Зло в тіні: чому важливо зробити торгівлю людьми видимою

Війна сприяє торгівлі людьми. Про це багато говорять експерти. Урядові структури та неурядові організації проводять інформаційні кампанії, спрямовані на запобігання потрапляння людей у біду. Час від часу історії про випадки сексуальної експлуатації повідомляють у медіа.

Як про ось цей – вимушена переселенка зі сходу України потрапила в трудове і сексуальне рабство на Тернопільщині. Чоловік запропонував їй та дитині безкоштовно пожити в його будинку, а потім скористався безпомічністю.

Вразливість мільйонів людей зросла через міграцію та економічну скруту. Згідно з даними Управління Верховного комісара ООН з питань біженців, лише в країнах Європи досі перебувають 8 млн українських громадян, переважно це жінки та діти. Десь 7 млн змушені переїхати в інші регіони України. Соціологічні опитування свідчать, що у близько 80% доходи зменшилися після початку повномасштабного російського вторгнення.

При цьому згідно з дослідженням Міжнародної організації з міграції, більше половини людей в Україні схильні прийняти принаймні одну ризиковану, з точки зору потрапляння в ситуацію торгівлі людьми, пропозицію праці. Це – вражаюча цифра, яка засвідчує благодатний ґрунт для зловмисників.

"З початком війни картина торгівлі людьми в Україні змінилася: пішла в сторону сексуальної експлуатації, тоді як трудової експлуатації стало менше", – йдеться в дослідженні організації Stop the traffik.

"Форми торгівлі людьми, під ризиком яких перебувають біженці з України – це сексуальна експлуатація, примусова праця, незаконне усиновлення та сурогатне материнство, примусові жебракування та злочинність", – констатує недавня доповідь Управлі́ння ОО́Н з наркотиків і злочинності (UNODC).

Отже, ситуація складна. Водночас маємо до певної міри парадокс: поліцейська статистика не фіксує сотень чи тисяч звернень від людей, які постраждали від сексуальної чи трудової експлуатації.

У грудні минулого року на спільній пресконференції Міністерства соціальної політики та проєкту SURGe було оприлюднено деякі цифри. З початку року відкрито 123 кримінальних провадження щодо торгівлі людьми, 47 особам повідомлено про підозру, 59 визнано потерпілими. З країн Євросоюзу каналами Європолу до Нацполіції надійшло 63 повідомлення про можливі факти торгівлі людьми стосовно громадян України.

Контраст між рівнем загрози, наведеними вище цифрами та фактами з одного боку та ніби не такими вже й великим цифрами з іншого пояснюється легко: ці злочини та все пов’язане з ними надзвичайно приховані. Ми в проекті SURGe припускаємо, що насправді потерпілими від торгівлі людьми в Україні можуть бути сотні тисяч людей.

Однак далеко не всі хочуть розповідати про потрапляння в ситуацію сексуальної чи трудової експлуатації. Хтось боїться помсти злочинців чи їхніх спільників собі чи своїм близьким. Хтось – просто людського осуду. Мовляв, сама винна, що втрапила в таку халепу. Слід бути обачнішою, перебірливішою, дотримуватися правил безпеки, про які багато говорять останнім часом.

На "сама винна" варто зупинитися, адже тут ідеться про роль суспільства у протидії торгівлі людьми. Це один із найважливіших аспектів – і досить небезпечне сприйняття злочину (до слова, нещодавно ми також стикнулися з таким "підходом" під час резонансної історії з насиллям щодо дівчат на вечірках).

По-перше, ніхто не має стовідсоткової гарантії від потрапляння в руки торговців людьми, навіть якщо дотримуватися правил безпеки – не віддавати незнайомцям документи чи телефон, не сідати до незнайомих в авто тощо. Це як з квартирою: можете поставити дорогий та ніби надійний замок, але цілковитого захисту від проникнення злочинців він не дає.

По-друге, аксіомою має бути твердження – у скоєнні злочину винен злочинець і в жодному разі не потерпілі. Навіть якщо вони припустилися в чомусь помилок.

По-третє, в суспільстві має домінувати прагнення допомогти, а не звинувачувати. Починаючи від сприяння правоохоронцям в розкритті злочинів і до елементарної емпатії, підтримки людей, що пережили експлуатацію. Ширше це означає не толерувати насильство.

У згаданому на початку статті випадкові на Тернопільщині потерпіла так і не звернулася до поліції – не бажала розголосу. Належне розуміння з боку суспільства та його активніша роль однозначно сприятимуть виходу зла з тіні та ефективнішій протидії торгівлі людьми. Тоді як осуд на адресу потерпілих і, відповідно, приховування цього тяжкого злочину вигідне насамперед самим злочинцям. Що менше до них уваги – то легше робити свою справу.

В останньому звіті Державного департаменту США про протидію торгівлі людьми в Україні йдеться, зокрема, про те, що вироки за торгівлю людьми отримує в Україні досить небагато людей. Звісно, щодо цього можуть бути питання і до судів, однак незалежно від цього суспільство має робити свою частину роботи, сприяючи викоріненню експлуатації.

Це не означає, що державі, громадським організаціям, проєктам міжнародної технічної допомоги варто менше працювати над убезпеченням потрапляння людей у руки торгівців людьми.

Від початку війни наш проєкт спільно з Міністерством соціальної політики, Національною поліцією провів низку спрямованих на це інформаційних кампаній, підготував десятки інформаційних матеріалів, у Telegram створено чат-бот @safewomenbot. Ми не одні в цій діяльності, і вона залишається дуже актуальною. На жаль, залишатиметься такою ще невизначений час – війна триває з усіма наслідками для добробуту людей, вимушеною міграцією.

Водночас важливо акцентувати на тому, що свою частину роботи має активно робити суспільство, лідери громадської думки, засоби масової інформації. Поки зло перебуває в тіні, воно залишається менше досяжним для боротьби з ним.

Світлана Гаращенко, керівниця ініціативи з протидії торгівлі людьми проєкту "Супровід урядових реформ в Україні" (SURGe), спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.