Як вижити в Баку туристу?

У шортах не ходити, на дівчат не задивлятися, в чужих дворах довго не засиджуватися, і скрізь, СКРІЗЬ торгуватися - це короткий звід правил для кожного туриста, що зібрався відвідати Баку, столицю Азербайджану. Турист, аби не розтринькати усі гроші в цьому місті, має бути не просто хитрим, спритним і нахабним. А удвічі хитрішим, спритнішим і нахабнішим. Не буду співати оди цьому місту, в якому днями побував. А намагатимуся короткими нотатками показати вам якомога більше особливостей Баку.

Транспорт

В Баку кондуктор автобусу не ходить по салону, а стоїть на нижній сходинці передніх дверей , які постійно відкриті, та закликає клієнтів, коментує все і всіх підряд протягом руху, висовується наполовину з-за дверей, та ще і дає стусана машинам, що проїжджають повз.

В Баку майже немає приватних маршруток. Тільки державні автобуси, яких дуже багато. Так само багато і машин. Через це на дорогах постійно пробки, тиснява, галас та небажання поступатись.

Бакинський даішник на дорозі майже не стоїть, він частіше сидить в машині на найбільш перенавантаженому перехресті та кричить у гучномовець "ТИ КУДИ ПІШОВ?", "РУКУ ПРИБЕРИ", "БРАТІШКА, ТАМ НЕ БІГАЙ", "НОМЕР 57 89 ПРИБЕРИ МАШИНУ, МАШИНУ ПРИБЕРИ!!". А для серйозності своїх слів щоразу включає мигалки та видає спецзвуки. І так цілий день.

Вид з Галазги

Щоправда, налякати вдається не всіх водіїв. Бакинські власники авто дозволяють собі подекуди не зупинятись на вимогу даішника, а показати дулю з вікна іномарки та поїхати геть.

Пішохідні переходи в місті зустрічаються дуже рідко, а там де є, зиску від них ніякого: водії рідко гальмують, щоб пропустити людину. Тому навіть на найнебезпечніших трасах люди, як циркові атлети майстерно перебігають дорогу, ухиляючись то від однієї, то від іншої машини. Так само дивно спостерігати, як десятки, навіть сотні машин на перехрестях намагаються випередити одна одну і при цьому не потрапляють в аварію.

Метро

Зовні бакинське метро нічим не відрізняється від київського. Такі ж вагони, потяги, турнікети. От тільки на вході в метро вас зустрічають двоє міліціонерів з портативним металошукачем. Після кількох вибухів у метро тут ретельно перевіряють багаж пасажирів.

Жетонів в бакинській підземці немає. Замість них треба купувати багаторазову картку за 2 маната (майже $3) та на спеціальному простому у користуванні автоматі покласти на неї гроші. Наприклад, щоб один раз проїхатись в метро, слід покласти на картку 20 азербайджанських копійок (приблизно 30 центів). Ця система не зовсім зручна для туристів та гостей міста, які не хочуть витрачатись на картку, бо не збираються довго перебувати в Баку. Тому часто біля автоматів наповнення стоїть черга прохачів. Вони кладуть на картки місцевих вартість одного проїзду і отримують можливість пройти через турнікет за допомогою їхніх карток.

Під'їзд до кожної станції метро супроводжується короткою музичною заставкою. У кожної станції - своя мелодія. Таким чином, на п'ятий день користування підземкою, ви орієнтуєтесь по станціям не завдяки гучномовцю, а музиці.

Якщо кияни постійно скаржаться на торгівлю в підземці, то в Баку на це не звертають увагу. Торгують тут не тільки на виході з метро, а й в самому метро -ПРЯМО НА ПЛАТФОРМІ! Зазвичай, це одяг, побутові товари, тощо.

Таксі

Пам'ятаєте початок гонок на Формулі-1, коли на стартовій позиції вишикуються понад двадцять машин, а біля них метушаться багато людей. Так от це чимось нагадує бакинське таксі. Таксисти збираються разом і чергують у найбільш людних місцях. А щоб більше заробити, шукають одразу кількох клієнтів, які хочуть проїхати в одному напрямі. Виглядає це так. Стоять десь двадцять - тридцять таксистів і зранку до вечора кричать: "МАРКЕТ, МАРКЕТ ДВІ ЛЮДИНИ", "В ЦЕНТР, В ЦЕНТР ТРИ ЛЮДИНИ", "НА ВОКЗАЛ, НА ВОКЗАЛ, ПІДХОДИМО НА ВОКЗАЛ. ЗАЛИШИЛОСЬ ОДНА ЛЮДИНА".

Бакинське таксі - це не засіб для перевезення, а розкіш. Більшість машин на таксі - Mercedes-Benz. Цей бренд дуже популярний в місті - чи не кожна четверта машина. Причому користуються ними не багатії, а представники середнього та нижче середнього класу. Вони беруть авто в кредит та віддають під таксі.

