Вирватися з міста. Від "Сатани" пустелею на море

Дещо триваліші вихідні, завдяки Дню Конституції, дають можливість поїхати трохи далі і на довше, ніж зазвичай.

Зрештою, зараз літо, тож у когось може бути відпустка, чи просто вільний час на далеку мандрівку.

Цього разу "Українська Правда. Життя" пропонує поїхати на Херсонщину. Друга за розміром пустеля в Європі, природний заповідник – одне з Семи чудес України, найбільший в Україні острів, море та ще багато цікавого.

ШЛЯХ ДО МОРЯ ТЕЖ ЦІКАВИЙ

Ще по дорозі, окрім живописних краєвидів, траплятиметься чимало цікавого.

Якщо їхати з Києва, то можна завернути в Білу Церкву (парк "Олександрія"), Буки (каньйон) та Умань (Софіївка). Однак ліпше це залишити для наступних поїздок, якщо досі тут не побували.

Якщо ж після Умані вирішите їхати на Херсонщину через Первомайськ та Южноукраїнськ, то обов’язково завітайте у Музей ракетних військ стратегічного призначення.

Розташований він якраз по цій дорозі, на межі Кіровоградської та Миколаївської областей, неподалік села Побузьке.

Після ядерного роззброєння України це місце перетворили на музей. Фото avtoshkolauman.pp.ua

Музей, унікальний не тільки для України, а й для світу, організували у жовтні 2001-го. Подібний, здається, є лише у Штатах.

Для його створення використана колишня бойова позиція і командний пункт ракетного полку 46-ої дивізії Ракетних військ стратегічного призначення.

Ще у 1999-му комплекс перебував на бойовому чергуванні. Після ядерного роззброєння України це місце перетворили на музей. Тут зберегли підземний пункт керування та частково шахту запуску ракет (решту шахт знищили).

Експозиція складається з різних ракетних двигунів, самих ракет, які наводили жах на увесь світ (зокрема тут є повнорозмірний макет легендарної ракети Р-36, яку прозвали "Сатана"), та вражаючої техніки для обслуговування, транспортування та завантаження ракет у шахти, різної військової техніки та документації і багато чого іншого.

Ракета "Сатана". Її довжина 34 м. Стартова вага 211 тон. Могла нести 10 бойових блоків по 750 кілотонн. Дальність польоту до 16 тис. км. Площа ураження (!!!) до 300 тис. км². Досі на озброєнні у РФ. Фото з ibigdan.livejournal.com

Найкрутіше місце в музеї – командний пункт. Він розташований у 12-поверховому металевому циліндрі, який на амортизаторах помістили у шахту глибиною 35 метрів накриту важелезною кришкою. 10 поверхів займає всіляке обладнання, а нижні два – житловий і власне командний відсіки. Він, як і ракетна шахта, може витримати ядерний удар і пристосований до 45 діб автономного існування.

Цікаво, що була можливість автоматичного (тобто не керованого людиною) пуску ракет у відповідь на ядерний удар.

Під час відвідин музею вас заведуть аж до кімнати управління і, можливо, навіть дозволять натиснути ту саму кнопку, яка виявляється зовсім не червона, принаймні тут.

Екскурсію, до слова, проводять офіцери, які тут-таки і несли службу. Вони у всіх подробицях, з гумором та "ліричними відступами" розкажуть про історію цього виду озброєння, про "як це все працювало і чого могло натворити".

Макет ракетної шахти та шахти з модулем командного пункту. Фото з varandej.livejournal.com

Після Первомайська варто зупинитись у селі Мигія. На його околицях є мальовничий затоплений кар’єр (майже при дорозі) та пороги Південного Бугу.

Потім можна заїхати до Арбузинського та Актовського каньйонів, що неподалік села Актове Вознесенського району Миколаївщини.

Каньйони – частина ландшафтного парку Гранітно-степове Побужжя, який заслужено увійшов до списку семи природніх чудес України.

Актовський каньйон, як пишуть довідники, є одним з найстаріших шматків суші в Євразії. Висота його скель сягає 50 метрів. Чудова панорама відкривається з гори під назвою "Пуп Землі", яка височіє неподалік села, якраз по дорозі від одного каньйону до іншого.

Актовський каньйон. Фото з Yuriy-Bezsonov.livejournal.com

Далі – на Херсонщину. Минаючи, Миколаїв і сам Херсон (ми ж вириваємось з міста, чи не так?).

