Стаття про "Козаків", як інструмент заплутування необтяжених знаннями та логікою умів

8 грудня 2017 року на веб-сайті "Української правди. Життя" була оприлюднена публікація Ілоні Громлюк "Як козаки собі "хазяїна" шукають".

Ознайомившись з публікацією, не можемо не відреагувати на неї, оскільки ряд положень, висловлених у цій статті, не відповідає реальним фактам і документам, та викривляє сприйняття ситуації, що склалася навколо використання бренду "Козаки" автора Володимира Дахно.

Щоб не бути багатослівними, представляємо на суд громадськості наш аналіз позицій сторони Наталії Дахно, які оприлюднені в статті.

1. Витяг із статті: Коли більш ніж півстоліття тому режисер Володимир Дахно виводив у блокноті перші обриси своїх зіркових персонажів – козаків Грая, Ока і Тура, він не надто задумувався про авторське право.

Коментар: Початок добрий: В.Дахно придумав і власноруч намалював "перші обриси своїх зіркових персонажів" у записній книжці. Тобто, автор персонажів їх зображень та прізвищ козаків Грая, Ока і Тура є В.Дахно.

2. Витяг із статті: Едуард Кирич, художник-постановник знаменитих мультфільмів, був щасливий.

Коментар: І ось тут заховався перший "диявол"!

По-перше, Е.Кирич виступав як художник-постановник тільки шести мультфільмів (з дев’яти).

По-друге, в одному з цих мультфільмів (а саме у "Як козаки в хокей грали") у нього був співавтор А.Лапа (теж художник-постановник).

По-трете, і головне: до складу авторів першого мультфільму "Как козаки кулеш варили" входять: автор сценарію В.Братенши, режисер-постановник В.Дахно, художник-постановник А.Вадов. І саме це вказує, що Е.Кирич, виконуючи функції асистента, не є співавтором цього мультфільму і ніяк у подальшому не міг бути співавтором саме опису і зображень цих трьох козаків.

3. Витяг із статті: Від імені Дахна, Кулаков подав перший судовий позов – щодо неправомірного використання козаків у політичній рекламі. Порушник пішов на мирову – пообіцяв заплатити 10 тисяч гривень штрафу.

Коментар: Автору статті була надана документальна інформація стосовно цього суду, в якому порушник заплатив (а не пообіцяв заплатити). І головне: в статті не вказано, що саме при житті В.Дахно зареєстрував свої авторські права і потім у 2003 році передав свої виключні права на опис і зображення козаків С.Кулакову.

4. Витяг із статті: Єдина спадкоємиця була впевнена – спадщина від неї нікуди не втече. Вона пригадує, що "десь в 2008-2009 році" до неї подзвонив нині покійний режисер Максим Паперний. Хотів зняти про козаків мультик. Цей дзвінок змусив Наталію зайнятись документами.

Коментар: Н.Дахно отримала за письмовим касовим ордером авторську винагороду (роялті) батька, коли він помер. До чого тут покійний Максим Паперний? Тобто, через 2-3 роки Н.Дахно "згадала" про спадщину? (Як буде викладено нижче про спадщину їй нагадував неодноразово саме С.Кулаков при кожної зустрічі).

5. Витяг із статті: 20 квітня 2010 року нотаріус видала їй свідоцтво про спадщину, але мультик так і не зробили – у Паперного щось пішло не так з фінансуванням.

Коментар: "Нотаріус видала їй свідоцтво про спадщину" – через 4 роки (!) після смерті батька й лише на підставі довідки з Держслужби інтелектуальної власності, яка не є правовстановлюючим документом? Ця незаконна дія нотаріуса і є предметом позову зі сторони Гільдії кінорежисерів. Здогадуєтесь, чому про це замовчується й чому вигадується інформація, яка не стосується справи і яку неможливо перевірити?

