Принципи щасливого материнства. Особистий досвід

Я вважаю себе щасливою самореалізованою людиною.

І мені дуже хочеться, щоб у нашому суспільстві було якомога більше таких же людей, особливо серед жінок.

Тому з великим задоволенням хочу поділитися своїми принципами материнства та грудного вигодовування, які дуже близькі до того, з чим я йду по життю.

Ось вони:

👩‍👦 Найважливіша в моєму житті – я сама, тому "щаслива мама – щаслива дитина".

👩‍👦 Мірила ідеальності не існує, варто отримувати насолоду від моменту вже і зараз.

👩‍👦 Материнство – це не подвиг, існує безліч "спрощувачів життя", якими варто користуватись.

👩‍👦 Грудне вигодовування – найкраще для дитини і матері, та це не має стати самоціллю.

Перший принцип мені допомогла сформулювати книга Анатолія Некрасова "Материнська любов".

Вона стала для мене революційною, оскільки йшла всупереч поширеному на пострадянському просторі уявленню про те, що в житті мами головною є дитина.

Глибоко всередині я розуміла, що в моєму житті найважливішою є я, але нас вчили по-іншому: жінка йде "за мужем", діти – квіти життя, а тому треба вийти заміж і народити дітей до 25, бо інакше "що люди скажуть".

Книга допомогла мені вербалізувати принцип "щаслива мама – щаслива дитина", ось цитата:

"Неможливо дати дітям того, чого не маєш сам. Не поставивши себе в центр свого життя, не вибудувавши систему цінностей, – не вдасться зробити життя щасливим – ні своє, ані дітей".

Саме тому дію так, як вважаю за потрібне, і байдуже "що люди скажуть".

Я вважаю себе хорошим маркетологом, і робота для мене – це важливий аспект мого життя.

Тому з декрету я поверталась раніше, ніж прийнято, – у 10 місяців із першим сином і в 3 місяці з другим.

Я робила це тому, що сама хотіла повернутись до роботи, відчуваючи, що можу дати світові більше, поєднуючи материнство з роботою.

Із таким підходом у мене немає відчуття провини перед дітьми, що вони недолюблені, і що я – мачуха.

Адже мої діти живуть в атмосфері любові та, надіюсь, у їхніх сім’ях базовим буде право партнера на самореалізацію.

Другий принцип – дати собі дозвіл собі бути неідеальною, бути собою.

Це допомагає тримати баланс і бути в ресурсі, навіть коли все валиться з рук.

Соціальні мережі нав’язують нам стандарти красивого ідеального материнства, та не показують іншу сторону медалі. І як результат, в гонитві за ідеалом жінки часто втрачають рівновагу, внутрішню силу та, врешті-решт, себе.

Після народження першої дитини я відчула себе досвідченою мамою та експертом з виховання. І коли бачила картину істерики в дитини, думала що відповідальність за це лежить на батьках, які не можуть чи не хочуть знайти підхід до дитини, і, взагалі, це неосвічені батьки.

А потім у нас з’явився другий син – Бодик. Він дав зрозуміти, що всі діти дуже різні, що це просто старший син - янголятко, а не я така класна мама, яка все розуміє.

Історії про поведінку Бодика уже обросли легендами у колі моїх близьких.

Ось одна з них. Якось мені треба було забрати старшого сина зі свята, щоб встигнути завезти його на тренування. Я подумала, що я можу взяти Бодика, і ми втрьох так гарно проведемо час, і я буду така класна мама, як з картинки. Сказано – зроблено. Відпускаю я няню і кажу Бодикові: "Помчали за Тарасиком".

Але його план був інший: сидіти з мамою і дивитися мультики. Ну я ж, все таки, головніша за Бодика, і вирішила його "переламати". Взяла під пашку його та взуття (бо ж він відбивався й не хотів взуватися) й понесла до машини. А він, тим часом, галасує на всю вулицю і виривається з рук. З горем пополам всадила його в автокрісло, а от пристебнути не можу, бо ж вигинається в дугу.

Коли все пішло не за його сценарієм... Фото sjenner13/Depositphotos

А потім я побачила картину зі сторони: якась жінка несе дворічного хлопчика силою в машину, а він кричить на всю вулицю. Я б, мабуть, поліцію на таке викликала.

Проблиснула мені ця думка в голові, я розслабилась, взяла Бодика в кенгурушку – просто на ручках він уже не хотів бути. Він уже нічого не хотів, а лише повернути час назад.

Посиділи ми з мультиками в машині 20 хвилин, далі він кивнув, що готовий їхати – і ми поїхали за Тарасом.

