П’ять чотири вісім вісім. Законопроєкт, який покликаний побороти нетерпимість

П’ять чотири вісім вісім. Законопроєкт, який покликаний побороти нетерпимість

На тлі поновлення дискусій про необхідність ратифікації Стамбульської конвенції Україні не треба забувати і про інший важливий документ, який допоможе знизити рівень соціальної напруги в суспільстві законопроєкт №5488 про відповідальність за дискримінацію та нетерпимість. Пояснюємо, що саме може змінити цей документ.

Злочини на ґрунті нетерпимості vs "хуліганка"

16 травня 2018 року представники ЛГБТ, їхні союзники та союзниці зібралися під будівлею міської ради в Запоріжжі на "Веселковий флешмоб".

Мирну акцію з плакатами та повітряними кульками приурочили до Міжнародного дня протидії гомофобії та трансфобії, який відзначався на день пізніше. Такі акції проводили в Запоріжжі протягом кількох років.

Під час заходу учасники та учасниці склали із кульок та плакатів напис "Ми видимі", щоб показати, що вони — така сама частина українського суспільства, як і всі інші.

Попри те, що громадський порядок під час заходу охороняли близько сотні правоохоронців, обійшлося не без провокацій: 45-річний чоловік кинув у натовп петарду, внаслідок чого постраждали поліцейський, учасники акції та журналісти.

Свої дії Богдан Завгородній – а саме так звати чоловіка, який кинув петарду – назвав "громадянською позицією" та зізнався, що "ненавидить" людей гомосексуальної орієнтації. Під час затримання, яке зафільмували ЗМІ, у чоловіка виявили при собі пістолет та електрошокер.

45-річний чоловік кинув у натовп петарду, внаслідок чого постраждали поліцейський, учасники акції та журналісти. Фото 061.ua

У січні 2019 року суд виніс вердикт по цій справі: Богдана Завгороднього визнали винним у правопорушенні за ч.4 ст. 296 Кримінального Кодексу України – "Хуліганство", та оштрафували.

З самого початку люди, які постраждали в результаті дій Богдана Завгороднього, наполягали на тому, аби справу кваліфікували як ст. 161 ККУ - "Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками". Йдеться про злочини, причиною яких є нетерпимість щодо певних груп у суспільстві.

Про це у коментарі "Українській правді" розповів Костянтин Андріїв, один із постраждалих – тоді він висвітлював "Веселковий флешмоб" як журналіст. Інцидент викликав у нього тимчасове порушення слуху – одразу після вибуху він поїхав до лікарні, щоб зафіксувати це.

"Затриманий спеціально прийшов на акцію з петардою, а також після затримання чітко сказав, навіщо це зробив. Під час першої розмови зі слідчим я декілька разів повторив, що вважаю це саме злочином на ґрунті нетерпимості й попросив внести мої слова в протокол. Проте слідчий сказав, що розслідувати інцидент за цією статтею буде складно", – розповів Костянтин Андріїв.

Костянтин Андріїв

В підсумку, каже він, справу кваліфікували як "Хуліганство". А нападник отримав мінімально передбачене цією статтею покарання – штраф. Попри те, що "Хуліганство" карається арештом на строк до шести місяців, або ж обмеженням волі на строк до п'яти років.

"На жаль, через те, що офіційно статистика злочинів на ґрунті нетерпимості дуже низька, опоненти мають можливість транслювати аргумент, нібито "ЛГБТ ніхто не утискає". Мовляв, за ст. 161 ККУ майже немає вироків. А нема їх, бо слідство дуже часто обирає найлегший варіант, який не є правильним", – додає Костянтин Андріїв.

В Україні дійсно існують проблеми із розслідуванням злочинів на ґрунті нетерпимості, особливо якщо це стосується саме ЛГБТ, а причина для скоєння злочину – несприйняття сексуальної орієнтації та/або гендерної ідентичності.

Одна з причин – прогалини в самому законодавстві. Вищезгадана ст. 161 ККУ, маючи на увазі злочини, вчинені на ґрунті нетерпимості, таким чином визначає склад злочину:

"Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками".

Тобто сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність в цьому переліку ознак не вказуються. Проте можуть підпадати під поняття "інші ознаки". Камінь спотикання тут — розмитість формулювання мотиву ворожнечі та практичні нюанси застосування цієї статті під час кваліфікації справи.

Ще одна причина, чому злочини на ґрунті нетерпимості не розслідуються належним чином — надмірне навантаження на слідчих, говорить координатор проєктів Української Гельсінської спілки з прав людини Максим Петров.

Координатор проєктів Української Гельсінської спілки з прав людини Максим Петров

Через нестачу кадрів, пояснює він, поліцейські перевантажені справами та елементарно не в змозі освоїти методологію документування і розслідування злочинів як таких, що вчинені з мотивів нетерпимості, оскільки бракує часу.

Тому розслідують за знайомою схемою інших кримінальних правопорушень.