6. Витяг із статті: Через деякий час до Наталії зателефонувала студія "Квартал 95". Коміки хотіли знімати ролики про козаків і вийшли на Сергія Кулакова. За словами представників "Кварталу", останній показав їм першу частину якогось договору з Володимиром Дахном за 1999 рік, тож Наталію вони попросили показати документи у повному обсязі.

Коментар: Так, дійсно, С.Кулаков зустрічався особисто з В.Зеленським і його юристами на предмет можливості використання персонажів козаків. І надавав юристу для огляду оригінал договору (а не якусь "першу частину"), за яким В.Дахно передав виключні права. До речі, через деякий час "Квартал" використав ці образи…

А що ж це за "документи у повному обсязі"? Мабуть, мова йде про примірник авторського договору з С.Кулаковим, який був у В.Дахно і за умовами якого В.Дахно отримав авторську винагороду на власний рахунок у Дарницькому відділенні Ощадбанку? Мабуть, Свідоцтво про спадщину, а ще що? Якщо Н.Дахно має на увазі Свідоцтво №5833 від 02.07.2002р., то воно – її батька, а не її.

7. Витяг із статті: Донька Володимира Дахна заперечує. У судовому рішенні вказано, що ці документи з’явились вже у 2007 році, тобто після смерті батька: "Трьохсторонній договір, на який посилався представник ТОВ "Казка" та представник третьої особи ВГО "Гільдія кінорежисерів 24/1" був укладений 10.06.2007 року, тоді як згідно даних свідоцтва про смерть ОСОБА_2.

Коментар: Гільдія на підставі договору №Р/А-Д/3 від 10.02.1999р. управляла правами на створені В.Дахно аудіовізуальні твори, а з 2003р. стала управляти ще й правами на опис і зображення персонажів на підставі договору №П/Д-К/21 від 26.09.2003г. з С.Кулаковим, як правонаступником прав В.Дахно за авторським договором. І саме на підставі цих договорів і був укладений договір з ТОВ "Казка". Це все є у матеріалах суду.

8. Витяг із статті: Натомість виключні майнові права – це коли автор дозволяє/забороняє використання свого твору та отримує за цю діяльність гроші. З такими правами можна робити будь-що – передавати в спадок, дарувати чи продавати.

Коментар: А це некоректний висновок!

Якщо мова йде про виключні права на використання – то можна тільки використовувати твір, а не "робити будь-що – передавати в спадок, дарувати чи продавати". Тільки у випадку передачі (відчуження) виключних майнових авторських прав набувач прав може "робити будь-що..."!

Така передача відбувається на відплатній основі. Отже, Н.Дахно відомо, що її батько за життя отримав на власний рахунок в Ощадбанку зазначену авторську винагороду у повному обсязі. Однак, мабуть навмисно, Н.Дахно замовчує про це.

Ось нерозуміння цієї деталі і визиває присутності чергового "диявола". Тим більше, що нижче автор статті правильно пишете: "Надання ліцензії означає, що автор залишається власником майнових прав, але дає право відповідним людям/організаціями, тобто ліцензіатам, виконувати певні дії протягом обмеженого часу". Отже, саме на підставі авторського договору з С.Кулаковим Гільдія й надавала ТОВ "Казка" право на використання зображень козаків для створення книг.

9. Витяг із статті: 7 березня 2003 року Володимир Дахно справді віддав свої виключні майнові права на опис та зображення козаків "Гільдії", а отже уповноважив останню отримувати гроші за використання своїх Грая, Ока і Тура як за його життя, так і після смерті.

Коментар: Висновок необґрунтований повністю!

По-перше, це Ліцензійний договір №Д/1 від 07.03. 2003г. про виключне використання твору. Твором за цим Договором згідно "Акту сдачи-приемки произведения" є малюнки за мотивами мультиплікаційного кінофільму "Как козаки кулеш варили", що зафіксовані на "материальных носителях целлулоиде и писчей бумаге, в которых выражено произведение", а не "опис та зображення козаків" як зазначено у публікації!

По-друге, цей ліцензійний договір надає право на використання твору і не може уповноважувати на збір винагороди за використання опису та зображень Грая, Ока і Тура...".

