Оголений джаз в Коктебелі

Джаз - це не стиль, а настрій.

З джазових афоризмів

Koktebel Jazz Festival 2009: передчуття

Рішення потрапити на цьогорічний фестиваль джазової музики у Коктебелі, що на сході Криму, було прийняте рівно рік тому, одразу після завершення фестивалю у 2008 році. Ця деталь може найкраще слугувати характеристикою заходу - та атмосфера, яка створюється загальними зусиллями організаторів, учасників та численних гостей фестивалю, є по своєму унікальною та змушує повертатись у Коктебель щоосені.

Мій кредит довіри до заходу був настільки великим, що аргументами "проти" не стали ані побоювання знайомих меломанів щодо рівня цьогорічного лайн-апу фестивалю (мовляв, нікого з зірок першої величини), ані все більші ціни на вхідні квитки, що напевне скоро змусить забути про первинну концепцію безкоштовного доступу до якісної музики, відповідної до якої відбувались перші фестивалі джазової музики в Коктебелі.

Головним моментом, що викликав тривогу, була сумна тенденція до зриву/відміни фестивальних заходів в України останнім часом.

Приклади Свіржу та Creamfields стояли тінню над будь-якими осінніми заходами музичного характеру, особливо тих, що відбуваються у форматі open-air та передбачають наявність великої кількості виконавців і сцен. І очевидно, що організатори Jazz Koktebel Festival мали враховувати помилки колег.

Але якщо вищезгадані фестивальні заходи виявились просто "мертвонародженими" дітьми недбалих батьків, то джазовий фестиваль у Коктебелі, сьомий за рахунком, є вже традицією, зникнення якої було б сприйняте набагато більш болюче. Тим паче, що ідеологія цього заходу, рівень музикантів, специфіка музичного наповнення, повторюсь, є унікальною. А значить, у організаторів не було права на помилку.

Власне, вони самі встановили цю планку вимог і повинні були якщо не підняти її, то хоча б підтримати взяту в останні роки висоту.

Koktebel Jazz Festival 2009: дегустація

Поетичні таланти Максиміліана Волошина можуть бути предметом дискусії літературних критиків, але його вміння обирати місця, що надихають та створюють відчуття окремої, творчої реальності, безсумнівне.

Численні гості будинку Волошина, серед яких були найвідоміші поети і художники кінця ХІХ сторіччя, могли по праву оцінити благодатні пейзажі і ландшафти східного Криму, враження від яких, помножене на результати зусиль місцевих виноробів, і стало візитною карткою Коктебеля.

Отже, вислів "Окрема реальність" став девізом Koktebel Jazz Festival 2009. А дверима до цієї реальності, очевидно, мав стати "синтез культур", про який неодноразово говорив арт-директор фестивалю Андрій Слабинський, характеризуючи концепцію музичного наповнення заходу.

Насправді, замість синтезу вийшла суміш. Фактично, єдиною локацією фестивалю була так звана Nu Jazz сцена, що минулого року виконувала функції території експериментів на джазову тематику та місця молодіжного драйву, якому важко оцінити оригінальні джазові звучання.

Всі основні події музичного характеру відбувались саме тут. А значить, під однією сценою зібрались і статечні пари в очікуванні відомих джазменів сучасності, і сучасні хіппі, готові до ранку споживати коктейль із музики, вина і нічного моря. Ці соціальні групи очевидно не могли порозумітися в плані музичних смаків, тому просто мирно співіснували, аплодуючи кожна своїм кумирам.

До речі, з представниками класичного джазу цього разу не склалося. Зокрема і через те, що рівно за тиждень до початку Koktebel Jazz Festival 2009 в тому ж Коктебелі було проведено перший фестиваль Live in Blue Bay 2009, де виступили Олексій Козлов, Енвер Ізмайлов, Володимир Соляник, Ніно Катамадзе. Члени оргкомітету нового проекту не приховували, що подібний захід здається їм потрібним через те, що Jazz Koktebel втратив свою первинну концепцію.