"Це і, власне, невміння розслідувати злочини за певною методологією. Оскільки керівництво (читай – чинна нормативна база) не ставить таких завдань, то й практики такої не буде", – зазначає Максим Петров.

Він звертає увагу також і на те, що для значної кількості поліцейських може бути характерною ксенофобна модель поведінки. Адже правоохоронці – частина українського суспільства, в якому і досі широко розповсюджені так звані "традиційні" сімейні цінності з відповідними уявленнями про ненормальність усього, що виходить за межі гетеросексуальності.

"На жаль, поліцейські часто не в змозі відокремити модель поведінки пересічного представника суспільства від моделі поведінки правоохоронця, який не може порушувати права людини і вдаватися до дискримінації під час виконання службових обов’язків, – говорить Максим Петров. – Та сама проблема, до речі, стосується ставлення прокурорів та суддів".

На Маршах рівності учасники часто чують гомофобні вислови від поліцейських, які підтримують порядок на заходах

Саме з таким ставленням стикнувся на своїй практиці очільник громадської організації "Українські ЛГБТ-військові за рівні права", відкритий гей Віктор Пилипенко.

У серпні 2019 року під час вшанування загиблих на Донбасі українських військових на Пилипенка напав колишній колега по службі – "людина, яка поставила свою сексуальну гомофобну агресію до представників не гетеро орієнтації вище від військового братерства", – написав тоді постраждалий на своїй сторінці у Фейсбуці.

"Маю сказати, що в цьому випадку, а також у випадку інших нападів на учасників нашої спільноти – ветеранів, які належать до ЛГБТ – поліція відпрацьовувала ситуацію достатньо швидко.

Можливо, ще і завдяки тому, що коли ми зверталися до поліцейських із такими заявами, це супроводжувалося великим медійним резонансом.

Очільник громадської організації "Українські ЛГБТ-військові за рівні права" Віктор Пилипенко

Поліція працювала чітко. Але саме в прокуратурі й в судах ці злочини потім не класифіковували як скоєні на ґрунті нетерпимості", – розповідає про свій досвід Віктор Пилипенко.

Справу про напад на нього суддя відкладала до останнього моменту – протягом двох років. Аж поки термін її розгляду не вийшов. Та Віктор Пилипенко не планує зупинятися – разом із юристами хоче передати справу до Європейського суду з прав людини.

Чотири цифри: 5488

Вплинути на якість та швидкість розгляду таких справ допомогло б оновлене законодавство. І такий документ вже існує — це законопроєкт №5488.

Його ще 13 травня 2021 року подав на розгляд парламенту прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

Він передбачає запровадження відповідальності за порушення законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації та низку важливих змін. Що це за зміни, пояснює Святослав Шеремет, координатор з політики та законодавства громадської організації "АЛЬЯНС.ГЛОБАЛ" та Національного ЧСЧ-консорціуму.

Він каже: 5488 хороший тим, що це – комплексний документ. Так, наприклад, у разі ухвалення цього законопроєкту всі підстави нетерпимості, за якими реально вчиняються в Україні злочини, увійдуть до Кримінального кодексу.

Святослав Шеремет, координатор з політики та законодавства громадської організації "АЛЬЯНС.ГЛОБАЛ"

Йдеться тут про такі підстави як: раса, колір шкіри, політичні, релігійні та інші переконання, статева приналежність, вік, інвалідність, етнічне та соціальне походження, громадянство, сімейний і майновий стан, сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність, місце проживання, мова.

"Крім того, законопроєкт 5488 надає право Уповноваженому ВР з прав людини складати протоколи про адміністративні правопорушення, а це означає, що коли хтось із нас потерпатиме від дискримінаційних утисків, ми матимемо змогу звертатися не тільки до поліції, яка переобтяжена кримінальними справами, але й до Омбудсмана.

Відповідно до нашого звернення Омбудсмен зможе виписати винній стороні адміністративний штраф", – тлумачить нововведення, прописані в законопроєкті Святослав Шеремет. На його думку, це – крок до того, щоб правосуддя стало для українців доступнішим.

Ще одне з важливих нововведень у законопроєкті №5488 – це, власне, тлумачення самого терміну "нетерпимість".

На думку Максима Петрова з УГСПЛ, це дуже важливо для всієї системи законів у сфері протидії дискримінації загалом та злочинам нетерпимості зокрема.

На його думку, потреба у такому законі назріла для України дуже давно, а з точки зору трансформації суспільної свідомості, законопроєкт №5488 відповідає сучасним тенденціям поступальних змін в Україні – антидискримінаційні норми поступово інтегруються у чинне у законодавство.

І новий закон міг би суттєво посприяти адекватному визнанню та розслідуванню злочинів, а також — посилити покарання за них.

З іншого ж боку, додає Петров, подібний документ міг би зменшити ескалацію насильства в суспільстві.