Бакинські таксисти за балакучістю не поступаються київським або московським. Ба навіть більше. За 300 км їзди бакинський водій встигає розповісти про себе, свою родину, свої плани на заробітки, весілля свого сина, розпитати про тебе, про твою родину, про твої заробітки, подружитись з тобою, запросити до себе на дачу, пообіцяти свіжозібраних помідорів, огірків та перцю з дільниці задарма, ну і дати свій номер телефону.

Дороги

Бакинські дороги кращі за київські в сто разів. Це тому, що тут частину прибутків від продажу нафти вкладають в асфальт. У місті будується багато доріг, розв'язок та мостів. А коли виїжджаєш у села, то відчуваєш себе в Монако - настільки ГЛАДКА траса.

Багатоповерхівки

В Баку немає жодної вулиці, де б не зводили будинок. Куди не глянь - усюди щось будують. Програма зі знесення "хрущівок" та будівництва нових житлових багатоповерхівок, про яку вже не перший рік говорять в Києві, в Баку активно реалізується. Можливо, не стільки заради мешканців, скільки заради прибутків. Справа в тому, що в центрі Баку вже немає місця для нових багатоповерхівок, тож єдиний вихід зносити старі, аварійні будинки.

Села

Азербайджанські села - це справжні санаторії, особливо ті, що знаходяться у горах. Тут і ліс, і природні лікувальні ванни з гарячою водою, яка тече прямо з гір, крижані джерела з чистою та корисною водою кожні п'ятдесят метрів, шашлик, чайхана, гостинне населення, яке скрізь кличе в гості, навіть якщо бачить вас вперше.

Азербайджанська гостинність передбачає, що вам спочатку подадуть перше, потім друге, згодом третє, а тоді ... ви знов скуштуєте перше, друге та покінчите з третім. Причому інколи всі шість страв різні. Ну і насамкінець вам доведеться довго переконувати хазяїв, щоб не готували шашлик, тому що вже нема куди.

Про гроші та гроші

Якщо на Заході не прийнято питати про зарплату, то в Баку це питання навпаки на першому місці. Будьте готові до того, що вас часто питатимуть прямо "Скільки ви заробляєте?". Краще за все не відповідати на це питання, а перевести розмову на іншу тему. Оскільки навіть ті, хто ставить вам це питання, не скажуть нічого про свою зарплату у відповідь.

Взагалі, кожна друга тема розмови в Баку - про гроші. Це тому, що у колись спокійне місто з'їхались дуже багато людей з районів та сіл у пошуках заробітків. Чи не на кожному вільному квадратному метрі землі відкриваються магазини, кіоски, кав'ярні. Той, хто не торгує в Баку, той ... купує. Спостерігаючи за азербайджанськими чоловіками інколи думаєш, що вони взагалі не відпочивають, а цілими днями працюють та думають про гроші.

Наприклад, водій таксі з гордістю розповідав авторові, що він возить меблі для сільських магазинів, продає врожай зі своїх дев'яти гектарів, робить ремонти та здає в оренду місце на ринку. Ось таким є портрет ідеального чоловіка за бакинським зразком. Жінка в цей час має сидіти в дома і доглядати за дітьми.

Всередині старого міста

Манат "круче" долара

Така працьовитість бакинців не стільки наслідок їх жадібності або скупості, скільки економічної ситуації. Сто доларів тут майже ніщо - 78 манатів. Один долар це 78 азербайджанських копійок. Тобто національна валюта дорожче іноземної. А ціни на продукти майже такі ж, як в Україні. Але вражає те, що в усіх обмінниках курс однаковий - стабільно 78 манатів. Завдяки цьому всюди можна розплачуватись доларами, не думаючи про курс. "Зелені" беруть навіть далеко в селі, щоправда, здачу дають, манатами.

Продукти в Баку краще купувати на великих ринках. По-перше, дешевше, по-друге якісніше. Проте будьте готові до масштабних баталій. Бо бакинський ринок - це щось на кшталт арени військових дій. Кожну хвилину продавці сваряться між собою за квадратний метр. Якщо на війні кричать "ПОДАВАЙ КУЛІ", тут кричать "ПОДАВАЙ ОГІРКИ, ПОООООМІІІІДОРИИ ПОДАВАЙ", якщо на війні кидають гранату, то тут покупцю, який нічого не придбав, слідом кидають прокляття. Наприклад "О Небо, дай цьому народові абрикоси за 10 манатів, щоб знали як торгуватись".

