Обирок 2013: прості речі роблять людей щасливими. Фото

1752
13 червня 2013

Єдиний шлях отримати те, про що мрієш – створити це самому. З часів СРСР люди ще не відучились від звички очікувати щось від когось. Сьогодні ніхто, ні батьки, ні держава, ні Чак Норріс, ні Гендальф не зможуть здійснити ваші мрії, не варто й очікувати.

Проте, все можливе, і замість магів, у житті можуть з’явитись однодумці. Віра в себе та однодумці – чудовий рецепт для втілення мрії. Тим більш, є можливості для просування ідей, і умови для втілення.

Саме це довів Леонід Кантер, той самий, що разом з сім’єю подорожував з табуретом по світу, створивши Обирок майже з порожнього місця. Острівець надії, культури, мистецтва і гарного настрою. За останні 5 років Чернігівський Обирок став справжнім культурним центром.

Влітку дуже хочеться поїхати кудись з дітьми, але так, щоб і дітям будь-якого віку було корисно і цікаво, і себе було чим зайняти, і одночасно відпочити, і щоб все це відбувалось у якомусь мальовничому місті на природі. Якщо коротко – щоб вдало відпочити, в колі приємних і цікавих людей.

"Артострів" знаходиться у 250 км від Києва, на Чернігівщині. "Мистецький хутір острів Обирок" засновано в листопаді 2007 року на місці закинутого хутора на Чернігівщині.

Обирок складається з трьох маленьких хуторів (Каціри, Прохори і Королі), розташованих в 500 метрах один від одного" - пишуть на сторінці мистецького хутору Obyrok Art Island у ФБ.

Ми потрапили туди вперше. На фестиваль "Арт з Хат". Хотіли потрапити на Школу Цирку – вона стартувала тиждень тому. А Фестиваль "Арт з Хат" випав якраз на наступні вихідні – 7-9 червня. Але трошки цирку все-таки наздогнали.

Чернігівщина чарує. Густозелена, безмежна,  липово- медова.

Фото Ярини Чорної

Перед заїздом на Обирок. Могила відомих на всю країну бджолярів.

Фото Марії Лебедєвої

Десь в гущавині то там то тут визирають хатки. Ось так приблизно виглядає покинута хата в селі на Чернігівщині. Є кращі, звичайно. Хто купує – доводиться повністю реставрувати. На Обирку знаходиться декілька таких реставрованих ініціаторами екопроекту хат. 

Тут і далі - фото автора 

А ось так виглядає відремонтована і відреставрована хата. Звичайно, на це покладено безліч зусиль.

Це "Дім Сонця" - справжній хостел європейського зразку. Ліжка, шафи під ключик, стільчики – все є, зроблено з любов’ю. Тільки без вайфая. Але це – погодьтеся, плюс, для тих, хто не може відірватись від екранів моніторів у місті. Навкруги – ліс та тиша.

 

Фестивалі тут не вперше. Нещодавно був "Хліб": кожен бажаючий міг брати участь у хорошій справі, своїми руками засівати поле пшеницею.

Сьогодні поле вже зелене, врожай підростає, можна буде приїхати на "Жнива", та відслідкувати повний процес перетворення зернятка на паляницю. Цього разу на фестиваль приїхали компанії художників, музикантів, і оселились в різних хатах на Обирку. Чому "Арт з Хат"? 

Справа в тому, що кожна компанія митців брала участь у мистецьких перегонах: хто краще розмалює стіну хати, у якій живе. Брати участь у цьому могли не тільки художники – всі, хто хоче. Але свої творчі задуми бажано було все-таки узгоджувати з авторами проекту малюнку. 

 

4 хати: Космос, Дім Сонця, ВєлкамХаус, та Магазин. Художники працювали протягом двох днів. 

В п’ятницю ввечері приїхав Мирослав Кувалдін із сім’єю, і дав концерт біля багаття, разом з синами.

Можливо, скоро можна буде побачити тріо Кувалдіних – старший Корній акомпонував батькові на духовому інструменті. Молодший, Булат, усіляко морально допомогав. Батько каже, що розучили партію на духовому інструменті, поки їхали на Обирок, прямісінько в машині.

 

Ранок на Обирку, під час фестивалю, починається о 7-й. Йога, зарядка. На природі вставати рано не важко. Одразу відчуваєш атрофовані в місті м’язи, про які навіть не здогадувався – є крепатура, а значить, ти живий.

Спати в місті хочеться не через втому. Через місто, однаковість днів, погане повітря, воду, брак сонячних променів, відсутність нормальних продуктів, накопичені нервові навантаження.

Все це не відчувається в місті, а тут - ніби з голови знімають металевий обруч. Спортивні зали і кроси по тротуарах – не в порівняння, звичайно. Це ж природньо. А жити, доречі, тут можна і так, а можна в хостелі. За бажанням.

 

О 8-й – сніданок. Їдальня нагадує вулик – на годину всі збираються за цими стільчиками, і гомонять, гомонять, гомонять.