Збирання винагороди здійснювала Гільдія за іншим договором (про членство В.Дахно у Гільдії), передбаченим ст.49 ч.1 Закону №3792-ХІІ й тільки у формі роялті за використання малюнків зображень козаків, які були передані за вищевказаним актом.

А права на ці малюнки передавались виключно задля використання опису і зображень при створенні книги "Як козаки куліш варили", про що зазначено у преамбулі цього договору (№Д/1 від 07.03. 2003р.). Саме цю книгу в 2003 році й видало парламентське видавництво Верховної Ради України, розпочавши серію книг - "Антологія української анімації".

Про реалізацію мети свого батька та Є.Кирича Н.Дахно також знає, але чомусь замовчує.

10. Витяг із статті: Відповідно до ч.3 ст.32 закону "Про авторське право та суміжні права" такі "подарунки" можна робити тільки особі, а не організації. Тим паче, якщо та, як "Гільдія", за своїм статутом є неприбутковою.

Коментар: Висновок надуманий!

Це не був "подарунок" і не була передача (відчуження прав), а був Ліцензійний договір на право використання, тому можна передавати такі права будь-якій юридичній особі!

Отже, Гільдія у відповідності із Статутом та законодавством має право набувати будь-яке майно і майнові права задля досягнення мети створення. Надання ліцензії не є комерційною діяльність, а є обов’язком Гільдії (як ОКУ) здійснювати функції, зазначені ч.1 ст.49 Закону №3792-ХІІ.

11. Витяг із статті: У свою чергу в 2013 році "Гільдія" подає до суду інший позов – вимагає частково позбавити доньку покійного аніматора авторських прав.

Коментар: Про визнання недійсним свідоцтва про спадщину Н.Дахно – це окремий позов, який не стосується позову Н.Дахно до ТОВ "Казка", але наявність якого з’ясувалася саме у суді за позовом Н.Дахно.

Дарницький райсуд постановив визнати свідоцтво Наталії про спадщину частково недійсним.

Саме на це рішення суду Н.Дахно подала апеляцію, вимагаючи проведення експертизи договору, оригінальний примірник якого за її проханням було залучено до справи з ТОВ "Казка" у Печерському суді.

12. Витяг із статті: На суд представники організації приносять тільки копію трьохстороннього договору "Гільдія"-Дахно-Павленко. Донька заперечує цей документ і подає зустрічний позов щодо визнання цього договору недійсним. Наталія Дахно шокована: "Мало того, що це копія. Так ще підпис незрозумілий, ніби накладний. Мій тато, архітектор, завжди виводив чіткі лінії, а тут взагалі незрозуміло що".

Коментар: Чому ж Н.Дахно не надавала таку заяву у Печерському суді (перша інстанція), в якому за її заявою було долучено оригінал цього трьохстороннього договору, нібито для експертизи?

Але експертизу вона і не збиралася проводити. Заяви Дахно про проведення експертизи договору у справі немає. А ось той оригінальний примірник договору №Д/1 від 07.03.2003р., копію якого "оскаржила" Н.Дахно, загадково зник з матеріалів прошитої справи у Печерському суді після повернення з касації!

І тому, напевно, Н.Дахно "шокована" "незрозумілим підписом" і сподівалась на визнання у суді копії договору недійсним. Таким чином, з причини відсутності у Гільдії оригіналу договору №Д/1 від 07.03.2003р., який чомусь зник з судової справи, суд визнав цей договір недійсним.

Але, Н.Дахно, мабуть, не звернула увагу, що договір трьохсторонній й тому повинен бути ще один оригінальний примірник цього договору. Саме з цієї підстави за рішенням колегії суддів касаційного суду, зазначене рішення апеляції і було скасовано. Оце і є приклад маніпуляції з боку Н.Дахно та її "радників".