З експертом УГСПЛ погоджується і Костянтин Андріїв. Він також вважає, що коректне розслідування нападів на ЛГБТ могло би стати превентивним фактором – тобто зменшити кількість подібних інцидентів в принципі:

"Хотілося би сказати, що прийняття законопроєкту №5488 допоможе вирішити проблему злочинів на ґрунті нетерпимості. Але в реальності поліція ще має навчитися працювати з новим документом та подолати власну гомофобію, яка, на жаль, досі панує у відомстві".

Правозахисний рух міг би допомогти поліції опанувати роботу з новим законом, розмірковує Андріїв: наприклад, через проведення тренінгів та розвінчання міфів і стереотипів стосовно ЛГБТ. Представники правоохоронних органів мають знати, що гомосексуальність та трансгендерність є частиною норми, а злочини на ґрунті нетерпимості можуть і мають каратися жорсткіше.\

Одна з інформсесій для поліцейських у Запоріжжі. Правоохоронці розбирають теми ЛГБТ. (Фото Т. Сайтарли)

"Саме нетерпимість є фактором, що сприяє повторенню подібних інцидентів. Нападники розуміють, що можна кинути петарду туди, де стоять десятки мирних людей, і отримати лише штраф", – додає Костянтин Андріїв.

Проте з травня проєкт закону й досі перебуває на розгляді в профільному комітеті Верховної Ради – Комітеті з питань правоохоронної діяльності. На думку Віктора Пилипенка, на те, що прийняття цього законопроєкту затягується, можуть впливати також і місцеві політики в регіонах.

Саме тому його громадська організація, партнери та союзники вже планують провести низку зустрічей в регіонах із представниками міських, районних рад.

"Ми боїмося, що законопроєкт 5488 "застрягне" в комітетах ВР, тому що активізуються регіональні групи опонентів. Такі "дзвіночки" вже надходять, наприклад, із Миколаєва, де масово підписують колективні звернення проти ухвалення цього проєкту", – наводить приклад Віктор Пилипенко.

Він додає, що крім зустрічей із представниками влади на місцях разом із однодумцями та членами спільноти військових ЛГБТ планує провести зустріч у Комітеті з прав людини ВРУ:

"Але поки що чекаємо, щоб "відгриміла" ймовірність нового нападу Росії на Україну.

"Антиукраїнський проєкт"

"Небезпечним для християн та традиційної української сім’ї", "печерною дикістю та абсолютно неприхованим інструментом репресій", вже називають законопроєкт №5488 представники релігійних спільнот та праворадикальних організацій.

Прибічники й супротивники 5488 можуть – і мають – включитися до спільного процесу разом із законодавцями та урядом, щоб спільно знайти "соломонове рішення"

Християнська спільнота, до прикладу, опублікувала звернення на сайті "Всеукраїнський собор", де йдеться про "підготовку державного тотального перешкоджання будь-якій просімейній діяльності, яка суперечить ЛГБТ-порядку денному", а також – про закладання основ "для суворого покарання християн та священнослужителів за критику або просто негативне ставлення до ЛГБТ".

"Релігійні спільноти мають рацію в тому, що в законопроєкті є одне слабке місце. Цим слабким місцем є встановлення кримінальної відповідальності за "умисне розпалювання ворожнечі та ненависті на ґрунті нетерпимості". І я перший, хто вважає, що саме в цій частині законопроєкт потребує доопрацювання, щоби кожен з нас міг передбачати наслідки своєї поведінки, розуміючи, де проходить червона розмежувальна лінія між свободою слова та неприйнятними закликами", – роз’яснює своє бачення Святослав Шеремет.

Та додає: прибічники й супротивники 5488 можуть – і мають – включитися до спільного процесу разом із законодавцями та урядом, щоб спільно знайти "соломонове рішення" саме в цій частині законопроєкту.

Запропонований проєкт закону, говорить Шеремет, зовсім не "випинає" спільноти ЛГБТ з-поміж інших соціальних груп, як можуть вважати опоненти.

Натомість – ставить ЛГБТ на один рівень із іншими упосліджуваними спільнотами, зокрема й релігійними. Немає кращих, немає гірших, ми всі – рівні у своїй державі, – твердить Шеремет.

Цей підхід співрозмовник "УП" називає "унікальною формулою справедливості": кожна спільнота отримує свій гарантований простір свободи – свободи переконань, свободи слова, свободи стилю життя – але в тій мірі, доки ці свободи не перетворюється у засіб обмеження прав і свобод інших людей.

"Мірилом будь-якого нового закону є суспільний простір: якщо після прийняття закону нам стає зручніше жити, якщо закон створює для нас усіх справедливі засоби захисту, якщо закон полегшує правосуддя, якщо закон починає віддзеркалювати суспільні реалії такими, якими вони є, – то це хороший закон. Саме таким є законопроєкт 5488", – резюмує в розмові з "УП" Святослав Шеремет.

Автор фото: Arsen Dzodzaiev

Авторка тексту: Олександра Горчинська

Головне сьогодні