Фестивальна історія: як «Таврійські ігри» робили з Каховки музичну столицю

5398
25 травня 2017

Наближається сезон музичних фестивалів. Готуючись до нього, УП.Культура вирішила розповісти про найважливіші українські опен-ейри минулого і сучасності.

Їхня поява позначила зміну поколінь і вплинула на формування світогляду та смаків українців. Їхні еволюція або закриття стали індикаторами зміни суспільно-політичної та економічної ситуації в країні.

Пропонуємо разом згадати музичне минуле незалежної України. У першій історії ми розповіли про культову "Червону руту".

Друга – про "Таврійські ігри".

 

На просторій площі у ста метрах від каховської набережної височіє радянська будівля школи мистецтв. Перед нею – пустка, у центрі якої до лютого 2014-го стояв пам’ятник Леніну.

Якщо стати спиною до школи, по ліву руку буде природний амфітеатр. За радянських часів місцеві випасали тут худобу і засмагали. Так і прозвали пляж – коров’ячим.

Тепер трав’яні схили амфітеатру ведуть до невеликого рукотворного півострова, вкритого бетонними плитами. З нього видно довжелезний причал і заіржавілу, порослу деревами, пристань із написом Titanic. Пришвартованих човнів немає, зате є поодинокі рибалки.

Саме ця тиха набережна, де нині чути лише звуки уроків гри на скрипці та фортепіано, від початку 1990-х до середини 2000-х була одним із найгучніших центрів фестивального життя країни. Тут відбувалися "Таврійські ігри".

Десятки тисяч гостей  щороку з’їжджалися до Каховки на кілька теплих днів. Біля причалів ставали на якорі великі білосніжні лайнери. Вони прибували з Києва, привозячи українських артистів. Тут же, на кораблях, селилися закордонні виконавці.

На штучному півострові івано-франківська компанія Zinteco зводила потужну сцену. Перед нею виростав партер. На схилах уже за тиждень до початку події з’являлися сотні кілочків і простирадл – так каховці займали вигідні глядацькі місця.

Засновник фестивалю Микола Баграєв. Фото: Famou5trap

Фестиваль музики, краси і спорту, як визначали його концепцію організатори на чолі із засновником Миколою Баграєвим, відбувався у Каховці з 1992 по 2008 рік. І лише один раз змінив локацію на київську.

За цей час на сценах фесту виступили понад 230 артистів із 17 країн світу. У перші роки тут домінували російські рокери, як-то "Агата Кристи" чи "Наутилус Помпилиус", та зірки західної сцени на кшталт британської поп-діви Саманти Фокс і її рок-н-рольного співвітчизника Кріса Нормана.

Згодом "Ігри" перетворилися також на місце регулярних зустрічей українських артистів – від Ані Лорак і Тіни Кароль до "Океану Ельзи" і "Скрябіна" – із багатомільйонною аудиторією країни. Адже телевізійні трансляції концертів стали одним із іміджевих атрибутів події.

Урешті-решт дійство перетворилося на щорічний звітний концерт, де українці показували свої найновіші програми. Протягом кількох років під час фестивалю також вручали премію "Золота жар-птиця".

– Якщо ти рік нормально попрацював, зробив щось якісне, тебе запрошували на "Таврійські", – пригадує Олег "Фагот" Михайлюта із ТНМК свою участь в "Іграх". – Це була ніби відпустка – дводенна подорож на кораблі з Києва, виступ і нічні джем-сейшени, а потім сумна дорога назад. Хто бував у піонерських таборах, зрозуміє цей смуток.

Крім музичної частини розклад завжди був насичений конкурсами краси і спортивними змаганнями, пивними чемпіонатами і парусними регатами.

Проведення масштабної події, до якої каховці та жителі навколишніх сіл готувалися ледь не весь рік, зробило Баграєва настільки популярним у регіоні, що в 2002-му він легко став нардепом. Зі значною перевагою президент фесту обійшов супротивника по одномандатному виборчому округу.

У Верховній раді він затримався аж до 2014-го. Паралельно створив музичний канал М1, а згодом і медіа-групу, до складу якої увійшли кілька популярних радіостанцій.

– Фестиваль – це не просто солянка з концертів, коротко пояснює Баграєв бачення свого першого великого проекту. – Це – атмосфера. "Таврійські ігри" були для мене моделлю великого благодійного фестивалю.

Стара і Нова Каховка

Коли Україна стала незалежною, Баграєву було 27. За кілька років до того він переїхав на Херсонщину із Північної Осетії, відучився у місцевому сільськогосподарському інституті, два роки попрацював інженером і очолив каховський комсомол.

