Україна – Німеччина – Транзит

25
19 березня 2012
Майже порожні зали за 5 хвилин до 10 ранку. Тут і далі фото автора
Обкладинка книжки "Горілка для воротаря"
Костюмовані підлітки: на території фестивалю проходить конкурс на найліпший костюм героя японського аніме
Виставка коміксів
Картинка біля світлофору

Уявіть собі, як рівно о 10 ранку величезні зали виставкового центру заповнює натовп. На вулиці так само – паломництво. Групи людей різних національностей, віросповідань, віку, статей ідуть в одному напрямку – до книжки.

Саме так 15-19 березня в Ляйпцігу пройшов Міжнародний книжковий ярмарок.

2012 року в Ляйпціг запросили українських видавців. Ініціативу виявила саме німецька сторона. Для цього придумали проект "Транзит". У його межах протягом 3 років Білорусь, Польща та Україна представлятимуть свої літератури. Всього більше 30 заходів за участі 20 письменників і перекладачів

Український координатор програми Катерина Стецевич пояснила, чим Україна зацікавила Німеччину:

Першим поштовхом була Помаранчева революція. Саме тоді вперше на загальному рівні заговорили про Україну. А цього року масштабною подією буде Чемпіонат Європи в Україні та Польща.

Якщо ближче подивитися на фахове поле, то стає видно, що німці зацікавлені українською культурою. Існує така окрема ніша. Крім того, існує група людей, які цікавляться культурою колишньої Австро-Угорщини.

На хвилі цього інтересу вони відкривають для себе Україну та її літературу. Тут все почалося з Юрія Андруховича та його книжки есеїв у співавторстві з Анджеєм Стасюком.

Катерина Стецевич та Олеся Островська-Люта
 

Станом на сьогодні існує цілий список видавців, які зацікавилися українськими письменниками та видають нові переклади.

Характерно, що українська держава не фінансувала представлення самої себе на престижному книжковому Форумі.

Варто звернути увагу, що 2006 року до Ляйпцігу вже запрошували великий "десант" українських письменників. Минуло 6 років, і кількість запрошених авторів зменшилась.

Відтак 2012 року організатори обмежилися все тими ж "розкрученими" Андруховичем, Жаданом, Забужко та Сняданко. Тобто нових українських імен у німецькомовному середовищі не з’явилося.

Юрій Андрухович пов’язує брак "свіжих" перекладів тим, що в Німеччині доволі мало перекладачів з української мови. До того, ж всі вони воліють працювати зі "своїми" вже знайомими авторами.

Катерина Стецевич зауважує, що справі просування української літератури не завадила б державна підтримка. Але також додає, що й українські видавці повинні долучитися до процесу:

Український книжковий ринок повинен винайти себе заново. Адже після розпаду СРСР все змінилося. Мені здається, що видавці донедавна були зайняті лише самі собою. І навіть не думали, що треба кудись їздити. Настав час, коли вони починають дивитися за кордони України. Можливо, хтось бачить вже свої нові горизонти та цілі.

Українські видавці доїхали до Ляйпцігу лише завдяки зовнішньому фінансуванню. Частково поїздку підтримав ярмарок: Україні надали безкоштовний стенд. Частково – фонд "Розвиток України", який профінансував витрати на видання каталогу, дорогу та проживання.

Керівник проектів і програм фонду Ріната Ахметова "Розвиток України" Олеся Островська-Люта пояснює, що видавців зібрав і організував львівський "Форум видавців":

"До нас звернувся Ляйпцизький книжковий ярмарок з пропозицією співпраці. Ми погодилися, тому що українській культурі загалом бракує динамізму. Зокрема бракує участі в світовому культурному процесі".

Тарас Лютий та Олеся Островська-Люта 

"Ляйпцізький ярмарок вибрав собі партнером "Форум видавців". Відтак Форум формував список видавців, які приїдуть презентувати свою роботу".

Всього на підтримку цього проекту українська сторона витратила близько 20 тисяч доларів. Саме таку суму виділили "Форуму видавців" для організації поїздки представників видавництв "А-ба-ба-га-ла-ма-га", "Фоліо", "КСД", "Грані-Т", "ХХІ", "Теза", "Видавництво Старого Лева", "Картографія", "Родовід".

