"Це Олінька, прикраса бізнесу". Як це – хворіти на мізогінію?
Я працюю з 17 років. І завжди була поруч з власником чи хоча б керівником компанії чи установи.
Я не належала до складних ієрархій, де хтось через десяте коліно твій бос. Бос, думки та персона якого далекі від тебе як Ілон Маск.
Не знаю, чи так просто складалось, чи я сама не визнавала кілометрових вертикалей влади. Але усю свою кар’єру працювала з тими, хто ухвалює остаточне рішення. І такими людьми чомусь здебільшого були чоловіки. Мої колеги та підлеглі теж переважно були чоловічої статі. Співвідношення десь 10 до однієї жінки.
Усім чоловікам на моєму кар’єрному шляху я завдячую тим, якою є. Я мала (і маю) чудових колег та керівників. Врівноважених та поважних. Веселих та люб’язних. Різних.
Вони ділились досвідом та інформацією, своїми історіями та сподіваннями, мотивували втілювати у життя задумане. Також деякі чоловіки додавали мені сил, сил тримати удар за те, що я, будучи жінкою, все ж мала і маю величезні амбіції.
Про ці сили та ситуації зі свого досвіду я й хочу розказати.
Епізод №1
Якось ми спілкувались з колегою-чоловіком про оплату праці. Наші посади були рівними, хоча різниця у віці все ж була на мою користь. Він здивовано витріщив очі, почувши, що я шукаю додатковий проєкт.
– Нашо воно тобі? Ти шо дурна? Знайди собі мужика, він же має тебе забезпечувати.
– Але ж у багатьох тут є додаткові проєкти.
– Так, Колю я порадив, наприклад. Він же мужик, йому треба на сім’ю гроші десь брати!
У голові в мого співрозмовника це було супер логічним. А мені здалось дивним. Виникло багато питань. Чого якийсь гіпотетичний мужик щось мусить?
Чому це має обмежувати мої амбіції? Та чому мужик, що платитиме мені за роботу по спеціальності, поганий варіант?
Епізод №2
Інший день, інше місце. Я прийшла на співбесіду. Ми обговорювали ребрендинг великої мережі кав’ярень та створення кількох нових проєктів на базі досить великого та популярного бізнесу.
Моїми співрозмовниками були власники (кілька чоловіків за 50) та дівчина. Я помітила її одразу, як зайшла. Вона бігала та робила купу справ одночасно.
За пів години, що я просто чекала на зустріч, вона зробила не менше 50 кіл, ладнаючи різні питання. Вона виявилась операційним директором.
Багато знала про бізнес, цифри та уподобання клієнтів. Виявилось, що їй були підзвітними всі заклади, а не тільки цей. Представив її власник словами:
– А это Оленька, она у нас….украшение бизнеса.
Зважаючи, що більш функціональних "прикрас", ніж Оленька, я в своєму житті не бачила, я відмовилась працювати з ними.
Епізод №3
– Слухай, а чому ти тримаєш свою помічницю в секретарках? Вона ж дуже толкова та розумна. В неї гарна освіта, великий досвід роботи та вона ж прагне підвищення, – якось спитала я в свого клієнта.
– Ну, вона ж дівчинка. Це не для неї. Я їй не телефонуватуму, як щось треба…бо, якось незручно. Хай краще дітьми займається.
Благородно, нічого не скажеш. Але дівчинка була дорослою жінкою, з дорослими дітьми та бажанням самореалізації, для якої робила дуже багато. Вона не просила поблажок та зверхнього ставлення до себе.
Епізод №4
– Діти є?
– Ні. Поки не планую.
– Та вже пора народжувати, а не працювати.
– Дякую за пораду, мабуть.
Епізод №5
Якось друг з іншої країни сказав, що його задовбали вагітні на роботі. Бо нащо їх брати, якщо все одно скоро підуть.
Я спитала, чи в курсі він, що саме так з’являються нові люди. Люди будь-якої статі. Та "карати" жінку за її можливість народжувати людей трохи нечесно.
– Крім того, твої ж колеги працюють? І декрет там у вас десь місяць максимум?
У той же час: у мене є подруга, що викладає йогу через два місяці після пологів. Ще одна народила третього та була в КМДА вже за тиждень.
Багато депутаток та працівниць уряду взагалі не роблять жодних пауз. І майже всі на підборах, доглянуті та усміхнені.
І найгірше, що ми всі ними пишаємось. Ми наводимо такі приклади тим, хто не відповідає рішучому стандарту нової "всьо смогу" леді.
Ми шукаємо внутрішніх богинь та ставимо нереалістичні планки зовнішнього вигляду, витривалості та тайм менеджменту.
Ми кажемо, що жінка має відкривати власну жіночність та кажемо, що всі жінки…ну, такі ЖІНКИ. Що гормони, що настрій, що складно. І має бути легше. Але не так, щоб сиділа вдома та наскучила.
Якось мій колишній хлопець зробив зауваження:
– Ти майже в усьому як мужик. А от у стосунках, канєшно, жінка,– з сумом промовив він.
– Ну, по-перше, що маємо. А по-друге, можемо піти в бар та знайти собі по мужику.
За своє життя я встигла "вигребти" за те, що була недостатньо жіночною через жорсткість та рішучість. За те, що "занадто жінка" після непопулярного коментаря.
Я намагалась бути не такою, що буде собі все обличчя обколювати. Але в той самий час я фарбую волосся, роблю нігті, а ще намагаюсь доглядати за собою. За результатами: в Україні я скоріше недоробила щось. В Європі видно, що я не місцева.
Звісно, можу сказати, що з віком стало легше сприймати себе як є.
З досвідом стало смішніше чути ті самі сальні фрази.
З появою поваги до себе простіше обирати адекватних людей в своє оточення.
З розвитком світу поріг неприйнятного став значно вищим.
Але я іноді так і не розумію, хто та ідеальна жінка, та чому ми маємо нею бути, заслуговуючи любов оточуючих.
Галина Пустова, радниця Керівника Апарату Верховної Ради та співзасновниця hidden hint advisory team, екс-керівниця Апарату Міністра Кабміну, спеціально для УП. Життя
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.
Вас також може зацікавити:
Невидимі у 50+: як співіснують ейджизм та вікова краса жінок
Жінки vs вимоги суспільства: чесні спостереження художниці. КОМІКС
Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.