Чи є гендерна політика на порядку денному в регіонах?

Сьогодні ми можемо спостерігати як поступово гендерна політика стає обов’язковим маркером у національних та регіональних політиках у різних сферах життя країни.

Як впровадження гендерних підходів у політиці впливають на розвиток кожного міста? І чи дійсно всі готові до рівності — далі у статті.

Великі зміни маленького міста

Здавалось би глобальні зміни йдуть з центру до регіонів. Але інколи маленькі міста можуть зробити більше, ніж мегаполіси. Так сталося й у місті Вознесенськ Миколаївської області. Ще у 2019 році Територіальна громада міста Вознесенська приєдналася до Європейської хартії рівності жінок та чоловіків у житті місцевих громад, тим самим задекларувавши пріоритетність гендерної політики та взявши на себе зобов’язання використовувати чинні повноваження і партнерства для досягнення більшої рівності своїх громадян.

"Робота щодо впровадження гендерного підходу для нас почалася з визнання гендерної рівності як одного з основних аспектів сталого розвитку та забезпечення прав людини" — говорить Тетяна Бобриченко, уповноважена із забезпечення рівних прав та можливостей у Виконавчому комітеті Вознесенської міської ради.

Громада Вознесенська вирішила, що одним з дієвих підходів до впровадження гендерної рівності стане — гендерне бюджетування.

"Коли ми почали аналізувати свої паспорти бюджетних програм, зрозуміли, що часто робили акцент саме на інфраструктурні об’єкти, без урахування інтересів та потреб окремих груп людей. Крім того, чітко усвідомлювалося, що вибудувати ефективну гендерну політику на місцевому рівні неможливо без встановлення уже наявних гендерних розривів, тому була створена робоча група, яка займалася збором та аналізом гендерної статистики", — розповідає Тетяна Бобриченко.

Два роки тому відбувся ще один важливий етап: затвердження Гендерного паспорту територіальної громади міста – інформаційного інструменту, що акумулював статистику більш ніж за 60 показниками з розподілом за статтю, віком та місцем проживання (трьома населеними пунктами в межах громади). На основі зібраних статистичних даних розпочалося дослідження ступеня рівності мешканців територіальної громади у доступі до ресурсів, роботи, економічних, освітніх, фінансових, соціальних послуг, повноважень щодо прийняття рішень, контролю над активами, станом дотримання прав і свобод.

Пандемія вплинула і на впровадження гендерної рівності.

"Ми не були готові правильно реагувати на всі виклики. Наші перші дії в умовах пандемії були дещо хаотичними, не завжди ефективними та послідовними. І це цілком зрозуміло. Наше покоління не мало досвіду у таких процесах. Саме тому, все, що робилося в період пандемії, носило характер швидкої реакції та моделювання ситуації в процесі. В цей час програми практично не переглядалися, вектори політик не змінювався", — розповідає пані Тетяна.

Місцеві вибори 2020 також внесли суттєві зміни в життя людей. У Вознесенській міській раді зараз частка жінок складає 44%на противагу 18% попереднього скликання. 4 із 5 постійних комісій очолили жінки.

Тетяна Бобриченко і сама балотувалася у місцеву раду.

"Я доклала багато зусиль аби активізувати жінок нашої громади до участі у передвиборчій кампанії. Ми отримали непоганий результат, але ще не ідеальний, адже має бути 50 на 50. Сьогодні я є депутаткою і з радістю відзначаю, що 44% - це не тільки гарний кількісний показник, а ще і якісний. Бо переважна більшість жінок, які зайшли в раду, – це активні, цілеспрямовані, які не бояться висловлювати та відстоювати свою точку зору. Отже, вірю в те, що робота ради у такому складі буде виваженою та ефективною, а прийняті рішення — справедливими та гендерно чутливими", — розповідає депутатка.

Гендерна нерівність стримує розвиток суспільства та уповільнює економічне зростання. І особливо це відчутно в невеликих містах та депресивних регіонах.І хоча пані Тетяна сама стикалася з нерівністю, проте зараз має впевненість, що ситуацію можна змінити, на прикладі одного маленького міста.

"Я чула у свій бік фрази: "Ви плануєте народжувати другу дитину?", "Вибачте, але з чоловіком мені працювати комфортніше" тощо. Але образ не тримаю, бо це зробило мене надзвичайно чутливою до питань гендерної рівності. І хто знає, можливо саме в цьому моя основна місія", — говорить Тетяна Бобриченко.

Нова реальність

Все більше жінок з бізнесу та громадського сектору йдуть у політику. Наразі, в українському парламенті 21% депутатів — жінки. І це найбільший показник з проголошення незалежності.

