Проблеми авіаційної освіти: як студентам підвищити шанси на успіх у професії

Цьогорічна пресконференція Президента відбулась на ДП "Антонов", а згодом були внесені зміни в законодавство (Закон №1492-ІХ), де підкреслюється підтримка відновлення авіавиробництва в Україні.

У той же час йдуть сумнівні розмови про створення національного авіаперевізника, коли всюди в світі відмовляються від цієї ідеї, та розвиток регіональних аеропортів без розробки програм дотацій внутрішніх перевезень.

Іншими словами, держава хаотично, але активно демонструє свою увагу до авіаційного сектору. І хоча попри всі плани на майбутнє українські авіакомпанії так і не отримали державної підтримки під час пандемії, все одно така зацікавленість у галузі дозволяє робити позитивні прогнози.

Правда, залишається одне важливе питання: хто буде реалізовувати всі ці плани?

Серед гучних заяв і анонсів майже загубилось питання освіти, а з підготовкою кадрів в Україні давно склалася парадоксальна ситуація: щороку випускаються молоді спеціалісти, але працівників все одно недостатньо. І це при тому, що галузь тільки розвивається, а отже попит з кожним роком тільки зростатиме.

Причина такого протиріччя відома не тільки авіаційним експертам, адже вона схожа в багатьох галузях: українська вища освіта майже не прив’язана до реального запиту від роботодавців.

Фото: SimpleFoto/Depositphotos

В авіації це спостерігається особливо гостро. Тут значно більшу вагу відіграють міжнародні свідоцтва й сертифікати, ніж просто дипломи ЗВО. При цьому незадоволеними залишаються всі сторони: викладачі університетів скаржаться на низьку мотивацію студентів, самі студенти – на невідповідність дисциплін подальшій діяльності, а потенційні роботодавці – на випускників, адже їхня підготовка потребує додаткових витрат.

Ще гірше, що до такого стану справ уже всі звикли й підлаштувались, як могли. Бізнес ініціює власні програми підготовки, незалежні гравці запускають школи й курси, молоді люди виїжджають навчатись за кордон.

Однак такі рішення, як перепідготовка чи додаткове до основного навчання або стажування, все ж залишаються компромісними. Наприклад, ми організували оплачуване стажування для 14 студентів без відриву від навчання, після якого 7 стали частиною нашої команди.

Це гарний результат, але ми розуміємо, що без структурних змін в самій системі освіти такі ініціативи будуть додатковим навантаженням на учнів, або збільшуватимуть період навчання.

Єдиним рішенням залишається реформування системи освіти в співпраці з ЗВО й адаптація підготовки фахівців до фактичних запитів ринку. Для цього практики, які представляють роботодавців, мають стати частиною освітнього процесу, а сам він враховувати міжнародні стандарти галузі.

В цьому плані позицію Національного авіаційного університету, який намагається актуалізувати свою програму та залучати майбутніх роботодавців з державного та приватного секторів, можна цілком підтримати. Наші фахівці консультують факультети авіаційного профілю в питаннях запуску нових спеціальностей, а також щодо наповнення навчальних програм; читають лекції й беруть участь в університетських наукових конференціях.

Проте справжні зміни починаються зараз. В червні 2021 р. під час наради "Стратегічні шляхи розвитку підготовки фахівців авіаційної галузі" була створена робоча група з питань співпраці між освітянами й майбутніми роботодавцями.

Принципово, що до її складу увійшли представники НАУ, Державної авіаційної служби України та бізнесу. Мета групи: перезавантажити сам процес підготовки фахівців для авіації.

Наразі підготовкою кадрів для неба в Україні займаються три заклади вищої освіти:

• Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут", де фокус традиційно на конструкторських спеціальностях;
• Національний авіаційний університет, що сфокусований на фахівцях з експлуатації повітряних суден та обслуговування;
• Льотна академія Національного авіаційного університету в Кропивницькому.

При цьому всі три ЗВО ще й досі наслідують радянські стандарти освіти.

Не вистачає базового розуміння роботи авіакомпаній, їхнього місця в загальному ланцюжку взаємодії з партнерами (аеропортами, підрядниками тощо). Немає системності – студенти, що навчаються, припустимо, на технічних спеціальностях, мало розуміють, як їхня робота пов'язана з іншими підрозділами.

