Нове покоління держслужбовців
Український державний сектор, вочевидь, потребує управлінців нового зразка – порядних, відповідальних, з інноваційним мисленням, які будуть працювати на благо громадян. Із зростанням критичної маси таких управлінців запрацює механізм оновлення країни. Але чи готова система прийняти нових людей або чи готові вони цю систему здолати?
На початку цього непростого року було відчутно, що українці налаштовані рішуче на те, аби щось змінити, і були готові робити це самі. Сьогодні ж в країні змінюється риторика. Стають все частішими нарікання на уряд, що "він чогось не зробив".
Багато українців були б готовими працювати на боці держави, але виклики, з якими потрібно для цього впоратися, переважають. Які ці виклики, як їх здолати – і наскільки це справді стосується кожного з нас?
Виклик №1: Побороти корупцію
Головна характеристика європейського держуправлінця – це служіння громадянам. Як нещодавно сказав Клаус Шваб, засновник Всесвітнього економічного форуму в Давосі, "кожен лідер повинен мати мізки, серце і душу". В українській політиці часто люди мають хіба що одне з трьох. Державний сектор повинен залучати найкращих людей і змінювати загальне ставлення суспільства. Таким чином запускається механізм оновлення країни, бо після цього нові люди побачать для себе політику й держслужбу загалом як можливість.
Україна потребує змін на двох рівнях. Нам потрібно побороти "велику" корупцію нагорі, на це, безумовно, має бути політична воля і певні кроки від керманичів держави. Тоді як боротися з "малою" корупцією може кожен з нас на своєму рівні. Починати завжди треба з себе.
Ми занадто звикли до системи, і, подеколи, навіть не усвідомлюємо, що можна поводитися інакше навіть на побутовому рівні. Не дати хабара інспектору ДАІ, а оплатити штраф, не платити за термінову довідку, а зачекати і отримати її безкоштовно – це маленькі, але дуже важливі кроки для подолання корупційної системи.
Виклик №2: Створити систему однодумців
Для того, щоб відбулося перезавантаження влади як механізму, потрібно формувати спільноту однодумців.
Сьогодні в суспільстві вже відбулися певні зрушення: небайдужі до своєї країни, міст і районів бізнесмени та представники різних організацій ідуть в політику. Ми ж як університет, зі свого боку, націлені на те, щоб з кожною новою хвилею випускників-держуправлінців збільшувати спільноту людей, які довіряють один одному, готові підтримувати і робити спільні проекти.
Виклик №3. Змінити ставлення і впровадити реальні зміни
Розумні люди зазвичай прагнуть реалізувати себе в бізнесі, неурядових організаціях, але не готові йти у коридори влади. Насамперед через те, що public service має репутацію не надто престижної кар’єри. Перш за все через такий фактор як невисока зарплатня. Чому б, наприклад, не прийняти рішення, щоб зарплата усіх муніципальних працівників залежала від оцінки їхньої роботи громадянами? Кожному – по справедливості.
У цьому контексті особливого значення може набути адміністративна реформа, яка сприятиме регіональному розвитку і зможе створити децентралізовані підходи в бюджетуванні державного апарату.
По-друге, впроваджувати реальні змінити – завдання не з простих. Людей, які навчалися на держслужбовця за новою системою, треба працевлаштувати, а фактично – "вкорінити" у систему. Це один з основних викликів у формуванні спільноти чиновників нового зразка.
Наскільки багато є мерів або голів відомств, які пустять до себе у відділ розумних і допитливих хлопців і дівчат, які матимуть право ставити питання і робити очевидні висновки, які керівнику, мабуть, не дуже сподобаються? – Небагато, проте є: сьогодні деякі держуправлінці-менеджери вже готові брати на роботу людей з "новим" досвідом і великим прагненням до змін. На зустріч з групою студентів першого набору програми "Good Governance" прийшов мер Львова Андрій Садовий, після спілкування з учасниками він працевлаштував декількох випускників.
Серед них – Іванна Гаврилко, яка сьогодні очолює відділ енергоменеджменту департаменту економічної політики Львівської міськради. Її чоловік пішов в АТО і брата призвали в армію, в неї 2 дітей. Вона могла відмовитися від нинішньої діяльності, але прийняла інше рішення – використати здобуті навики і знання на користь громади. Для мене Іванна – приклад справжньої самопожертви.
Виклик №4. Вистояти і не зламати лідерський потенціал
Новим чиновникам треба вистояти і не зламатися, а значить – бути готовим щодня відповідати на закиди "так не можна" або "навіщо це робити". Тому саме на навичках не стільки вузькоспеціалізованих, а насамперед лідерських – "soft skills" – потрібно зосередитися у навчанні держслужбовців.
Найкращі західні програми цього профілю саме так і роблять: навчають шукати нові шляхи, приймати складні рішення та впроваджувати їх, брати на себе відповідальність і бути відкритими до людей.
В Україні зміна у держорганах – це частина великого процесу зміни суспільства в цілому. Сьогодні викликів насправді більше, ніж вирішених задач. Та єдиний шлях подолати їх – змінити докорінно ставлення суспільства до держслужби і чиновників, а чиновників – до людей з новими підходами та реальним прагненням до змін.