Як захиститися від однієї з найагресивніших інфекцій

15077
27 липня 2018

Уже кілька днів я відчуваю себе захищеною. Після щеплення у моєму організмі виробляються антитіла до гепатиту В.

Рука не болить і немає жару, про який мене попереджали. Знаю, що зробила правильний крок.

І оскільки 28 липня – Всесвітній день боротьби з гепатитами – немає ліпшого часу, аби обговорити загрози, які несе з собою ця недуга.

 

Гепатит В – одна з найагресивніших інфекцій.

Потрапляє до організму через кров, навіть через слину.

Вражає печінку: спершу фіброз – відмирання клітин, далі – цироз і рак.

Щороку гепатит В забирає 700 тисяч життів по всьому світові.

Ним уже хворіє чверть мільярда людей на планеті і півмільйона з них – УКРАЇНЦІ.

Недугу складно вилікувати, особливо у дітей, але можна захиститися від інфекції – вакциною. 

 

Щеплення від гепатиту В за українським календарем роблять у перший день життя.

Та далеко не всі бачать потребу захистити дітей.

Аргументи відмов: від "вакцина провокує розвиток раку" (жодних доказів тому у авторитетних медичних виданнях не знайти, натомість подібними міфами рясніють "мамські" форуми) до "гепатит В – хвороба винятково повій і наркоманів, захищати маленьких діток від неї ні до чого".

"ГЕПАТИТ В – ХВОРОБА ПОВІЙ І НАРКОМАНІВ"

На моїх очах, відмовляючись щеплювати дитину, жінка сказала: "Відповідальність беру на себе".

 

У ту мить за крихітку на пеленальному столикові мені стало страшно.

Днем раніше я побачила, до чого може призвести така недалекоглядність.

Центр гепатології ІПАГУ. Пофарбовані яскравими кольорами стіни, на них звірята з мультфільмів. Коштом благодійників тільки закінчили ремонт.

Коридором бігають діти, подекуди разом з тупотінням ніжок доноситься сміх.

Та приводів для веселощів у них небагато – крапельниці зранку до вечора.

Чверть дітей тут мають серйозні ураження печінки, спровоковані гепатитом В. Усі вони невакциновані.  

ФОТО: ІПАГ

Гепатит В для дітей до п’яти років  особливо небезпечний, бо одразу переходить у хронічну стадію.

У найкращому разі вилікувати вдається кожного третього пацієнта.

Для решти єдиний порятунок – трансплантація печінки, а в Україні це майже вирок.

Недуга у дітей особливо підступна тим, що дається взнаки лише на пізніх стадіях.

Наприклад, набрякли ніжки, збільшилася селезінка.

Мама звертається до лікарні, а їй кажуть: цироз.

ВОНИ ДУМАЛИ, ЩО "В" ЇХ НЕ СТОСУЄТЬСЯ

ФОТО – ІПАГ

У куточку дитячої кімнати – 2-річний блондин з великими сірими очима.

Будує піраміду з кубиків. У нього теж цироз печінки.

Лікування лише починається і поки жодних прогнозів.

Мама не хоче називати імені і просить, аби ніхто не дізнався, що дитя тут.

У них в селі про хворобу ніхто не знає, мовляв, люди будуть цуратися.

Гепатитом сина заразила вона сама: коли народжувала, не знала, що інфікована, але якби у день його появи на світ не відмовилася від вакцинування – вони б тут не опинилися.

Адже навіть якщо мама хвора, дитя після щеплення буде здоровим.

Тоді жінка про це не думала, всі відмовлялися від вакцини, от і вона повелася.

Думала, її родини гепатит В не стосується. Зараз шкодує, що не можна повернути час назад, і, ніжно перебираючи волоссячко сина рукою, тихо плаче…

 ФОТО – ІПАГ

Можливо, ви гадаєте, що ця жінка хвора, бо неблагонадійна?

Ні, вона дружина, мама трьох дітей, медсестра, яка по роботі мала контакт з кров'ю.

Жінка, яка хотіла бути доглянутою, тому ходила до салонів краси.

Їй самій колись робили вливання компонентів крові.

Гепатит В, як і СНІД, давно вже не хвороба лише секс-працівниць чи наркозалежних.

У групі ризику – усі ми.

Ті, хто хоча б раз у житті був у стоматолога чи на манікюрі.

На кінчику голки шприца, на яку подекуди можна настромитися в парку чи на пляжі, вірус гепатиту В живе місяць.

Тоді як ВІЛ, якого всі ми так боїмося, гине за 48 годин. Інколи достатньо скористатися з інфікованою людиною одним гребінцем.

"БРУДНА" КРОВ

Не менша загроза – донорська кров, якість якої в Україні жахає.

Взяти хоча б історію, що трапилася у Вінниці у 2014-2015 роках.

