Децентралізація чи неофеодалізм?

76
2 березня 2015

"Федералізація" і "децентралізація" - такі поняття увірвалися у наше життя практично рік тому. Першого вимагала Партія Регіонів в унісон з Росією після перемоги Майдану, другого –  українська влада. Та у чому ж різниця і чи дійсно на практиці в Україні починається децентралізація?

Насправді федералізація, запропонована представниками "ДНР", "ЛНР" і РФ, нічим не відрізається від централізованого державного апарату, а її головною метою є подальша концентрація влади в одних руках. Просто вона переходить зі столиці держави до колишнього обласного центру. А громади містечок і селищ у такому випадку стають пасивними спостерігачами, в житті яких практично нічого не змінюється.

Інша ж справа децентралізація, головною метою якої є надання повноважень саме містам і селищам. Її головна перевага у тому, що влада, спущена на місця, стає більш наближеною до територіальних громад, і їй важче вдаватися до маніпуляцій і популізму. А це, своєю чергою, дає можливість людям сильніше на неї впливати, виборюючи більш якісні послуги. Елементарно людям краще зрозуміло, хто і за що відповідає, і чому, наприклад, погані дороги при наявних коштах ремонтують повільно і недбало.

Реклама:

Якщо з колишньою ПР, "ДНР", "ЛНР" і Росією все зрозуміло, то курс нинішньої української влади ніяк не можна назвати шляхом до децентралізації. Явним прикладом такого є ситуація на Донеччині, де представники центральної влади вдаються до неофеодалізму у місті, яке ще нещодавно було символом гібридної війни з Росією. І де надзвичайними зусиллями була встановлена демократична і досить відкрита українська місцева влада.

Мова йде про "призначення" вже колишнього радника голови Донецької облдержадміністрації Ярослава Секірожа на посаду заступника в.о. міського голови Слов’янська Олега Зонтова. Зауважте, що Секірож відтепер буде відати економічним і промисловим розвитком міста. Цікаво, що призначення заступника в.о. міському голові Зонтову лобіював заступник донецького губернатора також з економічної діяльності Олександр Клименко, який зі слів місцевих активістів, "продавлював" Секірожа, натякаючи депутатам і в.о. голови про "залежність" міськради від центральної виконавчої влади.

Як вам така децентралізація? І навіть тиск не допоміг, що змусило прийняти рішення міськради з певними порушеннями, адже за нового заступника мала проголосувати більшість Слов’янської міськради. Натомість проголосувало 30 депутатів із 34 присутніх з усього депутатського корпусу міста, загальною чисельністю в  60 обранців. Це добре видно на відео голосування, де з чотирьох депутатів, що утрималися від такого рішення, лічильна комісія помітила лише трьох. 

Вся ця історія свідчить про намагання централізувати економічні процеси в області групою осіб, що колись концентрувалася у донецькому обласному осередку "Нашої України", з якої, до речі,  вийшов інший Кліменко, а саме екс-голова податкового міністерства доходів і зборів. Думаю, що про особливості цієї партійної структури в Донецькій області і про те, хто мав на неї активний вплив, розповідати не треба.

Однак повернемося до прецеденту лобіювання заступника зверху. По самому Секірожу існує дуже багато питань. Це і його перебування в захопленій сепаратистами Донецькій облдержадміністрації весною 2014 року, і наявність його обличчя на рекламних щитах центральних вулиць Донецька тоді, коли проукраїнських активістів вже переслідували та чинили над ними фізичні розправи; його явна залежність від старших колег, які використовують зручний принцип молодих і активний облич.

Але у всій цій ситуації найбільш відвертим є саме факт грубого порушення принципу децентралізації і власне місцевого самоврядування, що показує всю сутність такого процесу в Україні. І робиться це у місті, де з великими проблемами завдяки зусиллям місцевої громади було усунуто від влади не тільки колишнього міського голив Нелю Штепу, але і її поплічників. Де дійсно, за допомогою тиску громадськості, міська влада почала показувати приклад прозорості і відкритості всім містам Донеччини.

Реклама:

Цікаво, що сьогоднішній донецький губернатор Кіхтенко разом зі своїм помічником не дозволяють собі подібних речей у містах, що повністю підконтрольні колишнім регіоналам. Подібного немає в містах, де мери і депутати тільки-но й чекають повернення "ДНР". Натомість губернатор і його заступник порушують принципи децентралізації там, де велика кількість громадян тільки-но почали дійсно вірити в Україну. Вже зрозуміло, що такі дії тільки вбивають пориви людей, які вийшли на вулиці весною 2014 року за патріотичним покликом.

Звісно, громади Донеччини і Слов’янська зокрема, ще скажуть своє слово. Не тільки у блогах, статтях і постах у соціальних мережах. Але не слід дивуватися, що при явному порушенні центральною владою та її представниками принципів самоврядування, принижуючи цим повагу людей до себе й своєї країни, на Донеччині буде стрімко падати підтримка української державності, а ідеї власних республік навпаки набиратимуть оберти. Патріотичному громадянину просто нічого буде протиставляти ідейному сепаратисту, окрім свого розбитого лоба об українську неофеодальну реальність. Поки децентралізація в Україні залишиться тільки ідеологічним посилом, яким влада відбиватиметься від федерації, що війною намагається протиснути РФ та її "республіки".



Реклама: