Пекло, що рятує: як іноземці осмислюють події Майдану у мистецтві

Пекло, що рятує: як іноземці осмислюють події Майдану у мистецтві

У 2014 році українці зробили свій цивілізаційний вибір – проти диктатора, за європейські цінності.

За це загинула Небесна Сотня, а понад півтори тисячі людей отримали поранення від рук "беркутівців".

Війна триває, тож за свою свободу українці мають боротися досі, але Революція Гідності залишається символом перемоги.

Багато іноземців також брали участь у протестах і продовжують підтримувати Україну в її боротьбі.

Що ж символізує Майдан для них?

У День пам'яті Героїв Небесної Сотні французькі митці презентували свої твори, присвячені подіям 2013-2014 років.

Це і вистава "Майдан Inferno" від французького режисера Клемана Перетятка за п’єсою українки Неди Нежданої, і стрічка "Ольга" від французького режисера Елі Граппа, завдяки якій гімн України прозвучав у Каннах.

"Майдан Inferno" планували показати ще у листопаді, але через пандемію це сталося тільки з третьої спроби.

Тому обидва твори символічно показали 20 лютого в Національному музеї Революції Гідності.

"Українська правда. Життя" поспілкувалася з творцями вистави та фільму і дізналася, чому вони вирішили присвятити свою творчість Майдану, і як це сприйняв світ.

П’єса "Майдан Inferno"

Фото: Національний музей Революції Гідності

"Maidan Inferno" – це перша українська вистава, яку поставив французький театр маріонеток за п'єсою драматургині Центру театрального мистецтва імені Леся Курбаса Неди Неждани.

Центром сюжету є історія двох молодих людей, які беруть участь у Революції Гідності, але головний герой отримує поранення, захищаючи свою дівчину.

"Головний герой Орест опинився у комі через побиття беркутівцями, коли хотів захистити свою дівчину.

Вона шукає його, а він у комі, тому "внутрішні" розмови між ними – це стрижень п’єси, і це спроба усвідомлення того, що відбулось і продовжує відбуватися", – пояснює Неда Неждана.

У п’єсі є три поверхи: перший – події, які відбуваються на самому Майдані, другий – внутрішній світ героїв, а третій – віртуальний світ Facebook та інформації.

Фото: Національний музей Революції Гідності

В Україні прем’єра "Maidan Inferno" відбулась 18 лютого у Дніпровському академічному театрі драми та комедії.

І хоч цю виставу втілили на 8-й рік після Революції Гідності, ідея для твору зародилася ще під час Майдану, каже драматургиня Неда Неждана.

"Ця п’єса задумувалася ще під час Майдану – мені було дуже важливо про це розповісти. Але так склалося, що я писала її переважно за кордоном під час подорожей: у Франції, Німеччині, Косово, Македонії.

Вона внутрішньоукраїнська, але я писала її з різних сторін – ніби і для людей, які не переживали і не бачили цих подій", – розповідає вона.

Неда Неждана/Фото: Національний музей Революції Гідності

За словами Неди, цим твором вона хотіла показати перетворення, яке відбувалося з людьми і світом.

"Майдан – це, насамперед, спосіб мислення. У цій п’єсі немає політиків – є звичайні люди, які проходять перетворення від "кривавої суботи" до вторгнення Росії у Крим.

Насправді, війна Росії проти України почалася ще тоді, під час Майдану. І ми бачимо, що революція не завершилася, війна триває. Я намагалася про це говорити театральною мовою", – каже мисткиня.

Фото: Національний музей Революції Гідності

На запитання про те, чому для твору обрали назву "Майдан Inferno" Неждана відповідає так:

"П’єса називається "Майдан Inferno", тому що ми всі пам’ятаємо цей вогонь – це нагадувало пекло. Але це було пекло, яке рятує.

І потім я зрозуміла, що у п’єсі ще є перетворення, як Орфей та Еврідіка, тільки навпаки. Коли Еврідіка шукає Орфея, але не вона спускається в пекло, а пекло піднімається на землю", – додає драматургиня.

Фото: Національний музей Революції Гідності

У Франції виставу втілив Клеман Перетятко – режисер українського походження з Ліону.

"У своїй музичній і мистецькій кар’єрі я багато працював у різних країнах: у Косово, Хорватії, країнах Африки. Я намагався розповідати про те, що відбувається за межами Франції.

І коли у 2014 році сталася Революція Гідності, мене це вразило ще й тому, що я маю українське походження. Я теж хотів брати у цьому участь і зрозумів, що я дуже мало знаю Україну.