При цьому більшість авіакомпаній мають схожі організаційні структури, а отже таку інформацію цілком можливо викладати в університеті. Надалі це серйозно допоможе в роботі, адже розуміння всієї структури значно скорочує період адаптації співробітника.

Ще один важливий недолік – відсутність хоча б 10–15 годин в навчальному плані, де студенти дізнавались би про специфіку різних професій в сучасній авіації, їхніх перспектив, складнощів та альтернатив.

Такі знання допоможуть випускникам швидше знайти роботу: якщо їхня спеціальність потребує значного досвіду, то в них буде час спробувати себе на якійсь стартовій посаді в авіакомпанії, а вже далі використовувати свої основні навички.

Сьогодні ж ситуація інша: одразу після закінчення навчання молоді фахівці або потребують значних інвестицій з боку бізнесу, або шукають першу ліпшу роботу в сферах, що не потребують спеціальної підготовки, а далі вже не повертаються до авіації.

Стабільним залишається відставання навчальних програм у всьому, що стосується технологічних рішень. В університетах закладена значна кількість годин на навчання методам роботи, якими сучасний авіаційний світ уже не користується.

Наприклад, там, де доступні автоматизовані рішення, студенти досі вчаться виконувати завдання за допомогою звичайних лінійок. Як результат, бракує обізнаності про сучасне програмне забезпечення, яким користуються авіакомпанії.

Співпраця з ЗВО необхідна бізнесу, адже створює продуктивні зв’язки між процесом навчання й працевлаштуванням. І мова йде не тільки про викладання безпосередньо студентам, але й про воркшопи для співробітників ЗВО, які допоможуть людям із значним досвідом бути в курсі останніх тенденцій і передавати найактуальніші знання.

Із спілкування з майбутніми спеціалістами зрозуміла причина розгубленості: студенти вважають, що вивчають багато зайвого, не знають, що саме робити з отриманими навичками та чи знадобляться вони загалом.

Але крім реформування освіти, й студентам можна порадити бути більш активними.

Поради для студентів:

університет дає лише основу для подальшої професії.

Професійний успіх випускників залежить від них самих. Тому, крім класичної програми і підручників, варто вивчати кращі сучасні рішення й практики в світі авіації: лідерів індустрії та їхні кейси;

шукати можливості стажувань на авіаційних підприємствах ще під час навчання.

Така практика показує, як все працює зсередини і дозволяє навіть переглянути свій подальший кар'єрний шлях;

паралельно своїй спеціальності корисно вивчати специфіку роботи інших авіаційних професій.

Фахівці, що мислять комплексно і системно, завжди мають більші шанси на працевлаштування й кар'єрне просування;

крім того, не варто звужувати навчання лише до профільних предметів.

З кожним роком зростає попит на фахівців, здатних привносити інновації. А найкраще джерело інновацій – це точка поєднання різних сфер знань. Тому чим більше ви знаєте, тим більше можливостей відкривається.

Саме тому ми намагаємось збалансувати програму таким чином, щоб практика була невід’ємним елементом навчання з першого курсу. Бізнесу ж це дозволяє забезпечувати кадровий резерв у тих сферах, де фахівців знайти особливо складно.

Студенти мають право від початку розуміти, які в них є шляхи щодо працевлаштування, як конкретні дисципліни пов’язані з тією чи іншою роботою, та як планувати кар’єру ще в ЗВО, а не після отримання диплома. Тільки співпраця держави, ЗВО й бізнесу дозволить налагодити зрозумілий зв’язок між запитом на спеціалістів та їх підготовкою.

Дмитро Сєроухов, генеральний директор SkyUp Airlines, спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Титульна світлина Sophie_James/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

10 українських вишів увійшли до світового рейтингу найкращих університетів світу

На своєму місці: казкова історія пілотеси Вікторії Арделян

Пілот подорожує світом і робить неймовірні світлини пейзажів з дрону. ФОТО

Як це – працювати бортпровідником. Інтерв’ю тернополянина, стюарда Катарських авіаліній

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.