Із корейського ресторану до американської родини: як зоозахисники рятують собак

Той, у свою чергу, обожнює свого собаку на ім'я Білосніжка.

Але є одна деталь: на своїй фермі на південному сході Сеула 55-річний містер Гонг вирощує собак на м'ясо, пише автор the New York Times.

Замкнених у сталевих клітках усе своє життя, тварин годують недоїдками, які господар збирає по ресторанах у навколишніх містечках. Собак тримають, доки не продадуть на бійню, від 200 до 300 щороку.

Порівнюючи життя свого собаки Білосніжки з долями решти, чоловік визнає: "це як різниця між пеклом та раєм".

Містер Гонг нещодавно уклав угоду з організацією Humane Society International — групою захисників прав тварин, яка розпочала кампанію проти собачих ферм у Південній Кореї.

Цих малят врятували з "ферми" у Південній Кореї. Фото Humane Society International

Вони пропонують фінансові інвестиції фермерам — від 2 до 60 тисяч доларів, залежно від кількості собак, яких фермер має віддати на проживання до американських родин. Господарі також зобов'язуються перейти на інший вид господарювання, наприклад, на вирощування перцю чи чорниць.

За даними зоозахисників, минулого року їм вдалося закрити п'ять ферм.

Містер Гонг же нині погодився відпустити 260 собак — сталося це усього за кілька тижнів до того, як більшість із них мали б померти.

Флоренс вдалося врятувати з собачої ферми у Південній Кореї. Вона ледь могла рухати ногами через погане харчування. Волонтери просять допомогти зробити їй операцію. Фото Humane Society International

Важко виміряти обсяг торгівлі собаками у країні. Групи зоозахисників стверджують, що в Азії щороку вбивають 30 мільйонів нещасних тварин, переважно викрадених чи безпритульних. Найперше це стосується Китаю та В'єтнаму.

Собак крадуть або відловлюють на вулиці. У Південній Кореї на них чекає страшна смерть. Фото Humane Society International

Південна Корея взагалі індустріалізувала торгівлю собачим м'ясом. Щороку понад 17 тисяч собачих ферм, кожна з яких "вирощує" чи не тисячу собак на рік, постачає 2 мільйони приречених собак охочим до цієї страви громадянам. Такі жахливі цифри наводить уряд країни.

У клітках містера Гонга тримають хаскі, ротвейлерів, золотистих ретриверів та безліч інших порід на повідках. На "фермі" стоїть страшенний сморід, оскільки відходи тут накопичуються біля кліток.

Трейдери відвідують такі господарства влітку, коли розпочинається "сезон". Собака вагою 60 кг нині коштує 250 доларів. Їх транспортують у настільки перепонених контейнерах, що ті не можуть поворухнутися.

Далі на них чекає смерть від ударів струмом.

Потім вбитих чотирилапих постачають у ресторани, де клієнти, переважно старші чоловіки, насолоджуються стравами з овочами, спеціями і собачим м'ясом.

"Собак вирощують і ставляться до них, як до капусти", — каже містер Гонг.

Такі "страви" стали популярними, коли у країні не було іншого м'яса. Нині вони й досі вважаються "корисними для тіла".

Це може звучати, як божевілля, але корейці ще й пишаються своїми кулінарними традиціями. Навіть ті, хто відмовляється від собачого м'яса, різко ставляться до критики іноземців.

Для них немислимо їсти равликів чи насильно годувати качок, щоб печінка відростала на фуа-гру.

Однак зі зростанням рівня життя, у країні ставлення до тварин повільно змінюється.

Телевізійні програми пропагують завести тварину вдома як компаньйона, закликаючи рятувати собак, яких ображають.

Навіть на парламентських виборах у квітні невеличка партія виступала за права тварин.

Молодь усе частіше вважає таку ідею жахливою.

"Дід гладить мого пуделя у себе на колінах і каже, що він саме підходить для чаші супу. Він жартує, але коли він таке говорить, я забираю у нього собаку", — розповідає 14-річна Kim Yoo-na, яка щойно із мамою відвідала магазин аксесуарів для тварин.

Зоозахисники ж сподіваються, що звільнення собак має спричинити діалог щодо прав тварин саме напередодні Зимових олімпійських ігор, які мають проводити у країні у 2018 році — тоді країна буде чутливою до свого іміджу за кордоном.

Містер Гонг переїхав у свою долину після того, як збанкрутувало його музичне кафе у Сеулі у 90-х. Спочатку він мав намір вирощувати собак-поводирів для сліпих, однак кон'юнктура ринку виявилася такою, що він почав вирощувати їх на їжу.

"Я не пишаюся тим, що ми їмо таке м'ясо, однак не думаю, що ми маємо соромитися цього. Жодну націю не можна критикувати за її їжу", — вважає чоловік.

Нещодавно він передав 17 собак у США. Каже, що став почуватись краще, коли побачив їхні фото у щасливих родинах. Він припускає, що тепер вирощуватиме гриби.