Амбулаторія як цукерочка: як лікарка перевернула медицину в селі з ніг на голову
Як одна лікарка перевернула медицину в своєму селі і йде до того, щоб саме в її ОТГ приїжджали вчитися лікарі зі всієї країни
На третьому поверсі амбулаторії села Давидів на Львівщині рух.
На лавочці під дверима – декілька жінок. Чекають на головну лікарку Ірину Гнатів, хоча у неї сьогодні – неприйомний день.
З часом їх тільки більшає. Сидять і шепочуться про своє.
Ірина ж в цей час виступає на сесії сільради, за 5 хвилин пішки від амбулаторії. Переконує депутатів допомагати розвитку медицини в ОТГ.
 |
| В Ірини Гнатів - постійний наплив пацієнтів |
Мрія – стати лікарем в селі
Батьки не хотіли, щоб Ірина стала лікарем. Бачили доньку вчителькою.
– А я завжди хотіла бути в медицині. Часто хворіла, до нас приходила лікар, яка вміла найти підхід до дітей. Вона мені подобалась.
Сусідка медсестрою працювала, мені подобалось приходити до неї і спостерігати за її професійними діями, – пригадує лікарка.
Хотіла "спасти світ". Тож я поступила на медицину проти волі батьків.
Сказала їм аж тоді, коли зарахували студенткою.
Від навчання Ірина кайфувала і хотіла піти лікарем в село.
– Чомусь нема поваги до сільського медика. Не раз стикалася з тим, що колеги з великих міст не знають, що таке робота на селі.
Думають, що сидить якийсь фельдшер, нічого не робить і тільки виписує довідки.
Але сімейний лікар робить велику роботу. Він іде на виклик, не знаючи, що там може статися. Не має реанімації під боком. Є тільки медсестра, його руки, голова і все.
Згодом Ірина вийшла заміж за військового. Працювала там, куди направляли чоловіка. У 2005 році оселилися у Давидові.
– Тоді тут медицини як такої не було, – пригадує.
Революція
У 2006 році амбулаторія була старою розваленою двоповерховою будівлею, де навіть води не було. А туалету в приміщенні – й поготів.
– Умови були жахливі, починаючи з входу в приміщення, кабінети…
Ірину призначили в.о. головного лікаря, яка була у декреті. Новій лікарці місцеві довірилися не одразу.
– Була старша фельдшер, до якої усі ходили. А я сиділа, бо чужа, приїхала невідомо звідки, молода…
Так було майже рік. Зрозуміла, що треба щось робити. Почала з ремонтів, бо мені не подобалося все.
 |
| Почала з ремонтів за свої кошти |
Ремонти робила за свої кошти. Хотіла, щоб було все кольорове і зовсім по-іншому. Допомагав чоловік моєї сестри, він майстер на всі руки.
Коли я скинула лікарський одяг і почала дерти стіни, прийшов наш стоматолог (колись тут ще комунальні стоматологи працювали), і каже: "Ну, якщо вже головний лікар стіни дере і ремонти робить, я теж буду".
Ірина зверталася з листами у сільську та районну ради. І їй почали допомагати.
– Побачили, що дійсно нічого немає, – пригадує лікар.
Так амбулаторія отримала перші кардіографи, обладнання для фізкабінету, реактиви.
Їм провели воду, відремонтували фасад, зробили нормальну систему опалення.
А ще лікарка "пішла у село": заходила у кожну хату.
– Брала на плече кардіограф, глюкометр і йшла.
Робила кардіограму, вимірювала цукор, обстежувала, знайомилася з населенням. І так напрацювала свій паспорт дільниці.
[BANNER1]Вона також налагодила співпрацю з священиками, директорами шкіл і садочків.
Наприклад, дає оголошення про акцію з виявлення гіпертонічної хвороби. Священики озвучують це, люди знають і приходять.
Того ж року сільський голова ініціює побудуву в селі нової амбулаторії і повністю підтримує Ірину у побудові нової сімейної медицини.
Від моменту, коли лікарка прийшла в село, минуло менше року.
***
У 2010 році у Давидові відкрили нову амбулаторію.
На першому поверсі – кабінети сімейних лікарів, маніпуляційна, кабінет щеплень, дві палати денного стаціонару. Вони розташовані тут не випадково, адже основа пацієнтів – люди поважного віку.
 |
На другому поверсі – ще два кабінети сімейних лікарів та стоматологічний кабінет, де працюють ФОПи.
– Ми провели оптимізацію, вивели їх зі штату, вони платять нам за оренду і працюють собі двоє, – пояснює головна лікарка.