На початку 1990-х зайнявся торгівлею. Розповідає, що разом із партнерами мав п’ять компаній, котрі спеціалізувались на комерції та посередництві.

Справи йшли настільки добре, що, надумавши робити в Каховці фестиваль, перші кілька років він міг дозволити собі фінансувати до 60% бюджету події. Решту давали спонсори, котрих Баграєв знаходив серед давніх комсомольських знайомих.

– Ідея народилась у період комсомольської юності, – розповідає співорганізатор "Ігор" Олексій Шкарупа. – Тоді сусіди новокаховці проводили цікавий фестиваль "Рок-н-рол Таврійський". З’явилася думка виділитися, не бути гіршими за сусідів.

У той період популярними були конкурси краси, каже Шкарупа, який нині займається Національним природним парком "Нижньодніпровський".

Тому в 1991-му каховський будинок культури прийняв змагання "Таврійська красуня". Зірковою суддею була співачка Лоліта Мілявська.

 

Утім локальний конкурс красунь не вдовольнив амбіцій Баграєва і компанії. Тож наступного року Каховка побачила перший музичний фестиваль "Таврійські ігри", який провели у партнерстві з "Рок-н-ролом Таврійським". Приурочили свято музики до 500 річниці від дня заснування козацтва.

"Ігри" відбулися на стадіоні "Авангард" у центрі міста. Артистів було більше 30, переважно іноземці. Вони жили на кораблі "Леся Українка" – пересувні апартаменти виявилася ідеальним способом компенсувати відсутність належної готельної інфраструктури. Тому згодом кількість орендованих лайнерів лише зростатиме.

Уже тоді, під час першого фестивалю, любителі хмільного змагалися на швидкість поглинання пива, а бізнесмени з’їжджалися задля участі у діловому форумі. Пивний спорт зацікавив згодом великих спонсорів. А бізнес-центр розрісся, ставши важливим дискусійним майданчиком та місцем налагодження контактів.

 

Пугачова, тунець і євроденс

Відтоді щороку фестиваль обростав новими ідеями і концептами, перетворюючись на ключову музичну подію країни.

Скажімо, 1993-го "Ігри" вперше відбулися в знаменитому амфітеатрі на каховській набережній.

Місцева газета "Каховська зоря" цитує виступ тодішнього голови міста на відкритті фестивалю. Той називає його "знаком братання навколо мистецтва, яке було і повинно бути поза політикою".

 

Наступного року для сцени на набережній побудували міні-півострів. А ще вперше привезли закордонну зірку з нестандартними запитами – Саманту Фокс.

Баграєв досі пам’ятає: щоб виконати побутовий райдер співачки і нагодувати її блакитним тунцем, довелося терміново відправляти посильного в Одесу.

На "Іграх", особливо перших, найбільше чекали саме закордонних гостей, згадує каховська журналістка Жанна Кисельова. Навіть коли розуміли, що на Заході багато хто з них давно вийшов у тираж.

Утім поступово рівень іноземних зірок ставав вищим, а кількість українських учасників фестивалю – більшою. Каховці почули наживо Юрія Шевчука і Земфіру, Філіпа Кіркорова та Аллу Пугачову. Остання, до речі, була єдиною гостею фесту, котра не погодилась ночувати на кораблі й поїхала до аеропорту одразу після виступу.

А ще на піку своєї популярності на Херсонщину доїхали німець Lou Bega із хітом Mambo No 5, турок Tarkan і шведський герой модного тоді жанру євроденс Dr. Alban. Його, розповідає Баграєв, поселили в будинку тодішнього гендиректора компанії "Чумак" Карла Стурена.

– Не скажу, що не люблю попсову музику, але мої смаки – це чотири улюблені гурти, на яких я виріс і три з яких я привіз, – Баграєв розставляє власні пріоритети у багатонаціональній музичній солянці. – Якщо по-порядку, то першими привіз Deep Purple, другими – Status Quo, третіми – Scorpions. Четверті, яких не привіз, – це Pink Floyd.

 

Труднощі логістики

Від знаменитого амфітеатру до готелю "Таврія" – 10 хвилин пішки. Нині у цій будівлі розташований останній комунальний готель міста, а ще – центр надання населенню адміністративних послуг.

За часів "Ігор" у кімнатах "Таврії" селили зірок другого і третього ешелону. Частину приміщень займав штаб фестивалю.

– Мала Настя Каменських тоді ще сама була, без Потапа – жила в цьому готелі. Ніхто її не знав, – показує на триповерхову будівлю Віктор Зубков. Він відповів за всю фестивальну логістику і особисто зустрічав найповажніших його персон. Тепер очолює комітет молоді та спорту в каховській міськраді.

