Вчорашні трієчники діагностуватимуть наших із вами дітей

Протягом останніх шести місяців ми вже неодноразово чули, що в Україні не вистачає лікарів.

Профспілкові організації, посадовці усіх рівнів, очільники МОЗ називали дефіцит у 33 тисячі осіб, нестачу в 41%, необхідність збільшення чисельності окремих спеціальностей удвічі тощо.

Схоже, що МОЗ остаточно визначився зі стратегією подолання дефіциту лікарів на минулому тижні, розвернувши назад одвічний закон переходу кількості у якість.

9 липня на сайті міністерства з’явився проект наказу "Про критерії успішного складання тестових екзаменів ліцензійних інтегрованих іспитів у 2020році".

Цей документ, зокрема, понижує критерій "склав" екзамену із професійно-орієнтованих дисциплін "Крок-2", який майбутні лікарі складають на випускному курсі, з 60,5% правильних відповідей до 50,5%.

Ба більше, 13 липня на першому засіданні Медичної ради МОЗ, обговорювали необхідність зниження прохідного балу ЗНО із профільних дисциплін на спеціальність "Педіатрія" до 130.

Зараз встановлено обмеження у 150. Шкала оцінювання на ЗНО – рейтингова, від 100 до 200 балів.

А ще до того, у січні 2020 року, до графіку проведення Єдиного державного кваліфікаційного іспиту галузі знань "Охорона здоров’я" на 2020 рік, затвердженого наказом МОЗ із символічним номером "1", чомусь забули внести Міжнародний іспит з основ медицини, обов’язкове складання якого прямо передбачене постановою Кабміну від 28 березня 2018 року № 334.

1 червня наказ №1 оновили, але передбачений іспит, який мали складати на третьому курсі університету, до нього так і не додали.

Що ж маємо на виході?

Понижено три фільтри, які повинні були вберегти пацієнтів від лікарів-"коновалів", що просто фізично не могли б дотриматись заповіді "не нашкодь" через низький рівень власних знань та навичок.

Якщо всі вищезазначені зміни будуть затверджені, то на вході до медичних вишів вишикуються черги випускників із п’ятірками з біології, от тільки п’ятірками за 12-тибальною шкалою.

Саме у п’ятірку переводяться 130 балів ЗНО за спеціальною таблицею, затвердженою Міністерством освіти та науки (додаток 5 до Умов прийому на навчання до закладів вищої освіти України в 2020 році).

[BANNER1]

Можна припустити, що недостатність шкільних знань студенти надолужать на перших курсах університету, а тих, хто цього не зробить, відрахують за результатами іспиту з основ медицини.

Але ж ні, цього іспиту немає у графіку на 2020 рік.

Відтак горе-студент продовжить навчання і таки дійде до останнього фільтру.

Історично цей фільтр "на виході" поставили першим, запровадивши у 1999 році іспити "Крок" на третьому та випускному курсах, а також після завершення інтернатури.

Зокрема, іспит "Крок-2" складають випускники вишу, після чого відправляються в інтернатуру, де приймають перших пацієнтів.

Схоже, сьогодні МОЗ вважає нас "захищеними від некваліфікованих фахівців" (а саме такою є мета Центру тестування при міністерстві), якщо молодий лікар помиляється із кожним другим пацієнтом – 50,5% правильних відповідей.

Оскільки покликання лікарів – порятунок життя та збереження здоров’я, вважаю доцільною аналогію із російською рулеткою, коли в револьвері з шести слотів три заряджені.

От тільки я б не грав навіть при стандартних шансах один до шести.

[BANNER2]

Особливе занепокоєння викликає той факт, що поріг прохідного балу знижують за спеціальністю "Педіатрія". Вчорашні, в кращому випадку, трієчники діагностуватимуть наших із вами дітей.

Більш того, багато дитячих вузькопрофільних лікарів отримують освіту саме за цим напрямком.

Наприклад, дитячі онкологи – це педіатри, які після цієї інтернатури додатково проходять спеціалізовані курси.

Відтак, ми ризикуємо отримати не лише некваліфікованих педіатрів, але взагалі цілу когорту некваліфікованих лікарів в дитячій медицині.

Ми в благодійному фонді "Таблеточки" завжди говоримо, що дитяча онкологія є візитівкою медичної системи будь-якої країни.

Зазвичай на цю спеціальність на заході відбирають найкращих абітурієнтів, які далі навчаються по 14-15 років.

В результаті, онколог, який лікує за найскладнішими міжнародними протоколами, приймає рішення, від яких без перебільшення залежать життя та смерть дитини, проводить інтенсивну хіміотерапію та трансплантацію кісткового мозку, є кращим з кращих, відібраним ще зі шкільної лави.

Для прикладу, у Великій Британії він або вона має отримати найвищий можливий бал (ААА) за профільними вступними іспитами.

А в Іспанії мати середній бал на нижче 12,35 з 14 максимальних, при середньому балі для вступу до інших немедичних вишів у 8,58.

[BANNER3]

В Україні ж ми, на жаль, постійно стикаємось із тим, що наших підопічних по кілька місяців лікують від будь-якої хвороби – гастриту або, наприклад, бронхіту – і лише потім підозрюють рак.

В результаті втрачається дорогоцінний час, в рази зростає вартість подальшого лікування, а шанси на перемогу меншають.

А дитячий рак виліковний: у США, за окремими діагнозами, виживаність сягає понад 90%, а загалом закріпилась на рівні 85%.

Україну поки що ВООЗ відносить до країн із виживаністю ближче до 20%.

Зниження вимог до якості знань педіатрів та дитячих онкологів точно не покращить цю ситуацію.

Так, в країні не вистачає лікарів.

Так, державне замовлення за медичними спеціальностями останніми роками не виконується.

І так, завжди можна збільшити кількість випуску шляхом зниження якості "продукту", що випускається.

Але на кону дитячі життя!

Підвищення престижності медичної професії, збільшення базових окладів та загальної суми заробітних плат лікарів, постійне покращення та вдосконалення медичної інфраструктури та умов праці – ось методи, якими потрібно збільшувати кількість студентів-медиків.

Я буду радий, якщо ця колонка дійде до МОЗ, пана Степанова, голови Медичної ради Міністерства, ректоратів медичних вищих навчальних закладів України та допоможе їм схаменутись і переосмислити поточні рішення.

Але в першу чергу я хочу звернутись до абітурієнтів та студентів-медиків, до тих, хто, ймовірно, отримає поблажку у вигляді більш низьких прохідних балів.

Вчитись чи не вчитись – вибір ваш, як, власне і вибір лікувати чи не лікувати.

Я лише прошу, якщо ви вибрали не вчитись, то і не лікуйте.

А якщо вибираєте лікувати, якщо для вас професія дійсно є покликанням, а не банальною можливістю збирання "подяк" до кишені – вчіться; не соромте своїх наставників, не соромте своїх майбутніх дітей, бо колись вам доведеться відвести їх до колеги і тоді навряд вас самих влаштує "правильна відповідь лише у половині випадків".

В'ячеслав Биков, виконавчий директор БФ "Таблеточки", спеціально для УП.Життя

Титульна світлина photographee.eu/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

Степанов розповів, чи планують знижувати прохідний бал на ЗНО для медиків і чому

Не хочу вчитися. Як українських студентів-медиків змушують складати американський іспит

Як вчаться медики, які лікуватимуть нас завтра. Оцінки студентів медвишів, та про що вони свідчать

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.