Від антисемітизму та сепаратизму "Не зарікайся"

18 квітня відбулося засідання Експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Держкіно, на якому вирішувалося питання, чи можна дозволяти до перегляду серіал "Не зарікайся", який виходив в ефірі телеканалу "Україна".

Після обговорення більшість експертів проголосували проти відкликання прокатного посвідчення в серіалу.

А вже наступного дня, 19 квітня, голова Держкіно Пилип Іллєнко розпустив Експертну комісію. "Позитивне рішення експертів щодо можливості показу цього серіалу стало для мене неприємною несподіванкою, і я не можу з ним погодитися", – пояснив свій вчинок Іллєнко.

Серед експертів, які проголосували за заборону показу серіалу на території України, був письменник і видавець Віталій Капранов.

Дворічна кар’єра кіноексперта завершилася в один день.

Не зарікайся. А точніше "Нє зарєкайся", бо серіал звався саме так.

До засідання експертної комісії канал "Україна" підійшов, як до військової операції, адже на кону стояло кілька мільйонів доларів, витрачених на 100 серій фільму.

До зали засідань прибув мало не весь колектив телеканалу з камерою та мікрофоном. Почали з масованої психологічної атаки. Як співав Олександр Галич: "И на жалость я их брал, и испытывал, и бумажку, что я псих, им зачитывал".

"На жалость брала" авторка серіалу, розповідаючи, як вони багато працювали, як люблять Україну і яким важливим є цей фільм. Навіть ролик змонтувала на 8 хвилин, щоб показати, що серіал насправді про Майдан, АТО і героїчних героїв.

"Іспытывали" нас інформацією про те, що серіал дивляться 23 мільйони глядачів, тож як вони тепер без серіалу (звідки в Україні взялося 23 мільйони глядачів і хто дивиться інші канали, якщо усі ці мільйони дивляться "Нє зарєкайся", нам не пояснили)? Окремо повідомили, що в Росії всіх авторів внесли до "чорних списків", надали роздруківки з російських форумів, де серіал поливають останніми словами.

Кадр із серіалу "Не зарікайся" на телеканалі "Україна"

Окремими номером програми став головний режисер, який оголосив, що він є громадянином Росії, переїхав до України, бо тут свобода, і ніяк не думав, що й тут почнеться те, від чого він тікав з Росії (камінь у город Держкіно).

Одним словом, проти жменьки погано організованих експертів було проведено блискучу психологічну атаку, яка увінчалась успіхом.

Про серіал. Безперечно, він – український. Бо знятий на каналі, який називається "Україна". "Інтер" – інтерівський, "Україна" – український. І це – єдина причина для подібної класифікації. Бо насправді серіал – російський.

Як справедливо зауважив один з експертів: "Весь метатекст – російський. Мова – російська. Це – російське кіно в Україні". До цього можна додати хіба те, що й назва російська, і титри російські, і взагалі, якщо окремо не попереджати, глядач ніколи не здогадається, що має справу з українським продуктом.

Але не це стало причиною обурення громадян і скликання експертної ради. Причиною стала 66 серія, в якій, наче у краплі води, відобразилися усі приховані смисли серіалу.

Судіть самі: один з героїв потрапляє в полон до "ленеерівців", і його мати, яку кличуть Фаїна Марківна (увага!), бере в заручники родину біженців з Донбасу, які "жили мирним життям, хотіли ростити дітей і щоб Донбас був вільним" (перечитайте цю фразу кілька разів – для повноти вражень). Так ось підла Фаїна Марківна викрадає дитину, ув’язнює в квартирі маму, а від батька вимагає, щоб він визволив з полону її сина.

В одному флаконі – антисемітизм і сепаратизм, тобто розпалювання міжнаціональної ворожнечі та заперечення територіальної цілісності України, якщо говорити буквою закону. Кожного з цих звинувачень вистачить для заборони. Але – не склалося.

Найсмішніше у цій ситуації те, що серіал і справді про Майдан і АТО, а точніше – це мелодрама в обставинах Майдану й АТО. У ньому діють волонтери, добровольці, солдати, і вони здебільшого є позитивними персонажами. А терористи – здебільшого негативними.

Кадр із серіалу "Не зарікайся" на телеканалі "Україна"

Чому ж авторів такого проукраїнського серіалу звинувачують в антиукраїнській провокації? Може, це хитра комбінація ФСБ?

На нашу скромну думку, серіал "Нє зарєкайся" – це коли ватники намагаються зняти щось патріотичне. Ватники – знімальна група та керівництво каналу. "Какая разніца, на каком язикє говорят гєрої?", "А что, на Данбасє всє терорісти? Плахіє єсть і тут, і там", "Вайна – ета всєгда плоха", "Ми за патріатізм і протів націаналізма", – такими були основні посили дискусії.

Пам’ятаєте радянський анекдот: що б не робили в СРСР, все одно виходив автомат Калашнікова? Так от, що б не знімали ватники, вони дознімаються до сепаратизму. Закон природи. І те, що у фільмі немає української мови, українських людей – це теж закон природи. Бо це – ватний світ. Ватний світ каналу "Україна" переходить у ватний світ його продукції.

Окремо хочеться згадати частину дискусії, де представники каналу переконували нас, що вони проукраїнські – адже зараз знімають перший серіал укрїанською мовою. У контексті звучали видатні аргументи: "Немає акторів, які говорять українською". Уявляєте?

У нас теж були квадратні очі, коли ми це чули. Тоді опоненти уточнили: актори є, але вони говорять погано і кожен зі своїми особливостями, тому в ансамбль не складаються. Тому, мовляв, у "Нє зарєкайся" нема української мови. Уявляєте собі? Певно, автори серіалу вважають, що "російська", якою говорять їхні герої, – справжня, з чистого джерела, і актори складаються в ансамбль.

Мусимо засмутити – як люди, що прожили в Росії майже 15 років, ми відповідально заявляємо: російська мова зовсім не така. А як письменники додаємо: ті убогі діалоги, які вкладено у вуста героїв, байдуже якою мовою промовляти – вони все одно залишаться убогими. Так що не в акторах тут проблема.

Отже, експертна комісія абсолютною більшістю голосів дозволила показувати серіал "Нє зарєкайся" – і її розпустили. Тут ми цілком підтримуємо голову Держкіно. Бо в країні іде війна – передусім інформаційна. А якщо військовий підрозділ не виконав своєї задачі, його треба розформувати. Без варіантів.

Усіх – і тих, хто був за, і тих, хто проти, – треба відсторонити. Бо всі вони (тобто ми) відповідають за результати роботи підрозділу. Так що Пилип Юрійович вчинив мудро, рішуче – саме так, як має вчиняти керівник у бойових обставинах.

Не хочемо кидати камінням у колег, з якими разом забороняли й Охлобистіна, і Порєчєнкова, і "Бригаду". Люди просто розслабилися, забули, що війна, і стали застосовувати критерії мирного часу.

Як сказав головний режисер серіалу: "В Радянському Союзі теж не хотіли дозволяти "17 миттєвостей весни", бо там фашисти показані надто людяними". Все правильно. Серіал про Штірліца було знято за 30 років після капітуляції Гітлера. За 30 років після капітуляції Путіна ми будемо застосовувати до фільмів інші критерії. Але не раніше.

P.S. Членом експерної ради був лише один із нас, але думки із цього приводу належать обом, тому не дивуйтеся, що в тексті вживається "ми". Втім, той, хто нас раніше читав, напевно, вже не дивується.