Що впливає на вибір майбутньої професії дитиною: 11 важливих факторів

2246
10 листопада 2021

Виховання дитини можна порівняти із вирощуванням рослини. Ми поливаємо це зернятко, даємо йому світло, нашу любов.

І врешті ми можемо очікувати, що виросте там яблунька й чекати там яблучка.

А в нас виростає, наприклад, вишенька чи дуб. І від дуба чи від вишеньки очікувати яблучок, намагатися переконати, що воно яблунька, напевно менш продуктивна стратегія, аніж прийняти, що із зернятка виросла таки вишенька чи дуб.

Яким має бути ступінь включення батьків у вибір професії дитиною?

Це баланс відповідальності дитини та дорослого.

Одна крайність – це коли дорослий каже "Та що вона там може обрати? Що вона розуміє в житті? Я прожила своє життя і я знаю краще", "Підростеш, порозумнішаєш, подякуєш". Батьки безапеляційно, іноді в ультимативній формі пропонують дитині свій вибір професії та навчального закладу. Водночас індивідуальні особливості дитини враховуються мінімально або взагалі ігноруються.

Дитина може стати в протестну позицію і вибір може бути зроблений "на зло". Так дитина намагається максимально дистанціюватися від батьків. Або ж дитина може впасти в стан безпорадності -"Усе одно мене не почують". І просто пасивно піти за тим рішенням, яке вибрали батьки.

Друга крайність – це "нехай сам/-а обирає", "а що я тут можу зробити". Батьки самоусуваються. Іноді така позиція спричинена негативним досвідом зі старшою дитиною, коли жорстка позиція "посприяла" небажаним наслідкам.

Й оптимально, коли між цими двома варіантами є золота середина. Коли батьки намагаються допомогти дітям вибрати професію з урахуванням їхніх індивідуальних психофізіологічних особливостей.

Для того, щоби знайти ось цю золоту середину, треба зрозуміти, що може перешкоджати на шляху до успіху вибору професії.

  • Мода й популярність професії. Якось час було дуже популяно вступати на юристів, економістів. І якщо дуже багато в один час фахівців випустилося й немає такого попиту на них, то людям доводиться перекваліфіковуватися.
  • Дуже приблизне уявлення про зміст майбутньої професійної діяльності, про можливі перспективи і професійні обмеження. Наприклад, зараз багато підлітків кажуть, що хочуть стати менеджерами. А менеджером чого – багато хто не знає. У класифікаторі професій купа варіантів, але чіткого розуміння, чим майбутні менеджери будуть займатися немає. І відповідно тут може бути дуже приблизне уявлення про умови праці, рівень зарплати.

І говорячи про менеджерів чи тімлідів, із ким я зараз багато стикаюся, на чому вони найбільше вигорають – через те, що постійно треба бути в робочих чатах, постійно на щось відповідати, на щось реагувати, й у вихідні, і вдома після роботи, і часом вночі, коли горять дедлайни. І на цьому люди дико стресують, впадають у депресії, мають проблеми зі сном. Про особисте життя мови не йде, бо дуже часто ніколи. А в чому плюс, якщо в нас виробнича професія, то тут є більш чіткий поділ на особисте й на робоче. Якщо закінчилася зміна, то тебе після неї ніхто не чіпає, можна собі приділяти час.

  • Сімейні традиції часто є спокусою і для батьків, і для дитини, оскільки в нас ж медична династія або в нас у родині професура. Тут є ризик піти на автопілоті й не розбиратися, а чого ж насправді хочу я. Часом батьківські очікування будуть коштувати нам багато нервів і багато наших виборів можуть здійснюватися не з нашого інтересу й потреб, а з потреби відповідати якимось очікуванням.
  • Матеріальна сторона. Багатьом дітям із мого покоління казали, що "юристом станеш – будеш запезпечена, друг тата візьме тебе у свою фірму". Особливо це буде видно, коли батьки пережили 90-ті, пережили бідність, коли матеріальна сторона була надважливою. Не завжди отримання диплому вищого навчального закладу гарантує одразу статус чи матеріальну винагороду. Часом отримання профтехосвіти одразу дає змогу перейти на свої хліби і стати незалежною від родини, або ж досить швидко отримати додаткову кваліфікацію.
  • Вплив однолітків. Коли підлітки роблять щось за компанію із друзями: вступають до навчальних закладів під впливом дружби й лише через деякий час розуміють, що це не зовсім те, що їм хотілося.
  • Орієнтація на ідеалізований образ. Захоплення людиною, але часто без розуміння, чим саме вона займається, які є задачі, з чого складається робочий день, про перспективи працевлаштування, оплати. Це може бути й позитивним моментом, оскільки є можливість більш детально розпитати людину про її діяльність, попросити спробувати щось робити.
  • Зовнішнє враження про професії
  • Вибір всупереч або на зло кому-небудь
  • Недостатнє врахування власних здібностей
  • Ігнорування медичних протипоказань
  • Відсутність запасних варіантів вибору

Дуже важливо те, що ви кажете дітям, адже це може стати їхнім внутрішнім голосом. Дитина через вас дізнається яка вона: що я можу, що я вмію, на що я здатна, чого я в цьому житті варта. Цей голос також може стати "внутрішнім критиком", який знецінює, позбавляє сил, або, навпаки, голосом підтримки й рішучості.

Більше про те, які підримати дитину у виборі професії, можна дізнатися у відео.

Батьки так само можуть не знати з чого складається робочий день, який тип роботи, які задачі потрібно буде виконувати.

Тоді напевно найпростіша, але найдієвіша порада, це розбиратися в усьому разом. Разом читати про ці професії, разом створювати списки, дивитися сайти. І тільки так буде знайдете оптимальне на той момент рішення і збережені гарні стосунки.

Марія Макуха, гештальт-терапевтка, експертка з профорієнтації, спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Титульна світлина Rawpixel/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

Як допомогти дитині обрати професію?

Обережно, вступ: як школярам обрати справді затребувану професію

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.



powered by lun.ua