Лідерство українських жінок: на війні та після перемоги України

Лідерство українських жінок: на війні та після перемоги України

З моменту незаконної та неспровокованої агресії росії проти України 24 лютого 2022 року український жіночий рух одразу долучився до національної оборони та протидії агресору.

За оцінками Міністерства оборони України, жінки становлять близько 15% від загальної чисельності Збройних Сил України. Це відповідає кращим світовим практикам і стало можливим, зокрема, завдяки системній законодавчій та адвокаційній роботі, що тривала ще з 2014 року.

У час війни жінки поряд з чоловіками стоять на лініях вогню, виконують військові задачі в лавах Збройних сил України, зокрема, служать в силах Територіальної оборони.

У час війни українські жіночі організації часто перетворюються на гуманітарні організації, взявши на себе вирішення найнагальніших проблем, перед якими опинились жінки, вимушені змінювати життя перед обличчям смертельної небезпеки

Під час війни, важливою є діяльність лідерок місцевих громад. Попри військову загрозу, а часом загрозу власному життю, жінки залишаються зі своїми громадами, як це, наприклад, зробила Тетяна Свириденко з селища Іванково на Київщині, приймають виклики воєнного часу на чолі військово-цивільних адміністрації, як Світлана Онищук в Івано-Франківську, а також ведуть активну інформаційну діяльність.

Попри труднощі та проблеми в операційній діяльності під час війни, в Україні залишаються та ведуть активну роботу національні та місцеві жіночі організації та ініціативи.

Опираючись на досвід своєї діяльності в мирний час, саме жіночі організації змогли оперативно скоригувати свою роботу та досягнути багатьох груп жінок, зокрема вразливих, визначити їхні потреби в час війни й надати їм підтримку.

Вражаючими прикладами такої діяльності є, зокрема, програма швидкого реагування на нагальні проблеми жінок, яку розпочав Український Жіночий Фонд, підтримка внутрішньо переміщених осіб, яку надає організація "Жіночі перспективи" у Львові, діяльність Жіночого Ветеранського Руху, що розгорнув штаб швидкого реагування на підтримку як військовослужбовиць, так і цивільних жінок під час війни, психологічна підтримка жінок, яку надає хаб "Розірви коло". І це тільки декілька прикладів.

Такі приклади показують нам, що спрямоване зусилля на підтримку українських жінок, котрі постраждали від російської агресії, виявилось вчасним та ефективним, а гендерно-орієнтований підхід на місцях дав свої результати при швидкому визначенні потреб жінок.

Поряд з тим – жіночі організації часто перетворюються на гуманітарні, взявши на себе вирішення найнагальніших проблем евакуації, облаштування та гуманітарного забезпечення, перед якими опинились жінки, вимушені змінювати життя перед обличчям смертельної небезпеки.

Чому активізація українських жіночих організацій відбулася під час війни, які є перспективи розвитку жіночого руху, а також наскільки важливим є лідерство та активна участь жінок в управлінських рішеннях після перемоги? Про це трохи роздумів далі.

Лідерство в часи війни: добра підготовка

Активна діяльність жіночих організацій та ініціатив в час війни стала можливою завдяки багаторічній конструктивній роботі жіночого руху в Україні.

Результативними стали зусилля міжфракційного об’єднання "Рівні можливості" у Верховній Раді різних скликань, депутати та депутатки якого продемонстрували єдність і дали життя ключовим законодавчим ініціативам, як-то впровадження гендерних квот на виборах, скасування "заборонених професій", що були недоступними для жінок, скасування обмежень для жінок на проходження військової служби та навчання у військових ліцеях, а також розширення переліку посад для військовослужбовиць.

Це створило добрі передумови та більше можливостей для лідерства жінок у політичній, економічній та соціальній сфері на різних рівнях – від запуску державної машини із гендерної політики на чолі з Урядовою уповноваженою з питань гендерної політики до активізації національних інформаційних кампаній, зокрема, щодо підтримки жінок на виборах чи протидії домашньому насильству, а також практичної участі жінок у місцевому самоврядуванні.

Національні платформи, серед яких Український Жіночий Конгрес, Київський форум рівних прав і можливостей, Медійний марафон щодо питань гендерної рівності, допомогли піднести дискусію про рівність між жінками та чоловіками на національний рівень та посприяли зміні підходу щодо рівності в Україні з bon tone на практично незворотну практику.

Фантастичним у своїх переконаннях та діях було і залишається громадянське суспільство, яке через численні адвокаційні заходи, зокрема, щорічні Марші рівності, кампанію Вибори без сексизму, підтримку Стамбульської конвенції тощо, тисло на державну машину і вказувало на нагальні проблеми, як-то гендерні квоти чи подолання домашнього насильства, і на червоні лінії, за якими поняття рівності та справедливості не було б можливим в Україні.

Багаторічна діяльність жіночих організацій допомагає їм зараз знайти своє місце – найкращу ділянку спільного фронту, де їхнє зусилля прицільно б’є, вирішує конкретну проблему та без перебільшення наближає нашу перемогу

Багаторічна діяльність жіночих організацій допомагає їм зараз знайти своє місце – найкращу ділянку спільного фронту, де їхнє зусилля прицільно б’є, вирішує конкретну проблему та без перебільшення наближає нашу перемогу. Т

ут, зокрема, варто згадати ініціативи Асоціації жінок-юристок України "ЮрФем" щодо надання правових консультацій під час воєнного стану, підтримку роботи журналістів під час війни, яку проводить ініціатива "Жінки в медіа", діяльність Бізнес Мережі Сільських Жінок України, що підтримує вразливу групу сільських жінок, як у відносно безпечних регіонах, так і під тимчасовою окупацією.

