Опера "Чорнобильдорф" – археологія майбутнього

Опера Чорнобильдорф – археологія майбутнього

Чи замислювались ви, що залишиться після вас?

Якими будуть ваші далекі нащадки, що, ймовірно, мають всі шанси зустріти Апокаліпсис? І яким буде життя опісля?

Творчу візію майбутнього постапокаліпсису запропонували композитори Роман Григорів та Ілля Разумейко (лауреати Шевченківської премії 2019 року).

Навіть вигадали назву Нового Світу – Чорнобильдорф.

Прем'єра однойменної опери відбулась 31 жовтня – 1 листопада в Мистецькому арсеналі.

Назва – це гібридне поєднання знайомого нам топоніму Чорнобиль та австрійського міста Цвентендорф. Їх об’єднує атомна історія. Це міста, де свого часу були побудовані атомні станції.

ЧАЕС почала діяти у 1977 році, і 26 квітня 1986 році наша історія поділилась на два періоди: до та після катастрофи.

У Цвентендорфі станцію мали ввести в дію у 1978 році. Проте через масові протести екологів та національний референдум – вона так і не запустилася, перетворившись на технологічний музей 70-х років.

Автори гіпотези про існування Чорнобильдорфу – Ілля Разумейко та Роман Григорів – після відвідання цих станцій спроектували бачення, яким може стати світ після загального вибуху, коли врятуються одиниці, і люди втратять історичну пам’ять (обнуляться), почнуть заново наділяти сенсом звичні для нас предмети та явища.

"Робота над проєктом тривала майже рік, – згадує Роман Григорів.

Спершу було проведено три "чорнобильдорфські" експедиції. Звісно, поїхали в Чорнобильську зону.

Справжнім відкриттям для мене стала церква в селі Красно. Це 10 кілометрова зона. Там ми знімали наш відеоматеріал Чорнобильський псалом. Задіяли Сусанну Карпенко та Олексія Зайця.

Також ми визначили найбільш постапокаліптичну столицю України. Це Кривий Ріг. Там абсолютна цілина з фантастичними краєвидами. Саме тут потрібно знімати кіно про постапокаліпсис. Там ми знімали новелу про Орфея та Еврідіку.

По-новому відкрив для себе Каховське водосховище і лепи (лінії електропередач). Це справжня урбаністична Амазонка України. Тут народилась наша Електра".

"В проєкті поєднано елементи кіно і театру, танець і живий перформанс. У процесі роботи виточився новий мистецький жанр", – вважає Григорів.

"Кожен світ існує через матеріальні артефакти, – додає Ілля Разумейко.

Ми віднайшли музичну систему чорнобильдорфців. А також відтворили музичну гармонію через мікротональність звучання, зокрема, струнних інструментів".

У результаті було створено Антропологічний музей Чорнобильдорфу та Інститут чорнобильдорфської культури.

Наукові експертки Анна Потьомкіна, Анна Калугер, Валерія Плєхотко, Анна Юхимець опрацювали зібрані матеріали та класифікували їх, як своєрідні періоди розвитку: CODEX, URTEXT, OBJECTS".

Всесвіт Чорнобильдорфу ґрунтується на зашифрованій інформації, що збереглась на електронних платах.

Найперша їхня стадія сприйняття – сакральна. Її візуалізує відео-новела, де мешканка Чорнобильдорфу Сусанна Карпенко співає обрядову пісню і тримає в руках позолочену плату (в нашій реальності це була б ікона з ликами святих).

Інше призначення плат – музичні партитури. Кожен музикант, встановивши для себе власну систему нот – може зіграти зашифрований музичний текст по-своєму. І це буде для кожного – унікальним виступом.

Згодом плати набувають ужиткового значення. Стають елементами одягу, прикрасами.

Художниця проєкту Катерина Маркуш розробила цікаві костюми та образи. Каже – збирала багато різних елементів на блошиних ринках: "Прототипи костюмів простого люду, в які вбрані Сусанна Карпенко та Марічка Штирбулова ви не знайдете в жодному етнографічному посібнику Східного Полісся.

