Лептони не винні, але їм пощастило!

13 січня на "Українській правді" вийшла колонка доктора філософських наук, завідувача кафедри культурології факультету магістерської підготовки КНУКіМ Тетяни Пархоменко "Докторська дисертація Катерини Кириленко і відвертий плагіат". Наступного дня Катерина Кириленко опублікувала свою відповідь "Донос і цькування як універсальний засіб проти науки і культури".

На цьому обговорення дисертації Катерини Кириленко не припинилося. Минулого тижня в мережі з’явився лист за підписом академіка-секретаря відділення фізики та астрономії НАН України Вадима Локтєва на ім’я Міністра освіти й науки та його заступника із проханням "переглянути ухвалу МОН щодо видачі диплому доктора педагогічних наук К. Кириленко".

На адресу "Української правди" надійшла відповідь Катерини Кириленко на лист Вадима Локтєва. Текст подається без змін.

Змушена дати коротку відповідь на публікацію пана Локтєва.

Моя докторська дисертація з педагогіки присвячена пошуку шляхів формування цілісного наукового світогляду майбутніх культурологів, формуванню інноваційності як особистісної риси майбутнього культуролога. Шлях до цього я вбачаю у впровадженні в освітній процес інтегрованих мультидисциплінарних комплексів, які, до речі, займають левову частку в навчальних планах багатьох країн світу, наприклад, у Швеції, Швейцарії чи в Канаді.

Розроблений мною інтегративний навчальний курс "Культура і наука", який впроваджений в освітній процес студентів факультету магістерської підготовки КНУКІМ, є прикладом такої інтеграції різного науково-предметного знання, різних наукових теорій у різних науках.

Цілісна картина світу є підґрунтям творення інноваційної культури, про яку, власне, і йдеться в моєму дисертаційному дослідженні як про особистісну рису фахівця. Загальна ж наукова картина світу складається з численних предметно-наукових картин світу.

У своїй докторській дисертації я наводжу приклад залучення природничого знання в освітній простір майбутніх культурологів, висвітлюю предметно-науковий дискурс (економічний, філософський, культурологічний, фізичний, педагогічний).

У зв’язку з цим, невелика частина мого дисертаційного дослідження присвячена також і "лептонам" та теорії українського вченого, доктора філософських наук О. Щербини-Яковлевої.

На авторку я посилаюся як на сторінках дисертаційної роботи (с. 153, про що вже йшлося), так і у інших своїх працях. До речі, авторка цієї теорії має свій сайт та численну кількість наукових публікацій у фахових виданнях, де відстоює свої думки.

Ця наукова теорія (безперечно, окремі фізики можуть мати щодо неї свої професійні зауваження) в тому числі згадується мною і тому, що теорії класичної фізики ми, краще чи гірше, пам’ятаємо зі шкільного курсу фізики, а з новітніми не завжди маємо нагоду ознайомитися.

Саме тому як педагог-науковець я пропоную своїм студентам ознайомитися в тому числі і з цією теорією, а також сформувати до неї своє ставлення в контексті вивчення сучасної природничо-наукової картини світу.

На завершення.

Прикро, що так зване "обговорення" моєї дисертації не торкається предмета мого наукового дослідження, а вкотре використовується винятково для зведення політичних порахунків.

Втім, якраз "лептонам" пощастило – про них почали читати і говорити. Лише в цьому і є заслуга однобокої публікації пана Локтєва, на жаль, вкрай далекого від педагогіки, яка є напрямом мого дослідження.