Последних героев Оля видела в Донецком аэропорту. Туда бывший помощник нотариуса приехала 17 января – в день самых интенсивных артиллерийских дуэлей. Под обстрелами, на морозе, принципиально без защитного шлема и бронежилета ("Мне неудобно и тяжело в них работать!") Оля предоставляла спасенным из ада аэропорта первую помощь и вместе с военными эвакуировала их в ближайшие больницы.
У мариупольского волонтера Галины Однорог – своя особая ниша. Она волонтер-одиночка. Сотрудничая со всеми волонтерскими группами, Однорог закрывает потребности военных на первой линии обороны Мариуполя.
Многим переселенцам трудно найти работу, в том числе из-за специфических профессий: в Киеве же не нуждаются, например, в шахтерах. Для этого координаторы разработали программу развития и обучения, которая в скором будущем станет ключевым направлением центра.
Зараз такий час, коли в людях прокидається відповідальність за країну в цілому. І за дітей цієї країни, і за пенсіонерів Донбасу, і за військових у Криму.
У ці процеси Іра вже не втручається. Її нова ціль – 10 тисяч євро на закупівлю реагентів для нового апарату й уже згадана реабілітація бійців у санаторіях. А ще – виявлення потреб лікарень на лінії фронту, куди вона якраз збирається їхати. Поки вона ще в Києві, умовляю її розповісти про життя волонтера.
Волонтеры с Донбасса и Западной Украины объединились во Львове ради помощи бойцам и переселенцам.
Протягом майданівських грудня та січня Роман Котляревський був краплею в океані, як і чимало українців
У мирному житті 29-річний Паша Кащук – типовий представник молодого креативного класу, але зараз він є нетиповим волонтером.
На рахунку цих волонтерів уже є евакуація людей з місць бойових дій з подальшим їх облаштуванням; допомога випадково пораненим — таких предостатньо в лікарнях Донецька з-поміж звичайних мешканців; доставка медикаментів, гігієнічних наборів і харчів у бомбосховища.
Світ зараз уже на тому рівні, де є більше й більше усвідомлення небезпеки, на яку перетворюється Росія