне і загазоване місто з захаращеними пляжами. Але все ж, це цілком логічний старт подорожі островом.

Справа в тому, що аеропорт столиці Шрі Ланки Коломбо розташований у 30 кілометрах від самого Коломбо і лише у 12 від Негомбо. Тож, трансфер у Негомбо обійдеться дешевше, а ціни в готелях столиці - божевільні у порівнянні з іншими містами Шрі Ланки.

Але й Коломбо нічим не краще за Негомбо. Це портове місто, ще більш залюднене і загазоване. Вважайте, що океану там немає взагалі. Тому в столиці ми провели останні 2 дні подорожі - свідомо, заради шопінгу.  

 
Є ще одна опція: одразу в аеропорту брати таксі (а ще краще, домовлятися заздалегідь, списуючись з водіями по інтернету) і їхати на узбережжя. Але 12 годин перельотів і нічний приліт не сприяють ще одній п'яти-семигодинній подорожі.

Крім того, ми хотіли спочатку покататися центром острова, а вже потім "залягти" на океані. У цьому теж є сенс, адже з узбережжя потім важко добиратися у центр. А в центрі зосереджені головні пам'ятки, історичні місця Шрі Ланки, а також гори і чайні плантації.

Тож у Негомбо ми одразу почали домовлятися про машину з водієм. Це виявилося непросто, адже місцеві гіди продають туристам вже готові пакетні тури.

"Зіскочити" з такого сервісу без попередньої підготовки важко. Треба вміти вести переговори, добре орієнтуватися на місцевості, а також торгуватися.

Це завдання ми відверто провалили і таки купилися на можливість хоч 5 днів не перейматися тим, де ночувати і на чому їхати. Натомість дали туристичній індустрії добряче на нас заробити.

 

Проте, як з'ясувалося пізніше, альтернатив такого туру небагато. Можна, наприклад, подорожувати Шрі Ланкою громадським транспортом (автостопом), але на це треба щонайменше 3 тижні.

Дороги на острові відверто погані, у деяких місцях вони взагалі відсутні, автобуси і поїзди їдуть повільно. Тому є шанс, що на пересування островом ви витратите більше половини всього часу, відведеного на подорож. На жаль, такої розкоші у нас не було.

Другий спосіб обійти стороною турагентів - просто брати машину на прокат без водія. Але на Шрі Ланці це небезпечно. У цьому випадку путівники дійсно не брешуть.

На острові - лівосторонній рух і просто пекельний трафік. Машини, люди, тук-туки, велосипедисти, корови та інша живність зливаються в єдиний безконтрольний потік. Водії постійно обганяють один одного по зустрічній смузі, сигналять, кричать, бурхливо жестикулюючи. Спершу навіть здається, що всі їдуть рівно посередині дороги, незалежно від сторони руху.

До такого виду водіння треба звикати не один тиждень. Тож ідею про машину без водія ми відкинули одразу.

 
Купивши ж 5-тиденний "пакет", ми отримали хорошого водія і досить непоганого гіда Раніля з кондиціонованим міні-веном, непогані гестхауси, сніданки і вечері, а також екскурсійну програму.

Щоправда, гіди, які продавали нам тур, запевнили, що вхід до музеїв та екскурсії коштуватимуть нам не більше 60 доларів з людини за всі 5 днів. Насправді ж виявилося втричі більше. На Шрі Ланці діє здирницька політика щодо іноземців. В один і той самий музей місцевий мешканець потрапить за кілька рупій, а іноземець - за 15-20 доларів.

Втім, це не дивує. Така практика поширена у багатьох країнах третього світу. До речі, спробуйте зайти до Київської Лаври з паспортом громадянина ЄС і будете дуже здивовані, коли з вас захочуть отримати кілька сот гривень.  

 
Друга і головна вада пакетного туру полягала в тому, що кардинально змінити хід програми, коли ти вже "в системі", неможливо. А інколи цього дуже хочеться.

Якщо раптом ви зрозумієте, що вам нецікаво, скажімо, цілий день під пекучим сонцем ходити храмами, а на третій буддистській святині здається, що ви вже досягли просвітлення :), вирватися з цього кола буде важко. Ваш гід розведе руками і вкаже вам на роздруківку програми.