Гепатити В і С там виявили у 31 онкохворої дитини, що лікувалися в обллікарні й отримували вливання компонентів крові.

 

Комісія департаменту охорони здоров’я дійшла до висновку, що двадцятьох нею й заразили.

 

Однак винних не знайшли, бо у тому ж звіті написали: ніхто не винен – ані в самій лікарні, ані на станції забору крові, просто "матеріал" перевіряють застарілим методом ІФА, який достовірний лише на 55-60%!

Розумієте, що це означає? Бути впевненій у якості донорської крові Україні – неможливо.

 

"Не дай Боже в Україні тебе зіб’є машина і доведеться лягти на операційний стіл, а потім ще й кров отримати", – якось поза камерою мені сказав експерт Всесвітньої організації охорони здоров`я, який працює в Україні.

Перевіряючи роботу Служби крові, він як ніхто розуміє ступінь загрози.

Свіжозаморожену плазму часто переливають дітям, які у дворічному віці починають смикати на кухні рушнички і переливають на себе окріп.    

Ретельна перевірка крові – одна з вимог ЄС до України, бо ми для Європи – джерело інфекцій.

За рівнем поширення гепатиту ВООЗ поставила нашу країну в один ряд із найбіднішими у світі країнами Південної Америки, Азії та Африки.

 

ВІДМОВА ВІД ВАКЦИНАЦІЇ: ЩО ЗА НЕЮ СТОЇТЬ?

Вакцину, найдієвіший метод боротьби з гепатитом В, людство винайшло на початку вісімдесятих.

Україна до календаря щеплень її додала 2002 року.

У середині двохтисячних охопити вдавалося по 600 тисяч дітей на рік, далі – лише погіршення статистики.

 

По імунізації одна за одною били інформхвилі про смерть від вакцинації, а 2013-го самі ж лікарі у деяких пологових відраджували вакцинувати дітей від гепатиту В.

Мовляв, препарати погані, пишіть відмову.

Тоді їх постачав харківський завод, що буцімто належав синові тодішньої очільниці МОЗу Раїси Богатирьової.

Нині ті скандали в минулому, вакцину постачає ЮНІСЕФ, який гарантує якість.

Зараз в пологових породіллям пропонують щепити дитину корейською вакциною, на якість якої не нарікають, на побічні реакції також.

Однак згоду на щеплення підписує одна з двох жінок.

 

Я б могла це зрозуміти, якби за кожною з відмов стояло хоча б розуміння ризиків, наприклад: "Дитина може заразитися і шанси її вилікувати у мене будуть 1 до 3".

Але ж ні – у більшості випадків це "стадний інстинкт", спровокований лавиною міфів із інтернет-форумів, про реальну загрозу майже ніхто не задумується.

Кожна, як і жінка з відділення гепатології, думає: мене це не стосується.

"А РАПТОМ МЕНЕ "В" СТОСУЄТЬСЯ?"

"А раптом саме мене і стосується?", – якось подумала я. На манікюр ходжу, до стоматолога записалася наприкінці тижня, кров мені, коли хворіла раком, переливали.

Та це просто щастя, що досі здорова, адже від гепатиту В я не захищена, як і більшість тих, хто народилися до 2002 року.

Я захотіла захиститися.

Таку непопулярну серед дорослих вакцину вдалося знайти лише в одній з десяти приватних клінік, в державних від гепатиту В прививають лише дітей.

Перше щеплення позаду, менш як за місяць – ще одне, а потім третє.

 

Перед ін’єкцією – аналіз крові і консультація лікаря.

Найбільше боялася, що після пережитого онкозахворювання, та ще й з трансплантацією кісткового мозку, не можна вакцинуватися.

Виявилося – ще один міф, через п’ять років після одужання навіть треба!

"Як шкода, що мами, які діток до нас приводять на щеплення, самі не хочуть захиститися", – наприкінці розмови прикро визнала лікарка.

За рік у неї всього кілька таких як я "клієнтів".

Це означає, що більшість з тих, кому за 15 років, до гепатиту В вразливі.

Дорослим, звісно, пощастило більше, аніж дітям – шансів одужати 70%, от тільки дороговартісне лікування розтягується на півроку, з використанням інтерферонів, дія яких подібна до хіміотерапії.

"Пеклом на Землі" називають її ті, хто встиг на собі відчути. То чи варто ризикувати?

У переддень Всесвітнього дня боротьби з гепатитами Центр громадського здоров’я буде безоплатно перевіряти людей на вірусні гепатити і ВІЛ.

Київ, вул. Ярославська, 41, на 5 поверсі (актова зала), з 10-00 до 14-00.

Пам’ятайте:  обізнаний – значить озброєний!

powered by lun.ua

Головне на сайті