Олександра Коваль, президент ГО "Форум видавців" деталізувала принцип відбор та підсумувала:

Видавці були підібрані з тих, хто погодилися на поїздку. Організатори просили, щоб стенд був збалансований – альбоми, художня література, дитяча література, туристичні видання. На жаль, не всі видавці, що видають українську художню літературу, змогли поїхати. Маю на увазі видавництва "Кальварія" та "Нора Друк". Вони в цей час були в Парижі. 

Думаю, нашому стенду вдалося представити український книжковий ринок. Для того, щоби робити ще краще, потрібно трохи більше часу. В нас було всього 2,5 місяці на організацію поїздки. 

На жаль, про результативність поїздки поки що нічого не можу сказати. Видавці щойно повернулися і поки що не вийшли на зв’язок. Все це буде зрозуміло тільки за якийсь час, коли почнуть реалізовуватися домовленості. 

Принаймні один видавець має плани на подальшу співпрацю щодо просування дитячої та підліткової літератури – це видавництво "Теза". Вони навіть готові підключитися до пошуку фінансування на наступний рік. Але це насправді буде залежати від усіх видавців.

Письменник Юрій Андрухович звертає увагу, що українців уже давно кликали до Ляйпцігу:

"Німецькі організатори вже давно хотіли запросити Україну, але ми не робили для того відповідних зусиль. Аби полегшити нам задачу, німці запросили ціле тріо країн. Взагалі ідея участі України зародилася з 2005 року. Тоді весь час говорилося про бажання мати Україну як основного гостя виставки.

Але в українських видавців до цього дивне ставлення. Вони чомусь думають, що круто – це Франкфуртська виставка, а не Ляйпцізька.

Юрій Андрухович та Ігор Померанцев
 

Річ у тім, що існує стереотип, згідно з яким саме на Франкфуртському ярмарку підписують всі головні угоди. Натомість, мовляв, Ляйпціг – це ярмарок для простих читачів і сімейне арт-свято, не пов’язане з бізнесом.

 

Хоча поет і журналіст Ігор Померанцев із цим не згоден. Він бачить у Ляйпцізькому ярмарку потужну бізнес-складову:

"Ляйпцізький ярмарок привертає величезну кількість відвідувачів. Цього року тут більше 2 тисяч письменників. Бюджет склав 3 мільйони євро. Це комерційний захід, але тут комерція не вадить культурі. Хоча людина з тонким слухом таки почує шерех банкнот і паперів".

Та і під час зустрічі українських видавців із німецькими видавцями представник фестивалю пояснював, що саме в Ляйпцігу збираються всі, хто цікавиться східноєвропейською літературою.

Ігор Померанцев 

Щоправда, на зустріч із українськими видавцями не прийшов ніхто з німців…

Така ж історія трапилася декілька років тому з хорватськими видавцями. Їм тоді допомогло рішення найняти спільного літературного агента, котрий би представляв хорватських письменників німецьким видавцям. Сьогодні література Хорватії має стабільний попит у німецькомовному світі.

Але насправді українська література вже почала рухатись у потрібно напрямку. Щоправда, знову ініціатива іде від німців.

Наприклад, спеціально до Ляйпцизького ярмарку в Німеччині вийшло дві книжки з перекладною українською прозою. Обидві пов’язані з футболом. І обидві прямо чи опосередковано впорядкував Сергій Жадан. Письменник розповів про свою роботу:

"Я впорядкував збірку "Тотальний футбол". Туди увійшло 8 текстів – 4 українських авторів і 4 польських. Кожен написав про місто, що прийматиме Євро-2012".

 Сергій Жадан

"Варто наголосити також на іншій "футбольній" антології - "Горілка для воротаря". В ній вперше перекладено тексти невідомих німецькому читачу письменників. Це Андрій Кокотюха, Макс Кідрук, Ірена Карпа, Сашко Ушкалов та інші".

"Це дражливий момент, бо зараз в Німеччині зупинились і перекладають лише вже відомих Юрія Андруховича, Наталку Сняданко, Оксану Забужко… І я не розумію, чому вони не йдуть далі цих імен".

 

Перекладач збірки "Горілка для воротаря" Софія Онуфрів розповіла, що ідея книжки народилась в "Українікумі", в місті Ґрафсвальд:

"Зібралися перекладачі з української на німецьку. Ці люди захопилися ідеєю створити організацію, яка би займалася перекладами постійно".