 

Година – не більше. Правило каже: не встиг поїсти вчасно – не турбуй нікого, чекай обіду. Чергові по кухні – волонтери. Гості мають дві опції: або харчуватись в їдальні (30 грн. однаково за сніданок, обід, вечерю), або куховарити власноруч.

 

Після обіду – або на озеро, або на майстер-класи, або спостерігати за художниками – що кому подобаєтьтся.

Місцевий кінотеатр – "Кіносарай" 

Майстер-клас з ПляшкАрту

Окрім розмальовування пляшок спеціальними фарбами виготовили спеціальні тематичні баночки – малюнки на них повинні асоціюватись із чотирма будинками, які в цей час розмальовують художники. Їх виставляють на помітне місце, і кожен може проголосувати, вкинувши в баночку стільки, скільки може. Гроші віддають художникам. Перед цим відбувся майстер-клас з папьє-маше.

Розпис...шоколадом

 

Спочатку береться малюнок, його можна скачати в інтернеті. На нього накладають прозорий файл. Розтоплюється шоколад. Робиться конус з папіру, бажано, для запікання тіста. В нього заливають шоколад. Спершу чорний (перший шар). Коли він трохи застигає, другий шар – більш тонкі риси – коричневим. Що залишилось – білим. І в холодильник – застигати. Виходять ось такі неймовірні речі.

Шкода, але доводиться з’їсти Монро – швидко тане. Смачна краса. Але майстри знають, як зробити так, щоб вона зберігалась довше.

"Футбол!"

Поряд з розкладом занять висить папірець, кожен може сформувати свою футбольну команду, або вписатись до вже створеної. На воротах – Діана Карпенко-Кантер, нападник – Бебо з Чілі, пасує м’яча Вовчику (професійний актор, доречі), напівзахисник намагається забрати м’яч, Вовчик падає, але відбиває, дає пас Бебо, і Бебо ...забиває головою! Гоооол! Це був єдиний гол, який Діана пропустила, здається, всі інші професійно відбила.

 


Бебо – з Чілі, приїхав на Обирок разом з аргентинцем Густаво. В Чілі займаються кафе, Бебо – кухар, Густаво – власник. Також, Бебо прекрасно читає чилійський реп. Ніколи в сільському клубі такого ще не було, як на суботній дискотеці. У місцевих, схоже, відбувся культурний шок.

Школа цирку

Школа цирку продовжує навчання для бажаючих, а також, тренується перед парадом на ходулях, що буде ввечері. Діти в захваті. Багато хто з них навчився трюкам з поями – тренувальні пристрої для файер-шоу.

Дорослі і діти легко вчаться ходити на ходулях. Навіть беруть участь у перегонах.

 

Поряд проїжджає на велосипеді місцева тітонька років 60-ти, везе на рамі маленьку онучку(!). Льоня Кантер кличе: "Тьотя Надя! Заходьте до нас сьогодні, все вже починається!". Тітонька посміхаючись, киває. Місцеві люблять події на Обирку. Нічого подібного в глухому селі зроду не було. Тепер це місце знають всі. 

Тренування

І вже за півгодини, нарешті! Перші в історії Обирку перегони на ходулях. Переможець – Густаво з Чілі!

Дія друга: дівочі перегони. Хоча, швидше за все, це нагадує подіум. Коли дівчата, не кваплячись, дістались фінішу, за рогом показався трактор з косаркою, шириною на всю дорогу. Проїхавши, водій ще довго тиснув на сигнал. Все не міг, мабуть, повірити в побачене.

 


Раптом із кущів валить рожевий дим. І за мить вилітає з ревом чорт. Перелякались не лише глядачі, а й організатори. Сюрприз!

 

І завершують насичений день танці у клюбі...латина-стайл.

Фото Сергія Алєксєєнко 

А на ранок відбулось нагородження переможців перегонів. Переможець конкурсу – хата "Ямайка". Справжній витвір мистецтва. Кілька десятків гривень йдуть до неї. Далі – дім "Космос", "ВєлкамХата" та "Магазин".

По завершенні фестивалю, Леонід Кантер пише у себе в Фейсбуці: "Всі роз"їхались. Навіть комарі, і ті кудись зникли. Лишився німець, аргентинець, чилієць і я з двома малишами. А ні, ще Іра з Квіткою, наші квартиранти. Так ось сьогодні гуляли з Магдою і Патькою по Обирку, збирали шовковиці, купались в озері, пекли пиріг, смажили картоплю, читали книжки, спали в сієсту, плюхались у ванночці і так мені було добре. Так нарешті добре без нікого, в цій обирській тиші, в цих соснах. потім була невеличка гроза і какао. А тепер вони почистили зуби, помили ніжки і сплять, виснажені і прекрасні, дві найдорожчі мені людинки. І я також лягаю і боже мій, як мені хочеться щоб це був день сурка..."

Та незабаром фестивальні дні продовжаться. І всім, хто хоче завітати – бажано записуватись.

Увага, батьки: у місцевому таборі, дітей та їхніх батьків вчитимуть техніки гри на етнічному барабані. Учитель - один з кращих перкусіоністів України Валентин Богданов.

Днями на Обирку також пройде "Керолл-фест", а потім "Жнива" і осінь…

powered by lun.ua