13. Витяг із статті: У 2006 році Людмила супроводжувала чоловіка, коли той писав заяву на вихід з лав "Гільдії". За словами Ларюшкіної, це відбувалось в присутності Сергія Кулакова, директора організації. "Кулаков казав – не треба розривати контракт! Володимире Авсентійовичу, я вам буду допомагати, ви що!", – згадує жінка".

Коментар: Відверта брехня!

С.Кулаков не був присутнім при "написанні" В.Дахно заяви про вихід з лав "Гільдії кінорежисерів 24/1" і йому стало відомо про цю заяву вперше лише зі слів Н.Дахно у Печерському суді та вдруге – з цієї публікації.

Між тим, у телефонній розмові В.Дахно сказав С.Кулакову, що він пам’ятає про умови конфіденційності авторського договору від 21.09.2003р. і не збирається виходити з "Гільдії кінорежисерів", яку він створював разом з іншими колегами.

Тому, на наполегливе прохання колишньої жінки (щоб вона відстала від нього) надав їй заяву про вихід з Гільдії авторів "Сяйво слов’ян", яка припинила своє існування ще у 2002 р., і передав Л.Ларюшкиній саме свій примірник договору з Гільдією авторів "Сяйво слов’ян".

Однак, у суді Н.Дахно надала заяву, нібито надану до дирекції "Гільдії кінорежисерів 24/1", на якій є відмітка у її прийманні як нижче зазначає сама Н.Дахно "невідомої мені людини"! У дирекції Гільдії не було жодного співробітника, а відмітка в отриманні не є підписом С.Кулакова.

Отже, чергова брехня на підставі вигаданого документу. Але, з огляду на те, як суди прислуховуються до "аргументів" команди Н.Дахно, ми не здивуємось, якщо цей "примірник" буде визнаний судом як доказ.

14. Витяг із статті: Тоді ж вона попросила "Гільдію" надати всі документи, що стосувались діяльності Володимира поки його права були в колективному користуванні. "Ми піднімаємо ці документи, з’ясовуємо, що там крутились доволі великі гроші... Тато в шоці, він нічого про це не знав", – згадує Наталя.

Коментар: Відверта брехня! Не зрозуміло куди "вони піднімали ці документи", на скільки вони були "важкі"? Можливо Н.Дахно хоча б назве, що це за "ці документи" і де саме "крутились доволі великі гроші…"? Мабуть це знов чергова спланована брехня "ляльководів", щоб приховати дійсний злочин, який досі відбувається?

15. Витяг із статті: Сергій Кулаков запевняє, що ця історія просто не могла закінчитись. Передусім, він не пам’ятає, щоб підписував заяву про вихід Володимира Дахна з лав організації. Документ, який принесли в суд як доказ, він вважає фальшивим: "На цій заяві стоїть підпис про отримання, але невідомої мені людини. Тобто ким отримано – невідомо. Підпис на документі – не мій, а працівників "Гільдії", які могли б приймати цю заяву, у штаті не було. До того ж, на мій погляд, на оригіналі заяви підпис зроблений на струнному принтері голубим кольором".

Коментар: С.Кулаков надавав чітку відповідь, що В.Дахно не підписував заяви про вихід з "Гільдії кінорежисерів 24/1", що цього не було і бути не могло.

Дахно В.А. – один з засновників Гільдії, про що зазначено у матеріалах Гільдії в Мінюсті України. Тоді чому Н.Дахно не надає цю "заяву" до суду?

Це черговий фейковий "доказ" зі слів зацікавленої особи. До того ж, це не може відповідати дійсності, тому що у документах Гільдії є особиста заява Н.Дахно (після смерті батька) про надання їй від Гільдії допомоги. Про цю заяву Н.Дахно мабуть "забула".

16. Витяг із статті: Наталя пам’ятає ту зустріч із представниками "Гільдії" на кладовищі. Там їй дали на підпис документ, за яким вона отримала 300 гривень. Цей момент донька тоді не зауважила, їй було не до того: "Як зараз пам’ятаю – вони підсунули мені той папірчик під час похорону, коли я в траурі й всяке таке".

