Чи всі українські бабусі та дідусі рівні у своїх правах?

Моя бабуся – громадянка України.

Вона пенсіонерка, пропрацювала все життя, має необхідний для призначення пенсії страховий стаж.

Конституція України гарантує їй право на пенсію як невід’ємну складову соціального захисту. Але є одна обставина, через яку вона вже багато років не може скористатися цим правом.

Щоб отримати свою пенсію, звичайна бабуся піде до найближчого відділення банку. Можливо, він навіть розташований за кілька метрів від її будинку. Але не моя бабуся, яка постійно проживає на тимчасово окупованих територіях.

Вона не виїхала з окупації та пояснює своє рішення тим, що не хоче залишати свій дім та свій сад окупантові, не може кинути могили своїх близьких і не готова бути тягарем.

Щоб отримати пенсію, вона має прокинутися о 4-й ранку, звернутися до перевізника, заплативши останньому ледь не половину своєї пенсії (перевізник на 4-5 людей коштуватиме приблизно 4 тисячі гривень, і це у межах найближчих населених пунктів), простояти 5-6 годин у черзі під палючим сонцем, дощем чи на морозі разом з іншими пенсіонерами, адже 60% людей на КПВВ (пунктах пропуску на лінії розмежування) – це люди похилого віку.

Якщо вона вирішить "заощадити", то зможе перетнути КПВВ пішки – це стане десь у 300-400 гривень та купу здоров’я.

Бабусі доведеться "імітувати" внутрішнє переміщення, кожні 60 днів проходити ті ж самі "кола пекла" на КПВВ, тому що сьогодні механізм для реалізації права на пенсію доступний лише для переселенців. Вона щиро не розуміє, чому не може отримати пенсію, яку заробила тяжкою працею, а я не можу пояснити їй цю несправедливість.

Моїй бабусі пощастило – в неї є ми, діти та онуки, які готові вмовити її не витрачати своє здоров’я на перетин лінії розмежування та підтримати її матеріально.

Проте таких, як вона, – одиниці. Для більшості пенсіонерів, які стали заручниками окупації, пенсія була і залишається єдиним джерелом існування, якого ледве вистачає на найнеобхідніше – їжу та ліки. Моторошно усвідомлювати, що є ті старенькі, які померли, так і не дочекавшись своїх пенсій.

Станом на серпень 2014 року близько 1,2 мільйона пенсіонерів було зареєстровано на тимчасово окупованих територіях. Сьогодні близько 700 тисяч пенсіонерів зареєстровані як внутрішньо переміщені особи (ВПО), та лише 500 тисяч із них отримують пенсії. Всі інші пенсіонери, які не зареєстровані як ВПО, не можуть реалізувати своє конституційне право на пенсію.

Водночас невиплата пенсій цим людям сьогодні не позбавляє від обов’язку виплачувати їх у майбутньому. Більше того, пенсія є майном і входить до складу спадщини.

За офіційними джерелами, сума пенсійного боргу станом на липень 2018 року вже сягала 62 мільярди гривень.

Однак це не просто цифри. Це людські життя. Життя наших громадян, які постраждали внаслідок війни та опинилися у пастці окупації.

Якщо ми говоримо про повернення не лише територій, а й людей – це той момент, коли Україні необхідно зайняти принципову позицію та виплачувати пенсії таким громадянам.

Надія, що ця дискримінаційна ситуація зміниться в найближчому майбутньому, є.

У Верховній Раді України було зареєстровано законопроєкт 2083-д, що передбачає механізм для реалізації права на пенсію мешканцям тимчасово окупованих територій без обов’язкової реєстрації як ВПО.

Доки довідка ВПО є реквізитом для доступу до прав і свобод, зокрема права на пенсію, можна говорити про існування "штучного статусу ВПО" та навіть про "примус до внутрішнього переміщення", що суперечить міжнародному праву та хибно відбивається на іміджі України як на міжнародній арені, так і в очах наших громадян, які відчувають себе покинутими сам на сам із викликами окупації.

Крім того, положення законопроєкту 2083-д дозволять отримати пенсії за весь строк без обмежень (наразі діє обмеження в три роки), зокрема спадкоємцям.

Це поступово зменшить пенсійний борг (частина суми пенсії виплачуватиметься одночасно, а решта суми – рівними частинами щомісяця).

У випадках втрати чи пошкодження документів, необхідних для призначення та розрахунку пенсій, законопроєкт 2083-д передбачає відновлення даних із державних реєстрів.

Важливо також, що ті громадяни, які досягли пенсійного віку вже в окупації і, відповідно, не сплачували страхові внески, зможуть докупити страховий стаж без застосування коефіцієнту.

Таким чином до бюджету Пенсійного фонду України будуть надходити додаткові кошти.

Законопроєкт 2083-д – це не #зрада.

Це майбутнє наше та наших дітей, які не хочуть сплачувати мільярдний пенсійний борг, адже він нікуди не зникне.

Це підтримка наших громадян в окупації. Це допомога тим, без кого тимчасово окуповані території будуть просто територіями.

Ганна Дудінська, юристка програми "Радник" та експертка у сфері прав людини, спеціально для УП.Життя

Титульна світлина photographyMK/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

Українська пенсіонерка – у списку ТОП-100 надихаючих жінок за версією ВВС

Біженство з бар’єрами. Як (не)виплачуються пенсії людям з Донбасу

"Пенсія, яку заробили". Як тисячі жителів сходу України позбавлені виплат

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.