"Першим їхнім проектом була книжка Отара Довженка "Квітослава". Другий проект пов’язаний із Євро-2012 в Україні. Це збірка оповідань про футбол від українських авторів. Частина текстів написана спеціально для збірки. Іншу частину текстів взяли з антології "Українські письменники про футбол".

Українські видавці приїхали до Ляйпцігу з різними цілями.

Головний редактор видавництва "КСД" Світлана Скляр хоче продати права на переклад текстів Василя Шкляра, Люко Дашвар, Володимира Лиса, Дари Корній, Олени Печорної, Наталки Сняданко, а також антологій "Декамерон" та "Українські письменники про футбол".

Директор видавництва "Родовід" Лідія Лихач вважає, що книжки її видавництва зможуть прикрасити український стенд. Щоправда, видавництво себе почувало би більш затишно в інших залах:

"Всі контакти з іноземними видавцями мені вдалося налагодити поза межами нашого українського стенду – переважно в залах, де представлені арт-буки. Мені звичайно було би цікавіше бути в тій частині виставки".

Український стенд на ярмарку 

Головний редактор видавництва "Грані-Т" Олена Мовчан шукає нові ідеї:  Я перелопатила величезну кількість книжок для дітей. І з приємністю відзначила, що українські читачі значно вибагливіші до оформлення дитячих книжок. По-моєму, німецькі видавці не особливо заморочуються. А от наші видавці роблять справжнє малюнкове диво.

Крім стенду "Книжки з України" на ярмарку в Ляйпцігу був і окремий стенд  українського поетичного фестивалю "Meridian Czernowitz". Президент фестивалю  Святослав Померанцев  зокрема розповів, що восени 2012 року в Україні з'явиться нова міжнародна книжкова виставка.

Важливою частиною програми "Транзит" були дискусії –  і не тільки на літературні теми.

Величезну увагу викликала дискусія про громадянське суспільство в Білорусі, Польщі та Україні. Її наповнення визначила новина про розстріл у Мінську.

Під час дискусії українська учасниця перекладачка Катерина Міщенко говорила про аналогічний початок репресій в Україні. Ішлося зокрема про наступ на Центр візуальної культури в Києво-Могилянській академії та про небезпеку білоруського сценарію:

"Білоруський сценарій – це коли будь-які європейські санкції ігноруються. В Україні він може здійснюватися не самою лише владною верхівкою, але всіма причетними до бюрократичної вертикалі влади".

Тему пригнічення вільного мистецтва підтримав білоруський поет Андрій Хадановіч. В четвер 15 березня він читав свої тексти та багато говорив про складну ситуацію в Білорусі. Хадановіч розповів, що його співвітчизники-поети не мають можливостей виступати. Зали для виступів їм надають лише за сприяння іноземних культурних інституцій.

Надзвичайно політично звучав також п’ятничний вечір слем-поезії в театрі "Скала". Виступали поети Бас Бьотхер (Німеччина), Олена Заславська (Україна), Богдан Пясецький (Польща), Андрій Хаданович (Білорусь).

Друга частина вечора з виступом Сергія Жадана та гурту "Собаки в космосі" тільки підкреслила підняті теми – потреба в солідарності, абсурдність життя, самотність.

Але на слемі-концерті був не тільки "умняк". Жадан насправді просто "порвав" присутню публіку. Танцювали до 1 години ночі, а на фінальній пісні видавці з України танцювали на сцені разом із Сергієм Жаданом!

Цей образ може бути гарним завершенням мого короткого репортажу. Ляйпціг справді став для видавців та авторів нагодою подумати про початок спільної справи.

Можливо, після закриття програми "Транзит", можна буде говорити про успіхи української книжки в Німеччині. До того ж, одночасно з Ляйпцігом, у Парижі пройшла книжкова виставка "Salon du Livre", де також представили українську літературу. Можливо, такий синхронний "удар" дасть свої плоди.

Щоправда, досі невідомо, чи знайдеться фінансування для поїздки українців на ярмарок у Ляпцігу 2013 року. Але це вже інша історія…

Поїздка відбулася за підтримки благодійного фонду "Розвиток України".

Фото Буквоїд

powered by lun.ua