Чому в Україні немає послуг у сфері психічного здоров’я і як це змінити

Уявімо, що ви вже кілька тижнів переживаєте проблеми зі сном, почуваєтеся пригніченими, у вас немає енергії працювати або зустрічатися з друзями.

🙌 Ви йдете до сімейного лікаря, який має базові знання для виявлення проблем із психічним здоров’ям.

Він розпитує про ваше самопочуття і дає практичні рекомендації, як змінити щоденні звички, щоб поліпшити стан.

Сімейний лікар також може скерувати вас до психолога, який працює на рівні вашої громади.

🙌 Якщо ваші проблеми пов’язані з життєвою ситуацією, сім’єю, роботою, соціальний працівник приходить до вашого дому, щоб запропонувати можливі варіанти рішень проблем у сфері фінансів або працевлаштування.

🙌 Якщо через декілька місяців ваші проблеми не вирішуються, ви можете поїхати в більше місто поруч із вашим, звернутися до психіатра і отримати курс медикаментозного лікування або госпіталізуватися.

Якщо медикаменти підібрані правильно, ви можете повернутися додому і продовжувати свою роботу з психологом, сімейним лікарем, соціальним працівником, які стежитимуть за тим, щоб ваш стан покращувався.

🙌 Ви повертаєтеся до повноцінного життя, можете робити внесок у життя громади, плекати родинне щастя, розвиватися професійно.

Але в реальності маршрут людини, яка зустрілася з проблемами психічного здоров’я в Україні, виглядає зовсім інакше, й іноді це призводить до невтішних наслідків.

Наприклад, людина, яка прагне поліпшити своє психічне здоров’я, впоратися з психічним розладом помірної або середньої форми, мусить платити з власної кишені за консультації психотерапевта або ж психіатра.

Якщо ж у такої людини немає грошей, то вона не отримує фахової допомоги вчасно і ризикує потрапити на стаціонарне лікування із важкою формою розладу.

Чому так відбувається?

В Україні 6,4 млн осіб потребують фахової допомоги у сфері психічного здоров’я.

Тільки 1,7 млн людей зареєстровані як пацієнти з психічними розладами. 300 тис з них лікувалися стаціонарно.

Ці цифри свідчать про відсутність широкого доступу до послуги в сфері психічного здоров’я.

Напрошується висновок про те, що 4,5 млн людей з проблемами психічного здоров’я в Україні є невидимими для системи охорони здоров’я.

Вони мають психічні розлади м’якої, помірної чи важкої форми, але страждають наодинці разом зі своїми родинами. Саме тому така система потребує невідкладних змін.

ВООЗ розробила путівник для досягнення оптимального співвідношення елементів надання послуг у сфері психічного здоров’я для країн, які прагнуть реформувати систему допомоги в сфері психічного здоров’я.

За визначенням ВООЗ, повноцінна послуга в сфері психічного здоров’я включає 5 елементів:

🧠 Самодопомога.

🧠 Неформальні послуги на рівні громад.

🧠 Послуги в сфері психічного здоров’я на первинному рівні.

🧠 Психіатричні послуги в лікарнях загального профілю або ж Формальні послуги в сфері психічного здоров’я на рівні громад.

🧠 Заклади довготермінового перебування та спеціалізовані послуги.

Поки в Україні працює тільки 2 з них — це самодопомога та заклади довготермінового перебування та спеціалізовані послуги.

Оптимальна модель організації послуг у сфері психічного здоров’я ВООЗ у вигляді піраміди показує також співвідношення потреби у послузі та витратах на послугу системою охорони здоров’я.

Широка нижня частина піраміди означає, що потреба в цих послугах є великою, а кошти на її задоволення системою охорони здоров’я витрачаються незначні. На вершині піраміди знаходяться найдорожчі послуги.

В Україні ж піраміда перевернута, оскільки 89% ресурсів надходить у верхню частину піраміди.

Оптимальна модель організації послуг у сфері психічного здоров’я ВООЗ у вигляді піраміди

Як Україні перейти на оптимальну модель послуг у сфері психічного здоров’я?

Переміщення послуг із психіатричних інституцій у громади є людиноцентричним, адже у психіатричних інституціях майже всіх країн дуже сильно порушуються права людини і трендом сучасної системи забезпечення психічного здоров’я є деінституацізація.

Звичайно, якщо робити деінституалізацію стрімко і одразу закрити більшість психіатричних закладів, як у США, то це матиме сумні наслідки, зокрема, багато людей із розладами, які все життя провели в психіатричних інституціях, можуть стати безхатьками.

Розвиток усіх ланок, особливо неформальних послуг на рівні громад та послуг у сфері психічного здоров’я на первинному рівні, збільшення обізнаності населення про самодопомогу в сфері психічного здоров’я потребують поміркованого темпу та значних ресурсів. І Україні варто налаштуватися на довгий та непростий шлях.

4 кроки для переходу на оптимальну модель послуг

(для подальшого читання скористайтеся стрілочками)

Деякі кроки Україна уже зробила. Зокрема, з початком впровадження медичної реформи другої ланки у квітні 2020 року у лікарнях загальної практики почали формуватися психіатричні департаменти, що дозволить лікарям надавати психіатричні послуги.

