Реформа спорту: кому потрібні зміни і хто їх боїться

Зараз спортивна спільнота України стоїть на черговорму роздоріжжі.

Як і у 2015 році, ми бачимо боротьбу майбутнього галузі з радянським минулим.

Як тільки прогресивна частина спільноти почала говорити про реформу спорту – всі одразу почули кулуарні стогони старої системи.

І якщо, з одного боку, в бажанні залишити у Верховній раді профільний Комітет молоді та спорту можна знайти логіку, то з іншого – це перший дзвіночок спортивній спільноті, що реформа знову може не відбутись під тиском старої системи.

Президент, майбутній прем’єр-міністр і всі ми маємо зрозуміти, що якщо все зараз лишити як є, то в цій битві переможе радянщина, а спорт буде продовжувати проїдати бюджетні кошти, яких щодня буде просити все більше і більше, ми будемо продовжувати будувати нестандартні зали та втрачати кращих.

Мій досвід, який я отримав в США та Європі, дозволяє казати відкрито, що стара система неефективна і зараз ми ризикуємо чергові 5 років застрягнути в її тенетах.

В попередній статті я вже описав основні актуальні проблеми галузі, які зараз конче необхідно змінити.

За останні тижні, розмовляючи з представниками спортивної спільноти, мені стали зрозумілими основні перепони, які можуть вдруге (після 2015 року) зупинити важливі зміни в галузі – і це панічний страх змін:

1. Страх змін у ряда публічних службовців, які контролюють потоки та працівників галузі нижньої ланки, які роками потроху підживлювались бюджетними коштами.

2. Страх змін представників спортивної спільноти, які не прагнуть змін, не розуміють завдань реформи і того, як вона на них відобразиться.

Якщо з першим страхом ми нічого не можемо вдіяти. Крім того, що бути готовими до опору системи.

То другий ми можемо подолати максимальним залученням основних стейкхолдерів до формування політики та зрозумілою просвітницькою кампанією.

В реформі спорту в першу чергу зацікавлені ми, платники податків і держава. Бо ми хочемо гарантованої якісної послуги, а державі потрібне здорове населення та зменшення навантаження на бюджет.

Я впевнений, що реформа спорту має бути спрямована на прогресивні зміни в нашому суспільстві, зміну усталених процесів і відхід від центриського методу управління галуззю.

Що в свою чергу сприятиме розвитку і формуванню ринку послуг, де держава і суспільство будуть основними замовниками.

Ми, як прогресивне суспільство, маємо визначити, що для нас первинне: медалі, масовість чи безпека держави?

Кожна країна розставляє свої пріоритети:

⛹️‍♀️ Для тоталітарних країн, імперій та їх відголосків – це медалі та престиж країни на світовій арені;

⛹️‍♀️ Для Ізраїля історично головною стала обороноздатність країни і тому там спорт – це в першу чергу підготовка майбутніх армійців;

⛹️‍♀️ В більшості розвинених країн акцент надається масовості спорту, який формує націю, оздоровлює і об’єднує;

⛹️‍♀️ Є також країни, де чітко пріоритизують види спорту і їм надають адресну фінансову підтримку, при цьому розвивають масовий спорт.

Який шлях обере Україна?

Це має залежати від нас з вами, від кожного, хто зараз не в системі, не залежить від бюджетного фінансування, має критичне мислення, досвід, сплачує податки і бажає жити в кращій країні.

На мою думку, спорт в Україні може стати об’єднуючим фактором, який зшиє країну і дасть позитивний поштовх.

В мою команду входять професіонали галузі, які останні роки працювали над законодавством в галузі спорту, успішно провадять інновації в структурах своїх федерацій, організовують масштабні змагання і виховують майбутні покоління.

Ми зібрали свій та міжнародний досвід і напрацювали Концепцією Реформи Спорту, яка нарешті може дати можливість впровадити в галузі evidence based decision making, а не ручне управління.