Але українська діаспора в Ліоні зустрічалась на акціях підтримки України і, по суті, сформувалася завдяки Революції Гідності. Тому, хоч я не розмовляю українською, завдяки своєму походженню я все одно почуваюся частиною української спільноти у Франції", – розповідає Перетятко.

Фото: Національний музей Революції Гідності

У 2015 році Клеман ознайомився вже з перекладеною п’єсою "Майдан Inferno" завдяки участі у міжнародній театральній мережі "Євродрама", яка допомагає митцям поширювати мистецтво, враховуючи мовні особливості.

Після цього режисер вирушив у подорож Україною – був у Києві, Дніпрі, Одесі, Львові, Маріуполі, Херсоні, Чернігові, Ужгороді, а тоді взявся за постановку.

"На жаль, у Франції мало знають про Україну і про революцію. Багато хто не розуміє, що це загальноєвропейська революція, тому це теж було одним із мотивів, чому я хотів створити виставу за цією п’єсою", – пояснює Клеман.

Першу виставу "Майдан Inferno" створили у ко-продукції з найбільшим фестивалем театру маріонеток з французького міста Шарлевіль-Мезьєрі.

Однак після цієї вистави у Франції настав карантин, і митцям не вдалося реалізувати свої плани.

Фото: Національний музей Революції Гідності

"Цей проєкт був штучно зупинений, тому в нас виникла ідея створити ко-продукцію вже з українськими акторами. Мені дуже сподобалась акторська команда театру (Дніпровського академічному театрі драми та комедії – ред.), які зрозуміли мої ідеї та естетику і втілили їх у виставі.

Прем’єра мала дуже великий резонанс у публіки в Дніпрі. Саме в ці дні кризи, коли до України прикуто дуже багато уваги, деякі мої друзі розпитують, що відбувається. І я зрозумів, що можу розповідати про це у виставі – тобто говорити про нинішню ситуацію також", – розповідає режисер.

За словами митців, багатьом іноземцям резонує тема Майдану, однак у різні періоди вони сприймали її по-різному.

"Коли я починала працювати над цією п’єсою у 2014 році, навіть французькі актори, режисери, перекладачі працювали на волонтерських засадах, щоб зробити перші кроки.

Це було і в Комеді-Франсез (французький репертуарний театр у Парижі – ред.) – ми навіть підпільно там репетирували. А коли вже була постановка у Шарлевілі-Мезьєрі у 2019 році, після виборів – ситуація дещо змінилася.

Було певне розчарування в Україні, але після цього відбулися акції протесту жовтих жилетів у Франції, і французи, які раніше думали, що вони дуже далекі від цих речей, почали сприймати це ближче, і з’явилося більше розуміння України. Вони не уявляли, як це, бо російська пропаганда працює", – каже Неда Неждана.

Фото: Національний музей Революції Гідності

А за словами Клемана, публіка, яка стежила за Україною чи брала участь у протесті, казала, що п’єса дуже правдива – це ті почуття, які люди переживали під час Майдану.

"У мене був цікавий досвід у Ліоні, де спочатку відбулась ескізна вистава на фестивалі "Дивний іноземець".

Там була африканська група, яка, побачивши цю виставу, сказала "Це дуже по-африканськи", – каже Клеман.

Клеман Перетятко/Фото: Національний музей Революції Гідності

Водночас для французів, які були далекі від української політики, вистава певною мірою була відкриттям.

"Було багато зображень і повідомлень на телебаченні про Майдан, та після вистави (глядачі – ред.) зрозуміли, що не знали, що відбувається насправді.

З іншого боку, у Франції дуже потужна російська пропаганда, і я мав боротися з цими фейками, фальшивим зображенням Майдану. Це була певна складність і боротьба", – додає режисер.

Фільм "Ольга"

Фільм оповідає історію гімнастки Ольги, яка приїхала з України до Швейцарії готуватися до чемпіонату Європи, поки в Україні триває Революція Гідності.

Головна героїня немов розривається між Швейцарією та Україною.

Вона готується до виступу, але подумки не може покинути дім, де палає революція, а її мати-журналістка зазнає переслідувань.

Фото: Держкіно

Роль Ольги виконала українська гімнастка Анастасія Будяшкіна, родом із Луганська, а спродюсували фільм Сашко Чубко та Максим Асадчий.

Це був її дебют у кіно.