Коментар: Брехня!

С.Кулакова під час поховання В.Дахно не було в Україні, а гроші Н.Дахно отримала у офісі Гільдії у Будинку кіно. Про яких осіб згадує Н.Дахно, кажучи – "вони підсунули мені той папірчик під час похорону, коли я в траурі…"? Оце і є аргументація Н.Дахно в стилі "всяке таке"…

17. Витяг із статті: Наталя пам’ятає дещо з таких розмов: "В день татового похорону до мене підходить Кулаков. Каже, ти ж не забудь, що через півроку ти в права вступиш, там ще в тата є гроші на рахунку, тобі ж їх всі треба буде забрати... До чого він це говорив, я не знаю".

Коментар: Брехня! С.Кулакова фізично не було в Україні. Що ж до нагадування про вступ у спадщину, то це правда, але про це С.Кулаков їй неодноразово нагадував, коли Н.Дахно приходила у Будинок кіно.

18. Витяг із статті: Утім, на думку суду, підписаний під час поховання батька у 2006 році папірець свідчить про інше – Наталя отримала роялті, а отже знала, що договір існує.

Коментар: А це і є документальне підтвердження відвертої попередньої брехні Н.Дахно.

19. Витяг із статті: Тож маючи лише копії оскаржуваного договору, "Гільдія" виграє суд – Наталя Дахно більше не має майнових прав на персонажів свого батька. Втім, організація й надалі не надає оригіналу документу і в зв’язку з цим 13 травня 2015 року Апеляційний суд міста Києва визнає договір недійсним.

Коментар: Це є викривлення реальної інформації, оскільки, як вже вказувалось вище, оригінал цього договору "загадково" зник з матеріалів прошитої судової справи у Печерському суді! І про це є відповідний запис у матеріалах справи.

Отже, брехня повторюється, але під іншим ракурсом, щоб заплутати читача і представити діяльність Гільдії та особисто С.Кулакова у негативному плані. А що до рішення Апеляційного суду, то це на його сумлінні, оскільки цей суд не прийняв до уваги документ з Печерського суду щодо зникнення оригіналу договору!?

20. Витяг із статті: Суд доводить, що папірець, який Наталія Дахно підписувала під час похорон, зовсім не квитанція про виплату роялті. На документі взагалі не має вказівки щодо цільового призначення виплати грошей. Отже Наталія Дахно таки має право на спадщину батька.

Коментар: Ось приклад "логіки незалежного" суду! Справа у тім, що у Гільдії, як організації колективного управління, будь-яких інших грошей, крім роялті, не було і не могло бути. І суд приймає на цій підставі рішення про "право на спадщину"?

21. Витяг із статті: Утім, він усе ж мусив віддати договір на вимогу суду й от вже більше року як він не має його на руках. При ньому лише нотаріально засвідчена копія. У судових документах останнє підтверджується.

Коментар: І знову викривляється реальний стан подій. Оскільки вже мався досвід зникнення оригіналу договору у Печерському суді, адвокат С.Кулакова звернувся до голови суду про порушення процедури надання оригіналу документу і змусив суд виконати цю процедуру за законом, і тільки після цього був наданий оригінал авторського договору для проведення почеркознавчої експертизи за заявою Н.Дахно.

22. Витяг із статті: Цікаво, що "Гільдія" підтримує цей позов. Організація визнає, Сергій Кулаков – правовласник опису та зображень трьох козаків, а договір "Гільдія"-Дахно-Павленко стосувався права лише на один "твір" – книжку видавництва "Казка".

Коментар: А чому "цікаво"? Де тут "інтрига"? Все правильно: Гільдія отримала ліцензію (дозвіл на використання), а С.Кулаков отримав у 2003 році всі майнові права особисто від В.Дахно. Це книга Парламентського видавництва Верховної Ради України 2003 року.