Однією з візитівок області є найбільша в Україні пустеля – Олешківські піски. Часто її називать найбільшою в Європі, проте офіційно найбільша пустеля Європи… в Казахстані.

Утворилась вона відносно недавно. Піски тут були завжди, але їх просування стримував рослинний покрив. У ХІХ ст. сюди масово почали завозити овець, які знищили траву і відкрили піски, які з допомогою вітру розширювали свою територію.

Найбільша в Україні пустеля. Фото з igor-salnikov.livejournal.com

Нині пустеля подекуди штучно засаджена низенькими соснами, – для тримання її у певних межах, – тому правильніше називати піски напівпустелею. Місцеві йменують просто кучугурами.

Влітку пісок тут прогрівається до 75 градусів. Є і оазиси, змії, ящірки. Тому антураж класичної пустелі почасти витриманий.

Олешківські піски. Фото з igor-salnikov.livejournal.com

Довгий час це місце служило військовим полігоном. Тут випробовували різні ракети та бомби, проводили навчання. Кажуть, дотепер у піску знаходять "подарунки", що не розірвалися.

Полігоном пустеля перестала бути 2001-го року. А 2010-го тут утворили Національний природний парк "Олешківські піски".

Зараз військові повернулись сюди і, всупереч статусу територій, активно використовують ці місця як полігон, тож доступ може бути обмеженим.

Олешківські піски. Фото з discoverkherson.com.ua

Ще однією візитівкою Херсонщини є біосферний заповідник "Асканія Нова" – перша позиція списку Семи природних чудес України.

Він заснований ще у 1874 році бароном Фрідріхом Фальц-Фейном. Поміщик, будучи фанатом зоології та ботаніки, всі свої гроші (виручені здебільшого з утримання мільйонного поголів’я овець, які взяли участь в утворенні Олешківських пісків) вкладав у створення заповідника.

Фактично серед степу він виростив сад та організував зоопарк, де акліматизував десятки видів диких тварин і птахів, звезених з усіх континентів планети.

70% рослинності заповідника становлять різні види ковили, яка вважається зникаючим видом. Фото з discoverkherson.com.ua

Нині це державний заповідник, площа якого понад 33 тисячі гектарів. На його території більше 500 видів рослин та 3000 видів тварин. Є зоопарк і дендропарк.

Чимало звірів та птахів тут утримують в умовах, що наближені до природних, тобто вони вільно собі розходжують степом по території. Вам можуть трапитись бізони, антилопи, олені, кулани, коні Пржевальського, лами, яки, зебри, поні, сайгаки та чимало всілякого птаства: фазани, лебеді, страуси.

Величезним попитом у заповіднику користуються екскурсії кінним екіпажем та фотосафарі степом на мікроавтобусі.

Благородні олені. Фото з discoverkherson.com.ua

ТАМ ДЕ ВЕЛИКА ВОДА

Про море багато розповідати не треба. Тим паче все узбережжя Херсонщини з його затоками, косами, островами, півостровами, лиманами, озерами та багатою фауною дуже спокусливе.

Із "Асканії" найзручніше їхати до міста Генічеськ, на Арабатську стрілку. Море тут уже Азовське. По інший її бік – озеро Сиваш (його ще називають "Гниле море"). Ця піщана коса – найдовший (понад 100 км.) пляж Європи.

Тут є термальні джерела, лікувальні грязі, чисте довкілля та мілке тепле море. На косі кілька сіл та чимало баз відпочинку, пансіонатів і приватних міні-готелів. Нині це найближчий до анексованого Криму український курорт.

Арабатська стрілка – термальні джерела, лікувальні грязі, чисте довкілля та мілке тепле море. Фото azov-otel.com.ua

Вже з Генічеська, чи з Арбатки можна переміститись на острів Бирючий.

Та я пропоную відправитись у містечко Скадовськ.

Біля нього – найбільший в Україні (близько 60 км²) острів Джарилгач, який і є головним аргументом у виборі. Його протяжність 23 км, ще на 19 км тягнеться коса. Найбільша ширина – 4 км.

Найбільший в Україні острів Джарилгач. Фото з discoverkherson.com.ua

Острів має чудовий ландшафт з озерцями та лиманами, непогані пляжі. Тут невелика кількість відпочивальників, дозволене рибальство.