Що вражає на ринках, так це повна відсутність цінників. І не дарма. Продавці ціну на свій товар називають в залежності від того, хто перед ними. Якщо необізнаний турист, то ціна буде вдвічі дорожча. Тому не лінуйтеся торгуватись і показати себе так, ніби ви тут вже рік живете і завжди купували за втричі меншу ціну. Впізнати спекулянта дуже просто - на питання скільки коштує товар, продавець на долі секунди задумується і потім обережно називає ціну дивлячись на вашу реакцію.

Розваги

Якщо ви турист, то перш за все вам закортить прогулятись по Баку. Почніть з бульвару та Торгової площі. Вони знаходяться майже поряд. В цих місцях не тільки на вихідних, а й щодня повно людей. Таке враження, що бакинці вночі не сплять. О першій ночі на бульварі можна запросто зустріти і дорослих, і малих, і цілу родину з дітьми. В кав'ярнях і чайхані в цей час майже нема вільних місць. Воно й не дивно. Бульвар - дійсно гарне місце для відпочинку.

З одного боку - широке море, з іншого - розкішний парк з атракціонами, кав'ярнями, світловими фонтанами, оранжереєю та численними скульптурами. Бульвар постійно прибирають, наглядають за ним окрім міліції ще і охоронці. Тут заборонено продавати і вживати спиртні напої. Тому на бульварі навіть о другій ночі спокійно та безпечно. Підземні переходи з бульвару на торгову площу зроблені з мармуру і прикрашені в різних стилях. Там можна не тільки ходити, а й жити.

Що ж до самої Торгової площі, то вона чимось нагадує Площу Ринок у Львові. Тут багато лавок, ліхтарів та фонтанів. І всі вони у різному стилі. А над вуличками Торгової площі висять великі кришталеві люстри, які уночі перетворюють сяйвом Баку на Париж.

Великий плюс місту - це те, що в ньому почали приділяти увагу рослинам, паркам і припинили вирубувати дерева, що десять років тому було звичним явищем. Тепер за вирубку одного дерева порушника чекає штраф у розмірі більше тисячі доларів.

Назва магазину спиртних напоїв - Кто ищет, тот всегда найдет

ІЧЕРІШЕХЕР

"Ічерішехер" з азербайджанської означає "Внутрішнє місто". Це старе місто, те саме, з якого колись давно починався Баку, як колись з Золотих воріт починався Київ. Тільки різниця в тому, що в Баку збереглись кордони старого міста. Це товсті кам'яні стіни з вежами.

Місто знаходиться недалеко від бульвару і моря. Щойно заходиш всередину, як опиняєшся в іншому просторі, в іншому часі. Маленькі і вузькі вулиці, зовсім інші будинки, старі бані з куполами. Щоправда, тут будують і нові будинки, проте міська влада намагається зберегти старий стиль і не дозволяє зводити на цій території багатоповерхівки. Ічерішехер одночасно є і музейним комплексом, який охороняється ЮНЕСКО, та житловим місцем.

Тому інколи смішно бачити у дворах та дахах історичних будинків білизну та тази з посудом, або чути телевізійну програму та галасливу розмову з вікон. В Ічерішехер є також багато готелів, посольств та представництв закордонних компаній.

Пам'ятка старого міста - Гизгаласи (Дівоча вежа). Існує багато легенд про її появу. Згідно з однією з них, колись давно шах побудував цю вежу, щоб ув'язнити там свою доньку. Вона була закохана в бідняка, тож шах був проти їх одруження. Від горя дівчина стрибнула з Башти і розбилась. Вхід у Гизгаласи коштує близько трьох доларів. Спочатку ви піднімаєтесь крутими залізними сходами, а потім кам'яними.

Через кожні 8-9 прольотів - новий поверх, де продають сувеніри і показують музейні експонати про давнє Баку. Вид з Гизгаласи на місто не поступається видом на Київ з монументу Батьківщина-мати. Вражає так, що спускатись на землю не хочеться. Спускатись з Гизгаласи, до речі, важче, ніж підніматись. Бо стеля дуже низька, і скільки б не нагинався, все одно вдаришся головою.

Чайхана

Одна з улюблених розваг чоловіків у Баку - це розпивання чаю у чайхані. Відбувається це так. Ви платите 1 манат (трішки більше $1), вам приносять чайник, твердий цукор, часточки лимону, і маленький стакан у формі груші. Чайник містить десь 5-6 таких стаканів чаю. Щоб заробити більше з клієнта в чайхані до стандартного набору пропонують ще солодощі. Причому вам не дають меню на руки. А приносять на підносі варення, шоколадні батончики, пахлаву та блюдце з фісташками, фундуком та кеш'ю (все разом називається Леб лебі). І коли ви побачите усі ці солодощі і відчуєте аромат, хитрий офіціант чекатиме, поки ви оберете щось собі до чаю.