Окремо – гінекологічний блок: є акушерка, акушер-гінеколог приїжджає раз на тиждень.
– То важливо для вагітних, бо село велике. Вони мають окремий вхід, тому вагітні не контактують з хворими, що дуже важливо.
Хотіла ще розділити, щоб окремо були здорові та хворі діти, запровадили Дні здорової дитини. Але не завжди так виходить.
Тому стараються робити так, щоб здорові діти приходили після обіду, після основної черги і кварцування приміщення.
На 3 поверсі – кабінет Ірини з дошкою для дитячих малюнків та дитячим кутком з іграшками:
 |
| Діти-пацієнти прийшли на огляд |
– Його я теж купила за свої кошти. Мій чоловік каже: "Ти б мала купляти для своїх дітей". Але вони і так сюди приходять гратися, – сміється.
Я більше люблю працювати саме з дітьми. Вони настільки щирі й завжди кажуть правду.
Коли йдеш по вулиці, вони тобі махають руками і приносять малюночки – це така подяка! Заради цього ідеш на роботу.
 |
 |
| Лікарка пам’ятає, хто який малюнок їй дарував |
Лікарка пам’ятає, хто який малюнок їй дарував.
Діти вітають її з днем народження, вона приходить до них на виступи у садочок.
***
Додому лікарці далеко ходити не треба – вона живе з дітьми і чоловіком прямо тут, в амбулаторії.
Від її кабінету до дверей квартири – кілька метрів.
Амбулаторію свідомо будували з розрахунком місця для її життя.
– Тоді сільський голова хотів, щоб медицина була дійсно доступна. А враховуючи те, що я була без житла, не місцева, розлучилася з тодішнім чоловіком, то з радістю пішла на проживання в амбулаторії, – розповідає Ірина.
Тут і живе 9-й рік: дві кімнати, кухня, ванна і коридорчик.
– Буває, на день приймаю 70 пацієнтів. І не можу зайти в хату випити кави чи поїсти, – усміхається.
 |
| Ірина разом з чоловіком і своїми двійнятами живе просто в амбулаторії |
Якось до амбулаторії приїхала з перевіркою Державна аудиторська служба. А в цей час на прийом до Ірини чекало кількадесят пацієнтів.
– Вони їх не пустили, бо черга! Казали з КРУ: "Всяке було, ну щоб перевіряючих отак не пустили!" – сміється Ірина.
Життя лікаря в амбулаторії має і плюси, і мінуси. З одного боку, є житло і все під рукою, а з іншого – ти на роботі 24/7.
Коли Ірина лежала в лікарні на збереженні, якогось дня їй телефонує пацієнтка:
– Ірина Леонідівна, вийдіть.
– Мене немає, я в лікарні, – відповідає.
– Та як, у вас світло світиться! – здивувалася пацієнтка.
– Та чоловік є вдома.
Лікарка вийшла з декрету, коли її двійнятам було лише 3,5 місяці.
– Набравши пацієнтів ще в декреті, я не могла не вийти, бо люди мені довірились і я не хотіла ту довіру втрачати, – пояснює.
 |
Медреформа на селі
– Ми хочемо бути в ногу з часом. Стали уже самостійні (коли увійшли у реформу і змогли самі розпоряджатися медзакладом і його коштами – УП).
Маю тепер бухгалтера, юриста. Дуже це відчула, бо раніше і кадрову, і паперову роботу робила сама. Було тяжко, бо забирало час.
Раніше мала його достатньо, але народила двійню і таки робота почала забирати час у сім’ї.
В Ірини – великі плани: покращити сервіс і зробити гарну рецепцію з координатором на вході, поставити кулер з водою і апарат з кавою.
 |
| Такий вигляд рецепція має зараз |
А ще – запровадити УЗД-діагностику, і зберегти для людей біохімічний аналіз крові.
Він хоча і не входить в безоплатний перелік аналізів, але допомагає визначити діагноз і призначити правильне лікування.
– Люди знають, скільки коштує біохімія у приватній лабораторії, і як важливо, особливо з серцево-судинною патологією, мати результат одразу, а не довго чекати.
Більшість людей не можуть поїхати до Львова на приватний аналіз. Це не бідність, але всі знають, які зараз зарплати і пенсії.
Людина шукає, де дешевше, і це нормально. Якщо в нас буде безкоштовно, до нас прийдуть.
[BANNER2]Ірина планує зробити так, аби і в неділю пацієнт міг отримати послуги сімейного лікаря до першої години дня.