Незважаючи на це, варто вступати в переговори. Якщо ваш гід - адекватна людина, яка готова допомогти, у вас є шанс "зістрибнути" з нецікавих і дорогих екскурсій і побачити більше живої Шрі Ланки.

Так, наприклад, ми попросили Раніля викинути нас на одній із залізничних станцій у горах. Далі ми кілька годин провели у потязі, насолоджуючись чудовими краєвидами з відкритих вікон і спілкуючись з місцевими мешканцями.

Поїзд на Шрі Ланці - не просто спосіб пересування, а справжній атракціон

Поїздка на потязі - це цілком самодостатній атракціон. При чому як для туристів, так і для місцевих. У ньому вирує справжнє життя: люди катаються на підніжках, сидять і сплять на підлозі, там же їдять. Якщо ви дивилися "Мільйонер з нетрів", мені нема чого додати до змальованої у фільмі романтики індійського потяга.

На Шрі Ланці потяги їздять зі швидкістю приблизно 30 км/год і часто запізнюються. Розклад існує тільки на папері. Тож перед приїздом на станцію цілком нормальним буде подзвонити і спитати, "коли прослідує поїзд на Канді", що і зробив наш Раніль. Запізнення може сягати 40 хвилин, але так само нормально, коли потяг приходить раніше зазначеного часу.  

Природа Шрі Ланки. Обережно, слони

У цілому, враховуючи зміни в програмі, за 5 днів з Ранілем ми об'їхали всю центральну частину острова: храми в Анурадхапурі, залишки королівських садів і палаців у Сигирії, слонячий притулок у Піннавелі, гори і чайні плантації Нувара Елії, культурна столиця Шрі Ланки Канді і "англійське" містечко Ела.

Неохопленими залишилися численні Національні парки і заповідники Шрі Ланки. Хоча інколи здавалося, що ми і так глибоко у джунглях.

В одному місці Раніль показав нам дроти, схожі на високовольтні лінії, натягнуті вздовж доріг у два ряди на висоті людського зросту. Як виявилося, таким чином на Шрі Ланці захищаються від диких слонів, які часто вибігають на дорогу.

На наше зауваження про не дуже гуманні методи Раніль дивується: "Дикі слони дуже небезпечні, вони можуть затоптати. У нас лише минулого року 80 людей загинуло".

На Шрі Ланці собакам не дають жити мавпи. Жорстокий природний відбір :)

Ще одна розповідь нашого гіда була схожою на жарт, але виявилася чистісінькою правдою. Якщо вилазки на природу по-українськи - це намети біля вогнища, то кемпінг по-ланкійськи - це намети на деревах.

На нашому шляху зустрічалося чимало саморобних хаток на деревах, які збоку виглядають, як великі пташині гнізда. Знову усе через слонів та інших диких звірів, яких повно у джунглях.

 

Взагалі рослинний і тваринний світи на Шрі Ланці вражають чи не найбільше. Наш водій постійно зупинявся, щоб показати "дикунам" з України нових тварин - мавп і пальмових білок, диких павичів та слонів.

І це зовсім не сафарі, яке на Шрі Ланці теж існує. Це всього лише кілька днів подорожей загальнонаціональними дорогами.  

 
 
Є й менш приємні приклади знайомства з острівною живністю. У містах Шрі Ланки панує антисанітарія - каналізаційні стоки ллються буквально у вас під ногами, туди ж часто скидається сміття.

Це, а також тропічний клімат (різниця у температурі вдень і вночі мінімальна + висока вологість), породжує бурхливе життя навколо. Так, нормальним явищем у містах є гігантські таргани (правда, друзі казали, що бачили таких самих у київській каналізації. "У Києві вони просто рідше з неї вилазять":))

А першими живими істотами, які нас зустріли у столиці Шрі Ланки Коломбо, були величезні пацюки, які бігали по автовокзалу буквально під ногами. Гризунів таких розмірів до того ніхто з нас у своєму житті не бачив.

Читайте у другій частині - розповідь про пляжі на східному узбережжі Шрі Ланки, а також поради, ціни й маршрути.

 
Анна Григораш, УП. Фото Артема Жавроцького

powered by lun.ua