"Анастасія – чудова акторка, і вона перевершила всі мої очікування. Звісно, ні вона, ні інші дівчата, які знімались у фільмі, не мали акторського досвіду, але вони професійні гімнастки.

Тому було дуже багато речей, які мені не доводилося конструювати штучно. Хоч персонажі й вигадані, акторки привнесли багато реального досвіду з власного життя.

І ця наполегливість, яка дозволяла їм тренуватися по 20-40 годин на тиждень, виходити на арену перед тисячами людей – це те, що не доводилося вдавати", – розповідає французький режисер фільму Елі Грапп.

Елі Грапп/Фото: Національний музей Революції Гідності

Прем’єра стрічки відбулась у програмі "Тиждень критики" на 74-му Каннському кінофестивалі.

Тоді вона завоювала приз спільноти письменників та композиторів SACD за найкращий сценарій.

У Києві фільм "Ольга" вперше показали тільки 20 лютого.

"Для мене було дуже важливо зняти цей фільм, тому що ця історія є дуже цінною для людей, які спостерігають за ситуацією у своїй країні і не завжди можуть на неї повпливати.

Це історія про сильний характер людини, яка опиняється у непереборних обставинах, про силу волі і про бажання, вищі за обставини", – розповідає Елі Грапп.

Фото: Національний музей Революції Гідності

"Ольга" – це перший повнометражний фільм французького митця.

Раніше він знімав, зокрема, стрічку про оркестр – тоді й зацікавився темою Майдану.

"Я зустрів скрипальку з України, яка приїхала до Швейцарії саме перед Революцією Гідності.

І те, як вона відчувала події Майдану – це дуже сильно. Майдан був частиною її життя, і вона багато розповідала мені про ці події – мене це вражало і надихало", – розповідає Грапп.

Коли режисер презентував цей фільм, то побачив, що глядачі відчувають солідарність з Україною.

Він хотів підсилити цю цікавість і зняти історію про "сильну та рішучу" дівчину.

"Ми бачимо, як розгортається її життя під час Революції Гідності, як вона не може ігнорувати події навколо неї. Цей фільм – про стійкість і спротив…

І, звичайно, він має активну про-Майданівську позицію, бо у Франції та Швейцарії багато хто з нас підтримує Революцію Гідності", – каже митець.

Анастасія Будяшкіна, Сашко Чубко/Фото: Національний музей Революції Гідності

Продюсер Сашко Чубко з компанії "Pronto Film" розповідає, що вперше зустрівся з Елі у 2017 році і був вражений його інтересом до Майдану.

"У період, коли Європа нібито "втомилася" від України, дехто казав, що це вже "вчорашні новини", але ми бачимо, який фільм вдалося зробити Елі – перший проукраїнський французький фільм.

Люди плакали на показі, приходили в український кінопавільйон і дякували, фільм поїхав від Швейцарії на "Оскар", вийшов у прокат у Франції.

Все-таки Елі відчув, що Майдан – це не просто рядова подія, а цивілізаційний вибір", – каже Сашко.

На його думку, унікальністю фільму є "енергія Майдану", яка пронизує фільм.

"І майстерність Елі у тому, як він "вплітає" Майдан у фільм, не перетворюючи на експлуатацію цих подій.

Як він вправно сполучив це з драмою особистою історією дівчини", – наголошує продюсер.

Фото: Національний музей Революції Гідності

Щоб зняти стрічку, Елі Грапп відвідував Україну понад 12 разів і консультувався з багатьма людьми.

Від початку і до завершення роботи над фільмом у режисера була постійна консультантка у Франції, яка написала книгу про Майдан.

"Я спілкувався з багатьма українцями про їхній досвід на Майдані, з колегами та знайомими з кіноіндустрії.

Мені також допомагала викладачка Тамара Марценюк, яка досліджувала гендерні студії та роль жінок під час Майдану.

Це було дуже важливо для мене, я хотів втілити це у героїнях", – зауважує Елі.

Фільм "Ольга" вже побував на Каннському та Одеському кінофестивалях, його демонстрували у Швейцарії, Німеччині, Франції.

Однак наразі невідомо, коли стрічка вийде у широкий прокат в Україні.

Олена Барсукова, УП. Життя

Вас також може зацікавити:

Режисерка фільму "Клондайк" Марина Ер Горбач: Військові воюють на кордоні, а ми – за камерою

Жорстокий розгін Майдану: спогади українців про 30 листопада

8 років опісля: чи стане Музей Майдану довгобудом та чому частина родин Небесної Сотні проти Меморіалу

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.

Реклама:

Головне сьогодні