Скинемось по половині: як взяти участь у держпрограмі придбання житла
10 квітня набрав чинності закон № 1954-VIII (реєстраційний номер 4550), який запроваджує програму державної допомоги на придбання (побудову) житла для учасників АТО і переселенців.
Законом прописаний принцип 50 на 50 – учасник програми сплачує половину вартості нерухомого майна, а іншу частину бере на себе держава.
Законопроект мав широку підтримку серед військовослужбовців. Багато ветеранів війни вбачали у ньому чи не єдине вирішення житлової проблеми.
То яким же чином можна взяти участь у програмі співфінансування житла? І які при цьому можуть виникнути ризики?
ПІДГОТУЙТЕ ДОКУМЕНТИ
Запроваджений механізм 50/50 не є новою державною житловою програмою.
Закон № 1954-VIII вніс зміни до статті 4 чинного закону "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", якою передбачено можливість для всіх громадян України взяти участь у програмі за принципом 70% вартості житла вносить учасник програми, 30% – держава.
Таким чином, у межах цієї програми для учасників АТО і внутрішньо переміщених осіб закон № 1954-VIII передбачив більш сприятливі (пільгові) умови у порівнянні з іншими громадянами.
Тому процедура участі у програмі 50/50 є такою ж як і для 70/30, що визначена у постанові Кабміну від 11 лютого 2009 року.
По-перше, для участі у програмі необхідно перебувати на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов (квартирний облік), про що отримати довідку про перебування на такому обліку у виконавчому комітеті населеного пункту за місцем проживання.
По-друге, у цьому ж виконкомі потрібно взяти довідку про право брати участь в програмі доступного житла.
Із отриманням цього документу можуть виникнути проблеми, адже жоден нормативно-правовий акт не встановлює підстави надання чи відмови у його видачі.
Пункт 8 вище наведеної постанови Кабміну вказує, що органи, які ведуть квартирний облік, самостійно визначають, чи має громадянин право на доступне житло, при цьому жодних критеріїв щодо визнання громадянина таким, що має відповідне право, не наводиться.
У той же час, абзац другий частини другої статті 4 закону "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" чітко передбачає, що право на отримання державної підтримки надається громадянам, які потребують поліпшення житлових умов відповідно до законодавства. Тобто тим, які перебувають на квартирному обліку.
З огляду на це, питання, чому постанова Кабміну вимагає від потенційного учасника програми не передбачений законом документ, залишається відкритим.
По-третє, учасниками програми можуть стати тільки особи середньомісячний грошовий дохід яких разом з членами їхніх сімей з розрахунку на одну особу не перевищує п'ятикратий розмір середньомісячної заробітної плати у відповідному регіоні, розрахованого згідно з даними Держстату.
Наприклад, для Києва ця сума становить – 11 094 грн (станом на грудень 2016 року).
До середньомісячного грошового доходу входять всі види виплат, які отримує особа, – заробітна плата, пенсія, соціальна та матеріальна допомога, стипендія тощо.
Документами, що підтверджують грошовий дохід, є довідка з місця роботи щодо розміру зарплати за останні 6 місяців, довідка територіального органу Пенсійного фонду України про розмір пенсійних виплат за останні 6 місяців.
Необхідність підтвердження середнього доходу також викликає питання, оскільки знову-таки – закон на відміну від постанови Кабміну не встановлює такої вимоги.
Крім цих трьох документів потрібно також зібрати:
- – довідку про склад сім’ї;
- – копії паспортів дорослих членів сім’ї;
- – копії довідок про присвоєння ідентифікаційного номера;
- – копія свідоцтва про шлюб (у разі його укладання);
- – копія свідоцтва про народження дітей (у разі їх наявності);
- – довідки з місця роботи про займану посаду із зазначенням терміну роботи на посаді (для працюючих членів сім’ї).
Всі ці документи разом із заявою на участь у програмі подаються до регіонального управління Держфонду сприяння молодіжному житловому будівництву (далі – Фонд молодіжного будівництва).
ОБИРАЄМО НОВЕ ЖИТЛО
Після збору документів можна перейти до більш приємного етапу – вибір власного помешкання. Втім і цей процес має свої нюанси.
Справа у тому, що державна грошова допомога надається тільки у межах чітко визначених квадратних метрів – 21 кв. метр загальної площі житла на одну особу та додатково 10,5 кв. метра на всю сім'ю. Тобто для сім’ї із трьох осіб держава профінансує житлову площу, що не перевищує 73,5 кв. метрів.
Крім того, вартість таких квадратних метрів не повинна перевищувати граничну вартість 1 кв. метра загальної площі житла, встановленого постановою Кабміну від 29 лютого 2012 року.
