Судовий позов у справі щодо знищення твору "Коліївщина: Страшний Суд". Цензура

2 жовтня, в понеділок, об 11:00 в Печерському районному суді міста Києва розпочнеться судовий розгляд справи "Про встановлення факту цензури та відшкодування моральної шкоди".

Привід – заборона для показу та знищення твору "Коліївщина: Страшний Суд" у Мистецькому Арсеналі.

"Страшний суд" напередодні знищення

25 липня 2013 року Наталія Заболотна, на той час директорка Мистецького Арсеналу, віддала розпорядження замалювати чорною фарбою роботу "Коліївщина: Страшний суд", розміром 11х5 м. Інтерпретуючи Страшний Суд у сучасній Україні, художник Володимир Кузнецов створював цей твір на запрошення Мистецького Арсеналу для виставки "Велике і Величне", присвяченій 1025-річчю Хрещення Русі. До відкриття виставки були заплановані візити президента Віктора Януковича, високого духовенства, можновладців України та Росії.

Прийшовши 25 липня в Арсенал для завершення своєї картини, художник за вказівкою директорки не був допущений до місця роботи.

Згодом керівниця держінституції озвучила кілька версій свого вчинку: невідповідність задумці куратора, образа релігійних почуттів, невстигання художника перед відкриттям, а також нелюбов до Батьківщини.

Робота "Страшний суд" після знищення. Фото з ФБ-сторінки Володимира Кузнецова

Розголос про зухвале знищення художнього твору спричинив широкий резонанс в Україні та за її межами, вийшовши за рамки мистецьких осередків. Культурне середовище в Україні розділилося на тих, хто підтримує самовільне рішення директорки заради "спасіння Арсеналу", на нейтральних споживачів інституційних ресурсів та на радикально опозиційне крило.

Останнє бойкотувало Мистецький Арсенал, а умовою зняття бойкоту проголосило певну кількість позицій, серед яких – визнати акт знищення роботи цензурою.

Паралельно з бойкотом тривав кількарічний судовий процес щодо захисту авторських прав художника. Він завершився в 2016 році частковим задоволенням судових вимог, без визнання порушення авторських прав. Наразі створено новий позов – про визнання факту цензури.

Цивільний кодекс, стаття 309:

1. Фізична особа має право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
2. Фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості.
3. Цензура процесу творчості та результатів творчої діяльності не допускається.

Про те, що вона здійснила акт цензури, Заболотна зізнається в одному зі своїх інтерв’ю: "... Можно считать, что это мой собственный перформанс. Я не жалею о том, что сделала. Я высказываюсь против дерзости некоторых художников..."

Фото: Володимир Кузнецов

Наводимо текст позову:

Позивач: Кузнецов Володимир Олександрович

Відповідач 1: Державне підприємство "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал"

Відповідач 2: Заболотна Наталія Пилипівна (екс-директорка Мистецького Арсеналу)

Прошу суд:

1. Встановити факт того, що Державним підприємством "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" 25 липня 2013 року було знищено художній твір – картину "Коліївщина: Страшний Суд", виконану автором – Кузнецовим Володимиром Олександровичем на стіні в приміщенні виставкового комплексу "Мистецький Арсенал" (м. Київ, вул. Івана Мазепи, 28-30), шляхом її зафарбовування чорною фарбою як акт цензури. Зобов’язати Заболотну Наталію Пилипівну спростувати (неправдиву) інформацію щодо твору Кузнецова Володимира Олександровича в інтерв'ю газеті Українська Правда шляхвом публікації відповідного спростування в інтернет-виданні "Українська правда" (лист до Н. Заболотної 2013 року, сторінка 1, сторінка 2).
2. Стягнути з Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" та Заболотної Наталії Пилипівни на користь Кузнецова Володимира Олександровича моральну шкоду, завдану порушенням конституційної заборони акту цензури, в розмірі 10000 грн.
3. Стягнути солідарно з Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" та Заболотної Наталії Пилипівни на користь Кузнецова Володимира Олександровича витрати зі сплати судового збору.

Ситуація: в липні 2017-го року на сайті Мистецького Арсеналу було опубліковано заяву з публічним визнанням цензури, де, зокрема, висловлюється жаль з приводу цього інциденту: "В процесі становлення інституції він має стати досвідом на майбутнє, адже акти цензури і вандалізму є неприпустимими…"

[L]Такий крок Мистецький Арсенал зробив після ряду вимог Ініціативи самозахисту трудящих мистецтва (ІСТМ) та бойкотуючих, що приєдналися до їхнього заклику (один з останніх текстів від тих, хто бойкотує Арсенал, можна знайти тут).

За словами юристів, ця справа, найімовірніше, є програшною через відсутність визначень цензури щодо мистецьких творів в Україні. Поза тим, вона стратегічна: в разі незадоволення позовних вимог ми маємо намір дійти до Європейського суду, позитивне рішення якого може вплинути на створення прецеденту до появи таких визначень.

Звертаюся до Мистецького Арсеналу як до інституції, яка, публічно проголошуючи заяву про визнання цензури та недопущення подібних актів, зможе проявити політичну волю та сприятиме позитивному рішенню Печерського суду. Інституції, яка, дотримуючись вказаних у своїй заяві позицій і переконань, визнає та публічно підтвердить у суді здійснення акту цензури, що буде важливим фактом створення прецеденту для подібних випадків в Україні в подальшому.