У жовтні 2020 року в Україні пройшли місцеві вибори під знаком — наближення до стандартів гендерної рівності. Зокрема, на законодавчому рівні було впроваджено співвідношення представників обох статей 2:3 у кожній п’ятірці партійного виборчого списку, а партії, що не дотримуються гендерних квот, ЦВК не реєструвала.

У місцевому самоврядуванні ситуація після виборів покращилася. У сільських радах жінки складають більшість — 54%. У міських радах майже паритет: 47% жінок до 53% чоловіків. Щоправда, в районних та обласних радах жінки все ще у меншості: 24% і 15% відповідно.Також, в Україні лише дві очільниці Обласної державної адміністрації — в Чернігівській та Харківській області.

Недостатнє представництво жінок у політиці — питання багатьох десятиліть. І зараз воно стоїть у порядку денному і регіонів у тому числі. Як це реалізується — далі.

Які інструменти і заходи місцева влада запроваджує для забезпечення потреб різних груп жінок і чоловіків

Створення балансу і скорочення гендерного розриву у кожній окремій громаді залежить від того, наскільки представники громад зацікавлені у цій темі.

"Серед інструментів, які застосовуються, є і гендерно орієнтоване бюджетування (яке лише набирає обертів), і розробка програм для вирішення питань певних груп населення (наприклад, програми сприяння жіночому підприємництву), заохочення активних жінок до розвитку громади шляхом створення Жіночої ради, створюються депутатські об’єднання "Рівні можливості", проводяться інформаційні кампанії тощо", — говорить Олександр Слобожан, Виконавчий директор Асоціації міст України.

Приклади успішної реалізації гендерно-орієнтованого бюджету дають надію на подальше впровадження цієї ініціативи у більшій кількості органів місцевого самоврядування.

"Наприклад, у 2013 році Асоціація міст України в рамках спільного проєкту з Федерацією канадських муніципалітетів за фінансування Уряду Канади підтримала ініціативу Криворізької міської ради та громадської організації, в результаті якої був розроблений гендерний паспорт громади, тобто зібрані різні статистичні дані по різних галузях, розрізнені за ознакою статі. На основі цього було прийнято важливі управлінські рішення, в тому числі рішення про необхідність відкриття притулку для жінок, що постраждали від домашнього насильства", — розповідає Олександр Слобожан.

В цілому за весь час співпраці з Федерацією канадських муніципалітетів Асоціація міст України на конкурсній основі профінансувала 47 пілотних проєктів в громадах-членах АМУ. Для висвітлення процесів впровадження політики із забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків Асоціація міст України у співпраці з Конгресом місцевих та регіональних влад Ради Європи створила спеціальний сайт, де можна знайти і корисну бібліотеку, і законодавство, і кращі практики, а також відстежувати прогрес у підписанні громадами Європейської хартії рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад.

Жіночий бізнес

Багато бізнесів постраждали від пандемії. Надія Лисецька, підприємиця, президентка Вінницького клубу ділових людей та засновниця Української платформи "Жінки в бізнесі", говорить, що пандемія дуже сильно вплинула як на світову бізнес-спільноту, так і на жіноче підприємництво, зокрема, щодо реалізації програм підтримки.

"Дотримуватись балансу у житті взагалі — це мистецтво, а гендерного балансу у бізнесі й поготів. Проте, разом — ми сила, і одним із інструментів для збереження такого балансу є Українська платформа "Жінки в бізнесі". Саме тут, ділова еліта жінок-підприємиць нашої держави, має можливість ділитись досвідом та отримувати потужні кейси від найдосвідченіших, зростати та укріплювати позиції", — говорить пані Надія.

Дуже важливою є підтримка влади на місцях проєктів гендерної тематики. Адже, цінуватися має професіоналізм незалежно від статі.

Захист жінок в регіонах та Києві

У 2006 році в Україні почав діяти Закон "Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків", Рад європейських муніципалітетів і регіонів запропонувала містам покрокову дорожню карту — Європейську хартію рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад. За даними АМУ до Європейської хартії в Україні долучилася 81 територіальна громада.

Марина Хонда під час Українського Жіночого Конгресу ОНЛАЙН / Фото: Костянтин Поліщук

"Київрада минулого скликання довго зважувала, вагалася, і в кінці 2019 року прийняла рішення приєднатися до Хартії рівності. Перший гендерний аналіз Стратегії розвитку міста Києва до 2025 року показав: больових точок, значно більше, ніж я собі уявляла", — розповідає Марина Хонда, заступниця голови Київської міської державної адміністрації.