Також думає над тим, як зберегти в закладі денний стаціонар, адже він належить до "вторинки", яку поки що не фінансує Нацслужба здоров’я.
А пацієнти денного стаціонару дуже хочуть:
– Пацієнтів дуже багато. Ти не можеш на 9 приходити, бо фізично не встигаєш. Є, що приходять на 3 годину, бо зранку усіх не положиш один на другого.
Буває, людина хоче зранку прокапатися і піти на роботу потім.
Приходжу на 7, бо люди просять, треба їм іти на уступки, – розповідає сімейна медсестра Уляна Мудрик.
 |
| Такий вигляд має одна з палат денного стаціонару |
Тому Ірина просить громаду фінансувати денний стаціонар з місцевого бюджету, щоб їм вистачало коштів. Наразі про це активно дискутують.
Щоб розвивати медицину, тут також проводять навчання персоналу. У закладі працює 8 лікарів і 9 медсестер.
Медзаклад увійшов в реформу в третій хвилі, в грудні 2018 року. І уже зараз лікар, якого вибрали понад 1000 пацієнтів, отримує зарплату від 17 до 20 тисяч гривень на місяць.
Зарплата медсестри зросла з 4500-5500 грн до 10 тисяч гривень.
Тут рух лише вперед, подаються на різні проекти. Так у них з’явилися гематологічний аналізатор, 2 аналізатори сечі. ОТГ купила амбулаторії біохімічний аналізатор.
 |
| Аналізатор, який показує Ірина, робить аж 22 показники |
Для пацієнта це може звучати як щось незрозуміле, але на практиці це обладнання допомагає краще визначати діагноз, призначати лікування та стежити за прогресом.
Усім цим добром завідує Анна Миколаївна, лаборантка.
– Зараз я дуже задоволена, бо з приходом Ірини Леонідівни ми отримали халати, – сміється. – До того канцтовари і халат… такого питання взагалі не було.
Хочеш халат – купи собі або ходи в тому, що є. Ручку, папір, зошит – теж сам.
 |
Вона пригадує, як працювалося у старій амбулаторії:
– 5 квадратних метрів робочих... Коли хворий сідав напроти мене, ми практично впиралися колінами один в одного, бо не було місця.
В тій самій кімнаті приймали кал, сечу, проточної води гарячої не було… Ви вжахнулися б! Якби я не любила ту роботу, напевно, пішла б.
А тут маємо постійно теплу воду. І приємно, і можна руки помити, все набагато краще і зручніше працювати. Ну і аналізатори мені дуже допомогли.
Аналізи здають 50-55 хворих в день: біохімічний аналіз крові, швидкі тести на ВІЛ, сифіліс, гепатити, грип, ротавірус, сальмонельоз, ПСА, тести на вагітність,тропоніни.
 |
| Анна Миколаївна, лаборантка |
 |
***
Зараз медцентр подався на ще один проект, щоб забезпечити своїх лікарів повним комплектом потрібного обладнання.
Дещо у грудні закупили за кошти ОТГ, але не все. Наприклад, ще не кожен лікар має пульсоксиметр (вимірює кисень в крові) і отоскоп (для перевірки вуха). Ірині важливо дати їм ці інструменти:
– Якщо сімейний лікар буде фаховим, і зможе дорослому і дитині подивитися і вухо, і перевірити зір, очне дно, до такого лікаря підуть. Все-таки у нас зараз конкуренція, і це добре, коли вона здорова, – пояснює свою мотивацію лікарка.
Звичайно, всім не вгодиш. Бачу, хто від мене до якого лікаря пішов, і тішуся цьому, бо між пацієнтом і лікарем має бути довіра.
Ірина роками веде окремі папки, куди записує, що відбувається з її пацієнтами, яких хвороб більшає, яких меншає.
Помічає, що на перше місце виходить смертність від серцево-судинних хвороб і він онкології. Є запущені форми, особливо в чоловіків.
Тому в її пріоритеті – покращення скринінгу.
– Жінки не хочуть іти до гінеколога, наприклад. Маємо з ними розмовляти.
За проектом Світового Банку тут отримали безкоштовно комп'ютери, отримують набори та щіточки.
Також приїжджає гінеколог, мазки беруть на місці одноразовими наборами.
– Завдяки цьому виявлено багато патологій на ранніх стадіях, – каже Ірина.
За домовленістю з львівським скринінговим центром кожна жінка після 40 може пройти безкоштовно мамографію.
