Шлагбауми

Одна моя знайома переконана, що люди, котрі її оточують, мають до неї постійні та нахабні претензії. Консьєрж виговорює, що її кицька починає нявкати пісні кохання раніше за інших порядних котусиків та робить то голосніше. Сусіди не вітаються, витирають ноги її килимком, не миють підлогу (або миють її килимком!) та розводять "срач".

Вчителька її сина дивиться на неї зверхньо і ставиться задиркувато та несерйозно. В метро штовхаються, навмисне бруднять взуття та одяг, не поступаються місцем їй та дитині, ще й обхамити можуть.

Керівник постійно сварить, не цінує та обмежує в пільгах та преміях. Чоловік, котрий подобається, не помічає. Рідна мати ніколи не підтримує, а тільки використовує та сидить на шиї.

Навіть касирки (цілих дві) з ближчого супермаркету зухвало поводяться, глумливо гигикають над тим, що вона купує та ставляться не ґречно. Я в неї якось запитала, чому вона думає, що касирці, котра змучена на роботі тисячами касових операцій, людьми та покупками, є до неї хоча б яке-небудь діло? Вона відповіла: "Що я – дурепа? Звичайно, що вони мене обговорюють. Я бачу, як вони на мене дивляться, спиною то відчуваю, навіть коли вже розплатилася та йду собі".

Сама вона не помічає, що майже ніколи не буває усміхненою, завжди нічим та ніким не задоволена, на людей поглядає зверхньо, хоча цілком здатна дивитися інакше! Втім, інакше вона дивиться тільки на тих представників людства, котрі мають для неї авторитет, обумовлений грошима, статком, статусом, посадою, корисністю, та іншими зовнішніми вимірами успіху.

Звичайно, всі ми час від часу зустрічаємося з непривітними постатями, зазнаємо грубощів. Ми можемо комусь не подобатися, дратувати або виводити з себе. Інколи навіть різниця темпераменту та життєвого ритму, темпу позначається на сприйнятті однієї людини іншою. Той, хто метикує швидко, спотикається об думки того, хто думає повільніше, відповідно, відчуває дратівливість, може пошепки застогнати: "Ну, і гальмо…" З іншого боку людина, котра звикла довго все обмірковувати, може з підозрою ставитися до тих, хто швидко видає ідеї на гора, вважаючи таких осіб – поверхневими пострибунками.

Але я впевнена, коли ми привітно та із розумінням ставимося до людей, їхніх звичок та настрою – це знайде відгук. Коли ти не забуваєш виявляти приязність, людяність та жартівливість, ставлення до тебе покращується. Принаймні варто спробувати – не накриватися з головою ковдрою негативу або скинути її.

Люди, котрим доводиться постійно спілкуватися з іншими людьми, надавати послуги, енергетично змучуються, хочуть відновитися та захистити себе від претензій, зайвої роботи та скарг. Частіш за все, в якості самозахисту вони запускають агресію.

Ще одна моя подруга після закінчення інституту пішла працювати до органів соціального забезпечення. Вона зізналася, що вже на третьому місяці роботи відчула непритаманну раніше ненависть до людей, до їхніх бід, тужливості, потреб та вибагливості. До їхньої жалісної або скандальної інтонації. Вона вимушена була звільнитися, бо відчувала, що або перетвориться на злу суку, або збайдужіє до всього. Можливо, вона не прийняла цього виклику, але, на мій погляд, вчинила чесно.

Аж ніяк не хочу виправдовувати хамство. Але мені здається, що всі люди мають бути трохи уважнішими. І ті, хто надає послуги. І ті, хто ці послуги вимагає.

Я довгий час напружувалася перед спілкуванням з бухгалтерами. Один раз мені нагрубіянили, і психологічно мені важко було розпочинати бесіду з представниками (а, частіше, представницями) цього фаху. Навіть за кілька днів перед подібним візитом я почувалася некомфортно і накручувала себе.

Але одного разу я подумала, що не варто наперед ставити психологічний шлагбаум. Зайшла усміхнена, зробила комплімент фіалкам, що ними вкрито було підвіконня. Я не можу сказати, що мене кинулися обнімати та чукикати (і слава Богу), мені навіть не усміхнулися, але інтонація розмови була дуже теплою. Оцей бар’єр не сприйняття, острах та непокоєння – саме з мого боку, були зняті. Люди відчувають, коли ти заходиш до них негативно заряджений.

Мені подобається вислів "ставитися по-людськи", що це, насамперед, означає? Вміти вислухати, поділитися доброзичливістю, спробувати покращити людині настрій або хоча б не зіпсувати його; спробувати віднайти прийнятний шлях вирішення проблеми, але основне: дати відчути людині, що вона тобі, хай не дорога, але є зрозумілою для тебе, вагомою та сприймається позитивно.

Можна спробувати прибрати психологічні шлагбауми, що вже виставлені протягом життя, та не ставити нових.