Звідки беруться фейки та дезінформація, і як від них захиститися

Відколи людство отримало доступ до каналів інформування, виникло явище під назвою "дезінформація" – як окремого виду брехні.

Він має на меті розповсюдження неправдивої інформації для досягнення конкретних цілей.

Ще з давніх часів дезінформація стала частиною боротьби за владу та широко використовувалася під час збройних конфліктів.

Відомо, що такі прийоми використовував Октавіан проти Марка Антонія у битві за владу та спадок Цезаря.

Далі, Середньовіччя і Хрестові походи проти єретиків.

Маніпуляція громадською думкою під час Великої французької революції та ще багато прикладів.

Проте з розвитком друкованої преси почалася нова боротьба – за унікальність, новизну інформації та рейтинги видання.

В кінці ХІХ століття конкурентоспроможні видавці газет Джозеф Пулітцер та Вільям Герст змагалися за аудиторію, зокрема, через маніпуляції із новинами, гонитву за сенсаціями та політичну пропаганду.

Велике залучення аудиторії призвело до остаточного позиціонування преси як ще одного каналу для можливого розповсюдження маніпуляції.

Під час Другої світової війни політики, заручившись підтримкою частини медіа, використовували новини, як один із найуспішніших методів боротьби.

Саме ефірний час новин допомагав населенню розуміти ситуацію. Тому новини приваблювали все більше управлінців та політтехнологів для розповсюдження пропаганди проти інших політичних сил, держав та народів.

Для прикладу, у відповідь на бомбардування Великої Британії у 1940 році уряд запустив "Кампанію гніву", як інструмент інформаційної війни проти нацизму.

Із створенням інтернету прийшла ера онлайн-новин та соціальних мереж. Саме соціальні мережі стали найпридатнішим полем для засіювання дезінформації.

[BANNER1]

Дезінформація, як частина правди

З 2016 року, після інциденту між Дональдом Трампом та виданнями The New York Times і The Washington Post, популярність фрази "фейкові новини" значно зросла.

Його часто використовують для опису речей, які не є однаковими, включаючи брехню, чутки, обман, дезінформацію, змови та пропаганду.

І, на жаль, аудиторія все частіше пов'язує фейки із засобами масової інформації.

Як виявилося, найефективнішою дезінформацією наразі є та, що має ядро ​​правди.

Насправді, більшість інформації, що поширюється зараз, не є зовсім фальшивою і це вводить в оману.

Замість повністю сфабрикованих новин, агенти впливу переробляють справжній вміст та використовують гіперболічні заголовки, з'єднуючи достовірні факти із вигаданими темами або людьми.

Значну частину такого контенту вже навіть не маскують під новину, дезінформація з’являється у вигляді мемів, відео та соціальних дописів у Facebook, Instagram тощо.

Дезінформація часто з’являється у вигляді мемів. Фото mottive/Depositphotos

Зазвичай мем – це зображення, відео чи фрагмент тексту, який реагує на події сьогодення і зазвичай створюються для розваги.

Здавалося б, що такого ворожого чи страшного у звичайній комічній картинці?

Американський програміст та автор книг із меметики Річард Броуді класифікує "мем" зокрема як вид вірусу, який захоплює не лише інтернет, а й має вплив на людську свідомість: він легко запам’ятовується та швидко розповсюджується між користувачами.

Саме тому для мемів обирають ключові меседжі: актуальну подію, заяву політичного діяча, голосну рекламну кампанію чи гарячий тренд.

Це переконлива техніка, оскільки вона втягує і створює відчуття взаємозв’язку з іншими.

Особливо популярними після президентських виборів у США 2016 року стали політизовані меми, оскільки вірусний характер розповсюдження робить їх потужним інструментом для швидкого формування іміджу різних кандидатів.

Якщо мем викликає задоволення або обурення цілої групи читачів, то такі відчуття та асоціації посилюються ще більше.

[BANNER2]

Як захиститися від дезінформації

Можна навчитися виявляти дезінформацію та відповідально ставитися до контенту, який поширюєш.

Зазвичай дезінформація апелює до емоцій, через що сприймається гостріше і болючіше, ніж "сухі" факти.

На жаль, споживання інформації через призму емоцій призводить до того, що у реципієнта виключається внутрішній фільтр і блокується критичне мислення.

У боротьбі між допитливим пошуком першоджерела і бажанням якнайшвидше поділитися "сенсаційною", але не факт що достовірною новиною, перемагає останнє. Ось чому фейкові новини часто стають вірусними.

Аби не потрапити у пастку дезінформації, слід досліджувати джерела новин, а також звертати увагу на якість подання інформації. Як правило мова, яка використовується у таких випадках, надто спрощена.

Ще один варіант навчитися критично й беземоційно сприймати інформацію – навчитися медіаграмотності.

У сучасному світі дезінформацію подають таким чином, що навіть люди, які працюють у медіа, не завжди можуть відрізнити фейк від правди.

Щоб розуміти яким чином ЗМІ і соціальні мережі можуть маніпулювати свідомістю, потрібно знати який інструментарій вони використовують. Цьому і вчать на курсах з медіаграмотності.

Один з останніх – онлайн-курс "Качка дезінформачка" – соціальний проєкт, який реалізується командою Інституту міста (Львів) за підтримки Представництва Фонду Ганса Зайделя в Україні.

Його особливість у прикладному характері подачі інформації: матеріал курсу легко засвоюється, адже подається через приклади.

Перший потік курсу вже завершився, наразі є можливість переглянути вебінари у записі. І дізнатися про те, як створюються фейки, які фейки виникли навколо коронавірусу, де шукати і перевіряти інформацію, а також як перевіряти фото та відео.

А з вересня "Качка дезінформачка" запускає курс про маніпуляції у політичній сфері. Тема особливо актуальна напередодні місцевих виборів.

Інформація про курси на сторінці "Качка дезінформачка" у Facebook.

Чи є курси з медіаграмотності тією самою вакциною від дезінформації?

Ні, вони скоріше виступають профілактикою.

Вакцини від дезінформації не існує. Але можна виробити імунітет до неї: фільтрувати інформацію і завжди звертатися до критичного мислення.

Олена Мойсеєнко, проєктна менеджерка Інституту міста

Аліна Дармосюк, керівниця програми комунікації Інституту міста

Титульна світлина rfphoto/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

КоронаВірусне: спростовуємо фейки, якими обріс CoViD-19

Культурна політика: по той бік фейків

20 фейкових статей: як західні науковці рік обдурювали наукові журнали

Фейк на 20 тисяч репостів. Як українець у Facebook експериментував