На самому ж Jazz Koktebel 2009 у пошуках оригінального джазу можна було потрапити на Волошинську сцену - локацію №2 на фестивалі. Розташована на території дому-музею Волошина, як і в минулому році, була естетичним доповненням до основної фестивальної програми, місцем розташування невеличкої арт-галереї, проведення прес-конференцій за участі музикантів, організації камерних jam sessions, послухати які могли всього лиш до сотні гостей одночасно.

Отже, про минулорічні три повноцінні сцени, кожна з яких мала свою специфіку та хедлайнерів, довелося забути.

На Nu Jazz сцені один за одним виступали представники музичних стилів etno-fusion, французького шансону, прогресивного року, фолк-року, електроніки та трип-хопу.

Хедлайнерами другого і третього днів фестивалю виступили відповідно Гайдамаки (щоправда, в компанії відомих майстрів джазу з Польщі - формації Voo Voo) та Tequilajazzz, які, не мають джазових коренів в стилістиці.

А нічний ефір (сцена працювала до четвертої ранку) взагалі віддали представникам виключно електронної музики, наприклад, партнером однієї з ночей фестивалю виступило радіо KISS FM.

Суб'єктивне враження, але вищезгаданий синтез культур був вимушеним кроком з боку організаторів фестивалю, який залишився перед необхідністю шукати нову ідентичність, при цьому опинившись (через кризу?) практично без спонсорів та без будь-якої допомоги з боку місцевої влади.

Президент фестивалю Лілія Млинарич відзначила, що за останні роки бюджет міста Коктебель виріс в 7 разів завдяки популяризації курорту через проведення фестивальних заходів. В той же час практично жодної підтримки у відповідь організатори Jazz Koktebel 2009 так і не отримали...

Koktebel Jazz Festival 2009: родзинка букету

Проте організаторам вдалося головне - продемонструвати той невимовний заряд позитивної енергії, яким може володіти українська молодь. І якщо фестивалі на зразок Казантипу давно стали комерційним продуктом, з відповідним ставленням з боку відвідувачів, то Jazz Koktebel 2009 вчергове продемонстрував іншу сторону молодіжного драйву - антикомерційну, безкомпромісну та вільну енергію руху вперед і всередину, до розуміння себе.

Головним місцем спілкування тут були не стійки барів, а бордюри вздовж набережної, не лаунж-зони, а берег моря. Недалеко від сцени розкинулося величезне наметове містечко зі своєю атмосферою, де українці, білоруси та росіяни прекрасно демонстрували справжній рівень взаєморозуміння та взаємоповаги.

А сцен насправді було не дві - вздовж набережної то там то тут збиралися охочі послухати ритми барабанів, побачити виступи сучасних послідовників середньовічних трубадурів з їх пісенними театральними постановками, насолодитись майстерністю танцюристів з вогнем.

Взагалі, справжній лайн-ап цього фестивалю - не стільки виконавці, скільки люди навколо, дивлячись в очі яким, бачиш щирість і драйв. Драйв внутрішній, той драйв, який постійно змушує їх шукати себе в інших, а інших в собі, реалізовувати власні таланти або ж по достоїнству оцінити таланти інших. Завдяки цьому починаєш вірити в те, що кожна людина - це історія, яку розповідає нам Бог, а слухати казки Бога можна лише із захопленням.

Koktebel Jazz Festival 2009: післясмак

Організатори та ведучі в останній день фестивалю навіть не намагалися приховати бажання поставити крапку в заході. Масштабність проекту вимагала максимальної концентрації зусиль, а зовнішні обставини, хіба, крім погоди, працювали цього року проти організаторів. І все ж, свято вдалося.

Поціновувачі оригінального трактування джазової музики не залишились без уваги - по-перше, для них створюються окремі події і заходи, по-друге, в рамках самого Jazz Koktebel 2009 все ще присутній дух джазових мелодій і, головне, світогляду.

Ті ж, для кого джаз - не стиль, а настрій, отримали нагоду настроїтись на хвилю свободи і щирого спілкування, доброзичливого і позитивного, веселого і трошки несамовитого. Одним словом - дали джазу. І повірте, вони повернуться сюди наступного року, і їх буде навіть більше, і вони в силах перетворити Коктебель на український Вудсток в стилі Jazz.

Усі фото надані прес-службою ЗАТ "ЗМВК "Коктебель"

Автор - Роман Паламарчук