А ще більш хитрі роблять по-іншому. Одразу приносять всі ці солодощі з чаєм. Якщо ви досвідчений турист, то скажете офіціанту забрати все і залишите лише щось одне. А якщо ні - то отримаєте чек на двадцять доларів - ЗА ЧАЙ!!

Щоб привабити більше клієнтів, у чайхані тримають по десять-двадцять нардів та доміно. Пити чай і грати в нарди в чайхані - це найбільше задоволення для азербайджанських чоловіків і старців.

Автоші

Одна з головних розваг молодих гарячих бакінців - автошество. Автоші - це діти багатіїв, мажори, які мають по кілька розкішних іномарок і вночі гасають по місту, виконуючи небезпечні трюки на машині. Розпізнати автошу не важко - вони всі їздять на Жигулях ("сімка" в Баку за популярністю на рівні з Mercedes-Benz).

Збираються автоші уночі на майдані перед драмтеатром. Туди ж приходять кількасот молодиків, бажаючих подивитись на трюки автош. А ще більше на те, як поліцейські марно намагатимуться їх наздогнати. Кожного разу коли автоші вдається втекти, публіка галасно сміється і аплодує. Однак автоші в Баку є причиною багатьох аварій та смертей.

Море

В Баку багато пляжів, які виходять на Каспійське море. Пляжі облагороджені та чисті. Ту є навіть рятувальники на човнах. От тільки самі бакінці рідко ходять купатись в море. Усе через те, що воно непередбачуване. То спокійно і нема хвиль, то раптом з'являються високі хвилі, то вода вам по коліно, а то раптом по шию. Кількість затонулих в морі щороку зростає.

Повага до дорослих

В бакинцях вражає загальна повага до жінок та до людей літнього віку. І не тільки. Варто зайти в вагон метро дівчині, жінці, бабусі чи дідусеві, як хлопці та чоловіки одразу підводяться і поступаються місцем. Навіть діти і ті підскакують і йдуть по салону за два-три метри кликати тітку, щоб та сіла. В автобусах чоловіки сідають тільки позаду. Передні і середні місця - для жінок.

Патріархат VS Матріархат

Стереотипи про неповагу до жінок, її думки, лідерство чоловіка зруйнуються, щойно ви приїдете в Баку. Жінки себе тут образити не дадуть. Місто давно стало світським. На вулицях можна бачити і напівоголених дівчат, і дискотеки, і пару, що цілується в усіх на виду. Щоправда, більшість населення живе за старим законом, згідно з яким дівчині не можна гуляти з хлопцем до одруження.

Прапор

Прапор в Баку має велику почесть. Куди б ви не подивились - магазини, будинки, станції метро - усюди є або азербайджанський прапор, або його кольори. Цими ж кольорами підсвічуються вночі офіційні будинки в місті та відома телевишка. А на набережній встановлений величезний флагшток висотою чи не у шістнадцяти поверховий будинок. На ньому майорить стяг вагою в понад 130 кілограмів і довжиною в 40 метрів. Його видно з усіх частин міста.

P.S. Коли ви приїжджаєте в Баку, перші три дні ви його не розумієте. Забагато людей, машин, всі торгують, галасують. Але вже на четвертий день ви адаптуєтесь. А в останній день перед виїздом вам не хочеться покидати це незвичне, веселе і неординарне місто.

Мінуси Баку:

• 1. В Бакинських спальних районах чоловікам шорти одягати не можна. Вам можуть нахамити, вигнати з району, ба навіть застосувати силу. Справа в тому, що бакинці вважають образливим те, що їх мами і сестри можуть побачити ваші оголені ноги. Те саме стосується і оголених плечей.
• 2. В чужі двори в Баку чоловікам краще не заходити. Це можуть розцінити як те, що ви прийшли подивитись на дівчат двору. Проти цього виступають хлопці двору.
• 3. В баку вода подається двічі на день - зранку і увечері на кілька годин. В інший час треба користуватись баком. Бак є у кожного квартиранта. Його встановлюють на даху. Ви набираєте в нього воду і користуєтесь, допоки не буде води. Більшості бакинців баку вистачає на цілий день, а то і на два. От тільки під натиском купи баків може провалитись будь-який дах будь-якого будинку.
• 4. Влітку в Баку дуже спекотно. На вулиці відчуваєш себе як в сауні. Одна з причин цього - брак рослинності. Від сонця нема де сховатись.

Ціни в Баку:

• 1. Чай - 1 манат ($ 1,5)
• 2. Шашлик, 1 шампура - 4 маната ($ 5,5)
• 3. Лаваш - 50 копійок ($ 0,60)
• 4. Помідори - 50 копійок ($ 0,60)
• 5. Огірки - 40 копійок ($ 0,50)
• 6. Кавун - 15 копійок ($ 0,20)
• 7. Проїзд у метро та в автобусі - 20 копійок ($ 0,25)