Однак ті глибинні схованки, що причаїлися у пам'яті чорнобильдорфців, зберігають фрагменти одягу іхніх пращурів, оздоба яких часто має символічне або ритуальне значення.

Ці згадки реконструюються ними на свій лад. Так, на каркасних рукавах чорнобильдорфської сорочки можна побачити дивну вишивку з дротів, або ж декор із мікросхемних плат, що так обожнювали місцеві поселення. А на голові в дівчини віночок, скручений з кольорових кабелів".

В опері звучать рідкісні та стародавні інструменти: мікротональні бандура і цимбали, альпійська цитра, гуслі, кантеле, морін хуур (монгольська народна двострунна віолончель), а також постапокаліптична ударна установка.

Найціннішим є унікальне алгоритмічне фортепіано Rhea-player австрійського винахідника Вінфріда Рітча (таких у світі всього 7). Вперше інструмент було показано на Венеційській бієнале.

Ілля Разумейко розповідає: "Спроектована система з використанням плат примушує фортепіано звучати без музиканта.

Завантажена програма музичного твору керується з комп'ютера за допомогою програм PD та Max MSP.

Інструмент для проєкту нам надали за сприяння Австрійського культурного форуму і міністерства культури Австрії".

Одним з учасників проєкту є культовий український поет Юрій Іздрик. Це вже третя його оперна співпраця з композиторами Романом Григорівим та Іллею Разумейком ("Wozzek", "Aerophonia").

"Мені подобається, як у перетіканні шалених енергій народжується ця нова археологічна опера. Це постапокаліптика, в якій йдеться про появу нової культури на уламках старої.

У наші дні насправді це і є часи Апокаліпсису така тематика і такий погляд на культуру не стільки археологічний, як антропологічний дуже доречна, – каже Іздрик.

Тема Чорнобилю мені близька, я був ліквідатором, будував цей саркофаг, тоді ми ще навіть не знали такого слова. То був об'єкт укриття. Але то все залишилось у минулому, і я мало що пам'ятаю.

Не бачу сенсу носити з собою рюкзак із спогадами, травмами та непотрібним досвідом.

Мій персонаж Орфей говорить про минуле і про те, як з ним поводитись. Теза "служити тут і тепер" стає особливо актуальною сьогодні, коли щось спрогнозувати на завтра вже неможливо.

Карантини, пандемії, що завгодно привчають нас жити тут і тепер. Це мій особистий меседж в загальному інфо-просторі Чорнобильдорфу".

Юрій Іздрик читав свої тексти, а також написав поетичне звернення до Еврідіки.

Її роль виконує відома європейська актриса Анна Беннент. Спершу, до ковідних реалій, було домовлено про її приїзд та участь в проєкті.

Карантин вніс свої корективи у постановку. Анну записали у Відні, тож вона стала віртуальним аватаром Еврідіки.

Частина опери наповнена автентичним началом – фольклором. Відома виконавиця Сусанна Карпенко зізнається, що вперше настільки експериментує.

"Для мене це адреналін та кураж, адже раніше в таких проектах не брала участі. Для мене самої це велика інтрига – що врешті вийде, – каже вона.

Відчуваю, що народжуємо таке, що дасть нові враження про традиційну музику, яким чином вона може зараз існувати в сучасних умовах.

Як говорити про трагедії суспільства, екології, як апокаліпсис можна прожити завдяки новій музично-перформативній мові".

Сусанна Карпенко виконує народну автентику разом із носієм унікальної манери чорнобильського співу Олексієм Зайцем, а також із співачкою, актрисою Марічкою Штирбуловою.

Один з її персонажів у постановці – маленька дівчинка з акордеоном.

"Серед катастрофи це така доволі "людська" зворушлива історія, – говорить Марічка.

Моя героїня у цьому постсвіті не знаходить нікого, хто б розмовляв її мовою. Вона самотня, її ніхто не розуміє. У спілкуванні з іншими їй допомагає маленький акордеон. І тут вона знаходить близьку людину. Але потім розуміє, що це лише сон".