В той день на тренування ми уже не встигли, але, все таки, чудово провели час, адже коли у Бодика все пішло за його сценарієм – то він став справжнім молодцем.

Ця історія показова з точки зору того, що не можна мати однаковий підхід до всього, треба бути гнучкою. Те, що спрацьовувало з Тарасом – не працює з Богданом.

У нас часто таку поведінку дитини вважають неприпустимою, і особливо серед старшого покоління, думають, що батьки слабохарактерні, бо слухаються дітей.

Але я розумію, що є такі діти, які чітко знають, чого хочуть. І якщо ситуація не критична, тобто немає загрози безпеці чи життю – тоді можна зробити так, як хоче дитина, і тут не важливо, хто головний.

До речі, з часом таких скандалів із Бодиком стає все менше: він уже краще розуміє чужі рамки і може пояснити свою позицію, та і я стараюсь покласти себе на його місце, щоб зрозуміти істинну причину істерики.

Так що тепер я дуже обережна із порадами щодо виховання дітей і даю їх, лише коли просять.

Третій принцип – оптимізувати процеси та використовувати спрощувачі життя, яких у наш час є багато.

• Організуйте постійні процеси. Для дитини перших років стандартна рутина є запорукою успіху. Коли все йде за стандартним планом – дитина відчуває себе більш захищеною. А мама при стандартній рутині може більше відпочивати, більше встигати і відчувати себе щасливою.
• Сміливо приймайте допомогу та просіть про неї, коли це потрібно.
• Практикуйте "прогулянки" з малюком у колясці на балконі – тим часом мама може спати, відпочивати, працювати або читати.
• Придбайте крісло/шезлонг/качалку, яке можна переносити за собою по квартирі – дитина поруч із мамою і відчуває себе захищеною, а мама може займатися своїми справами.
• Придбайте відеоняню, щоб не смикатись при будь-якому шурхоті з дитячого ліжечка, коли знаходитесь в іншій кімнаті.
• Побудуйте рутину в сім’ї, коли мама може відлучитись у власних справах. Використовуйте молоковідсмоктувач, щоб мати змогу погодувати дитину зцідженим молоком, якщо мама не поруч.
• Введення прикорму спростить пароварка-блендер – вона дасть змогу швидко та просто готувати натуральні овочеві та фруктові пюре у домашніх умовах.
• Активно залучайте помічницю по дому (якщо вона була до декрету) та спрочувачі побуту. Вони потрібні не лише батькам, але з появою дітей розумієш їх незамінність. Мій персональний топ: мультиварка, мультипіч, мийний бездротовий пилосос, очисник-зволожувач повітря, парогенератор чи відпарювач та кавомашина.

Четвертий принцип – грудне вигодовування – найкраще для дитини і мами, але не має бути самоціллю.

Одразу зауважу – я особисто є величезним прихильником ГВ і вважаю його найкращим для здоров’я дитини першого року життя.

Крім того, прагматично ГВ є дуже зручним для мами – в будь-який момент часу у мами є оптимальна порція ідеально збалансованої їжі для малюка – ну хіба це не мрія?

Якщо казати про годування на вимогу чи за годинами – то я прихильник такої собі комбінації: дитину треба годувати на вимогу, але при цьому мамі треба мати перерви між годуваннями 2-3 години для самовідновлення.

Цілодобове перебування дитини на грудях для мене прийнятне у періоди т.зв. молочних кризів – коли малюк росте швидше, ніж мамин організм "виробляє" молоко, і коли потрібні "пришвидшення" процесу виробництва). Проте ці періоди мають бути короткостроковими (до 5-7 днів).

Перед тим, як грудне вигодовування налагодиться, кожній мамі все одно доводиться пройти певний шлях.

На курсах для вагітних темі ГВ зазвичай присвячено багато часу, детально описано процес і закцентовано увагу на природності.

От тільки на практиці не завжди все відбувається за ідеальним сценарієм, і часто підводні камені ГВ стають сюрпризом для мам-початківиць. Так було і в моєму випадку.

По-перше, через кесарський розтин молоко у мене прибувало аж на 4-5 день після пологів, і в результаті діти набирали вагу повільніше.

По-друге, старанно вивчивши теорію на курсах, на практиці я неправильно прикладала старшого сина до грудей. Це стало причиною тріщин і сильного болю при годуванні.

Грудне вигодовування – найкраще для дитини і мами. Фото HayDmitriy/Depositphotos

На курсах материнства мене вчили, що пляшечку не можна впускати в своє життя, бо після неї дитина одразу ж відмовиться від грудей.

