Підтримайте нас, аби і ми без обмежень могли продовжувати роботу – долучайтеся до Клубу УП!
Підтримай роботу журналістів

Воїни добра. Антоніна Левчук та Ірина Пилипенко

Дві українки, які давно перебрались до США, за півроку передали допомогу українським бійцям на суму понад мільйон доларів.

50-60% "целоксів", бандажів і джгутів на фронті опинились на передовій завдяки їм – на половину з них вони самі зібрали гроші, на іншу – закупили по найнижчим цінам і передали в Україну.

- Це – Целокс "А", аплікатор. Наш лікар повернувся з АТО і розказував, як він врятував життя. Є поранення (наприклад, в ключицю), на які джгут не накладеш, але там є артерія, при ураженні якої людина може просто стекти кров’ю, – розповідає 29-річна Тоня Левчук, тримаючи в руках кілька видів кровоспинних препаратів – целокси-роли, "зіпи", аплікатори.

- Можна я не відкриватиму? Це все таки життя, - запитує дівчина і кладе ліки назад до коробки, яких на невеликому складі на Подолі більше десятка. Тоня насправді не лікар, за освітою – соціолог, в Америці займається аналізом і прогнозуванням ІТ-сфери.

Але поки вона у Києві, з проектами працює вночі, вдень вона – волонтер. У США Тонін графік міняється з точністю до навпаки.

РЕКЛАМА:
Антоніна Левчук в Києві вперше після зими минулого року. До цього часу вона допомагала українській армії дистанційно, зі США. Одна така пов'язка на грудну клітку HyFin коштує 10.44-10.99$ (Ціни залежать від кількості та поставщика)

ІТ-аналітик Тоня тепер знається і на тому, які препарати ефективні при важких пораненнях, яке обладнання потрібне при транспортуванні людей з фронту, і як завезти в Україну великі партії ліків для фронту.

- Перші валізи з "Целоксом" везла моя мама. На українській митниці її обшманали, "Целокс" хотіли відібрати. Мама сказала: "Не віддам, лише через мій труп. Або зі мною поїдете в Донецьк і роздаватимете там", - пригадує Тоня.

З такою мамою дівчина була певна – ліки в Україну таки потраплять, про що Тоня писала на Facebook, гарантуючи доставку, аби лише гроші перераховували і на них можна було купити таку потрібну "медицину".

Тоді ж 36-річна Ірина Пилипенко забрала з сімейного бюджету і випросила у знайомих кошти на медикаменти для українських бійців, але переживала, як препарати мають добратись до України – усюди фактором ризику була українська митниця.

Помітивши повідомлення Тоні про те, що ліки точно вдасться доставити до України, дівчина написала Левчук.

Це стало початком спільної справи, яка врешті вилилась у кілька місяців закупок і передач ліків через знайомих, які їхали до України ("платиш 150 доларів за додаткову валізу, пакуєш ліки і відправляєш"), а у вересні, коли через їхні картки пройшло більше 400 000 доларів – у створення Благодійного фонду SAVE LIVES TOGETHER.

- Ви уявляєте собі, як непросто зареєструвати благодійний фонд в Америці, який збиратиме кошти на українську армію? Це особливий статус, який дає можливість не платити певні податки. Тобто гроші, які ми отримуємо на наш фонд, мали б іти в бюджет США, - розповідає Ірина, і пояснює, що у них надзвичайно сувора звітність, зокрема вони мають доводити, що помагають саме українським бійцям.

Ірина Пилипенко і Тоня Левчук. Частину грошей дівчата збирали самі, іншу передавали волонтери "Народного тилу", Дана Ярова та інші. Дівчата закуповували ліки і передавали до України

У цей час дівчині телефонує знайомий волонтер, який тривалий час намагається переконати її зустрітись з виробниками інших ліків.

Іра – грамотний економіст, вона легко оперує цифрами і фактами, аргументує покупку саме "целоксу" результатами досліджень, на останнє зауваження про "порядок з документами" дівчина втомлено додає: "Ви жартуєте? Нас перевіряє американська митниця, ми – благодійний фонд. Як ви собі уявляєте, аби вони випустили з країни щось, на що нема дозволу?"

Не дуже просто й збирати гроші у США, пояснюють дівчата.

- У нас же не просто приходиш і просиш гроші – тебе мають відрекомендувати, маєш показати папери, презентацію, - каже Іра з ледь помітним акцентом людини, яка давно живе в англомовному середовищі. Її "у нас" уже означає не Україну.

Пилипенко у США вже 14 років, там у неї робота, сім’я, щоправда часу на них в дівчини геть нема.

- Дитина мене вже не впізнає, - додає волонтерка і швидко опускає очі, аби складати рюкзак медика підрозділу – такі наплічники, розроблені у США, тепер передадуть розвідці. В одному рюкзаку – "медицини" для групи з 10 осіб на суму приблизно 350 доларів.

