Факультет хабарознавства оголошує набір студентів за спеціальностями...
А груди думонька стиска:
Ховає зверхня ця краса
Смердючі болячки.
Павло Грабовський
Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Леся Українка
Як ви, мабуть, здогадалися, ітиметься про найпатріотичнішу освіту - україністику.
Її можна здобути в десятках українських університетів, що, певна річ, мають власну шкалу патріотичності. Кожен бажаючий може знайти спільні риси із власним закладом.
А дехто, може, і впізнати...
Факультети української й іноземної філології та мистецтвознавства зазвичай очолюють жінки, роль яких в усіх прошарках сучасного українського суспільства навдивовижу зросла.
І, віддаючи їй належне, назвемо нашу умовну героїню - пані деканесою.
Запаморочена кримінальними вітрами степової Донеччини чи праісторією ще не до кінця розораних курганів Дніпропетровщини, дзвінка, струнка та прозора молодиця здобуває освіту української філологині та вирішує деінде долати дисертаційно-наукові обрії із суто філологічною темою: "Підмет і присудок у світлі граматики".
Вищеописані східні краї, до слова, ощасливили Україну не лише співучим птахом Солов'яненком або прапороносцем Гончаром, за яким поки що майбутня пані деканеса побиватиметься горлицею, слізно виголошуючи літературні промови, але вельми відомими в народі героями чорно-білого сьогодення.
Із часом нашій героїні якимось чином вдається очолити факультет.
Вихована в епосі казання одного, та робіння іншого, пані деканеса найщирішим робом усміхненими очима вітає вас, учорашніх абітурієнтів, і сьогоднішніх свіжоспечених першокурсників, що вкраплені родзинками батьківської турботи.
От-от перша сесія. Для тебе, майбутній абітурієнте, вона теж неминуча.
Безликі жовторотики запопадливо товчуться по п'ятеро чи шестеро в одній кімнаті в гуртожитку, бо бульката ґаздиня прихистила на першому поверсі два десятка підстаркуватих бровастих будівельників.
Отже, перша сесія.
Вона, наївний абітурієнте, дозволяє деканесі, яка саме провокує силу тертя своїх моцних долонь, прощупати, хто "дає", хто "не дає", а кого треба остерігатися через демократичного ротяки. Той, запевняю тебе, хто один раз "дасть", "даватиме" до кінця.
А їй цього й треба. Непоодинокі родичі та прихвосні панянки деканеси теж активно задіяні у вищевказаному закладі освіти. Вона б і кота влаштувала, якби випала нагода.
Кмітлива пані деканеса вигадала таку систему: студент(ка) у "лояльного" викладача не складає екзамен; той відсилає бідолаху до деканеси, де обговорюється ціна оцінки.
Деякі прихвосні, котрі, власне, "спеціалізуються" на українській морфології, історичній граматиці української мови, зарубіжній культурі, творчості Транквіліона Ставровецького чи Лесі Українки, і без зайвого втручання деканеси вирішують кількість делікатних нуликів на грошовому папірцеві.
Фахівець же із зарубіжної культури задовольняється виключно зарубіжними цінами.
Столичні та іноземні делегації пані деканеса зустрічає прикрита фіговим листком вишитого українського рушника. Щира зовні, підступна всередині, забувши власні роки становлення й дертя вгору, вона годинами ладна виблискувати палким українським материнством.
На державні іспити чи дипломні роботи пані деканеса разом із братією покладає особливі надії: соки ллються ріками, цукерки сиплються липневим градом, квітами встелений діл, а конверти з незаяложеними купюрами, що сумлінно зібрані старостами груп, понадувалися від очікування.
Педсклад щасливий. Щасливі й студенти, що здихалися педскладу.
Шановний абітурієнте, немає в пані деканеси любові до українського слова. Наука в неї - небажана гостя, а об'єктивна історична думка - політична бранка. Не шукай біля неї ані людських чеснот, ані гордості сумлінного академіка. Стара генерація освітян давно пішла...
Факультет же хабарознавців оголошує набір студентів за спеціальностями...