"Мене проєкт привабив одразу, тільки-но я про нього почув. Адже над ним працюють справжні професіонали, говорить мультиінструменталіст Ігор Завгородній.

Мені справді важливо працювати з людьми такого рівня. Це талановиті люди. Класні. Таких у нас мало. Це і мій розвиток, новий досвід.

Є багато вистав, де музична складова слабенька і безнадійна, а тут навпаки, всі музично компетентні".

Упродовж постановки Ігор змінив з десяток інструментів. Грав на альті, морін хуурі (монгольська двострунна віолончель), дудуку, флейті, зурні, на цимбалах, гуслях, а також на химерному басовому витворі.

"Цей інструмент мені дав Юрій Іздрик, – розповідає Завгородній.

Інструмент більше схожий на лопату з коробкою і струнами, але такі химерні речі я дуже люблю. Його зробив друг Іздрика, який, за збігом невдалих обставин, - наразі перебуває у грецькій в'язниці.

А от грати на морін хуурі виявилось не так просто. Це старовинний монгольський інструмент і там всього дві струни. Струни і смичок з кінського волосу. Проте це складний для гри інструмент: на ньому боляче грати практично кутикулами. Доводилось клеїти пластир".

Вокалісти формації NOVA OPERA звикли до експериментів. Вони вже співали у препарований рояль (опера IYOV, що отримала Шевченківську премію та увійшла в 10-ку найкращих сучасних опер світу), розбили на сцені вже не одне фортепіано (опера GAZ), навіть співали з літаком (опера AEROPHONIA).

Музичний матеріал опери "Чорнобильдорф" називають новим випробувальним рівнем для вокалістів.

"Наразі це наш наймасштабніший проєкт. Епічний та грандіозний у своєму задумі та створенні, – зазначає баритон Руслан Кірш.

Це наче підсумок нашого попереднього досвіду і нове вікно можливостей для кожного з нас. Мені все дуже подобається.

Для мене "Чорнобильдорф" це пісня життя. І дуже приємно було проводити репетиції в Мистецькому арсеналі. Це вперше, коли ми готували матеріал в стінах, де й була прем'єра".

Хореографію та пластику в постановці поставила Христина Слободянюк. Вона разом із Марією Потапенко додали міфічності історії. Вони – богині Електра та Уранія.

До них доєднався Діоніс, якого відтворив актор Євген Баль. Він, крім того, створив оригінальні інсталяції. Зокрема - величезну ударну установку для перкусіоніста Андрія Надольського та неймовірний струномобіль, який уже був залучений в опері Вавилон.

Понад рік роботи і тепер, після прем'єри, композитор Ілля Разумейко зізнається, що "посил "Чорнобильдорфу" зробити світ кращим, чистішим, цікавішим, глибшим, щоб ми не розівчились думати та аналізувати, порівнювати".

"Опера "Чорнобильдорф" кардинально відрізняється від тих, які ми створювали раніше, – додає Роман Григорів.

Тут ми залишаємо багато питань до глядача. Хочемо, щоб після побаченого вони хотіли це обговорювати, дискутувати, а не просто прийти і отримати "простий" матеріал.

Для опери IYOV ми препарували рояль, а в постановці "Чорнобильдорф" ми препаруємо навіть Баха. Він би сам не впізнав свою музику.

У нас тут багато оброблених та інтегрованих музичних цитат: і з фольклорної автентики, і Баха, і Лисенка".

За 2 роки проєкт поїде у Відень, а у 2024 році – у Венецію.

Проєкт "Чорнобильдорф" підтримує Європейський союз за програмою Дім Європи. За підтримки Українського Культурного Фонду та в співорганізації з Мистецьким Арсеналом.

Лідія Карпенко, культурна оглядачка, спеціально для УП.Життя

Вас також може зацікавити:

Опера-реквієм IYOV: як відбувається репетиція однієї з найкращих світових опер сучасності

Як машини танцювали із людьми: балет кранів на ГогольFest і опера "Неро". Повне ВІДЕО

Як створюється опера: від задуму до виходу на сцену

Українська опера Влада Троїцького потрапила в 10 найкращих у світі

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

Реклама:

Головне сьогодні