Можна побачити оленів, ланей, диких кабанів та коней. У морі чимало всіляких риб. Також там є дельфіни. Можна наловити крабів, креветок, мідій.

Джарилгач. Фото з discoverkherson.com.ua

На острів зі Скадовська можна потрапити прогулянковим пароплавом.

З Лазурного пішки, чи на велосипедах по косі.

Кажуть, є місця, де затоку можна перейти вбрід.

Джарилгач незаселений і фактично позбавлений інфраструктури. Та і надміп цивілізації, як на мене, був би тут зайвим. Влітку все ж діє причал, літні кафе.

На східному мисі стоїть будиночок прикордонників та два маяки біля нього. Один, кажуть, проектував сам Ейфель.

Забавою на острові, крім купання, ловлі креветок і крабів, дослідження ландшафтів, рослинності та фауни є поїздка по острову в кузові вантажівки ГАЗ 66. Ще можна приймати грязьові ванни.

Поїздка по острову Джарилгач в кузові вантажівки ГАЗ 66. Фото з aramerican.livejournal.com

Можна на кілька днів забазуватись біля Скадовська, на Джарилгачі, або в Лазурному. Та, якщо вам не ліньки, доцільно переміщувати свій табір узбережжям чи не щодня. Ближче до Залізного порту, потім до Тендерівської коси, Чорноморського заповідника, далі на Кінбурнський півострів з його п’ятьма сотнями озер і вище до дельти Дніпра.

Захід сонця на Кінбурнському півострові. Фото з dcfc-lad.livejournal.com

Та напевно ліпше не витрачати час на переїзди, а просто запланувати собі досліджувати узбережжя Херсонщини впродовж кількох наступних років. Щоліта на новому місці!

Не хочу образити Одещину, та на моє особисте переконання, узбережжя Херсонщини має більший потенціал.

Тендерівська коса. Фото з gogenfoto.livejournal.com

ЯК ДОЇХАТИ

Звичайно, увесь маршрут найзручніше проїхати на авто. З Києва – це 850 кілометрів в один бік, 8-9 годин у дорозі.

Зрештою, дорогу можна розділити на два дні, переночувавши на березі Південного Бугу, наприклад, в районі Національного природного парку Буцький Гард, чи біля Актовського, або Арбузинського каньйону.

Якщо не заїжджати на каньйони, до пустелі та в "Асканію Нову" – 650 км.

Попутку на BlaBlaCar реально знайти до Херсона за 300-400 грн. Якщо дуже пощастить, то і до Скадовська, Залізного порту та Лазурного (на сотню дорожче).

Зрештою, це ще й непоганий варіант для літнього автостопу.  

Автобус із Києва до Скадовська коштуватиме понад 500 грн. В дорозі 12 і більше годин. Тому, варіант, як на мене, не найкращий.

У варіанті "тільки на море" напевно ліпше їхати потягом.

До Херсону вони курсують з майже будь-якого куточка України. Звідти далі їхати маршруткою (до Скадовська приблизно 60 грн, до Асканії – 100). Середня ціна плацкарту з Києва 150 грн. Потягів, особливо влітку, чимало.

Непогане залізничне сполученні і з Генічеськом та Новоолексіївкою – теперішньою кінцевою поїздів, які раніше ходили на Крим.

З Херсону до Олешківських пісків за годину можна дістатись приміським потягом.

НА ЩО ПОТРІБНІ ГРОШІ

Екскурсія в музей Ракетних військ коштує 50 грн для дорослих і 10 грн для дітей. Спуск в командний пункт – 100 грн.

Прогулянка заповідником "Асканія Нова" від 40 грн для дорослих (від 25 грн для дітей).

[L]Екскурсія на возі – 60, 200 грн. Фотосафарі на мікроавтобусі – 100 грн.

Дістатись на Джарилгач катером, чи прогулянковим пароплавом минулого року коштувало 100-150 грн.

Щодо ночівлі, то в цей маршрут я раджу їхати з наметом. Відповідно варто буде попіклуватись і про самостійне харчування.

Якщо ж вам не до душі ночі в наметі з видом на море та акомпонементом його шуму, то на узбережжі проблем з житлом не виникне. Вибір найширший: від будок з гіпсокартону з ліжкомісцем та зручностями у дворі, до приватних люксових котеджів. Бронювати житло в сезон ліпше заздалегідь.

Захар Колісніченко, спеціально для УП.Життя