Семиярусна гора. 5 причин прочитати автобіографію Томаса Мертона

Цьогоріч Форум видавців порадував читачів цілою купою книг: сподіваних і несподіваних, популярних і академічних, шикарних і скромних та ще усяких-усяких.

Серед них – український переклад автобіографії Томаса Мертона "Семиярусна гора", виданий львівським відавництвом "Свічадо", що спеціалізується на релігійній літературі.

Це не випадково, бо "Семиярусна гора", вперше опублікована у 1948-му, є, певно, найгучнішим католицьким бестселером ХХ століття.

Зрозуміло, що для католицької аудиторії України це видання стало справжнім подарунком. Однак, читати "Семиярусну гору" варто не лише католикам і навіть просто віруючим – для цього існує щонайменш 5 вагомих причин.

По-перше, "Семиярусна гора" є однією з головних книг минулого століття.

Книга була перекладена на два десятки мов, витримала незліченну кількість перевидань – за приблизними підрахунками, лише англійською було продано понад півтора мільйони примірників.

Американський журнал National Review включив "Семиярусну гору" до списку 100 найкращих нехудожніх книг ХХ століття.

Про культурний та суспільний вплив книги можна написати багато, адже "Семиярусна гора", як і вся творчість Томаса Мертона, – це невід’ємна частина Західної цивілізації, котра, подобається нам це чи ні, виросла на ґрунті християнства.

"Семиярусна гора" – це спосіб відкрити для себе світ сучасного католицизму – духовної парадигми, у якій живе 1,3 мільярди людей, тобто п’ята частина населення планети.

Вже будучи монахом, Мертон пристрасно вивчав релігійність інших народів: буддизм, суфійський іслам, практики американських індіанців

Друга причина – особистість самого автора. Будучи монахом-траппістом, Томас Мертон є одним з духовних авторитетів ХХ століття.

І хоч сам Мертон зволів жити за монастирськими стінами та суворим монашим статутом, він уособлює християнство, відкрите для світу.

Вже будучи монахом, Мертон пристрасно вивчав релігійність інших народів: буддизм, суфійський іслам, практики американських індіанців.

Але Мертон вивчав їх не як культуролог, а як шукач Божої істини і будівничий духовних мостів, за що його іноді називають практиком "дзен-католицизму". Не випадково Мертона дуже шанував папа Йоанн ХХІІІ – той самий, котрий скликав Другий Ватиканський собор, що спричинив до революційного оновлення Католицької Церкви.

По-третє, "Семиярусна гора" – це книга про те, як люди приходять до віри.

Звісно, це не теологічний трактат, не методичка з навернення, і не самописне "житіє святого".

Це розповідь про те, як самолюбний, розбещений і цинічний хлопчина, літератор, випускник Кембриджу, дістався келії монастиря, мешканці якого живуть у мовчанні та пості, моляться по 11 годин на день і займаються грубою фізичною працею.

На цьому шляху у Мертона не було ангеликів з крилами і чудесних знамень, зате було повно сумнівів, падінь та духовної боротьби. І про все це Мертон розповідає відверто, не без самоіронії, але з прискіпливою точністю.

По-чертверте, це розповідь про те, що значить бути християнином.

Не моралістика, не проповідь, а погляд в саму суть віри. Мертон не агітує й ні до чого не закликає, але дає змогу подивитись на світ очима зрілого християнина.

[L]Сьогодні від імені християн нерідко говорять то "православні ІДІЛівці", то клерикальні лицеміри, то навіть погромники – і легко подумати, що це і є християнство.

Однак, "Семиярусна гора" – чергове свідоцтво того, що справжня віра народжується в глибині нашої душі, під час самопізнання і дотику з Богом – а зовсім не у шалі боротьби з інакомислячими.

До того ж, Мертон був не лише теоретиком, але і практиком. Автор понад 60 праць, він був впливовим публіцистом у США і активно виступав проти гонки озброєнь та війни у В’єтнамі, боровся з расизмом та соціальною несправедливістю.

І наостанок, "Семиярусна гора" – це просто хороша література, котра приносить душевне та інтелектуальне задоволення – точнісінько, як спілкування з розважливою і щирою особою, хай навіть відмінних поглядів.

Максим Віхров, журналіст, спеціально для УП.Життя