А також, дозволить надати автономію федераціям, створити один єдиний юридичний суб’єкт "спортивне ГО", децентралізувати процеси, повністю оцифрувати спорт і легко запровадити принцип "гроші ходять за дитиною" в спорті.

Так, це не стратегічний документ, але він базується на досвіді та знаннях і може стати основою потрібних змін.

А починати потрібно з розуміння, що ж таке реформа? – "це комплекс заходів, якими вводяться на заміну старих нові суспільні відносини в будь-якій сфері суспільного життя, що призводить до зміни умов діяльності всіх".

Тобто, завдання будь-якої реформи не знищення всього що є, а досягнення нового стану суспільства, в якому не можуть існувати перешкоди позитивному розвитку, які існували в попередньому стані.

Наразі, система спорту в Україні нагадує гібрид радянської і підлаштованої української. Саме тому, в умовах ринкової економіки, вона викликає конфлікт всередині себе, що призводить не до розвитку, а до гальмування і самознищення.

Отже, об’єднання, реорганізація, чи старі порядки?

Крім досвіду за океаном, я вивчав систему управління спорту Великобританії і, на мою думку, вона найближче підходить для України.

Саме тому, мені одразу відгукнулась ідея "гуманітарного міністерства" і я бачу великі перспективи для спорту в об’єднанні з культурою та інформаційною політикою.

В сучасному світі спорт не існує без ЗМІ і це стосується як популяризації, так і прибутків. Найсильніші ліги світу та чемпіонати основну частину коштів отримують саме з відео трансляцій, навіть федерації в Україні мають практику отримання фінансування з трансляцій міжнародних турнірів.

Що ще ми з цього отримуємо? – батьки дивляться ТВ і ведуть дітей на секцію, або дитина сама просить спробувати той, чи інший вид спорту, потім вони йдуть на змагання, купують абонемент на гру улюбленої команди, замовляють через інтернет атрибутику і так далі. Все взаємопов’язане в сучасному світі, він стає глобальним і відкриває нові ринки та можливості.

Якщо об’єднати культуру і спорт під одним дахом сучасних багатофункціональних центрів, будувати такі центри в регіонах та почати дивитись на спортивні змагання, як на розвагу (entertainment), правильно організувати бізнес процеси і об’єднати державу, місцеве самоврядування та суспільство – ми отримаємо сучасну інфраструктуру і конкуренцію, що неминуче призведуть до підвищення якості послуг і підготовки спортсменів.

Така синергія дозволить спорту змінюватись та швидше розвиватись.

Якщо Міністерство молоді та спорту таки залишать окремим центральним органом виконавчої влади, то в першу чергу необхідно:

• забрати у нього невластиві функції і передати їх організаціям громадянського суспільства,
• відділити спорт високих досягнень та керування інфраструктурою в окремі агентства,
• сформувати Спортивний Фонд по типу Культурного Фонду України і давати державні гранти на інноваційні проекти,
• урівняти ДЮСШ та клуби в правах,
• встановити чіткі та чесні правила гри в галузі.

Але – реформу потрібно провести в будь-якому з варіантів розвитку ситуації.

У нас зараз майже відсутній професійний спорт, а олімпійці мають конкурувати з розвинутими країнами на світовій арені, дитячий же спорт конкурує з гаджетами та шоу-бізнесом.

Тому, лише об’єднавши свій досвід і можливості, ми маємо шанс ефективніше популяризувати спорт, що потягне за собою розвиток ринку, нові технології, нових лідерів та нову якість життя.

Нам конче необхідні прогресивні зміни саме зараз.

Ми маємо увірватись в нову еру спорту і цього не треба боятись!

Станіслав Медведенко, громадський діяч, дворазовий чемпіон НБА, спеціально для УП.Життя

Титульна світлина Wavebreakmedia/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

"У нас тут не армія", або Як виховують майбутніх зірок київського "Динамо"

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу або Telegram про здоров'я та здоровий спосіб життя.