Ментальний ЄС
Кожного року в місті Коньяк (Франція) проходить фестиваль європейський літератур.
Цей фестиваль народився 1988 року з доволі камерної літературної ініціативи. Непоганий приклад того, як суспільство може самоорганізуватись і створити культурний проект, що зацікавить широкі кола людей.
До речі, про самоорганізацію. Приїзд України до Коньяку – це першопочатково справа рук перекладачки Ірини Дмитришин. Саме вона підкинула французькій стороні ідею запросити українців 2012 року, під час Євро.
Цей фестиваль для мене особисто вирізняється тим, що активно працює з бібліотеками та книгарнями. Важливою частиною є вручення премії Жана Моне та "Премії читачів".
Переможців останньої обирають прості читачі, котрі можуть голосувати за книжки, що їм припали до смаку. Цього року до "короткого списку" запропонували декілька перекладених французькою книжок українських авторів або книжок про Україну:
Юрій Андрухович "Дванадцять обручів"
Любко Дереш "Культ"
Сергій та Марина Дяченки "Печера"
Андрій Курков "Садівник з Очакова"
Марина Левицька "Історія тракторів по-українськи"
Анна Шевченко "Спадок"
Організатори фестивалю свідомо обрали в цей короткий список перекладені з української, російської та англійської мов тексти. Мовляв, це дозволить показати двомовність української літератури і творчість української діаспори.
Цікаво, чи зможе хтось із "наших" обійти перекладні англомовні бестселери"
На фестиваль поїдуть 6 письменників-авторів книжок-номінантів "Премії читачів". Крім них, у Коньяк потраплять Марія Матіос, Сергій Жадан, художники-ілюстратори Катерина Білетіна (можна подивитися на її роботи та Ігор Баранько, музикант Тарас Компаніченко.
Організатори зробили для України виняток. Навіть два. Раніше учасниками фестивалю ставали країни-члени ЄС. По-друге, запрошувати на фестиваль можна тільки тих авторів, чиї тексти перекладено французькою мовою.
Всього потрібно 6 перекладених французькою письменників. В Україні їх немає, і тому зараз українські видавці готують до друку збірку "Українські мініатюри" з перекладами 6 українських письменників.
Спеціальним гостем фестивалю стане Антон Кушнір. Він в ролі письменника, журналіста та перекладача житиме в Коньяку на резиденції.
Я не хочу тут говорити про якість учасників. Цікаве інше.
Варто усвідомлювати, що фестиваль у місті Коньяк є доволі малим літературним заходом. Його не можна навіть порівняти з паризьким Салоном, лейпцігським або франкфуртським ярмарками.
Щороку літературний Коньяк приймає близько 7 тисяч відвідувачів, переважно з регіону Пуату-Шарант, тобто з доволі глибокої Франції.
Щоправда, цей регіон помічений у давньому сентименті до України. На теренах регіону колись існувала федерація "Echange France-Ukraine", що об’єднувала низку асоціації з різноманітних видів діяльності.
Саме там (але не тільки там) знаходиться чимало колежів, що практикують обмін з українськими школами, саме там відбувалися стажування для українських студентів-аграріїв, трудові табори для волонтерів з реставрації архітектурних пам’яток та інші цікаві речі...
Участь України в літературному житті Європи – дуже важливий крок. Він дозволить представити українську літературу по-новому. Наприклад, можливо, стимулює трохи більш жвавий інтерес європейських читачів.
Крім того, фестиваль дозволить артикулювати проблему браку якісних авторів.
Зверніть увагу: кожного разу літературне амплуа України представляють все ті ж обличчя – Андрій Курков, Юрій Андрухович і Сергій Жадан. Це не провина "самопіару" письменників. Це провина доволі рідкого, розрідженого українського літературного середовища.
Усвідомлення цього факту необхідне. Адже протягом останніх 2 років українські видавці актуалізували пошуки партнерів за кордоном. Польща, Німеччина, Франція, Норвегія…
Якщо ми поїдемо на ще якийсь фестиваль, то ризикуємо вкотре привезти все ті ж обличчя.
Мені особисто цікаво, чи вистачить нових облич і креативу для, скажімо, трирічної програми "Транзит"?
Я не хочу тут зупинятися лише на констатації.
Вихід один. Українські видавці мають видавати більше якісних дебютних книжок + українські книжки мають купувати більше 18% населення.
Так нам і переклади в Європі для самоствердження не знадобляться.