"Ми змагаємося з часом": про культурний код кримських татар
Мене з дитинства хвилювало питання хто я, та чому саме так чи інакше себе позиціоную.
Я з багатонаціональної родини, у мене мішанина крові та дуже полікультурна родина – батько наполовину німець, наполовину українець, мати кримська татарка.
З дитинства я люблю етніку, фольклор і розумію, що через їх призму отримую відповіді на ці запитання.
З Помаранчевої революції я почав запитувати себе, чому я ще й громадянин саме України, крім того, що за національністю кримський татарин. А 2014 став каталізатором у самовизначенні себе, як українця за громадянством.
Неможливо спрощено описати феномен культури, але, на мою думку, є п’ять компонентів, з яких складається культура народу:
- перший – це мова і фольклор;
- другий – відношення внутрішнього світу, тобто духовність та релігія;
- третій компонент стосується зовнішнього світу – це приналежність до визначеної території;
- четвертий – це ставлення до фізичного тіла, тобто медицина та практики для підтримки здоров’я;
- п’ятий – мистецтво.
Якщо один з них втрачається, народ починає зникати.
 |
| Рустем Скибін |
Так, кримськотатарський народ має понад 200-річну історію утисків та репресій. Так, відбулось чимало втрат, асиміляцій, змін. Але ми все одно вистояли і зберегли цей складний комплекс сторічних народних практик, які відрізняються релігією, кухнею, мовою, способом життя, ремеслами та музикою.
Звісно, є питання асиміляції, але, як бачимо на прикладі кримськотатарської діаспори, культурний код нас міцно тримає.
В Туреччині, наприклад, через близькість культур така асиміляція все ж існує. В Узбекистані, хоча є спільна релігія, збереглася різниця в орнаментах, мові, всіх культурних аспектах, хоча трохи змінилася для прикладу, кухня.
В європейських країнах наша діаспора практично не перейняла інших звичаїв.
Це ще раз доводить, що культури хоч і взаємопроникні, але якщо лишається чітка айдентика, то завдяки своїм носіям та атрибутам лишатиметься жити.
Якщо взяти аналогію зі світу тварин, то пофарбувавши коня в чорно-білі смужки, ми не отримаємо зебри.
Якщо ми бачимо молодого чоловіка в халпасі і в тюбітейці, то ми розуміємо його, як представника того чи іншого народу.
Як тільки набір унікальних ідентифікацій стирається, втрачається унікальність і самобутність культурного коду. Звісно ж, це обумовлено і трендом глобалізації, доступністю інформації та бажанням стати громадянином світу.
Культура будь-якого народу – це світове надбання, яке накопичується не одне століття.
Ця унікальність, багатство і краса повинні бути збережені у своїй самобутності та творчо переосмислені для конкурентного провадження сучасниками.
За підтримки Українського культурного фонду, Українського інституту і Кримського дому в Україні стартував унікальний культурний проєкт "Шлях/Yol". Він присвячений багатовіковій історії державності, традицій освіти, релігії, обрядів, побуту, мови, фольклору й мистецтва кримських татар.
Кримські татари за останні вісім років окупації Криму в черговий раз за двісті років опинилися в цій страшній ситуації обмеженості і затирання культури.
Протягом довгого часу хранителями кримськотатарської культури були виключно люди, натомість матеріальних атрибутів практично не залишилося.
Одна з причин – депортація в 1944 році, через яку у кримськотатарського народу залишилося дуже мало з автентичної матеріальної спадщини
Щоб матеріальний атрибут культури з'явився, потрібна людина-носій культури з відповідною практикою ремесла, яка це передасть наступним поколінням.
То ж ми змагаємося з часом, аби розшукати таких людей, яких лишається все менше і менше. Щоб через їх призму ми могли вивчити, зрозуміти, адаптувати до сучасного світу цю нематеріальну спадщину і передати її.
Проєкт "Шлях/Yol" має об’єднати всі ці компоненти. Ми акумулюємо, ретельно фіксуємо, аби не втратити назавжди практики ремесел, мови, фольклору, музики. У нас є історики, майстри, унікальні продукти, які робляться цими майстрами і у нас є кінцевий споживач, який це все оцінить і скаже: "Так, це гідно, це унікально, автентично. І все це кримськотатарське".
Довідка:
Проєкт "Шлях/Yol". реалізується ГО "Ель Чєбєр" за підтримки Українського культурного фонду, Українського інституту і Кримського дому. Партнери проєкту – Український інститут національної пам’яті, музей Івана Гончара, ГО "ЕЛЕОС-Україна", ГО "СВІТАРТА", ГО "Кримська родина", ГО "Центр етнологічних і політичних досліджень Криму" та інші.
В рамках проєкту впродовж 4 місяців будуть діяти два виставкових проєкти – у Кримському домі та музеї Івана Гончара. Пройдуть чотири мистецькі резиденції – театрального, музичного, візуального мистецтва і відеоарту.
Готується унікальна колекція ужиткового мистецтва, музичний альбом кримськотатарських пісень, та анімовані кліпи колискових пісень. Буде презентовано три книги та набори настільних ігор. Світ також побачить перший мобільний додаток з вивчення кримськотатарської мови.
Також в рамках проєкту розроблена унікальна айдентика, шрифт якої буквально повторює шлях кримськотатарського народу впродовж сторіч. Вона буде представляти кримськотатарську культуру у всьому світі.
Рустем Скибін, керівник проєкту "Шлях/Yol", кримськотатарський кераміст, культурний діяч, голова ГО "Ель Чєбер", спеціально для УП. Життя
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.
Вас також може зацікавити:
"Пізнай своїх": українці мають знати про культуру кримських татар
"Крим, 5-та ранку": Україна запускає міжнародний проєкт, присвячений політв’язням
Усі дороги ведуть в Крим: 6 життєвих історій про сміх і сльози, радощі і драми на півострові
Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.