Наприклад, для Києва ця сума 7 990 грн., а для Київської області – 6 435 грн.
Очевидно, що закріплена вартість житла не відповідає ринковій ціні. Звичайно, ніхто не забороняє придбати житло за вищу вартість і більшу площу від тої, що встановлена постановою Кабміну. Однак у цьому разі державна підтримка буде розраховуватись тільки в межах норм, закріплених урядом.
Наприклад, якщо сім’я із трьох осіб планує купити у Києві квартиру площею 73,5 кв. метрів вартістю 1 млн грн, то державна підтримки буде розраховуватись на суму тільки 587 265 грн. При цьому, держава оплачує всього 50%. Тобто у нашому прикладі – 293 632,5 грн. Таким чином, сім’я має самостійно заплатити 706 367,5 грн., що фактично становить 70% вартості квартири.
Не вільний учасник програми і у виборі забудовника. Державна допомога може бути спрямована тільки на об’єкти житлового будівництва, перелік яких затверджує міжвідомча комісія, склад якої визначає Мінрегіонбуд.
На сам кінець, потрібно укласти договір із Фондом молодіжного будівництва про участь у програмі 50/50 і внести свою частину коштів на рахунок у банку.
Знову ж таки, учасник програми може обрати фінансову установу тільки з визначеного переліку банків, які є партнерами Фонду.
ФІНАНСОВА СТОРОНА ПИТАННЯ
Крім вище описаних обмежень у виборі житла існує більш суттєвий недолік – відсутність фінансування із держбюджету зазначеної програми.
Починаючи із 2010 року кошти, що виділяються за бюджетною програмою "Надання державної підтримки для будівництва (придбання) доступного житла", за рахунок якої і реалізується державна програма компенсації частини вартості придбаного житла, постійно зменшувались, а наприкінці березня фінансування відповідної програми взагалі припинилось.
Як наслідок, за даними Фонду молодіжного будівництва у 2014 році державну допомогу отримали останні 144 сім’ї і з того часу державна компенсація не виплачувалась новим учасникам програми.
Не передбачені бюджетні кошти і на цей рік – закон № 1954-VIII не передбачає перерозподіл бюджетних коштів.
Поки не відомо, чи будуть закладені необхідні кошти у бюджеті на 2018 рік, оскільки Державна цільова програма, на підставі якої реалізовувалась ця та інші державні програми будівництва доступного житла, закінчує термін свої дії у 2017 році.
50/50 БУТИ!
Констатувати вище описані недоліки програми часткової компенсації доступного житла доволі прикро, адже така програма справді потрібна і має великий потенціал вирішити житлові проблеми учасників АТО та вимушених переселенців.
За даними Київської та обласних державних адміністрацій, у черзі на отримання житла перебувають 31 тисяча ветеранів АТО і 40 тисяч діючих військовослужбовців, але у 2016 році тільки 1300 осіб були забезпечені власним помешканням.
Такими темпами потреба всіх учасників АТО у власному житлі буде покрита не менше ніж через 50 років.
У цьому контексті механізм відшкодування вартості придбаного (побудованого) помешкання 50/50 зміг би зрушити житлову дилему із мертвої точки, адже на оплату тільки частини вартості житла необхідно значно менше фінансових ресурсів.
На жаль, прийняття лише одного закону № 1954-VIII не достатньо.
Потрібно закласти відповідні кошти для існування програми, привести підзаконні акти Кабміну у відповідність із законом та ринковими реаліями, усунувши необхідність подавати документи, не передбачені законодавством, та піднявши граничну вартість 1 кв. метра.
Критично необхідно відмовитись від практики встановлення обмеженого кола житлових об’єктів, які можуть бути профінансовані за кошти держав, оскільки такий механізм призводить до потенційних корупційних ризиків, необґрунтовано обмежує право громадянина на вільний вибір помешкання і ставить учасників будівельного ринку в нерівні умови конкуренції.
Звичайно, попередній відбір забудовників дозволяє усунути від участі у державній програмі недобросовісних забудовників, проте учасники програми здатні самостійно оцінити ризики вкладу власних інвестицій, а боротись із шахрайством у сфері будівництва набагато ефективніше через вдосконалення роботи правоохоронних органів та Державної архітектурно-будівельна інспекції України, яка видає ліцензію на будівництво і повинна слідкувати за дотриманням ліцензійних умов.
Без проведення вище описаних змін і без закладення у держбюджет необхідних фінансових ресурсів закон № 1954-VIII буде ще однією невиконаною обіцянкою держави перед ветеранами війни на Сході України та ВПО.
Станіслав Івасик, юрист-аналітик ГО "Юридична Сотня"