Рюкзак для медика спецпідрозділу. У ньому є все, що потрібно, аби надати допомогу десятку бійців

Хоч цей проект з рюкзаками не Левчук-Пилипенко, а Дмитра Топчія, дівчата допомагають колезі з доставками в Україну.

Самі ж збираються закупити медобладнання для реанімобілів, шпиталів – у США є спеціальний напрямок розробок для потреб військових медиків, наприклад, антишокові штани.

- У них можна перевезти на дальші відстані солдата з дуже сильним пошкодженням ноги. Коштують 600 доларів, але вони дійсно потрібні для евакуації, - каже Тоня.

Дівчата мають право купувати в Америці апарати для вентиляції легень і вже домовились з виробниками. Жартують, що їм дають такі знижки, яких не має навіть американська армія.

Значно дешевше, аніж у травні, волонтерки уже закуповують і "Целокс".

Життя в пакетику

Целокс – не той продукт, який постійно є в наявності. Тож Тоня й Іра працюють з виробниками і чотирма постачальниками, які дають найнижчі ціни.

- Коли приходить перша партія, нам надсилають про це повідомлення, ми одразу все оплачуємо. Далі Ukraine Express, який тепер є нашими відправниками (цілком безкоштовними) пакує і відправляє через МАУ (вони нам дають знижку 50-75%). На цей момент в Україні вже всі дозволи-папери готові, і в Мінсоцполітики, і в Міноборони. Така система у нас лише місяць, це Дана Ярова все налагодила в Україні, - каже Тоня.

Один з видів рятівного "Целоксу". Вартість однієї такої упаковки - $29.50-$34.98. Очевидно, що кровоспинні препарати використовують часто, і потрібно їх у великій кількості

До речі, з фразою "купити весь Целокс" у Іри Пилипенко пов’язана історія початку її волонтерства.

- Це був травень, я передала першу партію з 550 пакетиків і зателефонувала Дані Яровій, спитати чи все гаразд. Вона сказала, що її підняли о 4 ранку – на літаку привезли пораненого без рук. Був ще хлопець, якому відірвало ногу. Дана сказала, що зараз цьому хлопцю сипатимуть "Целокс". Я відповіла, що я куплю весь Целокс, який існує у світі, якщо цього хлопця врятують. Його врятували. Ми почали цим серйозно займатись, - пригадує Іра.

Світ вам у поміч

Наша розмова чергується зі спогадами про безуспішні спроби повернутись в Україну, "позор і гальмо країни" (так і не інакше волонтерки називають Януковича)  та прогноз наближення цивілізації в Україні (5 років замість 50, як могло бути до революції), підтримку світом України.

- Я це бачу по збору коштів, по інформації, яку отримує мій чоловік-економіст (а він працює у федеральних резервах США, весь цивілізований світ вважає Україну Європою. Тепер залежить, як ви себе поведете, - каже Ірина Пилипенко.

Антоніна Левчук (ліворуч) та Ірина Пилипенко (праворуч) у Києві. З середини вересня, відколи існує їхній фонд SAVE LIVES TOGETHER, на його рахунки надійшло трохи менше 100 000 доларів

Тоня додає, що має у США чимало знайомих, які продають на аукціонах абсолютно різні речі, аби зібрати кошти на АТО: від патріотичних браслетів і вишиванок до весільної сукні.

З перемир’ям SAVE LIVES TOGETHER, як і інші волонтери, кажуть, що збір грошей ускладнився. Американці звикли вірити своєму телебаченню: якщо воно передає, що в країні перемир’я, армія забезпечена всім на 80%, як про це каже Міоноборони, то вони не дуже охоче віддають гроші.

Хай там як, про перешкоди і труднощі дівчата говорять неохоче, інша річ – плани.

По закінченню війни треба буде давати ради з посттравматичним синдромом, займатись реабілітацією поранених.

- Якось американський знайомий спитав мене: у вас в Києві є найглибша станція метро, а як довго там на ліфті спускатись?" Я кажу – ну там два ескалатори є. Він мені: "А інваліди як пересуваються? А мами з колясками?" Лише тоді я зрозуміла, що дитячі візочки вони завжди несли на руках, - каже Тоня, емоційно жестикулюючи.

- Але ж ви хочете жити цивілізовано, а ми хочемо допомогти, - просто пояснюють засновниці  SAVE LIVES TOGETHER.

Мама і тато Тоні теж досі волонтерять (розвозять і розфасовують медикаменти), сім'я Іри - також залучена, особливо брат Кирило. Як зізнається волонтерка, її діяльність багато в чому - завдяки йому
SWAT, вартістю $7.95 за одну упаковку
медичні рюкзаки для наших військових
Реклама:

Головне сьогодні