Відкриття виставки "Велике і величне". Фото: president.gov.ua

На сьогоднішній день це вже другий позов щодо знищення роботи "Коліївщина: Страшний Суд". Перший стосувався порушення авторських прав та моральної компенсації за ці порушення. Печерський суд виніс рішення – призначити компенсацію за моральну шкоду через порушення прав, а саме – ненадання художнику дозволу зробити копію твору у відповідній формі перед його знищенням.

Це було передбачено законом "Про авторське право і суміжні права", ст.12: "… Якщо збереження об'єкта, в якому втілено оригінал твору, є неможливим, власник матеріального об'єкта, в якому виражено оригінал твору, повинен дозволити авторові зробити копію твору у відповідній формі, а якщо це стосується архітектурної споруди – фотографії твору") Водночас, суд порушення авторських прав не визнав.

І Апеляційний, і Вищий суди рішення Печерського суду не змінили, заявляючи: якщо художник самостійно здійснював фотографування твору в процесі роботи, то авторські права не порушені. Навіть, не зважаючи на те, що картина була знищена "втиху", без повідомлення художника. Суди також не зважали, що за законом дозвіл на фотографування твору відноситься до архітектурних споруд, а відсутність дозволу від Арсеналу "зробити копію твору у відповідній формі" було проігноровано (детальніше про перебіг суду можна прочитати тут).

Жоден з чотирьох пунктів вимог – порушення авторських прав, майнових та немайнових, зобов'язання публікації рішення суду відповідачем у ЗМІ, оплата відповідачем судового збору – не були задоволені. Призначена судом моральна компенсація складала лише частину одного з пунктів.

Жорж Лафосс. Цензура. 1874

Визнаючи порушення частини закону про авторські і суміжні права (порушення права дозволити авторові зробити копію твору у відповідній формі перед її знищенням (п.2 статті 12 цього закону), суд не задовільнив пункти позову про порушення майнових та порушення немайнових прав, хоч ці права й відносяться до авторського права.

В результаті судового процесу по захисту авторських прав щодо знищення художнього твору "Коліївщина: Страшний Суд" відповідальність ніхто не поніс, відшкодування проігноровано державою в особах судів, якими винесено неоднозначні рішення, без детальних обґрунтувань у жодній з інстанцій. Ні Апеляційний, ні Вищий суди рішення Печерського суду не змінили, Верховний суд заяву не прийняв.

Проблема залишається: порушення авторських прав на роботу не визнано ні особою, що вчинила акт цензури, ні інституцією, ні судовою владою. Так само не визначена причина віроломного знищення роботи.

Суди в Україні за замовчуванням приймають сторону держави. Це своєрідна тактика не заохочувати громадян звертатися до суду, завідомо прогнозуючи програш. У будь-якому разі, звертання в суд є важливим для створення прецедентів.

На даний час у країні відбуваються довготривалі процеси становлення правових взаємовідносин. Попри те, на жаль, боротьба за свої права, співучасть, солідарність в українському культурному середовищі не сприймаються як надзвичайно необхідні.

Звертаюся до художників діяти якомога інтенсивніше в напрямку захисту своїх справ. Лише спільними зусиллями, активними правозахисними діями ми можемо не допустити можливих випадків репресивних вторгнень у своє професійне середовище, протистояти вседозволеності, свавіллю мистецьких ділків, керівників інституцій, зневазі та зверхності державних службовців, чиновників та їхніх слуг-виконавців: для цього важливими є публічність взаємовідносин, наявність чітко прописаних контрактів, судові позови, бойкотування.

Дякую всім, хто не припиняє діяти та вимагати справедливих рішень у правових взаємовідносинах.

Безперечно вважаю, що мистецтво, політика та повсякденне життя нероздільні. Судові процеси – це продовження твору "Коліївщина: Страшний Суд", який був зафарбований чорною фарбою перед відкриттям виставки "Велике і Величне" в Мистецькому Арсеналі.

Завдяки цензурному акту, цій зухвалій та підступній і, зрештою, невдалій спробі знищення роботи, твір перейшов в інші медіа, в інший вимір та продовжує функціонувати, в даній ситуації у формі судів.

Запрошую приєднатися до відкритого судового засідання, що відбудеться 2 жовтня, в понеділок, об 11:00 у Печерському районному суді міста Києва за вулицею Хрещатик, 42А (для входу в приміщення суду при собі обов’язково мати паспорт).

Акція протесту в "Мистецькому Арсеналі". Фото: Олексій Радинський

P.S.: Відразу після знищення роботи розголошенню та дискусії навколо інституційної проблеми Арсеналу сприяло кілька факторів:

активність журналістів, їхня підтримка;

негайне звільнення за власним бажанням головної редакторки "арсенального" видання ArtUkraine Катерини Стукалової та головного куратора "Арсеналу" Олександра Соловйова (який згодом повернувся назад);

активність учасників із художнього середовища, зокрема, акція з чорними квадратами від групи Танцлабораторіум, ініціатива ІСТМ "бойкот Арсеналу"

Потрібно також зауважити, що зачистка "незручних" моментів та ситуацій перед відкриттям виставки та візитом високопоставлених осіб чинилася не лише всередині, а й під стінами Арсеналу: учасники акції проти клерикалізації суспільства і проти цензури, що відбулася на наступний день, 26 липня, в день відкриття виставки "Велике і Величне", були арештовані.

Жоден з художників-учасників виставки "Велике і Величне" на знак солідарності з протестуючими проти цензури свою роботу з виставки не зняв.

Перебіг судового процесу документуватиметься на сайті художника.

Володимир Кузнецов, спеціально для УП.Культура