Перспективним напрямком після перемоги може стати об’єднання українських жіночих організацій в єдину національну платформу, спільні міжнародні заяви й практичні зусилля для гарантування міжнародної підтримки нашій країні й координація зусиль у спільних проєктах для ефективної відбудови України.

Визначення свого місця боротьби на війні, активна робота зі своїми спільнотами та допомога тим, хто дійсно потребує – це і є лідерство українських жіночих організацій. Це підтверджують впливові міжнародні гравці, і про це варто активно розповідати далі – як українській громадськості, так і цілому світу.

Розповідати правду про війну

Важливим інструментом на підтримку лідерства жінок у протидії війні є міжнародна адвокація серед жіночих організацій та платформ.

Сьогодні – це беззаперечний та дієвий канал комунікації з однодумцями по цілому світу з тим, аби розповідати правду про жахіття війни, яку росія веде проти України. І тут українські жінки-лідерки демонструють переконливі результати.

Важливим інструментом на підтримку лідерства жінок у протидії війні є міжнародна адвокація серед жіночих організацій та платформ

Так, активно ведеться робота жіночого дипломатичного батальйону через регулярні візити українських парламентарок у світові столиці, триває діалог на найвищому рівні про підтримку України з лідерами провідних країн, зокрема, на зустрічах народних депутаток у США та Канаді, голос українських жінок лунає у Європейському парламенті, а постійна увага до ситуації та забезпечення прав жінок зберігається на майданчиках ООН.

Не менш важливими є заяви українських жіночих організацій, особливо щодо найболючіших питань, як-то відкриття гуманітарних коридорів до Маріуполя чи злочинів проти людяності, скоєних російськими солдатами на Київщині.

В нинішніх обставинах важливо тримати міжнародну спільноту добре проінформованою та небайдужою, а також об’єднуватися з іншими міжнародними жіночими ініціативами та спільнотами задля більшого тиску на лідерів держав та міжнародних організацій – тих, хто ухвалює рішення щодо подальшої підтримки України.

Це все дуже сильна зброя, яка не лише демонструє позицію українських жінок-лідерок, але й переконливо свідчить, що в часи війни жінки присутні і діють там, де формуються і приймаються рішення. І таку присутність варто розширювати, і так має залишатися після перемоги.

Місце жінки там, де ухвалюють рішення

Невдовзі після перемоги, в яку, за оцінками соціологів, сьогодні вірить більшість наших громадян, українське суспільство розпочне осмислювати зміну ролі та лідерства жінки після глобального потрясіння війни, як це відбувалось після Першої та Другої світових воєн.

Відбудеться переосмислення самого жіночого руху в Україні, адже він постане перед новими викликами допомоги та реабілітації жінок та дітей, котрі пройшли через війну.

Про такі зміни і про непересічну роль жінок під час війни вже сьогодні говорять міжнародні експерти та академічна спільнота, громадські активісти і навіть духовні лідери. Про це писатимуть наукові розвідки, доповідатимуть на впливових міжнародних майданчиках, пробуватимуть осягнути митці через нові культурні продукти.

Важливо вже зараз розпочинати діалог про місце та роль жінок та жіночих спільнот в спільному зусиллі післявоєнної відбудови. Новий "план Маршалла" для України має бути розроблений за активної та усесторонньої участі жінок

Вже зараз варто розпочинати діалог про місце та роль жінок та жіночих спільнот в спільному зусиллі післявоєнної відбудови.

Тим більше, що 83% українських біженців – жінки, більшість з яких є висококваліфікованими фахівчинями, підприємицями чи кваліфікованими робітницями, які також планують повернутися додому після завершення війни.

Саме зараз важливо включати жінок в усі процеси координації та ухвалення рішень, пов’язаних з реагуванням на війну та належним плануванням міжнародної допомоги, що надається і ще буде надана після перемоги. Новий "план Маршалла" для України має бути розроблений за активної та усесторонньої участі жінок.

Жінки за столом переговорів – це більше шансів на стабільний і довготривалий мир

Тим більше, що міжнародний досвід та Глобальне дослідження ООН з реалізації Резолюції 1325 свідчать, що участь жінок у вирішенні криз та конфліктів робить прийняті рішення більш стійкими та ефективними, а коли жінки є учасницями переговорів, то це збільшує шанси на довготривалий мир на 35%.

Відтак, і в мирному процесі й на переговорах Україні теж варто користати з кращих міжнародних практик й залучати жінок до переговорної групи, чого досі, на жаль, не відбулося. Адже, жінки за столом переговорів – це стабільний мир, тим більше, що серед українських політикинь, правозахисниць та громадських активісток є чимало лідерок, котрі своєю багаторічною діяльністю та активною позицією в мирний час довели, що є ефективними і служать інтересам України.

Два місяці активної боротьби проти росії доводять, що жінки залишаються важливими лідерами змін, мають унікальну кваліфікацію та тримають свій фронт оборони.

Жінки ефективно використовують доступні їм інструменти протистояння агресору, демонструють готовність відбудовувати Україну у пост-воєнний час та переконливо свідчать, що місце жінки там, де ухвалюються всі рішення як у військовий, так і в мирний час.

Жінкам зараз належить важлива роль в реагуванні на кризу і така роль має залишитись, особливо – у часи відбудови миру.

Ірина Дробович, радниця платформи "Український Жіночий Конгрес", спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Вас також може зацікавити:

"Найкращі воїни – завжди роздовбаї". Снайперка Олена Білозерська про службу в ЗСУ та перспективи війни

"Ти тут не жінка, бо війна не має статі": Маргарита Рівчаченко про службу в теробороні та допомогу армії

У кожного свій фронт: приклади українців, які допомагають в тилу

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.

Реклама:

Головне сьогодні