"Восени минулого року, ще до другої хвилі епідемії, ми організували Київський форум рівних прав і можливостей за участю стратегічних партнерів, мерів європейських столиць, громадських організацій. Перші визначені пріоритети допомогли нашим фахівцям розробити заходи Плану дій для імплементації Хартії рівності. Серед них – гендерно орієнтоване бюджетування, протидія домашньому насильству, подолання ментальних стереотипів. План дій передбачає програму досягнення рівності, але, передусім, маємо підвищити гендерні компетенції посадовців, що приймають або впливають на рішення, пояснити киянам рівність і її переваги," — розповідає Марина Хонда.

Дослідження говорять, що жінки сильно постраждали від пандемії. Одна з причин — збільшення випадків домашнього насильства на 20%, відповідно до даних Фонду ООН у галузі народонаселення. За прогнозами тенденція збільшення насилля збережеться, і можна очікувати на 15 мільйонів випадків по всьому світу.

І перед регіонами питання захисту жінок стало пріоритетним. В деяких містах вже створено і працюють мобільні групи з надання соціально-психологічної допомоги таким сім’ям.

У 2020 році в Києві створили Центр гендерної рівності, запобігання та протидії насильству, організували гарячу лінію психологічної підтримки "15-00" (15-00 зі стаціонарного або 044 272-15-00 з мобільного), дві кризові кімнати для постраждалих від домашнього насильства, протестували соціальне таксі для перевезення дітей з інвалідністю та інші проєкти.

А депутати Київради нового скликання вже у січні 2021 року створили міжфракційну депутатську групу "Київ за рівні можливості", яка об’єднала 27 чоловіків і 30 жінок.

"В кінці лютого ми будемо презентувати новій групі проєкт міської цільової програми запобігання та протидії домашньому насильству, а потім разом напрацюємо концепцію програми "Київ – місто рівних можливостей"", — говорить Марина Хонда.

Міські цільові програми будуть формуватися на основі Гендерного паспорту міста Києва: статистика й аналітика про киян, їх соціальний статус, вік, стан здоров’я, рівень оплати праці, кількість багатодітних родин, самотніх матерів, людей чи дітей з інвалідністю у кожному районі.

"Розуміючи цю специфіку, можна планувати фінансування саме тих послуг, яких найбільше потребують різні соціальні групи, — говорить Марина Хонда. — Гендерний паспорт дає можливість зрозуміти, які нюанси слід врахувати при плануванні бюджету, будівництва нових інфраструктурних об’єктів".

Жінки у політиці

Жінки-політики, громадські активістки частіше за чоловіків зіштовхуються зі стереотипізацією.

Марія Іонова під час Українського Жіночого Конгресу ОНЛАЙН / Фото: Костянтин Поліщук

"Питання політичної участі жінок стояло №1", — говорить пані Марія.

У 2011 році було створено міжфракційне об’єднання "Рівні можливості" у Верховній Раді України. З того часу, парламент вже двічі змінював свій склад, але жінки-парламентарки вже майже 10 років підтримують діяльність МФО і створюють нові можливості для підтримки гендерної рівності.

"Ми працювали над зміною законодавства і досягли певного результату. Побачили його на парламентських виборах 2019 і на місцевих виборах 2020. Тоді 11% жінок у Раді перетворилися на понад 20%. Питання до фаховості — так, але тут вже питання до політичних партій, чи відносяться вони ідеологічно до гендерних квот, чи ні", — каже Марія Іонова.

Проте гендерні квоти, на думку пані Марії, це лише тимчасові заходи. Далі має йти більш системна робота на рівні суспільного сприйняття рівності як базисної потреби.

Ще у восьмому скликанні Верховної Ради учасниці МФО "Рівні можливості" ставили собі за мету вирішити питання заборонених професій та питання рівної заробітної плати.

"Ми прибрали з трудового кодексу список заборонених професій для жінок", — говорить пані Марія.

Ще одним справжнім жіночим проривом став дозвіл дівчатам стати ученицями Київського військового ліцею імені Івана Богуна.

"Вже другий рік набрали дівчат-ліцеїсток. Ми з ними зустрічалися і вони всі просто фантастичні", — розповідає Марія Іонова.

На жаль, Україна так і не ратифікувала Стамбульську конвенцію протидії насильству. Проте за словами Марії Іонової — це є одна з пріоритетних задач влади.

"Надалі нам треба вивчити та враховувати потреби і жінок і чоловіків в рамках міжнародних зобов’язань".

Досягнувши переконливих успіхів на національному рівні, гендерна політика стає пріоритетом на регіональному рівні. Цьому сприяють законодавчі зміни, а також діяльність місцевих спільнот та асоціацій, які у партнерстві з місцевою владою та міжнародними партнерами створюють нові можливості для жінок у різних сферах життя.

Авторка: Маргарита Рівчаченко