23. Витяг із статті: Ольга Шевченко, адвокат Наталії Дахно, приголомшена: "Тобто ми четвертий рік слухаємо справу, в якій "Гільдія" вважає себе правовласником зображень, створених Дахном, а тут вони ("Гільдія", – ред.) заявляють, що цей договір стосувався тільки книжки?"

Коментар: Виходить, отакий юрист О.Шевченко, яка неуважно вивчає зміст різних за законодавством авторських договорів. То є її та Н.Дахно проблемою.

24. Витяг із статті: Ольга Шевченко, адвокат, бачила договір у суді. Вона запевняє – умови конфіденційності стосувались лише винагороди.

Коментар: Брехня! У договорі чітко зазначена воля В. Дахна, який попереджав про негаразди, які можуть виникнути навколо його особистого волевиявлення. Наводимо відповідний пункт Договору:

5. Обеспечение конфиденциальности

5.1. Стороны предпримут все необходимые меры для того, чтобы предотвратить полное или частичное разглашение указанных сведений и формулировок настоящего авторского договора или ознакомление с ними каких-либо лиц без взаимной письменной договоренности. При этом соблюдение указанного условия конфиденциальности, непосредственно связано с соблюдением условий настоящего авторского договора о передаче исключительных прав интеллектуальной собственности на объекты авторского права, указанные в приложении №1 и приложении №2 настоящего авторского договора.

25. Витяг із статті: Наразі головне завдання суду – вияснити, чи справжнім є підпис Володимира Дахна на договорі з Сергієм Кулаковим.

Коментар: Автор статті чомусь не надав наступну інформацію, хоча про неї було йому повідомлено.

Результати першої експертизи, яка проводилась експертами МВС за кримінальним впровадженням, викликали сумнів у Н.Дахно, і суд задовольнив її клопотання про проведення судової експертизи фахівцями системи Мінюсту України.

На початку 2017 року сторони отримали результат другої судової експертизи авторського договору між В.Дахно і С.Кулаковим про передачу виключних майнових прав.

За результатами судової почеркознавчої експертизи "підпис Дахно В.А. на договорі є чинною і належить саме йому". До того ж експерти визначили, що "будь-якого технічного втручання в підпис на оригіналі договору не виявлено".

Ця правда не задовольняє ні Дахно Н., ні Е.Кирича, бо вони за всіма "виграними" судовими справами повинні повернути отримані кошти, а у складі їх дій вбачаються ознаки злочину (крім ст.176 КК України за порушення авторського права, ще і ст.190 КК України – шахрайство за зговором).

26. Витяг із статті: "І я хочу, щоб ця спадщина лишилась у моїй сім’ї, у моїй країні" (Н.Дахно).

Коментар: Кожне "хочу" повинно мати правове підґрунтя для його реалізації. Від "хочу" Н.Дахно це не залежить, оскільки автор В.Дахно зробив свій вибір ще при житті – мабуть, у нього були підстави це зробити не на користь своєї доньки.

А пишномовний натяк про "мою країну", хоча і пафосний, але безпідставний, оскільки С.Кулаков передав свої права в управління українській громадській організації, а також його представляє теж громадянин України і намірів віддавати права у Росію немає.

Але, якщо, незважаючи на висновки двох (!) експертиз на користь С.Кулакова і інших документів, судова тяганина буде продовжуватись й прийме політичне забарвлення, то, можливо, йому слід замислитись про інший спосіб захисту своїх прав, мабуть, за допомогою міжнародного суду…

А на останок хочемо читачам повідомити, що за заявами С.Кулакова у 2014 р. і у 2017 р. відкриті дві (!) кримінальні справи. Вони теж чомусь затягуються. Але маємо надію, що це якось обумовлено великим завантаженням правоохоронних органів і закінченням розгляду судових позовів за цими справами.

Маємо надію, що нарешті запанують справедливість і закон та в Україні запрацює верховенство права!

Анатолій Бойченко, юрист, Голова виконавчої дирекції ГО "Захист прав творців", спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора. "Українська правда. Життя" готова опублікувати позицію іншої сторони конфлікту для подальшої дискусії.