***
В усій цій казковій історії є лише одна велика проблема – мало підписаних декларацій (63%), завдяки яким у заклад приходило б більше коштів.
 |
| Ірина настільки популярна лікарка, що вже давно набрала свій максимум пацієнтів |
– Воно мені болить. Кажу своїм лікарям, щоб пішли до людей: "Люди самі до вас не прийдуть. Ви маєте іти і себе рекламувати, такий зараз час. Оберніться лицем до людей, бо їх перехоплять".
Багато приватних закладів відкрилося, які можуть з нами конкурувати і мають той же УЗД, який люди хочуть.
Я вже не маю місця. Але так хочу, щоб наші пацієнти лишалися у нас,– каже головна лікарка, яка давно набрала свій максимум пацієнтів.
Думаю, громада мені допоможе. Буду приходити на кожну сесію і говорити, що нам медицина у пріоритеті.
У сільраді
На сесії ОТГ головна лікарка звітує. Розповідає, скільки який лікар набрав пацієнтів і скільки грошей приніс у заклад.
Одна лікарка в рік принесе мільйон, інша – 385 тисяч.
 |
| Ірина на сесії сільради, фото автора |
У переліку є медик, який підписав лише 113 декларацій і приносить в місяць лише 10 тисяч гривень (116 тисяч на рік).
Місцевих депутатів, особливо голову сільради, це обурює:
– Якщо лікар набрав 100 декларацій, то нашо він? Даю оголошення, шукаю лікаря, даю такого, який хоча б 700–800 збере. Якщо в тебе (звертається до Ірини) лікарі будуть мати по 1800 декларацій, я скажу: "О", і потисну руку".
– Та то ще час потрібен, ще не всі знають, – озивається депутат із залу.
На сесії Ірина намагається переконати депутатів мотивувати своїх виборців вибрати лікаря.
Пояснює, що від цього залежить не лише те, скільки грошей прийде в медзаклад (хоча це допоможе купувати нове обладнання, покращувати сервіс, умови тощо), але й програма "Безкоштовна діагностика".
Вона запрацює з 1 липня. Ряд безоплатних обстежень можна буде отримати лише через свого сімейного лікаря.
– Я знаю, що люди говорять, – озивається депутат із залу. – Є такі лікарі, яких треба просити іти на пенсію або в інший заклад. Подивіться по деклараціях, до кого люди не йдуть, і хай ідуть в інше місце.
– Будемо над цим працювати, – відповідає Ірина. – Але ті люди приносять мало, але приносять. Якщо не надходитимуть у заклад кошти, витрати ляжуть на плечі місцевої ради.
Зараз здорова конкуренція і то є добре. Якщо лікар не сподобається, його завжди можна змінити, але ми маємо побачити, на чому ми стоїмо.
Далі на засіданні виникає суперечка. Стає ясно, що частини речей про медреформу депутати не знають, а про проблеми, з якими стикаються, одразу не кажуть.
Наприклад, скаржаться на одну з лікарок, яка не дотримується графіку прийому пацієнтів.
– А чого ви мені про це не кажете? – питає Ірина. – Такі речі мені треба говорити, я ж про них не знаю…
– При нагоді кажемо.
– Це розвиток громади, медицині ми будемо помагати, звичайно, – обіцяє сільський голова.
– Голова ОТГ Володимир Михайлович підтримує нас і ніколи не відмовляв, – пояснює згодом Ірина. – Коли я попросила купили біохімічний аналізатор і пояснила, навіщо мені, місцеві депутати підтримали одноголосно.
[BANNER3]Громада уже планує купити "Швидку" для своїх пацієнтів з ОТГ: машину передадуть на "Медицину катастроф", але з умовою, щоб вона більше часу базувалася в селі й могла оперативно реагувати на невідкладні стани мешканців ОТГ.
– Я оптимістка, – каже про себе Ірина. – Були моменти, коли думала, що уже не буду працювати, але потім сідала дома і думала:
"Я надаю медичну допомогу. Вважаю, що роблю це добре.
Я люблю свою роботу і не хочу звідси йти. Я живу тим селом, вже тепер всім ОТГ і хочу, щоб воно стало найкращим.
Щоб до нас приїжджали, а ми ділилися досвідом. Хочу, щоб наш заклад у рейтингу був першим".
 |
Ірина Андрейців, УП
Фото Ірини Середи
Редакція дякує за сприяння в поїздці проекту USAID "Підтримка реформи охорони здоров`я"
Можливо, вас також зацікавить:
Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді спілкуватися з вами у Facebook.
А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу або Telegram про здоров'я та здоровий спосіб життя.