Мій досвід же показує, що пляшечка в комбінації з молоковідсмоктувачем, навпаки, допомогли мені зберегти ГВ 1 рік і 1 місяць – саме стільки ми і планували з чоловіком.

Так, з обома дітьми у нас в переліку обов’язкових речей перших місяців стали молоковідсмоктувач, пляшечка і терези для немовлят. Останні допомагають розуміти, скільки з’їла дитина. А відповідно і розрахувати скільки часу має пройти до наступного годування.

Я зважувала малюка до та після годування груддю. Якщо різниця була в районі 100 грам у перший місяць – я розуміла, що до наступного годування може пройти 2-3 години, і можна, відповідно, планувати свій час.

А якщо ж малюк з’їв менше – отже, молока виробилось не достатньо, і варто стимулювавши більший притік на наступний раз – завдяки зціджуванню молоковідсмоктувачем.

Навіть якщо мені вдавалось зцідити зовсім трішки, я все одно продовжувала це робити, даючи малюкові зціджене молоко із пляшечки. Адже кожен грам для нас був на вагу золота.

Багато консультантів з ГВ проти користування пляшечками.

Чому так відбувається?

Тому що інколи мама неправильно підбирає пляшечку із отвором на сосці, який дозволяє рідині легко витікати із пляшечки.

Запорукою успіху поєднання годування із пляшечки та груддю є те, що соска на пляшечці має бути максимально схожою на мамині груди і не давати рідині скапувати.

Коли обираєте пляшечку, проведіть простий тест: переверніть пляшечку з водою і подивіться, чи капає вода, і з якою швидкістю.

Вода має стікати рідкими крапельками або ж не капати взагалі. Тоді дитині доведеться докладати зусиль при годуванні – як це і відбувається у випадку ГВ.

Можу точно сказати, що молоковідсмоктувач буде необхідний не тільки у перші місяці годування, але й пізніше.

Наприклад, коли я зрозуміла, що хочу повернутися до роботи, молоковідсмоктувач відіграв ключову роль у збереженні ГВ.

Я приїжджала в офіс спершу на півдня, зціджуючись на одне годування, яке няня потім давала малюкові з пляшечки.

Згодом няня з сином їхали зі мною та гуляли під офісом, а я бронювала конференц-кімнати, аби зцідитися і потім погодувати малюка.

З обома синами мені вдалося налагодити та підтримувати грудне вигодовування. Проте основна моя думка, яку може не сприймати спільнота прихильників ГВ (куди, в принципі, я й себе відношу) – ГВ не повинно стати самоціллю і відбутись будь-якою ціною.

Так, це природній процес та найкраще, що може дати мама малюкові. Але інколи щось може піти не так.

Надмірні негативні емоції і картання мамою самої себе можуть стати причиною того, що молока не прибуває у достатній кількості. Від цього мама переживає ще більше, звинувачуючи себе, – і молоко взагалі зникає.

Саме тому я, з однієї сторони, активно ділюся своїм досвідом, як можна стимулювати ГВ.

З іншої сторони, завжди допускаю можливість того, що у мами може не скластись з ГВ із тих чи інших причин.

Молоковідсмоктувач відіграв ключову роль у збереженні грудного вигодовування. Фото Petunyia/Depositphotos

В останньому випадку дуже важливо мамі дозволити собі бути неідеальною, спробувати знайти позитивні сторони (як, наприклад, більша мобільність у випадку вигодовування замінниками молока чи можливість залучити до процесу партнера) і завжди пам’ятати про головний принцип "щаслива мама – щасливий малюк".

Надіюсь, для когось мої поради стануть в нагоді.

І хоч я сама знаю, що у словосполученні "декретна відпустка" головним не є слово відпустка, але, водночас, вірю, що материнство – це не подвиг, а щастя.

Коли ти зберігаєш себе, дозволяєш речам йти так, як це відбувається саме у твоєму випадку і кайфуєш від моменту – ось це і є визначенням щастя.

І тоді неідеальна мама стає ідеальною – для себе та своєї сім’ї.

Наталя Палій, директорка з маркетингу Philips Україна, регіональний маркетинг менеджер категорії турботи про матір і дитину у центрально-східній Європі (19 країн), 16 років у маркетингу, 5 років на позиції керівника відділу, мама двох синів (10 і майже 3 роки), вік – 38 років, для УП.Життя

Титульна світлина Alekuwka/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

З дитиною вхід заборонено! Про дискримінацію за ознакою… материнства

Ще раз про материнство: що отримує жінка і чи треба взагалі народжувати?

"Незефирное" материнство: что теряет женщина, когда становится матерью

Материнство сьогодні. Чому це проблема усіх нас?

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.