Фестиваль завжди робив ставку на артистів, які вже заявили про себе і досягли популярності. Однак згодом почав виділяти час і навіть окремі майданчики для виступів молодняка.

Скажімо, Каменських автоматично опинилася серед учасників "Ігор", отримавши гран-прі Чорноморських ігор – іншого проекту Баграєва, орієнтованого на дітей.

Руслана, Пономарьов, Тіна Кароль – всі пройшли через Каховку. Ніхто їх не знав, тому що ніхто не давав телебачення, а "Таврійські ігри" – давали, – говорить начальник перевезень.

В пам’яті у Зубкова сотні фестивальних історій і він ледве стримується, щоб не розповісти зайвого. Пояснює – бандитські і божевільні 1990-ті, чого тільки не траплялось.

Скажімо, для одного з артистів доводилося перевозити до Москви готівку в трусах, аби не декларувати її при проходженні кордону. Не отримавши в руки передоплати, той не погоджувався їхати.

Або інший випадок – щоб зустріти в херсонському аеропорту належним чином Кіркорова, прямо до трапу довелося подати машину. І це при тому, що, згідно з протоколом, автівку до літака подають лише для перших осіб держави.

Політика і бізнес

На той момент жодна інша музична подія не могла зрівнятися за статусом і впливом із "Таврійськими іграми".

Із середини 1990-х фестиваль проходив під патронатом тодішнього президента України Леоніда Кучми. Той двічі бував на фестивалі особисто, попутно відвідуючи навколишні підприємства. Відвідини детально висвітлювала місцева преса. А згадка про його статус патрона події регулярно звучала в рекламних роликах та зі сцени.

Покровительство голови країни полегшувало спілкування з партнерами, зізнається Баграєв, і було гарним аргументом в переговорах зі спонсорами.

До кінця 1990-х структура бюджету фестивалю змінилась. Тепер засновник проекту інвестував близько 20-30% потрібної суми, а решта коштів надходила від великих компаній.

За словами Баграєва, траплялись внески до $ 100 тис. від одного спонсора. В окремі роки бюджет фесту сягав $ 0,8-1 млн.

Натомість державну підтримку фестиваль отримував лише двічі, однак суми були незначними.

У міста й області коштів не брали. Утім міська влада щедро витрачалася на те, щоб причепурити прилеглі до фестивалю вулиці.

Благодійність vs. комерція

Так було, скажімо, із вулицею Карла Лібкнехта, нині Панкеєвською, що відходить від самого амфітеатру і йде вглиб міста. Якщо йти нею від набережної, то зліва будуть радянські п’ятиповерхівки. Справа – приватний сектор.

В одному із перших будинків по правій стороні міститься невеликий магазин "Світ продуктів". Його власник, 65-річний Петро, знає ледь не всіх своїх покупців на ім’я і наперед вгадує, що придбають.

На цьому ж місці він разом із сім’єю торгував напоями і домашньою їжею під час "Таврійських". Спочатку це було тимчасовим приробітком на додачу до основної зайнятості – на місцевому заводі. Згодом чоловік вийшов на пенсію, а магазин став основним джерелом прибутку.

– Звідси і аж до Пушкіна все було заставлено лотками, – показує чоловік у протилежний від набережної бік.

До пам’ятника Пушкіну і однойменної вулиці звідси – метрів 400. "Ігри" були для місцевих доброю нагодою підзаробити.

Петро говорить, що фестивалю майже не бачив. Встигав помітити лише відремонтовану у переддень "Ігор" дорогу. А потім навантаження в лавці зростало п’ятикратно.

 

Клієнти приходили переважно за пивом і були такими наполегливими, що доводилося всерйоз тримати оборону, оберігаючи двері від спраглої навали

Весь рік хлопці ходили скуті, а тут розслаблялись. Якби знову вирішили провести тут фестиваль, закрив би магазин, – каже підприємець.

Однак "Таврійські ігри" навряд проведуть. Баграєв пояснює: провівши фестиваль 17 разів, зрозумів – проект виконав історичну місію. Та й з економічної точки зору організація безкоштовного фестивалю із зірковим складом більше неможлива.

– Він застарів, адже з’явились нові технології і шляхи просування артистів – соцмережі, безліч телеканалів і радіо, – каже Баграєв.

Тепер він володіє музичними каналами М1 і М2 (останній відверто називає збитковим). Проводить премію M1 Music Awards. І думає про створення нового фестивалю – ідейного, але тепер вже комерційного.

Оксана Мамченкова, спеціально для УП.Культура

powered by lun.ua

Головне на сайті