У Фінляндії більшість пацієнтів із психічними розладами лікуються стаціонарно у лікарнях загальної практики.

Така практика дозволяє уникнути ізолювання таких пацієнтів, більше сприяє їх соціалізації та розширює для них доступ до інших медичних послуг.

Також це дозволяє змінити ставлення до психіатрії та проблеми психічного здоров’я в цілому.

В Україні більшість сімейних лікарів не навчені діагностувати та лікувати психічні розлади.

Наведу факт про те, що у США та Швейцарії саме сімейні лікарі лікують більше 50% людей із депресією.

Тому їх важливо поступово включити в систему охорони психічного здоров’я і в Україні, надавши їм відповідні інструменти.

Сімейні лікарі, які згідно із запропонованою ВООЗ моделлю є входом для пацієнта у формальну систему надання послуг в сфері психічного здоров’я, потребують ґрунтовних знань для діагностики та лікування психічних розладів.

Після пройдених навчальних програм вони зможуть вчасно виявляти проблеми з психічним здоров’ям та звертати увагу людей на профілактику розвитку психічних розладів.

Тож системі охорони здоров’я потрібно вже змінювати законодавчо-правову базу та інвестувати у навчання таких фахівців.

В Україні поки що не існує громадських центрів психічного здоров’я. Їхню роль взяли на себе громадські організації та приватні клініки.

Наразі неформальний рівень надання допомоги в Україні майже не розвинутий, і українське громадянське суспільство ще не виконує ролі підвищення обізнаності людей про психічне здоров’я та підтримки громадян на шляху подолання проблем із психічним здоров’ям.

Але освітні установи, громадські організації можуть ефективно справлятися з такою функцією. Про це свідчить досвід інших країн.

Проаналізувавши приклад Цюрихської системи охорони психічного здоров’я, можна зробити висновок, що налагодження психіатричних послуг у громадах дозволяє провести деінституалізацію системи охорони психічного здоров’я менш болісно.

Протягом кількох десятиліть система охорони психічного здоров’я у Швейцарії розробляла способи отримання психіатричних послуг у громадах, тобто неподалік від місця проживання. Адже це також сприяє швидшому одужанню/досягненню ремісії у пацієнта та зменшенню стигми.

Психіатричні послуги у громадах допомагають скоротити тривалість стаціонарного лікування людини з психічним розладом, прискорити повернення людини до участі в житті соціуму та зменшити стигму щодо таких пацієнтів.

Таким чином, в центрі Цюриха (а не в межах психіатричної лікарні) був створений центр кризового втручання, де люди з розладами та суїцидальною поведінкою можуть госпіталізуватися на короткий період до 5 днів.

Зараз пацієнти з психічними розладами у Швейцарії мають такі опції: телефонні консультації; стаціонарне кризове втручання; амбулаторне кризове втручання; денний стаціонар для гострих станів; програма прийомних сімей.

Наш проєкт Психічне здоров’я для України (MH4U), який впроваджується за підтримки Швейцарії, що надається через Швейцарську агенцію розвитку та співробітництва (SDC), допомагатиме Україні втілювати ці кроки.

Ми уже проводимо навчання для сімейних лікарів та соціальних працівників, а також вебінари для населення.

Ми допомогли створити три міжсекторальні локальні команди з метою заповнення прогалини у забезпеченні послугами в сфері психічного здоров’я на місцевому рівні.

Для того, щоб послуги в сфері психічного здоров’я стали доступними для українців, перш за все варто розробити та прийняти певні законодавчі зміни.

Адже зараз в Україні є лише Закон про психіатричну допомогу. І відповідно до цього закону психологи, психотерапевти, соціальні працівники, ерготерапевти, які не працюють в закладах психіатричної допомоги, не мають права надавати психіатричну допомогу, тобто здійснювати обстеження стану психічного здоров’я осіб, профілактику, діагностику психічних розладів, медичну та психологічну реабілітацію чи інші послуги в сфері психічного здоров’я.

Важливо, щоб новий законодавчий акт містив положення щодо психічного здоров’я як окремої міжгалузевої сфери з преамбулою, принципами, термінологією, переліком фахівців та інституцій, які можуть надавати такі послуги, механізмами надання послуг, які базуються на дотриманні прав людини.

Такий закон дасть нам можливість для міжгалузевої взаємодії фахівців та розвитку послуги в сфері психічного здоров’я, яка буде орієнтована на людину.

Україна нарешті виконає свої зобов’язання, закріплені у міжнародних документах: Конвенції про права осіб з інвалідністю, Угоді про асоціацію між Україною та ЄС.

Після цього, ідеальний сценарій, запропонований на початку цього матеріалу, буде нашою новою нормою, а не казкою.

Гайко Кьоніґштайн, керівник швейцарсько-українського проєкту "Психічне здоров’я для України", спеціальне для УП.Життя

Титульна світлина lightsource/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

Як розпізнати фейк-новини та шукати істину. Добірка TED

5 фільмів, які допоможуть відрізняти фейки та менше наступати на граблі соцмереж

20 фейкових статей: як західні науковці рік обдурювали наукові журнали

Фейк на 20 тисяч репостів. Як українець у Facebook експериментував

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.